Постанова

від 08.02.2018 по справі 911/2731/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2018 р. Справа№ 911/2731/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

При секретарі судового засідання: Степанці О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Пустовий М.В.,

від відповідача - Каспрук Л.Д.,

вільний слухач - Южда С.М.,

розглядає апеляційну скаргу

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" М.А. Славкіна

на рішення господарського суду Київської області від 23.11.2017 року

у справі №911/2731/17 (суддя С.І. Чонгова)

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" М.А. Славкіна, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс", Київська обл., смт. Гостомель

про стягнення 397 748, 40 грн. збитків. -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" М.А. Славкіна подала до господарського суду Київської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" про стягнення 397 748, 40 грн. збитків.

Позов заявлено про стягнення збитків внаслідок втрати майна переданого позивачем відповідачеві на зберігання відповідно до договору зберігання №04/07/2014-2 від 04.07.2014 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2017 року у задоволенні позову відмолено повністю.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції вказав, що позивачем не визначено, яке конкретно майно та за якою ціною за кожну одиницю має бути повернуто. Також місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано доказів щодо неповернення майна, тому позов про стягнення збитків є передчасним.

Не погодившись із вказаним рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" М.А. Славкіна подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 23.11.2017 року по справі №911/2731/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при неповному дослідженні доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, невірному застосуванні норм як матеріального, так і процесуального права, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" М.А. Славкіна на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2017 року у справі №911/2731/17 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 11.01.2018 року.

10.01.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Також, 10.01.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника ТОВ "Авто Сан Сервіс" у відрядженні.

11.01.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з із скороченням штату юридичного управління викликаного процедурою ліквідації Банку, а також участі представника апелянта в іншому судовому засіданні, а саме в Апеляційному суді Дніпропетровської області по справі №185/8355/16-ц розгляд якої призначено на 11.01.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 року розгляд справи відкладено на 08.02.2018 року.

08.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

В судовому засіданні 08.02.2018 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим господарським судом встановлено, що 04.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (далі - зберігач) укладено договір зберігання № 04/07/2014-2 (далі - договір, а.с. 6-7, зворот).

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов'язується зберігати за плату товарно-матеріальні цінності (далі за текстом - майно), передані йому поклажодавцем (його представником).

Згідно з п. 1.2. договору перелік майна, що передається на зберігання, його кількість мають бути визначені в заявці поклажодавця. Зберігач зобов'язується створити необхідні умови для прийняття та зберігання майна на спеціальному складі тимчасового зберігання площею: 400 квадратних метрів на термін з 04.07.2014 року по 03.07.2015 року.

У відповідності до п. 2.1.1. договору, зберігач приймає майно на підставі заявки поклажодавця, надісланої зберігачу засобами факсимільного зв'язку або на електронну адресу. Зберігач зобов'язаний при прийнятті майна на зберігання здійснити в присутності представника поклажодавця огляд та звіряння маркувань, вказаними в супроводжувальних документах, тощо. Перелік майна, найменування, кількість, комплектація та вартість кожної одиниці яких зазначається в актах прийому-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору.

Зберігач по закінченню кожного календарного місяця, надсилає на адресу поклажодавця підписаний акт здачі-приймання наданих послуг, де вказує докладний перелік майна, що зберігається, його кількість та вартість, а також вартість послуг із зберігання.

Пунктом 2.1.4. договору встановлено, що зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю саме майно у тій же кількості.

Згідно п. 2.2 договору, майно зберігач зобов'язаний зберігати за адресою: Київська область, с. Горенка, вул. Садова, 20.

Відповідно до п.2.2.1 договору, поклажодавець має право достроково розірвати чи припинити даний договір за попередньо письмовим повідомленням зберігача не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів.

Як встановлено п. 2.2.5. договору зберігач повертає майно поклажодавцю (його представнику), повністю або частково згідно заявки останнього не пізніше 2 (двох) днів з дня одержання такої заявки, (представник повинен мати довіреність від поклажодавця, оригінал заявки, паспорт) після чого сторони підписують акт прийому-передачі.

Крім того, відповідно до п. 3.1.7. договору поклажодавець протягом 5 днів з дати набуття чинності цим договором передає зберігачу оригінал наказу (листа) в якому визначено коло осіб на яких покладена повна матеріальна відповідальність: підписання товарних накладних, відпуск, прийняття майна, оригінали підпису цих осіб та відбитки печаток та відтиски пломб, які будуть використовуватися поклажодавцем.

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.3 договору закінчується 03.07.2015, у випадку, якщо договір не було розірвано чи будь-яка із сторін не виявила бажання про його розірвання, договір вважається подовженим на аналогічний термін на аналогічних умовах (п. 8.4 договору).

Як зазначено у п. 8.6 договору, акти прийому-передачі майна підписуються уповноваженими особами у момент здійснення прийому-передачі; акти здачі приймання наданих послуг один раз на місяць підписуються уповноваженими особами, в 3-х денний термін, складаються в 2-х примірниках , скріпляються печатками.

Згідно п.8.8 договору, поклажодавець має право на дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку шляхом направлення зберігачу відповідного письмового повідомлення про розірвання цього договору не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до пропонованої дати розірвання цього договору. Цей договір вважається розірваним на 11 (одинадцятий) календарний день з моменту відправлення поклажодавцем письмового повідомлення про розірвання цього договору.

Також, в матеріалах справи наявна додаткова угоду №3 від 29.09.2014 року відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 2.2 розділу 2 договору "Права та обов'язки зберігача" в наступній редакції: Майно зберігач зобов'язаний зберігати за адресою: Київська область, сит. Гостомель, вул. Леніна, 141-П. (а.с. 8).

Крім того, 30.09.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 від 30.09.2015 відповідно до якої сторони, враховуючи намір поклажодавця забрати у зберігача (отримати у зв'язку із закінченням зберігання) відповідне майно (окрім автомобілів), домовились дію пунктів 1.2.1 та 1.2.2 пункту 1.2 договору зберігання №04/07/2014-2 від 04.07.2014 (далі - договір) припинити 31.08.2015 включно, тобто майно поклажодавця, що передавалося на зберігання згідно з пунктами 1.2.1, 1.2.2 пункту 1.2 договору, має бути повернуто зберігачем поклажодавцю не пізніше 31.08.2015; підписання актів приймання-передачі матеріальних засобів від зберігача до поклажодавця має відбуватися не пізніше 30.11.2015. (а.с. 36).

Також, п.3 додаткової угоди №5 передбачено, що після повернення зберігачем поклажедавцю майна, що стосувалося пунктів 1.2.1 та 1.2.2 пункту 1.2 договору, на зберіганні у зберігача продовжує перебувати майно, яке зазначено в пункті 1.2.3 пункту 1.2 договору, тобто відповідна кількість автомобілів, що зберігається на спеціальному відкритому майданчику зберігача. У зв'язку з цим сторони дійшли згоди пункт 1.2.3 пункту 1.2. договору залишити в діючій редакції, що викладено в додатковій угоді №4 від 31.12.2014 до договору, при цьому змінивши строк дії договору так, договір припиняє свою дію 31.08.2016, який в свою чергу розповсюджується і на пункт 1.2.3 пункту 1.2 договору.

До позовної заяви позивачем долучено копії актів приймання-передачі матеріальних цінностей за 2014 рік (без визначення конкретної дати). (а.с. 9-23).

Як вбачається із матеріалів справи на виконання заявки позивача на повернення майна від 03.11.2015 року (а.с. 99) представниками сторін складено акт №27 від 03.11.2015 року (а.с. 96) про повернення майна вказаного у вищезазначеній заявці.

В матеріалах справи також є перелік майна з зазначенням вартості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", що було передано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (зберігач) згідно з договором зберігання №04/07/2014-2 від 04.07.2014 року і яке на думку позивача за даними інвентаризації втрачено. (а.с. 26-32).

Позивач направив претензію №1 від 22.09.2016 року на адресу відповідача в якій просив до 22.11.2016 року відшкодувати вартість майна у сумі 397 748, 40 грн. шляхом безготівкового переказу грошових коштів, що становлять суму збитків. (а.с. 24-25).

До вказаної вище претензії було додано додаток №1, в якому вказано перелік майна ПАТ КБ Південкомбанк , що було передано на зберігання до ТОВ Авто Сан Сервіс згідно договору зберігання №04/07/2014-2 від 04.07.2014 року і яке за даними інвентаризації втрачено (станом на 22.09.2016 року). (а.с. 26-32). Як вбачається з додатку, вартість втраченого майна становить 397 748, 40 грн.

В матеріалах справи наявна відповідь №40-вих від 29.09.2016 року на претензію №1 від 22.09.2016 року в якій відповідач зазначив, що з 01.11.2015 року майно, що вказано у додатку до претензії знаходиться у місцях його зберігання, як це і було передбачено додатковою угодою №3 від 29.09.2014 року, проте у ТОВ Авто Сан Сервіс є потенційний покупець на дане майно. (а.с. 33).

24.04.2017 року позивач надіслав заявку №14/514 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" на дострокове одержання майна, що знаходиться на зберіганні. (а.с. 37).

В матеріалах справи наявна відповідь №36-вих від 27.04.2017 року на заявку №14/514 в якій відповідач зазначив, що договір №04/07/2014-2 від 04.07.2014 року було розірвано за умови повернення майна, що зберігалось. (а.с. 103).

26.04.2017 року позивачем в односторонньому порядку було складено акт про відмову у доступі до майна банку, що знаходиться на зберіганні (а.с. 38, зворот).

В подальшому, позивач направив відповідачу претензію №2 від 20.06.2017 року в якій просив до 19.07.2017 року відшкодувати вартість майна у сумі 397 748, 40 грн. шляхом безготівкового переказу грошових коштів, що становлять суму збитків. (а.с. 39-40).

В матеріалах справи наявна відповідь відповідача №45-вих від 20.07.2017 року на претензію №2 від 20.06.2017 року в якій останній зазначив, що майно яке перебувало у товариства на зберіганні повернуто позивачу у зв`язку з чим, встановити достовірність фактів викладених у претензії не має можливості. (а.с. 102). Однак, доказів надсилання цієї відповіді відповідачем не надано.

Дослідивши докази надані сторонами у справі, колегія суддів дійшла до висновку про взаємну недбалість сторін щодо оформлення документів без врахування вимог договору. Так, надані сторонами акти приймання - передачі майна на зберігання не відповідають п. 2.1.1. договору. Відповідачем не надано доказів виконання п. 2.1.3. договору про щомісячне надсилання актів здачі-приймання наданих послуг, де вказується докладний перелік майна, що зберігається, його кількість, та вартість, а також вартість послуг зі зберігання. Матеріали справи також не містять переліку осіб, на яких покладена повна матеріальна відповідальність: підписання товарних накладних, відпуск, прийняття майна, оригінали підпису цих осіб та відбитки печаток та відтиски пломб, які будуть використовуватися поклажодавцем. (п. 3.1.7. договору).

Тобто, з наданих сторонами у справі актів приймання-передачі не можливо достеменно встановити яке саме майно і на яку суму передавалось на зберігання. Однак, матеріали справи містять листування між сторонами з відповідними додатками, зі змісту яких вбачається, що відповідач погоджується з поданим позивачем переліком майна та його вартості. Так, як вже зазначалось раніше, у додатку до претензії №1 (а.с. 26-32) мається перелік майна. Даний перелік містить всі необхідні відомості щодо ідентифікування майна переданого на зберігання та його вартість, зазначено інвентаризаційний номер та кількість. У відповіді на претензію листом №40-вих від 29.09.2016 року (а.с. 33) відповідач повідомив про те, що майно, яке зазначено у додатку №1 до вищевказаної претензії, знаходиться у відповідача та зберігається з 01.11.2015 року безоплатно. Тобто даним листом відповідач погодився з тим, що йому було передане на зберігання майно, що зазначено у додатку №1 та це майно станом на 29.09.2016 року знаходиться у нього. Доказів повернення майна зазначеного у додатку №1 до претензії від 22.09.2016 року №1 відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1, ст. 75 ГПК України (ч. 1, ст. 35 ГПК України в редакції чинній на момент винесення рішення) обставини які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під визнанням обставин слід розуміти згоду з фактом, на якому інша особа ґрунтує свої вимоги чи заперечення. Отже, виходячи з розподілу обов`язку доказування, сторона може визнавати ті обставини, які повинна доводити інша сторона.

Враховуючи, що кожна із сторін договору не виконувала належним чином умови договору щодо оформлення первинних документів, і не може підтвердити або спростувати факти надавання та повернення майна у кількості та її вартості зі зберігання, колегія суддів бере в якості доказу документ, який визнається обома сторонами, а саме додаток №1 до претензії 22.09.2016 року №1. (а.с. 26-32).

Доказів повернення майна, зазначеного у додатку №1 до претензії 22.09.2016 року №1 на вимогу позивача відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 949 та ч. 1 ст. 950 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Позивач у своєму позові посилається на те, що після проведення інвентаризації активів ним виявлено факт втрати зберігачем майна поклажодавця.

У зв`язку з чим, позивачем направлено було відповідачу претензію №1 від 22.09.2016 року з переліком майна ПАТ КБ Південкомбанк , що було передано на зберігання до ТОВ Авто Сан Сервіс згідно договору зберігання №04/07/2014-2 від 04.07.2014 року на суму 397 748, 40 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем було визнано, що саме у такій кількості та ціні, майно, що належить позивачу знаходиться в місцях його зберігання, тобто у ТОВ Авто Сан Сервіс , оскільки у своїй відповіді №40-вих від 29.09.2016 року відповідач це підтвердив, жодних заперечень щодо переліку майна в додатку №1 не вказав.

Відтак, оскільки відповідачем було визнано факт наявності втраченого майна у місцях його зберігання, та в подальшому не повернуто позивачу на підставі заявки №14/514, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем умов договору, неповернення майна.

Заперечення відповідача щодо ціни такого майна колегією суддів не беруться до уваги оскільки, як було зазначено вище, останнім було визнано те, що майно, яке перебуває у нього на зберіганні відповідає переліку та ціні, що зазначені у додатку №1.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною першою статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Відтак, з огляду на встановлені зазначені обставини колегія суддів зазначає, що позивач довів протиправність поведінки відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Долучені позивачем додаткові докази до апеляційної скарги колегією суддів не беруться до уваги та не досліджуються виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Постановив:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" М.А. Славкіна на рішення господарського суду Київської області від 23.11.2017 року у справі №911/2731/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 23.11.2017 року у справі №911/2731/17 скасувати та прийняти нове рішення:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (код ЄДРПОУ 36383218) на користь Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" (код ЄДРПОУ 19358767) 397 748 грн. (триста дев`яносто сім тисяч сімсот сорок вісім) 40 коп. - збитків та 5 966 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) 23 коп. - витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сан Сервіс" (код ЄДРПОУ 36383218) на користь Публічного акціонерного товариства "КБ "Південкомбанк" (код ЄДРПОУ 19358767) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 6 562 (шість тисяч п`ятсот шістдесят дві гривень) 86 коп.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2731/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.02.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко