Рішення

від 29.01.2018 по справі 922/3553/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р.Справа № 922/3553/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Дроб'яз Володимира Володимировича, 64440, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1;

до Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, 64440, Харківська область, Зачепилівський район, с. Бердянка, код ЄДРПОУ 04397916;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Зачепілівського округу Тютькіна А.І., 61404, АДРЕСА_2.

про визнання додаткової угоди укладеною.

за участю учасників справи:

позивача - ФОП Дробяз В.В. (особисто),

адвокат - Бухольський М.І. (ордер № 000108 від 09.01.2018, угода про надання юридичних послуг б/н від 09.01.2018);

відповідача - не з'явився;

третя особа - не з'явилась.

Суть спору:

Фізична особа - підприємць Дробяз В.В. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Зачепbлівського округу Тютькіна А.І., в якій просив винести рішення про визнання укладеної додаткової угоди від 03.05.2017 року вредакції фізичної особи-підприємця Дроб'яз Володимира Володимировича, зокрема, п. 10.1 Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012 року, яку викласти в наступній редакції: "Надати Дроб'яз Володимиру Володимировичу в оренду строком на 49 років нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, яка розташована по АДРЕСА_3, для здійснення підприємницької діяльності відповідно до рішення ХLІІ сесії VI скликання від 30 квітня 2014 р. № 399 Бердянської сільської ради, Зачепилівського району, Харківської області.

Цей договір діє з 09 жовтня 2012 року до 09 жовтня 2061 року включно.

Інші умови договору, які не порушені даною додатковою угодою, залишаються без змін, та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012 р."

В обґрунтування позову вказав, що між ним та відповідачем було укладено вказаний договір, який діє до теперішнього часу. В 2014 році звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до п. 10.1 даного договору, в якій на підставі рішення ХLІІ сесії VI скликання від 30 квітня 2014 р. № 399 просив відповідача (орендодавця) продовжити строк дії договору до 49 років, але відповідач відмовився підписати додаткову угоду. Здійснюючи правове обґрунтування позовних вимог посилається положення ст. 11 Конституції України, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Крім того, посилався на те, що рішення відповідача, яким скасовуються положення попереднього рішенння, є незаконним, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити в них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи доповнення. Зазначає, що дане рішення, яким продовжено строк дії договору на 49 років, не відмінене і чинне на теперішній час. Але голова Бердянської сільської ради, грубо порушуючи положення статті 144 Конституції України, не бажає його виконувати і відмовляється укладати додаткову угоду. Цими діями він грубо порушує його права.

Зазначає, що дане рішення виконується ним по теперішній час, оскільки він регулярно сплачує орендну плату, а голова ради її приймає.

Також, вважає безглуздою позицію голови Бердянської сільської ради щодо того, що з пропозицією укласти додаткову угоду він повинен звернутися до колишнього голови ради ОСОБА_6, який повинен був підписати цю додаткову угоду ще до спливу строку договору оренди, тобто до 09.10.2015 року.

Вважає, незрозумілою і позицію відповідача про те, що строк договору оренди сплинув 09.10.2015 року, так яка це спростовується рішенням господарського суду Харківської області.

Тому, переконаний, що, у відповідності з п. 10.3 договору оренди, до договору нього повинні бути внесені зміни, з цією метою відповідачу і було направлено проект додаткової угоди, але він відмовляється від виконання положень рішення ради від 30 квітня 2014 р. № 399.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017 року призначено справу № 922/3553/17 до судового розгляду в судовому засіданні на 09.01.2018 року о 15 год. 00 хв.

Протокольною ухвалою від 09.01.2018 року закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті та призначено справу на 29.01.2018 року о 11:00 год.

26.01.2018 року від приватного нотаріуса Зачепілівського округу Тютькіної А.І. надійшли письмові пояснення (вих. № 205).

В судовому засіданні позивач та його повноважний представник позовні вимоги підтримали та просили визнати додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до комунальної власності Бердянської сільської ради укладеною.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання 16.01.2018 року, яке повернулось до суду 29.01.2018 року. Разом з тим, в матеріалах справи наявний відзив відповідача (вих. № 37179 від 10.11.2017), де останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог зазначивши, що у 2014 році договір оренди нежитлової будівлі не був нотаріально посвідчений через відсутність документів на земельну ділянку під зазначеною будівлею, що відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 120 Земельного кодексу України є обов'язковою умовою при оформленні земельної ділянки. Також, вважає посилання позивача на неправомірність дій нотаріуса через відмову у посвідченні через відсутність індексу інфляції та методики розрахунку орендної плати щомісячно з урахуванням індексації та з урахуванням інфляції не правомірними по відношенню до Бердянської сільської ради, оскільки у разі, якщо позивач вважає, що непосвідчення договору приватним нотаріусом Тютькіною А.І. є незаконним, то ним має бути подано позов безпосередньо до Тютькіної А.І. Крім того, зазначає, що рішення сесії було у квітні 2014 року, за результатами якого був складений текст договору оренди нежитлової будівлі строком на 49 років. Позивачу було відомо про обов'язковість нотаріального посвідчення зазначеного договору, оскільки строк його дії перевищує 3 роки, а також ця вимога була закріплена в додатковій угоді. Проте, позивачем не було вчинено жодних дій з моменту ухвалення рішення сесії, оскільки за нотаріальним посвідченням він звернувся лише 09.09.2016 року. Цю додаткову угоду не можна вважати чинною також через те, що протягом 2 років з моменту ухвалення рішення сесією сторони не заявляли про припинення договору оренди нежитлової будівлі, то сам договір був автоматично пролонгований на той самий строк (1 рік) відповідно до п. 10.4 договору оренди, яким встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця. Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. На даний момент договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради діє у редакції від 09.10.2012 року, на підставі п. 10.4 договору строк дії договору закінчується 09.10.2018 року.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання 16.01.2018 року, яке повернулось до суду 29.01.2018 року. Надала письмові пояснення (вих. № 205 від 26.01.2018) в яких зазначила, що господарським судом Харківської області (суддя Кухар Н.М.) 26 квітня 2017 року було вже винесено рішення щодо цього позову та ФОП Дроб'яз В.В. відмовлено. Вказала, що договір оренди не посвідчувала у зв'язку з тим, що між сторонами існує спір із-за строків і непроведения індексації по сумі оренди, однак Дроб'язу В.В. було роз'яснено, що при усуненні данних недоліків договір буде посвідчений. Третьою особою у справі себе не визнає, оскільки спір існує між Бердянською сільською Радою та Дроб'яз В.В. На даний час Бердянська сільська Рада об'єдналася в територіальну громаду Зачепилівеької селищної ради Зачепилівського району Харківської області і даний позов Дроб'яз В.В. треба вирішувати з територіальною громадою Зачепилівської селищної Ради Зачепилівського району Харківської області.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови позивача та його представника у судових дебатах, суд встановив наступне.

09 жовтня 2012 року між Бердянським сільським головою (орендодавець) з одного боку та Дроб'яз В.В. (орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, за яким орендодавець передає, а орендар приймає з метою роздрібної торгівлі напоями та тютюновими виробами в строкове платне користування комунальне окреме індивідуально визначене майно - нежитлова будівля під магазин, площею 128,1 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_3 що на балансі Бердянської сільської ради, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку / актом оцінки на 01 січня 2012 року і становить за незалежною оцінкою / залишковою вартістю 5385,00 грн.

Відповідно до пункту 10.1 договору, договір укладено строком на 1 рік, що діє з 09 жовтня 2012 року до 09 жовтня 2013 року включно.

Згідно положень пункту 10.4 вказаного договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, підставою звільнення від доказування є наявність обставин, встановлених стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Так, суд бере до уваги рішення Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі № 922/653/17 за позовом Фізичної особи - підприємця Дроб'яз В.В. до Бердянської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Зачепилівського районного нотаріального округу Тютькіна А.І. про визнання договору дійсним встановлено, що станом на даний час укладений між сторонами Договір оренди нежитлової будівлі від 09.10.2012 року є чинним та продовженим сторонами відповідно до п. 10.4, у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення цього Договору та фактичним виконанням сторонами умов даного Договору.

Тому, виходячи з положень договору, беручи до уваги встановлені рішенням суду обставини та відсутність заяв сторін про його припинення, на даний момент укладений між сторонами договір є чинним та продовжує свою дію до 09 жовтня 2018 року.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

При цьому за пунктом 10.3 зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Зазначені дії оформляються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктами оренди (п. 10.4 договору).

Частиною першою статті 9 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Так, рішенням ХLІІ сесії VI скликання Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 30 квітня 2014 року № 399 про надання Дроб'яз В.В. в оренду нежитлової будівлі строком на 49 років, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади Бердянської сільської ради вирішено:

1. надати Дроб'яз Володимиру Володимировичу в оренду строком на 49 років нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, яка розташована по вул. Радянська, буд. б/н, с. Бердянка Зачепилівського району Харківської області, для здійснення підприємницької діяльності.

2. затвердити орендну ставку за використання нерухомого коммунального майна для розміщення торговельних об'єктів з продажу алкогольних і тютюнових виробів у розмірі 8%.

3. встановити орендну плату у розмірі 1573 грн. на рік, відповідно до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності.

4. договір оренди нежитлової будівлі підлягає нотаріальному посвідченню.

5. зобов'язати Дроб'яз використовувати будівлю за призначенням - під магазин.

6. виконавчому комітету сільської ради здійснювати контроль за станом орендованого майна.

7. контроль за виконанням даного рішення покласти на сільського голову.

Фактично даним рішенням орендодавцем надано згоду орендарю на довгострокову оренду нежитлової будівлі, а також визначено розмір і порядок сплати орендної плати.

Листом Бердянської сільської ради від 05.05.2014 року № 02-15/244 ФОП Дроб'яз В.В. було повідомлено про те, що його заяву щодо передачі в оренду нежитлового приміщення під магазин строком на 49 років розглянуто 30.04.2014 року на засіданні 42 сесії 6 скликання та задоволено.

На виконання даного рішення сторонами 30.04.2014 року була укладена Додаткова угода до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012, в якій сторонни домовилися про нижче наведене:

1. Пункт 3.1 договору викласти в наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній влансоті територіальної громади Бердянської сільської ради, затвердженої рішенням V сесії VI скликання від 12.03.2011 року № 49 або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна і становить 1573,00 грн. на рік.

2. Інші умови договору, які не порушені даною додатковою угодою, залишаються без змін, та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

3. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною частиною договору оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012 року.

До участі у справі у якості третьої особи судом було залучено приватного нотаріуса Зачепілівського округу Тютькіна А.І., оскільки саме вона неодноразово відмовляла у посвідченні визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди нежитлової будівлі, яка є предметом спору.

Приватному нотаріусу Зачепилівського округу Тютькіній А.І. було направлено заяву Дроб'яз В.В., в якій останній просив посвідчити договір оренди згідно рішення Бердянської сільської ради від 30.04.2017 року № 399 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади.

Але листом - відповіддю приватного нотаріуса Тютькіної А.І. позивачу було відмовлено у посвідченні вказаного договору. Відмова мотивована тим, що у договорі не визначено методики розрахунку орендної плати помісячно з урахуванням індексації та урахуванням інфляції; рішення Бердянської сільської ради від 30.04.2014 року № 399 скасоване тим же органом рішенням від 19.10.2015 року № 473. Також, нотаріус посилається на те, що договір оренди будівлі є двохстороннім і не може бути укладений тільки однією із сторін, а нотаріус не може примусити сільського голову посвідчити його.

Статтею 793 Цивільного кодексу України передбачена форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

Згідно положень даної норми договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Пункт 4 рішення відповідача щодо нотаріального посвідчення договору оренди нежитлової будівлі цілком логічно та підставно стосуєть лише пункту 1 рішення, яким передбачено надати Дроб'яз Володимиру Володимировичу в оренду строком на 49 років нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, яка розташована по вул. Радянська, буд. б/н, с. БердянкаЗачепилівського району Харківської області, для здійснення підприємницької діяльності.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та наведені положення законодавства, суд приходить до висновку про те, що нотаріальне посвідчення даної додаткової угоди не є обов'язковим, оскільки такої форми укладення додаткової угоди не передбачено як положеннями договору оренди, так і така не є обов'язковою в силу закону. При цьому, умовами даної угоди чітко передбачено, що вона набуває чинності з моменту підписання її сторонами. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно приписів чинного законодавства, органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо встановлення вимог щодо укладення угод у відповідній формі своїми рішеннями.

Таким чином, суд вважає додаткову угоду до договору від 30.04.2014 року укладеною з моменту підписання її сторонами, тобто з 30.04.2014 року.

Дослідивши вищевикладені обставини справи суд приходить до висновку про те, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 30.04.2014 року між сторонами виникли правовідносини шляхом укладення вищезазначеної додаткової угоди до договору оренди, у зв'язку з чим таке рішення вичерпало свою дію у частині положень, передбачених додаткової угодою.

Відповідно до п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням LIV сесії VI скликання Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 19 жовтня 2015 року № 473 про надання Дроб'яз В.В. в оренду нежитлової будівлі строком на 3 роки, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади Бердянської сільської ради вирішено, надати Дроб'яз Володимиру Володимировичу в оренду строком на 3 роки нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, яка розташована по вул. Радянська, буд. б/н, с. Бердянка Зачепилівського району Харківської області, для здійснення підприємницької діяльності (під магазин).

Крім цього, даним рішенням визнано таким, що втратило чинність, рішення ХLII сесії VI скликання Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 30 квітня 2014 року № 399 про надання Дроб'яз В.В. в оренду нежитлової будівлі строком на 49 років, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади Бердянської сільської ради.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави згідно ч. 2 ст. 3 Конституції України. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 144 Конституції України унормовано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

В своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, беручи вищенаведені обставини справи, керуючись положеннями чинного законодавства, практикою Конституційного Суду України та Єпропейського суду з права людини як джерелом права, суд вважає, що рішення ХLII сесії VI скликання Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 30 квітня 2014 року № 399 є чинним та не може бути скасоване рішенням LIV сесії VI скликання Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 19 жовтня 2015 року № 473, оскільки це суперечить та порушує основоположні засади Конституції України та закріплену нею гарантію забезпечення стабільності суспільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Згідно приписів ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом

Згідно з ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Разом з тим, частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як слідує з матеріалів справи позивачем відповідачу було направлено проект додаткової угоди від 03.05.2017 року за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012 року, в наступній редакції:

1. Пункт 10.1 договору викласти в наступній редакції:

Надати Дроб'яз Володимиру Володимировичу в оренду строком на 49 років нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, яка розташована по АДРЕСА_3, для здійснення підприємницької діяльності відповідно до рішення ХLІІ сесії VI скликання від 30 квітня 2014 року № 399 Бердянської сільської ради, Зачепилівського району, Харківської області. Цей договір діє з 09 жовтня 2012 року до 09 жовтня 2061 року включно".

3. Встановити орендну плату у розмірі 1573 на рік, відповідно до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній властності.

Зазначені положення додаткової угоди узгоджуються та відповідають пунктам 1 та 3 Рішення XLII сесії VI скликання Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 30.04.2014 року №399.

Відповідно до пункту 4 вказної додаткової угоди, договір оренди нежитлової будівлі підлягає нотаріальному посвідченню.

Факт отримання відповідачем Додаткової угоди підтверджується доданою до позовної заяви копією листа - відповіді сільського голови Бердянської сільської ради ФОП Дроб'яз В.В. від 29.05.2017 року № 02-15/278, відповідно до якого Додаткову угоду до договору від 03.05.2017 року підписати неможливо, оскільки строк даного договору закінчився. Додаткову угоду необхідно було підписувати з ОСОБА_6 ще до спливу строку договору оренди, тобто до 09.10.2015 року. Необхідно укладати новий договір оренди, текст якого для підписання надавався з умовами, передбаченими рішенням LIV сесії VI скликання від 19.10.2015 року № 473. Копія договору, який надано позивачу, міститься в матеріалах справи (арк. справи 116-121).

Не погоджуючись з діями відповідач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконання, що грунтується на всебічно, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись принципами верховенства права, справедливості та розумності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР й з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Прессос Компанія Нав'єра С.А." та інші проти Бельгії" від 28.10.1995, "ПайнВеліДевелопмент Лтд." та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 року визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Концепція "майна" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).

Таким чином, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

На підставі рішення ХLII сесії VI скликання Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 30 квітня 2014 року № 399, за яким у позивача, у тому числі виникло право на довгострокову оренду майна, сторони вчиняли дії спрямовані на його виконання, зокрема: було укладено Додаткову угоду від 30 квітня 2014 року до Договору оренди, а також, як свідчать матеріали справи: акт приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення, що перебуває у власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012 року; додаток до акту приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення, що перебуває у власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012 року, відповідно до якого на момент передачі нежитлового приміщення воно знаходилося у незадовільному стані, а саме: відсутня електроенергія, відсутнє опалення, стіни мають тріщини та осипаються, дах протікає; акт обстеження будівлі, що знаходиться в оренді Дроб'яз В.В. від 17 грудня 2015 року, згідно якого будівля потребує ремонту; копія заяви/анкети-договору про приєднання №1-3238/2141DCLRKPT до Договору про надання комплексу банківських послуг фізичним особам Дроб'яз Володимира Володимировича від 01.08.2014 року; заява Дроб'яз В.В. Бердянському сільському голові, в якій повідомляє, що нежитлове приміщення буде відремонтовано за власні кошти; акт виконаних робіт, складений комісією Бердянської сільської ради, за яким у будівлі за Дроб'яз В.В. за власні кошти було зроблено ремонт, а саме: поточний ремонт даху, заміна опалення, підведене світло, поштукатурені стіни, пошпакльовано та покрашено, частково забетоновано підлогу, - позивач, маючи правомірні очікування на довгострокову оренду, вчиняв дії по приведенню об'єкту оренди у належний до використання стан за рахунок власних коштів коштів, а також, використовуючи власну працю, що приймав і визнавав відповідач, та своїм рішенням та діями сприяв позивачу у цьому, про що також свідчать додані до позовної заяви пояснення позивача, відповідно до яких йому було надано в оренду зазначену будівлю та запропоновано навести там порядок, а саме: вичистити чагарники, відремонтувати будівлю, в якій наявний провис, протікає дах та відсутнє світло і опалення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (зокрема, справи "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; та чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Проте, беручи до уваги, що обов'язок доказування покладений на сторін, відповідачем не надано в якості обґрунтування доказів того, що рішення ради від 19.10.2015 року № 473 є таким, що переслідує "суспільний", "публічний" інтерес в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Також, в контексті застосування ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" визначено принцип "належного урядування", відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, в даному випадку внаслідок прийняття радою незаконного рішення від 19 жовтня 2015 року № 473 в частині скасування рішення від 30 квітня 2014 року № 399 є відбулось втручання органу місцевого самоврядування у мирне володіння позивачем своїм майном, має місце порушення ст. 1 Першого протоколу шляхом позбавлення власності та недотримання вимог принципу "належного урядування".

Також, суд критично оцінює викладені у листі- відповіді сільського голови Бердянської сільської ради ФОП Дроб'яз В.В. від 29.05.2017 року № 02-15/278 твердження відповідача про те, що додаткова угода має бути підписана колишнім сільським головою ОСОБА_6 з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Згідно з п. 16 ч. 4 цієї статті, сільський, селищний, міський голова: укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 43 ст. 26 цього ж закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищогогосподарського суду України "Про деякіпитання практики застосуваннязаконодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року № 12 передбачено, що з урахуванням приписів частини п'ятої статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а також абзацу третього статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарські суди, вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, мають виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

З аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що повноваження новообраного сільського голови починаються з моменту складення ним присяги, при цьому, повноваження колишнього голови припиняються. Отже, саме діючий голова сільської ради наділений компетенцією щодо укладання договорів з питань віднесених до виключної компетенції сільської ради, зокрема, договорів про здачу в оренду юридичним особам об'єктів комунальної власності, але за умови наявності відповідного положення ради, яким передбачено відповідні повноваження голови на передачу об'єктівкомунальноївласності в оренду.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги положення статтей 144 Конституції України та статей 73 ЗУ Про місцеве самоврядування в України щодо обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування до виконання на відповідній території, беручи до уваги, що позивачем дотримано визначений статтею 188 ГК України порядок внесення змін до договору, позовні вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди від 03.05.2017р. з викладенням в 10.1 Договору в наступній редакції: Надати ФОП Дроб'яз Володимиру Володимировичу в оренду строком на 49 років нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, яка розташована по АДРЕСА_3, для здійснення підприємницької діяльності відповідно до рішення ХLII сесії VI скликання від 30 квітня 2014 року № 399 Бердянської сільської ради, Зачепилівського району, Харківської області , - підлягають задоволенню.

Щодо питання про початку обрахування 49 річного строку надання спірного нежитлового приміщення в оренду суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Одним з принципів приватного права, зокрема господарського та цивільного, в межах якого між сторонами виникли правовідносини з договору поставки є принцип свободи договору, яким керуються учасники господарських відносин відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1,3 статті 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено право особи на справедливий суд.

При цьому, досягнення принципу верховенства права буде можливим лишу у разі прийняття судом справедливого судового рішення, яке грунтується на законі.

При застосуванні сторонами у договорі принципу свободи договору сторони повинні враховувати в комплексі з іншими принципами,як певної системи. Зокрема принципу справедливості добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України , та ст. 6 ГК України ).

Принцип справедливості, який є одним з загальних принципів права, дає можливість коректувати певні норми права, якщо їх застосування в конкретному випадку веде до явно несправедливого результату. Основне призначення цього принципу, вбачається в "наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину".

Принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору.

Один із проявів цього принципу містить класичне правило добросовісності в договірних зобов'язаннях, згідно з яким боржник несе обов'язок виконати зобов'язання добросовісно, з урахуванням звичаїв цивільного обороту.

Загалом зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

В цьому зв'язку всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під контроль судів не для того звісно, щоб оцінити їх внутрішню справедливість, а для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів.

З аналізу, наведених положень законодавства вбачається, що рішення суду повинне бути не тільки обгрунтованим і законним, а й справедливим, що забезпечить дотримання основних засад господарського судочинства та реального правового захисту прав та інтресів особи, які порушуються, оспорюються чи не визнаються.

Позивач просить визнати вказану додаткову угоду укладеною з 09.10.2012 року до 09.10.2061 року, тобто з моменту фактичного укладення договору оренди, що є безпідставним, оскільки право на довгострокову оренду майна в останнього виникло 30.04..2014р., а відтак є неможливим відраховувати 49 річний строк передання нежитлового приміщення в оренду з моменту укладення договору оренди, оскільки рішення відповідача від 30.04.2014 року №399 не може розповсюджувати свою дію на правовідносини, що виникли до його постановлення.

При цьому суд враховує, що орендодавець мав намір надати майно в оренду на визначений рішенням строк з 2014 року до 2063, а тому обрахування строку набрання чинності додаткової угоди з дня отримання проекту угоди буде порушенням права відповідача і суперечитиме його волевиявленню.

Крім цього, сам позивач з 30.04.2014 року вважав, що він має право оренди нежилової будівлі на 49 річний строк, про що, зокрема, свідчить і факт підписанння сторонами 30.04.2014 року додаткової угоди до договору, якою було виконання рішення відповідача від 30.04.2014 року у відповідній частині. Також, з наведених у рішенні обставин справи та з досліджених та проаналізованих матеріалів справи вбачається, що позивач з моменту прийняття 30.04.2014 року Бердянською сільською радою даного рішення, здійснював дії, спрямовані на приведення нежитлового приміщення у придатний стан, вчиняв ряд дій з метою його поліпшення.

Отже, з урахування наведено, з метою забезпечення принципів справедливості та розумності і прийняття в першу чергу справедливого рішення суд вважає необхідним визначити початковим моментом відрахування 49 річного строку оренди недитлового приміщення саме з моменту прийняття 30.04.2014 року рішення №399 Бердянською сільською радою. Відрахування строку з цієї дати буде справедливим та забезпечить дотримання інтересів обох сторін у справі.

Тому, строк дії додаткової угоди до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна) повинен відраховуватись від дати прийнятті вказаного рішення та бути з 30 квітня 2014 року до 30 квітня 2063 року.

Суд вважає, що в даному випадку суд вийшов за межі позовних вимог, і діяв в межах, визначених статтею 5 ГПК України.

Вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору частині викладення п. 10.1 щодо:

Інші умови договору, які не порушені даною додатковою угодою, залишаються без змін, та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09.10.2012 р.", -

є безпідставною, так як не стосується права позивача, яке виникло на підставі рішення сесії щодо права на довгострокову оренду майна, і крім того вже включено до умов додаткової угоди, яка укладена між сторонами 30.04.2014 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600, 00 грн. покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41 - 46, 80, 86, 129, 233, 237-241 ГПК України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 220, 651, 652, 653, 793 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеною Додаткову угоду від 03.05.2017 року до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради від 09 жовтня 2012 року в частині викладення п. 10.1 Договору:

"Надати ФОП Дроб'яз Володимиру Володимировичу в оренду строком на 49 років нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади Бердянської сільської ради, яка розташована по АДРЕСА_3, для здійснення підприємницької діяльності відповідно до рішення ХLII сесії VI скликання від 30 квітня 2014 року № 399 Бердянської сільської ради, Зачепилівського району, Харківської області.

Цей договір діє з 30 квітня 2014 року до 30 квітня 2063 року включно.

3. Стягнути з Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, 64440, Харківська область, Зачепилівський район, с. Бердянка, код ЄДРПОУ 04397916 на користь ФОП Дроб'яз Володимира Володимировича, 64440, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600, 00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 08.02.2018 року.

Суддя Н.А. Новікова