Постанова

від 06.02.2018 по справі 621/2822/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Харків

справа № 621/2822/17-ц

провадження № 22ц/790/1277/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя - доповідач),

суддів - Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості на ухвалу судді Зміївського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року в складі судді Бібік О.В.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та просив стягнути в примусовому порядку з ОСОБА_1 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 713,04 грн.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено, роз'яснено позивачу право на звернення в порядку і на підставах, визначених КАС України до відповідного адміністративного суду з урахуванням правил підсудності, визначених КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою судді Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши вимоги позивача.

При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі не звернув уваги на те, що гроші є об'єктом цивільних прав; що отримавши допомогу по безробіттю, відповідач набув право власності на неї, та йому, як власнику цих грошових коштів, належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження; отже спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачену центром зайнятості допомогу по безробіттю та стягнення цієї суми з нього, як з недобросовісного набувача, і має приватно - правовий, а не публічний характер, а відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про вручення учасникам справи судових повісток.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи та того, що справа не розглядається по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості необхідно задовольнити частково, ухвалу судді - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодиться не можливо, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, де був зареєстрований як шукаючий роботи з відкриттям персональної картки.

На підставі заяви йому 17 березня 2017 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю на період з 24 березня 2017 року по 18 березня 2018 року.

Перебуваючи на обліку у Зміївському районному центрі зайнятості як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, ОСОБА_1 надавав послуги ОСББ Оксамит за цивільно-правовим договором № 29 від 11 серпня 2017 року з 11 серпня 2017 року по 15 серпня 2017 року.

У зв'язку з наведеним 17 листопада 2017 року Зміївським районним центром зайнятості винесено наказ № 129 про повернення ОСОБА_1 коштів в сумі 713,04 грн., виплачених як допомога по безробіттю, копію якого 22 листопада 2017 року направлено відповідачу і запропоновано у добровільному порядку повернути кошти.

Оскільки відповідач у встановлений для добровільної сплати строк зазначених коштів не повернув, Зміївський районний центр зайнятості звернувся до суду з цим цивільним позовом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

Відповідно до статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 19), Господарським процесуальним кодексом України (статті 2, 20), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна із сторін надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення ? публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини 4 статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 46 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 46 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Частиною третьою статті 36 Закону № Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену Зміївським районним центром зайнятості допомогу по безробіттю у розмірі 713,04 грн. та стягнення цієї суми з нього як з недобросовісного набувача, тоцей спір має приватно - правовий, а не публічний характер, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-1884а15, 21-2209а15), колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 05 липня 2017 року справа № 6-1094цс17.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Оскільки порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості - задовольнити частково.

Ухвалу судді Зміївського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Судді колегії

Повний текст постанови складено 08 лютого 2018 року.