КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" травня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/20876/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Григораш Н.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.05.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 (повний текст підписано 09.02.2018)
у справі №910/20876/17 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ ОХОРОНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал"
про стягнення 113 689,46 грн.
В судовому засіданні 16.05.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "АКБ ОХОРОНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" про стягнення 113 689,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу послуги з охорони, обумовлені Договором про надання послуг з фізичної охорони №004/2016/ФО від 01.11.2016 у період з серпня 2017 по жовтень 2017 включно, втім відповідач зобов'язання по оплаті послуг не виконав, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 108 000,00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 826,72 грн., 3% річних у розмірі 594,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 268,00 грн.
У відзиві на позов відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки позивач неналежно виконував умови договору №004/2016/ФО від 01.11.2016 щодо надання послуг з охорони нежитлового приміщення, яке є власністю відповідача, у зв'язку з чим відповідач свідомо не задовольняв претензії позивача щодо оплати заборгованості за надані послуги у розмірі 108 000,00 грн. Крім того, в обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає про договір відповідального зберігання майна № 43-С/2016 від 01.11.2016, що був укладений з позивачем на строк до 31.07.2017. За твердженням відповідача, після закінчення дії даного договору, а саме починаючи з 01.08.2017 у приміщенні відповідача були присутні посторонні особи, що свідчить про порушення позивачем умов договору охорони, зокрема, незабезпечення недоторканості приміщення відповідача та допущення до приміщення сторонніх осіб.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що договір відповідального зберігання майна № 43-С/2016 від 01.11.2016 не має жодного відношення до даної справи, оскільки не встановлює обставини, які входять в предмет доказування, а саме наявної заборгованості. Крім того, позивач звертає увагу, що згідно договору охорони не встановлювався контрольно-пропускний пункт, де охорона мала б перевіряти та встановлювати осіб відвідувачів та вносити відповідні дані в журнал реєстрації. Також позивач зазначає про відсутність доказів настання негативних наслідків чи збитків для відповідача, внаслідок нібито допущених позивачем порушень умов договору, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо охорони об'єкта.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечив щодо відповідей позивача та зазначив, що лише перебування представника позивача на території приміщення не достатньо для визнання фактичного надання послуг, передбачених договором охорони приміщення у період з 01.08.2017 по 01.11.2017, а відтак послуги передбачені договором не можуть вважатися виконаними належним чином та прийнятими і оплаченими у відповідності до положень договору охорони.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/20876/17 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ Охорона" заборгованість в розмірі 108 000,00 грн., 1620,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, призвело до негативного рішення для скаржника.
Апелянт зазначає, що факт перебування на об'єкті скаржника (відповідача) невідомих осіб та відмова останніх добровільно покинути об'єкт в сукупності з бездіяльністю працівників позивача є порушенням положень договору охорони.
Вказує, що позивачем не було надано скаржнику (відповідачу) жодних фактів належної фіксації порушення умов договору, а саме, що об'єкт скаржника (відповідача) захоплений невідомими особами.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що невідомими, за твердженнями апелянта, особами є вантажники, які виконували обовязки за договором відповідального зберігання майна №43-С/2016 від 01.11.2016, який наявний в матеріалах справи (а.с. 61-63) щодо якого відповідач, як сторона цього договору, був обізнаний. Зокрема, за договором зберігання виконавцем був позивач, зберігачем - відповідач, а замовником - ПП Проектно-конструкторське бюро . З припиненням дії цього договору 31.01.2017, відповідач вимагав від замовника вивезти ТМЦ, які знаходились на зберіганні на об'єкті.
Позивач вказує, що 01.08.2017 на виконання вимог відповідача на об'єкт прибули уповноважені особи для вивозу ТМЦ. Перелік цих осіб, зокрема, був зазначений в самому договорі зберігання і був погоджений відповідачем. Отже, персоналом охорони позивача були дотримані обов'язки щодо контролю дій уповноважених осіб під час вивезення ТМЦ з об'єкту.
Також позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 06.03.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі №910/20876/17 розгляд апеляційної скарги відповідача призначено на 16.05.2018.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКБ Охорона" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг з фізичної охорони № 004/2016/ФО (далі - Договір), за умовами якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги із охорони об'єкту, згідно з дислокацією розташування об'єкту (додаток № 1 до Договору) (далі - об'єкт) та інструкції по забезпеченню охорони приміщення (Додаток № 3 до Договору).
Пунктом 1.2 Договору обумовлено, що охорона забезпечується персоналом охорони шляхом організації та практичного здійснення заходів, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених замовником і належних йому рухомого і нерухомого майна відповідно до Акту прийому-передачі об'єкту під охорону (Додаток № 4 до Договору), з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого замовником доступу до нього та забезпечення здійснення замовником цього майна всіх належних йому повноважень.
Відповідно до п. 1.4 Договору об'єктом охорони по даному Договору виступає приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 5, нежиле приміщення № 61 (в літері А).
Згідно з п. 2.1 Договору вартість послуг виконавця за цим Договором визначається протоколом договірної ціни (Додаток № 2 до Договору).
У відповідності до п. 2.2 Договору оплата послуг за цим Договором здійснюється замовником не пізніше 15-го числа наступного місяця на підставі Акту надання послуг.
За умовами п. 2.3 Договору акт надання послуг підписується до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому надані послуги з охорони об'єкта. Якщо до цього числа не поступило обґрунтованих скарг, то вважається що Акт надання послуг замовником підписаний.
Пунктом 3.2.12 Договору сторонами погоджено, що виконавець має право негайно після письмового повідомлення замовника припинити надання послуг у випадку несплати послуг охорони відповідно до розділу 2 цього Договору.
Згідно з п. 3.3 Договору замовник зобов'язаний, зокрема вчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги, приймати послуги щодо охорони об'єкта, якість яких відповідає вимогам цього Договору, вчасно проводити розрахунки, визначені умовами даного Договору та підписати Акт надання послуг.
Цей Договір вступає в дію з 01.11.2016 та діє до 31.12.2016 (п. 6.1 Договору).
Додатком №1 від 01.11.2016 до Договору сторони погодили дислокацію до Договору.
Додатком № 2 від 01.11.2016 до Договору сторонами викладено протокол договірної ціни, відповідно до якого вартість здійснення послуг з охорони протягом одного календарного місяця становить 36 000,00 грн. з ПДВ.
Також, сторонами погоджено Інструкцію по забезпеченню охорони приміщення, що є Додатком № 3 від 01.11.2016 до Договору.
01.11.2016 сторонами було підписано Акт прийому-передачі об'єкту під охорону, який оформлено Додатком № 4 до Договору.
ТОВ "АКБ Охорона" зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконало належним чином, ТОВ "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" в свою чергу не виконало свої зобов'язання за Договором в частині розрахунків за період з серпня 2017 по жовтень 2017 включно.
18.10.2017 позивач направив відповідачу Претензію, яка була отримана останнім 19.10.2017 за вх. № 978, у якій позивач попередив відповідача про те, що якщо в термін до 31.10.2017 заборгованість по Договору не буде сплачена в повному обсязі, то з 01.11.2017 позивач припиняє надання послуг згідно п. 3.2.12 Договору.
Проте, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач заборгованість не сплатив.
Задовольняючи позов частково місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 108 00,00 грн. основного боргу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у період з серпня 2017 по жовтень 2017 включно було надано відповідачу послугу з охорони на загальну суму 108 000,00 грн., що підтверджується Актами наданих послуг № 227 від 31.08.2017 на суму 36 000,00 грн., № 280 від 30.09.2017 на суму 36 000,00 грн. та № 304 від 31.10.2017 на суму 36 000,00 грн., які не підписані з боку відповідача.
Згідно з п. 3.3 Договору замовник зобов'язаний, зокрема приймати послуги щодо охорони об'єкта, якість яких відповідає вимогам цього Договору та підписати Акт надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було повторно направлено вищезазначені акти відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями супровідного листа, опису вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 01.12.2017.
Судом встановлено, що з доданого до матеріалів справи повідомлення вих. № 1507 від 14.12.2017 вбачається, що відповідач відмовився від підписання Актів наданих послуг у зв'язку з порушенням позивачем своїх зобов'язань за договором №004/2016/ФО від 01.11.2016, а саме фактичним не наданням послуг у обсязі та на умовах передбачених договором. При цьому доказів направлення на адресу позивача даного повідомлення матеріали справи не містять, як і не містять доказів порушення позивачем зазначеного договору.
Посилання відповідача на перебування з 01.08.2017 невідомих осіб на об'єкті відповідача та ненадання позивачем жодних зафіксованих фактів проникнення невідомих осіб до об'єкта компанії, не свідчить про невиконання чи неналежне виконання позивачем дій щодо забезпечення недоторканості цілісності визначених замовником і належних йому рухомого і нерухомого майна відповідно до Акту прийому-передачі об'єкту під охорону, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, а також збереження його фізичного стану.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору відповідального збереження майна №43-С/2016 від 01.11.2016 (а.с. 61-63), який укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" ПП Проектно - конструкторське бюро та ТОВ "АКБ ОХОРОНА", строк дії якого припинився 31.01.2017, вбачається обов'язок зберігача забезпечити вільний доступ замовнику до приміщення зберігання ТМЦ, певним фізичним особам.
З пояснень представника позивача вбачається, що 01.08.2018 на виконання вимоги відповідача на об'єкт прибули уповноважені особи для вивозу товарно-матеріальних цінностей, які зазначені в укладеному трьох сторонньому договорі.
Як встановлено судом, згідно умов договору охорони № 004/2016/ФО від 01.11.2016 на об'єкті не встановлювався контрольно-пропускний пункт, де охорона мала б перевіряти та встановлювати осіб відвідувачів та вносити відповідні дані у журнал реєстрації. Замість цього для організації охорони на об'єкті був встановлений пост фізичної охорони, що підтверджується Додатком № 3 до договору, що є Інструкцією по забезпеченню охорони приміщення, яка визначає вичерпний перелік обов'язків охоронця.
Зазначена Інструкція по забезпеченню охорони приміщення б/н від 01.11.2016 затверджена відповідачем та є невід'ємною частиною договору про надання послуг з фізичної охорони.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції охоронець під час несення служби зобов'язаний знаходитися на своєму робочому місці, контролюючи при цьому дії співробітників та відвідувачів, проявляти високу пильність за ситуацією, яка має місце в приміщеннях та при наявності поза ними, з метою недопущення крадіжки та несанкціонованого виносу майна. При спробі відвідувачів або інших осіб порушити встановлений режим роботи, за допомогою тривожної кнопки або інших наявних засобів зв'язку викликати охорону, доповісти про подію адміністрації та вжити заходи по припиненню порушення встановленого режиму роботи, дотримуючись при цьому засобів особистої безпеки.
З наявного в матеріалах справи акту обстеження об'єкту нерухомості б/н від 02.10.2017 вбачається, що членами комісії у складі генерального директору ТОВ "КУА "ОТП Капітал", головного інженера з технічного обслуговування об'єктів нерухомості ТОВ "КУА "ОТП Капітал", головного спеціаліста по роботі з об'єктами нерухомості ТОВ "КУА "ОТП Капітал", представника ТОВ "КУА "ОТП Капітал", що діє на підставі договору, а саме заступника директора складено акт обстеження об'єкту нерухомості, а саме нежитлового приміщення № 61 ( в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. М. Житомирська, 5, з якого вбачається наявність товарно-матеріальних цінностей, що перебувають у зазначеному приміщенні на підставі вищезазначеного договору відповідального зберігання, зазначено показники лічильників водопостачання та електропостачання.
Зазначеним, зокрема, підтверджується вільний доступ представників відповідача до приміщення у спірний період, посилання в акті про перебування в приміщенні сторонніх осіб чи зникнення або пошкодження майна відсутні.
Крім цього, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на лист/претензію вих. №1308 від 19.10.2017, оскільки з наявної на ньому відмітки про отримання від 19.10.2017 суд не може дійти достовірного висновку щодо вручення останнього саме представнику позивачу.
Відповідно до п. 2.3 Договору акт надання послуг підписується до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому надані послуги з охорони об'єкта. Якщо до цього числа не поступило обґрунтованих скарг, то вважається що Акт надання послуг замовником підписаний.
Відтак, господарський суд першої інстанції правомірно прийняв зазначені акти, як належні докази на підтвердження надання відповідачу послуг з охорони у відповідності до умов Договору та відповідно наявності заборгованості за спірний період.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 2.2 Договору оплата послуг за цим Договором здійснюється замовником не пізніше 15-го числа наступного місця на підставі Акту надання послуг.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, факт виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за надані послуги, підтверджені матеріалами справи.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 108 000,00 грн. основного боргу.
Щодо відмови місцевим господарським судом у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 826,72 грн., 3 % річних у розмірі 594,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 268,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами пункту 4.3.1 Договору за несвоєчасне прийняття виконаних робіт, відмовою в підписанні Акту надання послуг, або несвоєчасній оплаті відповідно до Акту надання послуг за отримані послуги несе відповідальність у вигляді нарахування подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості за кожний день затримання платежу окремо, починаючи з 15-го числа наступного за тим, в якому наданні послуги з охорони об'єкта. Оплата нарахувань проводиться на підставі розрахунків виконавця та окремо рахунку-фактури.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що оригінали рахунків на оплату актів надання послуг відповідно до умов договору за період серпень-жовтень 2017 були направлені позивачем 01.12.2017, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (а.с. 45-46), також це було підтверджено представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018. Відповідач отримав зазначені акти 06.12.2017.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що обов'язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг охорони за період з серпня 2017 по жовтень 2017 виник лише під час розгляду даної справи, відтак відсутні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані з 16.09.2017 по 21.11.2017.
У зв'язку з цим судом правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
На підтвердження доводів апеляційної скарги представником відповідача не було подано належних та допустимих доказів невиконання позивачем обов'язків за договором охорони у спірний період, а представником апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018 було наголошено, що претензії, які містяться в матеріалах справи, є доказами, на яких ґрунтується заперечення відповідача щодо позову та апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/20876/17.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОТП Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/20876/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/20876/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/20876/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.
Повний текст постанови складено 18.05.2018.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2018 |
Оприлюднено | 18.05.2018 |
Номер документу | 74060005 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Скрипка І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні