Рішення

від 07.02.2018 по справі 910/20876/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2018Справа № 910/20876/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ ОХОРОНА" (02121, м. Київ, вулиця Колекторна, 18)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" (03680, м. Київ, вулиця Фізкультури, 28, літера "Д")

про стягнення 113 689,46 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Деревянко А.В.

від відповідача: Кирпичов С.І

В судовому засіданні 07.02.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ ОХОРОНА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" (далі - відповідач) про стягнення 113 689,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу послуги з охорони обумовлені Договором про надання послуг з фізичної охорони № 004/2016/ФО від 01.11.2016 у період з серпня 2017 року по жовтень 2017 року включно, втім відповідач зобов'язання по оплаті послуг не виконав, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 108 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 826,72 грн., 3% річних у розмірі 594,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 268 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20876/17, розгляд справи призначено на 17.01.2018.

17.01.2018 до господарського суду надійшов відзив відповідача, відповідно до якого останній заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки позивач неналежно виконував умови договору №004/2016/ФО від 01.11.2016 щодо надання послуг з охорони нежитлового приміщення, яке є власністю відповідача, у зв'язку з чим відповідач свідомо не задовольняв претензії позивача щодо оплати заборгованості за надані послуги у розмірі 108 000,00 грн. Крім того, в обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає про договір відповідального зберігання майна № 43-С/2016 від 01.11.2016, що був укладений з позивачем на строк до 31.07.2017. За твердженням відповідача, після закінчення дії даного договору, а саме починаючи з 01.08.2017 у приміщенні відповідача були присутні посторонні особи, що свідчить про порушення позивачем умов договору охорони, зокрема, незабезпечення недоторканості приміщення відповідач та допущення до приміщення по сторонніх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 07.02.2018.

25.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли додаткові документи позивача для долучення до матеріалів справи та відповідь на відзив відповідача, у якому позивач зазначає, що договір відповідального зберігання майна № 43-С/2016 від 01.11.2016 не має жодного відношення до даної справи, оскільки не встановлює обставини, які входять в предмет доказування, а саме наявної заборгованості. Крім того, позивач звертає увагу, що згідно договору охорони не встановлювався контрольно-пропускний пункт, де охорона мала б перевіряти та встановлювати осіб відвідувачів та вносити відповідні дані у журнал реєстрації. Також позивач зазначає про відсутність доказів настання негативних наслідків чи збитків для відповідача, внаслідок нібито допущених позивачем порушень умов договору, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо охорони об'єкта.

01.02.2018 до господарського суду надійшли заперечення на відповідь, у яких відповідач заперечив щодо відповідей позивача та зазначив, що простого перебування представника позивача на території приміщення не достатньо для визнання фактичного надання послуг передбачених договором охорони приміщення у період з 01.08.2017 по 01.11.2017, а відтак послуги передбачені договором не можуть вважатися виконаними належним чином та прийнятими і оплаченими у відповідності до положень договору охорони.

У судове засідання, призначене на 07.02.2018, з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.

01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю АКБ Охорона (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОТП Капітал (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг з фізичної охорони № 004/2016/ФО (далі - Договір) за умовами якого, замовник замовляє, а виконавець надає послуги із охорони об'єкту, згідно з дислокацією розташування об'єкту (додаток № 1 до Договору) (далі - об'єкт) та інструкції по забезпеченню охорони приміщення (Додаток № 3 до Договору).

Пунктом 1.2 Договору обумовлено, що охорона забезпечується персоналом охорони шляхом організації та практичного здійснення заходів спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених замовником і належних йому рухомого і нерухомого майна відповідно до Акту прийому-передачі об'єкту під охорону(Додаток № 4 до Договору), з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого замовником доступу до нього та забезпечення здійснення замовником цього майна всіх належних йому повноважень.

Відповідно до п. 1.4 Договору об'єктом охорони по даному Договору виступає приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 5, нежиле приміщення № 61 (в літері А).

Згідно з п. 2.1 Договору вартість послуг виконавця за цим Договором визначається протоколом договірної ціни (Додаток № 2 до Договору).

У відповідності до п. 2.2 Договору оплата послуг за цим Договором здійснюється замовником не пізніше 15-го числа наступного місця на підставі Акту надання послуг.

За умовами п. 2.3 Договору акт надання послуг підписується до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому надані послуги з охорони об'єкта. Якщо до цього до цього числа не поступило обґрунтованих скарг, то вважається що Акт надання послуг замовником підписаний.

Пунктом 3.2.12 Договору сторонами погоджено, що виконавець має право негайно після письмового повідомлення замовника припинити надання послуг у випадку несплати послуг охорони відповідно до розділу 2 цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору замовник зобов'язаний, зокрема вчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги, приймати послуги щодо охорони об'єкта, якість яких відповідає вимогам цього Договору, вчасно проводити розрахунки, визначені умовами даного Договору та підписати Акт надання послуг.

Цей Договір вступає в дію з 01.11.2016 та діє до 31.12.2016 (п. 6.1 Договору).

Додатком №1 від 01.11.2016 до Договору сторони погодили дислокацію до Договору.

Додатком № 2 від 01.11.2016 до Договору сторонами викладено протокол договірної ціни, відповідно до якого, вартість здійснення послуг з охорони протягом одного календарного місяця становить 36 000 грн. з ПДВ.

Також, сторонами погоджено Інструкцію по забезпеченню охорони приміщення, що є Додатком № 3 від 01.11.2016 до Договору.

01.11.2016 сторонами було підписано Акт прийому-передачі об'єкту під охорону, який оформлено Додатком № 4 до Договору.

ТОВ АКБ Охорона зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконало належним чином, ТОВ Компанія з управління активами ОТП Капітал в свою чергу, не виконало свої зобов'язання за Договором в частині розрахунків за період з серпня 2017 року по жовтень 2017 року включно.

18.10.2017 позивач направив відповідачу Претензію, яка була отримана останнім 19.10.2017 за вх.. № 978, у якій позивач попередив відповідача про те, що якщо в термін до 31.10.2017 заборгованість по Договору не буде сплачена в повному обсязі, то з 01.11.2017 позивач припиняє надання послуг згідно п. 3.2.12 Договору.

Проте, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у період з серпня 2017 року по жовтень 2017 року включно було надано відповідачу послугу з охорони на загальну суму 108 000 грн., що підтверджується Актами наданих послуг № 227 від 31.08.2017 на суму 36 000 грн., № 280 від 30.09.2017 на суму 36 000 грн. та № 304 від 31.10.2017 на суму 36 000 грн., які не підписані з боку відповідача.

Згідно з п. 3.3 Договору замовник зобов'язаний, зокрема приймати послуги щодо охорони об'єкта, якість яких відповідає вимогам цього Договору та підписати Акт надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено вищезазначені акти відповідачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями супровідного листа, опису вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 01.12.2017.

Проте, з доданого до матеріалів справи повідомлення вих. № 1507 від 14.12.2017 вбачається, що відповідач відмовився від підписання Актів наданих послуг у зв'язку з порушення позивачем своїх зобов'язань за договором № 004/2016/ФО від 01.11.2016, а саме фактичним не наданням послуг у обсязі та на умовах передбачених договором. При цьому, доказів направлення на адресу позивача даного повідомлення матеріали справи не містять, як і не містять доказів порушення позивачем зазначеного договору. Посилання відповідача на перебування з 01.08.2017 невідомих осіб на об'єкті відповідача та ненадання позивачем жодних зафіксованих фактів проникнення невідомих осіб до об'єкта компанії, не свідчить про невиконання чи неналежне виконання позивачем дій щодо забезпечення недоторканості цілісності визначених замовником і належних йому рухомого і нерухомого майна відповідно до Акту прийому-передачі об'єкту під охорону, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, а також збереження його фізичного стану.

Як встановлено судом, згідно умов договору № 004/2016/ФО від 01.11.2016 на об'єкті не встановлювався контрольно-пропускний пункт, де охорона мала б перевіряти та встановлювати осіб відвідувачів та вносити відповідні дані у журнал реєстрації. Замість цього для організації охорони на об'єкті був встановлений пост фізичної охорони, що підтверджується Додатком № 3 до договору, що є Інструкцією по забезпеченню охорони приміщення, яка визначає вичерпний перелік обов'язків охоронця.

Крім цього, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист/претензію вих. №1308 від 19.10.2017, оскільки з наявної на ньому відмітки про отримання від 19.10.2017 суд не може дійти достовірного висновку щодо вручення останнього саме представнику позивачу.

Відповідно до п. 2.3 Договору акт надання послуг підписується до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому надані послуги з охорони об'єкта. Якщо до цього до цього числа не поступило обґрунтованих скарг, то вважається що Акт надання послуг замовником підписаний.

Відтак, суд приймає зазначені акти як належні докази на підтвердження надання відповідачу послуг з охорони у відповідності до умов Договору та відповідно наявності заборгованості за спірний період.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2.2 Договору оплата послуг за цим Договором здійснюється замовником не пізніше 15-го числа наступного місця на підставі Акту надання послуг.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, в частині повної оплати за надані послуги, підтверджені матеріалами справи, та строк оплати станом на момент розгляду справи настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 108 000,00 грн. основного боргу.

При цьому, заперечення відповідача щодо позовних вимог з посиланням на договір відповідального зберігання майна № 43-С/2016 від 01.11.2016, що був укладений з позивачем, не приймаються судом до уваги, оскільки не мають жодного відношення до даної справи та не встановлюють обставин, які входять в предмет доказування, а саме наявної заборгованості.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 826,72 грн., 3 % річних у розмірі 594,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 268 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пункту 4.3.1 Договору за несвоєчасне прийняття виконаних робіт, відмовою в підписанні Акту надання послуг, або несвоєчасній оплаті відповідно до Акту надання послуг за отримані послуги несе відповідальність у вигляді нарахування подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості за кожний день затримання платежу окремо, починаючи з 15-го числа наступного за тим, в якому наданні послуги з охорони об'єкта. Оплата нарахувань проводиться на підставі розрахунків виконавця та окремо рахунку-фактури.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, обов'язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг охорони за період з серпня 2017 року по жовтень 2017 року виник лише під час розгляду даної справи, підстави для нарахуванням та стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані з 16.09.2017 по 21.11.2017 відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" (03680, м. Київ, вулиця Фізкультури, 28 (літера "Д"); ідентифікаційний код: 35290039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ Охорона" (02121, м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 18; ідентифікаційний код: 40806971) заборгованість в розмірі 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп., 1 620, 00 грн. - судовий збір.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.2018.

Суддя Пукшин Л.Г.