Ухвала

від 07.02.2018 по справі 910/1871/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/1871/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Краснова Є.В.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 (суддя: Плотницька Н.Б.), постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 (головуючий: Власов Ю.Л., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) та постанови Вищого господарського суду України від 23.08.2017 (головуючий: Нєсвєтова Н.М., судді Данилова М.В., Стратієнко Л.В.) у справі №910/1871/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БСП-95"

до публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

про стягнення 778064,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2017 публічним акціонерним товариством "Сбербанк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів у справі №910/1871/17 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

10.01.2018 вказану заяву направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти рішення у тих справах, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Приймаючи постанову від 23.08.2017 у даній справі, якою залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів про відсутність передбачених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України підстав для звільнення орендаря від сплати орендної плати, оскільки, незважаючи на знаходження об'єкта оренди на території проведення антитерористичної операції, у період з 01.07.2016 по 20.03.2017 орендар фактично користувався цим об'єктом оренди і цей факт підтверджується листом публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 10.01.2017 №26/08, актами здачі-прийняття робіт (надання житлово-комунальних послуг) за спірний період, а також ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/472/16 про затвердження мирової угоди, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "БСП-95" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Позивачем на обґрунтування підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 09.11.2016 у справі №904/7152/14, від 21.12.2016 у справі №910/23761/15 та від 25.10.2016 у справі №910/304/16.

Зокрема, в основу наданих для порівняння постанов від 09.11.2016 у справі №904/7152/14 та від 21.12.2016 у справі №910/23761/15 покладено висновки Вищого господарського суду України про правомірне звільнення орендаря від внесення орендної плати на підставі статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, а саме у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажору), підтверджених відповідними сертифікатами.

В свою чергу, приймаючи постанову від 25.10.2016 у справі №910/304/16, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовані та справу передано на новий розгляд, Вищий господарський суд України дійшов висновку про передчасне стягнення заборгованості з орендної плати з огляду на необхідність з'ясування наявності або відсутності обставин щодо неможливості використання наймачем майна, передбачених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, якою відповідач обґрунтовував своє право на звільнення від сплати орендних платежів.

Колегія суддів враховує, що встановлені судами фактичні обставини щодо підстав звільнення від сплати орендної плати, які формують зміст спірних правовідносин, та їх правове регулювання у даній справі та у справах №№904/7152/14; 910/23761/15; 910/304/16, наданих заявником для порівняння, є різними, що виключає неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 25.10.2016 у справі №910/304/16 не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права з тих мотивів, що цією постановою, на відміну від постанови Вищого господарського суду України від 23.08.2017 у справі №910/1871/17, спір не було вирішено остаточно з огляду на скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачу справи на новий розгляд.

Таким чином, порівняння змісту постанов Вищого господарського суду України у справах №№904/7152/14; 910/23761/15; 910/304/16 зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 23.08.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що остання постанова свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З урахуванням вимог частини 3 статті 111 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), колегія суддів відмовляє у допуску справи №910/1871/17 до провадження, оскільки подана заява є необґрунтованою.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №910/1871/17 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

Є.В. Краснов