Ухвала

від 09.02.2018 по справі 910/19427/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 09.02.2018Справа №  910/19427/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/19427/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясо:Полісся» про стягнення 300628,48 грн., без виклику сторін, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс» звернулось до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясо:Полісся» про стягнення 300628,48 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2017 порушено провадження у справі №916/2949/17, справу призначено до розгляду. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс» відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на недоведеність позивачем наявності обґрунтованих підстав для вжиття таких заходів. 08.02.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від  Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс»  надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «М'ясо:Полісся» транспортні засоби, а саме автомобілі «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» 2004 року випуску, «Mercedes-Benz 815» 1999 року випуску, «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» 2003 року випуску, «ЗАЗ Lanos» 2007 року випуску та автомобіль «ЗАЗ Lanos» 2010 року випуску. Заява обґрунтована тим, що свою господарську діяльність відповідач проводив у приміщеннях позивача, якими користувався на підставі укладеного договору оренди, проте наразі відповідач звільняє орендовані приміщення та фактично не здійснює свою господарську діяльність. Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за відповідачем не зареєстровано жодного нерухомого майна яке б належало останньому на праві власності. В той же час, за твердженнями позивача за відповідачем рахується рухоме майно – автомобілі, які відповідач використовував для здійснення своєї господарської діяльності, та які були придбанні останнім у позивача на підставі договорів купівлі-продажу. Крім того, позивач стверджує, що наразі, відповідачем вчиняються дії щодо відчуження належного йому рухомого майна. За таких обставин, враховуючи, що сума заборгованості відповідача становить 300628,48 грн. та беручи до уваги той факт, що відповідачем наразі не здійснюється господарська діяльність та вживаються заходи щодо відчуження майна, з метою недопущення ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивач просить вжити визначені в поданій заяві заходи забезпечення позову. Також у вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс» просить суд провести розгляд даної заяви з викликом особи, яка її подала, для надання пояснень. Так, за приписами ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Частиною 3 вказаної статті Кодексу визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. Таким чином, як вбачається із наведених вище норм чинного законодавства, виклик особи, яка подає заяву про забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком та здійснюється у виключних випадках у разі, якщо у суду виникає необхідність одержання від такої особи додаткових пояснень або додаткових доказів. В той же час, суд зазначає про те, що заявник не був обмежений у своїх процесуальних правах, подати всі необхідні докази та викласти усі свої доводи у поданій до суду заяві, а відтак суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для виклику представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс», як особи, що подала заяву про забезпечення позову, а наявних у справі документів достатньо для прийняття обґрунтованого рішення за наслідками розгляду даної заяви. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс» про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається, зокрема, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;  захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;  ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України). Так, обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що на думку останнього існує реальна загроза того, що відповідачем можуть бути вжито заходи щодо продажу належного йому рухомого майна, що в подальшому унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. У поданій до суду заяві позивач посилається на те, що з 18.01.2018 відповідачем відчужено один із автомобілів, на який позивач просив накласти арешт у заяві про забезпечення позову, в задоволенні якої судом було відмовлено. Проте суд зазначає, що заявником вкотре не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів на рахунках. Також, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження намірів ТОВ «М'ясо:Полісся» щодо відчуження рухомого майна. Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість зникнення/знищення певних доказів або імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування та надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Судом зазначається, що в поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обгрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову. Відповідно до ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар с сумі 300628,48 грн. В той же час, у поданій позивачем заяві про забезпечення позову останнім не наведено належних доводів, які б свідчили про наявність зв'язку між запропонованими ним заходами забезпечення позову в частині накладення арешту майно відповідача та предметом позовної вимоги, зокрема, не обґрунтовано доцільність вжиття таких заходів. Суд зазначає, що враховуючи предмет поданого позивачем позову, співмірним та доцільним заходом для забезпечення позову було б саме накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача в межах суми заявлених позовних вимог. В той же час, посилання позивача на можливу відсутність грошових коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясо:Полісся» спростовується самим позивачем, оскільки останній стверджує, що відповідачем вчиняються заходи із продажу належних йому транспортних засобів, кошти від продажу яких в будь-якому випадку зараховуються на рахунки відповідача. Продаж відповідачем належних йому на праві власності автомобілів не може свідчити про порушення прав позивача, оскільки законодавчо закріплено, що кожна особа має право розпоряджатися майном, належним йому на праві власності вільно та на власний розсуд. Оскільки позивачем не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, накладення арешту на які було б співмірним із заявленими позовними вимогами, сам пособі факт відчуження транспортних засобів не може свідчити про ухилення відповідачем від можливого виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а є реалізацією його права на розпорядження належним йому майном. Також суд зазначає, що транспортні засоби, на які позивач просить накласти арешт не є предметом розгляду даного спору та жодним чином його не стосується, оскільки вимоги позивача за розглядуваним позовом стосуються стягнення заборгованості за поставлений товар. Разом з тим, у разі відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, позивач не позбавлений права звернутись до суду, у порядку визначеному ст.143 Господарського процесуального кодексу, із заявою про зміну одного заходу забезпечення позову іншим. За таких обставин вимоги заявника наведені у заяві про забезпечення позову є необґрунтованими та не співмірними із позовними вимогами останнього, відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви. Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс». Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна продовольча компанія «Хорс» в задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у встановленому законом порядку. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Дата підписання: 09.02.2018. Суддя                                                                                                            Я.В. Маринченко