Постанова

від 05.02.2018 по справі 372/2989/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2989/16-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В. Провадження № 22-ц/780/28/18 Доповідач у 2 інстанції Верланов Категорія 46 05.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря - Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними, зобов'язання вчинити певні дії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області про припинення порушеного права,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку від 24 січня 2005 року вона є власником земельної ділянки площею 0,2204 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по вул. Надгірна у с. Підгірці Обухівського району Київської області. Зазначала, що вона обгородила належні їй земельні ділянки бетонними стовпами, між якими натягнула металеву сітку, відповідно до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки у натурі від 22 жовтня 2003 року та акту про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику земельних ділянок від 09 вересня 2010 року. У квітні 2014 року вона виявила, що відповідач ОСОБА_2 на належних їй земельних ділянках самовільно вирубав приблизно 0,05 га насаджень малини, насаджені дерева, зламав частину огорожі, посилаючись на те, що у 2003 році приватне підприємство Фокус - 2002 (далі - ПП Фокус-2002 ) при виготовленні технічної документації щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та при виготовленні державного акта на право власності на землю, неправильно визначило координати поворотних точок земельних ділянок позивача, у зв'язку з чим земельні ділянки ОСОБА_1 на кадастровій карті значаться в іншому місці у с.Підігрці, тому вважав, що вона не має права власності на землю, на якій розташована її житловий будинок.

Зазначала, що з метою вирішення земельного спору та виправлення координат поворотних точок земельних ділянок вона у серпні 2014 року звернулася до ПП Фокус-2002 із заявою про інвентаризацію земельних ділянок. Однак ПП Фокус-2002 при проведенні інвентаризації без рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування те без відмови ОСОБА_1 від права власності на земельну ділянку, зменшило площу, лінійні розміри та змінило конфігурацію належних їй земельних ділянок, незважаючи на те, що нові межі не співпадають з фактичними межами земельних ділянок, які з 24 січня 2005 року перебувають у власності позивача.

Також позивач вказувала, що рішенням Підгірцівської сільської ради від 13 грудня 2012 року надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1498 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1. Зазначає, що при прийняті вказаного рішення сільської радою не враховано, що земельна ділянка площею 0,1498 га для ведення особистого селянського господарства передана безоплатно у власність ОСОБА_2 неодноразово. Вказана земельна ділянка накладається на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1, межі земельної ділянки ОСОБА_2 із нею, як суміжним землекористувачем, не погодив. Крім того, при виготовленні проекту землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 допущено порушення Державних будівельних норм, внаслідок чого ця земельна ділянка накладається на проїжджу частину дороги по вул. Межигірська, що проходить до будинку ОСОБА_1 та інших господарств.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07 лютого 2017 року, позивач просила:

- визнати недійсним рішення 31 сесії 6 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 13 грудня 2012 року про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1498 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 липня 2013 року, індексний номер 5703198, відповідно до якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1498 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої у с.Підгірці вул.Межигірська Обухівського району Київської області;

- зобов'язати Управління Держгеокадастру в Обухівському районі скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2;

- зобов'язати Обухівську районну державну адміністрацію внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1498 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись із вказаним позовом, у січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 січня 2017 року, просив припинити його порушене право власності на земельну ділянку площею 0,1498 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, що належить йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 липня 2013 року, індексний номер 5703198, зобов'язавши ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину вказаної земельної ділянки площею 0,0539 га від точки Д до точки А, відображеної у зведеному кадастровому плані земельних ділянок ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом демонтажу ОСОБА_1 встановлених нею елементів огорожі, що складається з залізобетонних стовпчиків та натягнутою між ними металевою сіткою.

В обґрунтування вимог позову ОСОБА_2 послався на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,1498 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1. Вказував, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою, оскільки самовільно зайняла частину земельної ділянки площею 0,0539 га та встановила на ній огорожу, що складається з залізобетонних стовпчиків та натягнутою між ними металевою сіткою, що підтверджується зведеним планом, який складений ТОВ Геоземінвест .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2017 року в позові ОСОБА_1 та в зустрічному позові ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також ОСОБА_1 просить залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ч.4 ст.334 ЦК України право на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з положень ст.152 ЗК України та роз'яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Системний аналіз зазначених положень ЦК України та ЗК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24 січня 2005 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 09 вересня 2003 року ОСОБА_1 отримала державний акт серія ЯА№136319 на право власності на земельну ділянку площею 0,2204 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вул.Надгірна у с. Підгірці Обухівського району Київської областіта державний акт НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 Вказані земельні ділянки мають один кадастровий номер НОМЕР_3.

Рішеннями Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 09 жовтня 2012 року дозволено ОСОБА_1 проведення інвентаризації вказаних вище земельних ділянок площею 0,2204 га та площею 0,2500 га, у зв'язку з необхідністю виправлення їх координат.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції 29 вересня 2014 року №27417405 та №27421647 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1968 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4 та земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , кадастровий номер НОМЕР_3, які розташовані у с.Підгірці Обухівського району Київської області.

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 13 грудня 2012 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1498 га по АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради.

На підставі вказаного рішення ради ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 липня 2013 року, індексний номер 5703198, відповідно до якого він є власником земельної ділянки площею 0,1498 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по вул.Межигірська у с.Підгірці Обухівського району.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,1498 га, яка частково накладається на її земельні ділянки, тобто, внаслідок передачі земельної ділянки відповідачу, площа належної їй земельної ділянки зменшилась з 0,2204 до 0,1968 га.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з матеріалів технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель ОСОБА_1 вбачається, що вона у 2012 році зверталась до сесії Підгірцівської сільської ради Обухівського району із заявою про надання дозволу для проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,2500 га та земельної ділянки площею 0,2204 га у зв`язку з необхідністю виправлення координат вказаних земельних ділянок.

Після проведення інвентаризації позивач у 2014 році отримала свідоцтва про право власності на вказані земельні ділянки, які є новими правовстановлюючими документами на земельну ділянку площею 0,2500 га та земельну ділянку площею 0,1968 га. Ці свідоцтва є чинними.

Відповідно до акту встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_2 встановлено, що спірних питань і претензій з боку суміжних землекористувачів не має. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками в кількості 6 штук.

Згідно з актом встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки площею 0,1968 га по АДРЕСА_2 встановлено, що спірних питань і претензій з боку суміжних землекористувачів не має. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками в кількості 4 штуки.

Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1498 га для ведення особистого селянського господарства, вказана земельна ділянка з жодного боку не межує з земельною ділянкою ОСОБА_1

Обгрунтовуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, що ОСОБА_1 самовільно зайняла частину належної йому земельної ділянки та встановила на ній огорожу, чим порушує його право на користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З метою з'ясування обставин щодо порушення меж та накладення земельних ділянок сторін, ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 липня 2017 року у даній справі призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю Судова незалежна експертиза України .

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № СЕ - 1227-1-892.17 від 27 листопада 2017 року експертом встановлено:

1) відсутнє порушення меж та накладання земельної ділянки площею 0,1498 га, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та належить ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована по вул. Надгірна у с.Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3 та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельку ділянку НОМЕР_2 від 24 січня 2005 року.

Технічна документація по передачі земельної ділянки у власність та виготовлення державного акта на право власності на землю ОСОБА_1 на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області виконана на основі помилкових даних та є невірною. Відповідно площа та конфігурація земельної ділянки, що відображена у державному акті НОМЕР_2 від 24 січня 2005року, також є невірними;

2) відсутнє порушення меж та накладання земельної ділянки площею 0,1498 га, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, та належить ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,2204 га, що розташована по вул. Надгірна у с.Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_3, відповідно до державного акта на право власності на земельку ділянку НОМЕР_5 від 24 січня 2005 року, виданого на ім'я ОСОБА_1

Технічна документація по передачі земельної ділянки у власність та виготовлення державного акта на право власності на землю ОСОБА_1 на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області виконана на основі помилкових даних та є невірною. Присвоєно однаковий кадастровий номер із земельною ділянкою 0,25га, що є недопустимо. Відповідно площа та конфігурація земельної ділянки, що відображена в державному акті НОМЕР_5 від 24 січня 2005року, також є невірними;

3) відсутнє порушення меж та накладання земельної ділянки площею 0,1498 га. що розташована по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, та належить ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,1968 га. що розташована по вул.Надгірна у с.Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_4 та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 23 вересня 2014 року зареєстрована за ОСОБА_1

4) фактична межа земельної ділянки площею 0,1498 га, що належить ОСОБА_2 не відповідає копії свідоцтва про право власності, індексний номер 5703198 від 04 липня 2013 року. Невідповідність полягає у тому, що фактична межа земельних ділянок по АДРЕСА_2 що відноситься до земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_3 і належать ОСОБА_1, яка позначена огорожею заступає на частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (Додаток №1) в деяких місцях на всю ширину та займає площу даної ділянки близько 470 кв.м.(466 + 4) .

Земельні ділянки по АДРЕСА_2 що відносяться до земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_4 та НОМЕР_3 і належать ОСОБА_1 згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27417405 та 27421647, що сформовані 29 вересня 2014 року частково не відповідають конфігурації меж та їх розмірам. Фактичне положення меж даних ділянок (огорожі) має заступання на земельні ділянки суміжних землевласників в тому числі і на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 (Додаток №1) площею близько 470 кв.м.(466+4) .

Земельні ділянки площею 0,2500га та 0,2204 га, кадастровий номер НОМЕР_3, у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 та НОМЕР_5 від 24 січня 2005року, а також копії технічної документації по передачі земельної ділянки у власність та виготовлення державного акта на право власності на землю ОСОБА_1 на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області розміщенні на відстані біля 620 м. до адреси місця, де вони повинні бути розміщені (Додаток №2). Крім того конфігурація ділянок не співпадає із фактичними лінійними розмірами меж та розміщенню відносно сторін світу (а.с.2-29, т.3).

У Додатку №1 до висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-1227-1-892.17 від 27 листопада 2017 року визначено конфігурацію частини земельної ділянки площею 470 кв.м, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та накладається на земельну ділянку площею 0,1498 га, що належить ОСОБА_2 (а.с.30, т.3).

Отже, враховуючи наведені вище обставини справи, та приймаючи до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи, яким встановлено відсутність порушення меж та накладання земельної ділянки площею 0,1498 га, що належить ОСОБА_2, на земельні ділянки ОСОБА_1, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на належні їй земельні ділянки.

Як правильно зазначив суд першої інстанції доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 у порушення положень ЗК України неодноразово безкоштовно надано земельну ділянку площею 0,1498 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, не є підставою для задоволення первісного позову, оскільки вказана обставина не порушує права ОСОБА_1

Також суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання представника позивача на те, що технічна документація виготовлена з порушенням Державних будівельних норм України, оскільки вказані обставини не підтверджені матеріалами справи та представником позивачі не доведені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними, зобов'язання вчинити певні дії.

Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовано.

Разом з тим, колегія судів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, індексний номер 5703198 від 04 липня 2013 року є власником земельної ділянки площею 0,1498 га, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 27 листопада 2017 року встановлено, що фактична межа земельних ділянок по АДРЕСА_2 з кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_3, що належать ОСОБА_1, заступає на частину земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та займає площу даної ділянки 470 кв.м, що огороджена залізобетонними стовпчиками та натягнутою між ними металевою сіткою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 порушено право відповідача ОСОБА_2 на користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, оскільки фактична межа земельних ділянок, які належать ОСОБА_1, заступає на частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 та займає площу даної ділянки 470 кв.м, яка огороджена залізобетонними стовпчиками та натягнутою між ними металевою сіткою, а відтак вимоги ОСОБА_2Я до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном та зобов'язання демонтувати огорожу підлягають задоволенню.

Оскільки ОСОБА_2 просив зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину належної йому земельної ділянки площею 539 кв.м, а згідно висновку експертизи площа накладення становить 470 кв.м, то колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 шляхом усунення йому перешкод у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_1 звільнити частину вказаної земельної ділянки площею 470 кв.м відповідно до конфігурації, визначеної у Додатку №1 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 27 листопада 2017 року та привести вказану частину земельної ділянки площею 470 кв.м у придатний для використання стан шляхом демонтажу елементів огорожі, що складається з залізобетонних стовпчиків та натягнутою між ними металевою сіткою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263,264 ЦПК України наведених вище обставин не з'ясував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст.ст.374, 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема , витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (п. 2 ч.2. ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.10 та ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Згідно із ч.13 та ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 сплатив судовий збір на загальну суму 2 048 грн. (а.с. 144, т.1; а.с.128, 159, т.2). Крім того, за проведення судової земельно-технічної експертизи ОСОБА_2 сплатив 7 250 грн. (а.с.62, т.3).

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ОСОБА_2, то понесені ним витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на його користь.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області про припинення порушеного права скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області про припинення порушеного права задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1498 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити частину вказаної земельної ділянки площею 470 кв.м відповідно до конфігурації, визначеної у Додатку №1 довисновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-1227-1-892.17 від 27 листопада 2017 року та привести вказану частину земельної ділянки площею 470 кв.м у придатний для використання стан шляхом демонтажу елементів огорожі, що складається з залізобетонних стовпчиків та натягнутою між ними металевою сіткою.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи у розмірі 7 250 грн. та судовий збір у розмірі 2 048 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді