Ухвала

від 06.02.2018 по справі 916/3717/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3717/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №060916 від 06.09.2016р.; ОСОБА_3 за довіреністю №160317 від 16.03.2017р.;

Від відповідача (заявника): ОСОБА_4 за довіреністю №б/н від 22.01.2018р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Конверсія» (вх. № 2-323/18 від 18.01.2018р.) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку, передбаченому ст. 328 ГПК України, по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю „Конверсія» про стягнення 166 098 260,15 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. по даній справі позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Імексбанк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Імексбанк" були задоволені у повному обсязі, стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю „Конверсія» заборгованість за кредитом в розмірі 133 750 000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 24 566 068 грн. 39 коп., пеню в сумі 7 782 191 грн. 76 коп.; стягнуто із відповідача до державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700 грн. 00 коп.

16.02.2016р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідні накази.

18.01.2018р. до господарського суду Одеської області від товариства з обмеженою відповідальністю „Конверсія» надійшла заява про визнання наказу суду від 16.02.2016р. по справі №916/3717/15 про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Конверсія» на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк» заборгованості за кредитом в розмірі 133 750 000 грн. 00 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 24 566 068 грн. 39 коп., пені в сумі 7 782 191 грн. 76 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 19.01.2018р. господарським судом, у порядку ст. 328 ГПК України, заяву ТОВ „Конверсія» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, було призначено до розгляду у судовому засіданні із викликом сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Варто зазначити, що судом, керуючись вищенаведеними приписами ГПК України та з метою всебічного та повного дослідження всіх обставин справи, було продовжено строк розгляду заяви на 15 днів.

ПАТ „Імексбанк» заперечувало проти задоволення заяви ТОВ „Конверсія» про визнання наказу суду по даній справі таким, що не підлягає виконанню. ПАТ „Імексбанк» було наголошено, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності, яким було забезпечено виконання в тому числі зобов'язань відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. Викладене, за переконанням позивача, свідчить про відсутність правових підстав для застосування в даному випадків приписів ч. 4 ст. 36 Закону України „Про іпотеку» .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

26.03.2014р. між ПАТ „Імексбанк» (Кредитор) та ТОВ „Конверсія» (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 14/14, у відповідності до п.п. 1.1, 1.1.1 якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, далі по тексту - „Кредит» або „Кредитна лінія» . Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 133 750 000 грн., далі по тексту кожна частина окремо - „Транш» , а в сукупності - „Транші» , зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18,0% процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 10 грудня 2015 року (включно) на умовах, визначених цим договором. Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: поточні потреби.

На виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. позивачем було надано ТОВ „Конверсія» кредитні кошти в межах визначеного договором кредитного ліміту.

Неналежне виконання ТОВ „Конверсія» прийнятих на себе за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. грошових зобов'язань стало підставою для звернення ПАТ Імексбанк до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Конверсія» про стягнення 166 098 260,15 грн., за результатами розгляду яких господарським судом 01.02.2016р. в межах даної справи було постановлено рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014р. між ПАТ Імексбанк (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_5 Футбольний клуб Чорноморець (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема зобов'язань ТОВ „Конверсія» за договором про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ ФК Чорноморець , розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

Положеннями п. 1.1 іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено, що цей договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. (із урахуванням додаткових угод), який укладено між Іпотекодержателем та ТОВ „Конверсія» стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойки і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання).

Відповідно до п. 3.1.7 іпотечного договору від 25.12.2014р. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених п. 3.1.6 цього договору, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки.

Згідно з п. 3.1.8 іпотечного договору від 25.12.2014р. у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (під яким по тексту договору розуміється 41 кредитний договір), недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Боржника (під яким по тексту договору розуміється 41 юридична особа-боржник).

Умовами п. 6.1 іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку» ; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України „Про іпотеку» . При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Листом №840 від 05.04.2017р. ПАТ Імексбанк звернулось до ОСОБА_5 Футбольний клуб Чорноморець та ТОВ „Конверсія» із вимогою про усунення порушень (у порядку ст. 35 Закону України „Про іпотеку» ), відповідно до якого вимагало у тридцяти денний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. При цьому, ПАТ Імексбанк було попереджено Іпотекодавця та ТОВ „Конверсія» , що у разі невиконання у тридцятиденний строк зобов'язань за кредитним договором банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80 289,00 кв.м. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст. 37 Закону України „Про іпотеку» ).

Як свідчать матеріали справи, 16.05.2017р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ Імексбанк права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80 289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017р. є іпотечний договір від 25.12.2014р. та, зокрема, вимога про усунення порушень №861 від 05.04.2016р., вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016р., вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016р., вимога про усунення порушень №7552 від 28.12.2016р.

Посилаючись на приписи чинного законодавства, ТОВ „Конверсія» у поданій до суду заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, зауважувало, що в результаті позасудового задоволення ПАТ Імексбанк своїх вимог шляхом визнання права власності на іпотечне майно, всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою є припиненими, а, отже, вимоги банку, які виникли на підставі рішення суду по даній справі, на примусове виконання якого судом 16.02.2016р. було видано відповідний наказ, є недійсними.

ПАТ Імексбанк під час розгляду судом заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, зазначало, що державна реєстрації права власності на предмет іпотеки за позивачем була проведена на підставі вимог про усунення порушень, які були надіслані на адресу ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» . При цьому, вимога, висунута банком до ТОВ „Конверсія» від 05.04.2017р., не пред'являлась позивачем для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, оскільки, як зауважує позивач, державна реєстрація здійснювалася на підставі вимог, відносно яких були докази їх отримання з боку ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» .

Крім того, ПАТ Імексбанк в обґрунтування власної правової позиції посилалось на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17 якою було встановлено факт погашення заборгованості лише за кредитними договорами, укладеними з ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/539/17 було залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2017р. по справі за позовом ПАТ Імексбанк до публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "ПІВДЕНЬ-ПЛЮС" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "БУДМОНТАЖ", товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "КОНТРАКТ", товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Агротех", публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", товариства з обмеженою відповідальністю "Південінвестсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Авенсіс", приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності правочину та внесення змін до договору, яким позовні вимоги ПАТ Імексбанк було задоволено частково, застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного між АТ "Імексбанк" та ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне Море", повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна, а саме третьої черги туристично-оздоровчого комплексу, що складається з: літ. "А-1" - надбудови, загальною площею 134,9 кв.м.; літ. "А-3-3-х поверхового корпусу, 1 - поверх загальною площею 1691,6 кв.м., 2,3 - поверхи загальною площею 2234,8 кв.м. Загальна площа третьої черги туристично-оздоровчого комплексу - 4879,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, будинок 19, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 30.10.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 5224.

Посилаючись на дане судове рішення, по тексту якого зазначено про наявність заборгованості певних боржників незважаючи на звернення стягнення позивачем на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі договору іпотеки від 25.12.2014р., укладеного між ПАТ Імексбанк (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_5 Футбольний клуб Чорноморець (Іпотекодавець), як на преюдицію, позивач наполягає на відсутності правових підстав для задоволення заяви відповідача.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених відповідачем вимог про визнання наказу суду по даній справі таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Слід зазначити, що перелік підстав, з якими процесуальний закон пов'язує можливість визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

За своєю правовою природою рішення суду про стягнення заборгованості за договором є актом, який підтверджує наявність зобов'язання боржника перед кредитором із метою його офіційного визнання та подальшого примусового виконання. Підтвердженням можливості примусового виконання судового рішення, а, отже, і існуючого обов'язку боржника, є відповідний виконавчий документ. В свою чергу, у випадку, якщо такий обов'язок припиняється із передбачених законом підстав для припинення зобов'язань, відповідний виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки припинення зобов'язання означає як припинення обов'язків боржника, так і припинення прав кредитора.

Відповідно до ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави для припинення зобов'язання визначені у статтях 598 - 609 Глави 50 Цивільного кодексу України. Ними визначено класичний перелік підстав припинення зобов'язання, як-то: належне виконання, поєднання в одній особі боржника та кредитора, ліквідація юридичної особи, тощо.

Разом із тим, частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, а отже визнає, що наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

Звертаючись до приписів спеціального закону, яким врегульовані спірні відносини, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, Закон України Про іпотеку як акт цивільного законодавства може визначати правові підстави для припинення зобов'язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов'язання не суперечитиме нормам Глави 50 Цивільного кодексу України. Відтак, можна стверджувати про відсутність будь - яких колізій в цьому питанні між частиною 4 статті 36 закону "Про іпотеку" та відповідними нормами Глави 50 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що вказана норма Закону не містить буквальної вказівки на припинення основного зобов'язання боржника, проте встановлює недійсність будь - яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання.

В той же час, стаття 509 ЦК України визначає, що до змісту зобов'язання як правовідношення належить юридичний обов'язок боржника вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов'язку.

Слід також відзначити, що відповідно до загальної теорії права, наявність права та кореспондуючого йому обов'язку належить до змісту будь - яких правовідносин, а не лише до змісту зобов'язальних правовідносин.

Відтак, недійсність такого елементу змісту зобов'язального правовідношення, як право кредитора вимагати від боржника виконання його обов'язку, призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього правовідношення в цілому, тобто - до припинення зобов'язання з підстав, визначених іншим, аніж Цивільний кодекс України, законом.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

В свою чергу, ст. 2 Закону України Про іпотеку встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

При цьому, ст. 1 Закону України Про іпотеку визначає, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Закон України Про іпотеку є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Частиною 2 ст. 4 Цивільного кодексу визначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Господарський суд зауважує, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо суми коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому суд зауважує, що ні положеннями чинного законодавства, ні умовами іпотечного договору Іпотекодержателю не надано право вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі, якщо вартість предмета іпотеки на дату набуття права власності не може повністю задовольнити вимоги кредитора, що і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у даному випадку відсутня колізія між нормами ч. 4 ст. 591 ЦК України та ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , оскільки відповідні положення Цивільного кодексу України щодо загального правила задоволення вимог заставодавця допускають виключення, які можуть бути встановлені в тому числі законом.

Суд зауважує, що спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України Про іпотеку , вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Закон України Про іпотеку не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку. Названим Законом чітко визначається тільки умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки, а саме: визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя; наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Суд звертає увагу учасників процесу, що Закон України Про іпотеку як спеціальний закон, має пріоритетне значення при вирішенні питання щодо наслідків позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Господарський суд зауважує, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо сума коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому суд зазначає, що ані положеннями чинного законодавства, ані умовами іпотечного договору Іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі у випадку набуття права власності за вартістю, меншою ніж необхідно для повного задоволення вимог кредитора, що, в свою чергу, і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку . Таким чином, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов'язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

При цьому, враховуючи наявність в матеріалах справи декількох висновків експертної оцінки про вартість предмету іпотеки та суперечки з цього приводу між сторонами по справі, суд зауважує, що, в даному випадку, застосовуючи ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , що, за переконанням суду, є обов'язковим при вирішенні даного питання, взагалі не має значення оцінка предмету іпотеки та вартість, за якою було набуто право власності на нього, з огляду на недійсність наступних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги факт набуття АТ Імексбанк в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону Чорноморець , відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов'язань, в тому числі і зобов'язань ТОВ „Конверсія» за договором про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку суд доходить висновку, що зобов'язання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. (із урахуванням додаткових угод) на теперішній час є припиненими.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на той факт, що в результаті позасудового набуття з боку АТ Імексбанк права власності на предмет іпотеки були погашені виключно зобов'язання ТОВ ТБА Промбуд , ТОВ Круїз Делюкс , ТОВ Компанія по торгівлі та ТОВ Мережа готелів Чорне море , оскільки у випадку реалізації способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України Про іпотеку , у іпотекодержателя відсутнє право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна у разі, якщо ціна предмета іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов'язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку" , і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов'язковому порядку бути встановлені як розмір зобов'язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Правова позиція, яка застосовується судом при розгляді заяви ТОВ „Конверсія» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підтверджується і сталою судовою практикою, що знайшло своє відображення у постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2014р. по справі № 6/174-09, від 22.04.2014р. по справі № 910/15784/13, від 22.09.2014р. по справі № 910/18713/13, від 02.10.2017р. по справі № 908/2517/16, від 20.12.2016р. по справі № 914/3604/15, від 08.11.2016р. по справі № 5011-50/9028-2012, від 14.12.2016р. по справі № 914/3812/15, від 14.12.2016р. по справі № 914/3812/15, від 10.08.2016р. по справі № 914/3605/15, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015р. по справі № 6-7917св15, тощо.

Отже, зобов'язання ТОВ „Конверсія» , що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. по справі № 916/3717/15, на теперішній час є припиненими в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку . Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ „Конверсія» перед стягувачем (позивачем) із приводу виконання вимог наказу господарського суду Одеської області від 16.02.2016р. по справі № 916/3717/15 про стягнення із ТОВ „Конверсія» на користь АТ Імексбанк грошових коштів.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи АТ Імексбанк в частині посилання на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17 як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, якою, як зазначає позивач, було встановлено факт погашення заборгованості за кредитними договорами лише ТОВ „ТБА „Промбуд» , ТОВ „Круїз Делюкс» , ТОВ „Компанія по торгівлі» , ТОВ „Мережа готелів Чорне море» , оскільки, по-перше: ТОВ „Конверсія» не був учасником судового процесу при розгляді справи №918/359/17; по-друге: в силу приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. З наведених мотивів судом також відхиляються посилання позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. по справі №907/600/17.

Враховуючи відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ „Конверсія» перед стягувачем (позивачем), що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 14/14 від 26.03.2014р. (із урахуванням додаткових угод), із метою примусового виконання яких господарським судом був виданий наказ від 16.02.2016р. по справі № 916/3717/15, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої ТОВ „Конверсія» заяви.

В результаті викладеного, наказ господарського суду Одеської області від 16.02.2016р. по справі № 916/3717/15 про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Конверсія» на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 133 750 000 грн. 00 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 24 566 068 грн. 39 коп., пеню в сумі 7 782 191 грн. 76 коп. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 36, 37 Закону України „Про іпотеку» , ст. ст. 4, 509, 598 Цивільного кодексу України ст. ст. 86, 234, 328 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Конверсія» (вх. № 2-323/18 від 18.01.2018р.) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

2. Визнати наказ господарського суду Одеської області від 16.02.2016р. по справі № 916/3717/15 про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю Конверсія» /65058, м. Одеса, просп. Шевченка, 8 А, код ЄДРПОУ 31368284/ на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк» /65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504/ заборгованості за кредитом в розмірі 133 750 000 грн. 00 коп. /сто тридцять три мільйони сімсот п'ятдесят тисяч грн. 00 коп./, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 24 566 068 грн. 39 коп. /двадцять чотири мільйони п'ятсот шістдесят шість тисяч шістдесят вісім грн. 39 коп./, пені в сумі 7 782 191 грн. 76 коп. /сім мільйонів сімсот вісімдесят дві тисячі сто дев'яносто одну грн. 76 коп./ таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набрала законної сили 06.02.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвалою господарського суду Одеської області.

Повний текст ухвали складено 09.02.2018р.

Суддя С.П. Желєзна