Рішення

від 05.02.2018 по справі 754/15233/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/205/18

Справа №754/15233/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебасто Термо та Комфорт Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору поруки недійсним. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02 листопада 2016 року Личаківський районний суд м. Львова виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 463/4620/16-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна про стягнення грошових коштів. Відповідно до матеріалів справи № 463/4620/16-ц за вищезгаданим позовом, до позивача пред'явлено позов про стягнення суми боргу, а ОСОБА_6 виступає поручителем по цих боргах. Підставою для солідарного стягнення боргу у позовній заяві зазначено договір поруки від 01.09.2016 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, згідно з умовами якого останній поручився за виконання ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна усіх зобов'язань, що виникли (та/або виникнуть) із спадкових, цивільних, трудових правовідносин, пов'язаних із спадкодавцем ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцями (кредиторами), а також зобов'язань щодо виплати Кредиторам грошових коштів належним спадкодавцю ОСОБА_7 з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на рахунку ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна , в межах суми 500, 00 грн. Враховуючи, що про ОСОБА_6 позивачу нічого невідомо, так само, як і про укладення договору поруки від 01.09.2016 року, вважає, що факт посилання у позові на договір поруки зроблено спеціально з метою застосування штучної підсудності для розгляду справи в м. Львові. Позивач вказує, що договір поруки укладений з порушенням норм чинного законодавства, є фіктивним, оскільки укладений відповідачами без створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором. На підставі вищевикладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір поруки від 01.09.2016 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_6, з другої сторони.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Останній надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на правомірність та законність укладеного договору поруки від 01.09.2016 року, а тому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачки та її представника, за наявних у справі матеріалів.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на правомірність та законність укладеного договору поруки від 01.09.2016 року, оскільки він при вільному волевиявленні, усвідомлюючи всі правові наслідки укладання договору поруки, бажаючи їх настання уклав договір з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачів, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 листопада 2016 року Личаківським районним судом м. Львова винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 463/4620/16-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна про стягнення грошових коштів.

Відповідно до позовної заяви на підставі якої було відкрито провадження у справі № 463/4620/16-ц, до ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна пред'явлено позов про стягнення суми боргу в розмірі 282 362, 25 грн., а ОСОБА_6 виступає поручителем за зобов'язаннями Товариства. Підставою для солідарного стягнення боргу у позовній заяві зазначено договір поруки від 01.09.2016 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до п. 1 Договору поруки поручитель ОСОБА_6 зобов'язується перед кредиторами (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5А.) відповідати за виконання ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна усіх зобов'язань, що виникли (та/або виникнуть) із спадкових, цивільних, трудових правовідносин, пов'язаних із спадкодавцем ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцями (кредиторами), а також зобов'язань щодо виплати кредиторам грошових коштів належним спадкодавцю ОСОБА_7 з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на рахунку ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна , в межах суми 500, 00 грн.

Згідно з п. 3 Договору відповідальність поручителя та боржника перед кредиторами є солідарними.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦПК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов'язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК).

У відповідності до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Договір поруки є зобов'язально-правовим способом забезпечення виконання зобов'язань та має договірний характер.

ЦК не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 ЦК у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК).

Враховуючи вищевикладені правові норми та Договір поруки, суд приходить до висновку, що в договорі поруки не конкретизовано зобов'язання, яке забезпечується порукою, оскільки формулювання усіх зобов'язань, що виникли (та/або виникнуть) із спадкових, цивільних, трудових правовідносин, пов'язаних із спадкодавцем ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцями (кредиторами), а також зобов'язань щодо виплати кредиторам грошових коштів належним спадкодавцю ОСОБА_7 з відповідними відсотками та компенсаціями є нечітким та суперечливим.

Крім того, представник позивача в позовні заяві вказує про те, що Договір поруки від 01.09.2016 року є фіктивним, оскільки не створює жодних правових наслідків для поручителя.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналізуючи положення Договору поруки від 01.09.2016 року, вбачається, що Договір не містить грошового еквіваленту зобов'язання боржника, яке відповідно до матеріалів справи складає 282 362, 25 грн. Разом з тим, в цьому договорі зазначено, що поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника в межах суми 500, 00 грн., що у відсотковому відображені не становить і 0,2 % від загального розміру заборгованості. Крім того, Договір поруки був укладений 01.09.2016 року, а вже 02.11.2016 року ухвалою Личаківського районного суду м. Львова відкрито провадження у справі за місцезнаходженням поручителя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та не виконав зобов'язання в розмірі 500 грн., тобто поручителем не вчинено жодних дій на виконання вищезазначеного правочину (доказів які б підтверджували протилежне до суду надано не було). Крім того, справу відкрито за підсудністю, яку встановлює Договір поруки, а тому суд приходить до переконливого висновку, що даний правочин (Договір поруки) вчинений лише з метою штучної зміни підсудності, без наміру реального створення правових наслідків.

Таким чином, виходячи з наявних доказів, вбачається, що при укладенні договору поруки відповідачами не було дотримано вимог, передбачених ст. 203 ЦК України та наявні всі характеристики фіктивного правочину, а тому є підстави для визнання вищевказаного договору поруки недійсним.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З вищезазначених норм слідує, що суди повинні належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі Бочан проти України від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позов є обґрунтованим та підставним.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Вебасто Термо та Комфорт Україна підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки факт фіктивності Договору поруки та порушення норм ст. 203 ЦК України відповідачами при його укладанні знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та був доведеним доказами сторони позивача, а тому позов Товариства є підставним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з кожного відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 344, 50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 202, 203, 215, 234 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебасто Термо та Комфорт Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним Договір поруки від 01 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з другої сторони.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебасто Термо та Комфорт Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 344, 50 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебасто Термо та Комфорт Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 344, 50 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебасто Термо та Комфорт Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 344, 50 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебасто Термо та Комфорт Україна" витрати по сплаті судового збору у розмірі 344, 50 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення був виготовлений 09 лютого 2018 року

Головуючий: