Рішення

від 12.02.2018 по справі 543/848/17

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/848/17

2/543/20/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гришка О.Я.,

з участю секретаря - Федорини А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, Яблунівська сільська рада Оржицького району Полтавської області, про розірвання шлюбу, який зареєстрований 27.12.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 60, та визначення місця проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місцем проживання батька ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3звернувся до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що 27.12.2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Оржицького районного управління юстиції Полтавської області позивач та відповідач зареєстрували шлюб. В цьому шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні та вихованні.

Свій позов ОСОБА_3 мотивує тим, що сімейне життя у нього з відповідачем не склалося у зв'язку з різними поглядами на сімейне життя, вони не можуть знайти спільної мови навіть в дрібних побутових питаннях. Позивач вказує, що відповідач залишила сім'ю, залишивши разом з позивачем спільну доньку ОСОБА_5 та свою доньку від першого шлюбу ОСОБА_6, та поїхала у невідомому напрямку. Як зазначає позивач, згодом ОСОБА_4 повідомила, що їй набридло сімейне життя і вона поїхала на заробітки в Одеську область.

ОСОБА_3 у позовній заяві вказує, що у вересні 2016 року сторони остаточно припинили спільне проживання та не підтримують шлюбних відносин. Шлюб припинив своє існування, зберегти його неможливо. За період з вересня 2016 року і по день подачі позову до суду відповідач жодного разу не поцікавилася життям та здоров'ям своїх доньок.

Посилаючись на вищевикладені обставини ОСОБА_3 просив суд розірвати шлюб та визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 місцем проживання батька ОСОБА_3 в с. Яблуневе Оржицького району Полтавської області.

13.12.2017 року ОСОБА_4 звернула до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3. ОСОБА_4 просила прийняти рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір'ю. 13.12.2017 року було відкрито провадження за вказаним зустрічним позовом та прийнято цю зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом. Ухвалою суду від 12.02.2018 року було прийнято відмову позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 від зустрічного позову та закрито провадження у справі у частині зустрічного позову.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалася на обставини, викладені в позовній заяві, повідомила, що в даний час ОСОБА_5 проживає разом з батьком.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання 12.02.2018 року не з'явилася, направила до суду заяву, в якій позов про визначення місця проживання дитини визнала повністю. В судовому засіданні 13.12.2017 року ОСОБА_4 вказала, що позовні вимоги про розірвання шлюбу вона визнає, крім того, в зустрічній позовній заяві від 13.12.2017 року вона вказала, що проти розірвання шлюбу вона не заперечує.

Представник третьої особи Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області не заперечувала щодо задоволення позову ОСОБА_3

Представник третьої особи Яблунівської сільської ради Оржицького району Полтавської області в судове засідання не з'явився, направив до суду лист, в якому просив розглянути справу без його участі, повідомив, що при винесенні рішення представник покладається на розсуд суду.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області,дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, між сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис № 60. Прізвище відповідача до реєстрації шлюбу Куксаус (а.с. 5).

Від шлюбу позивач та відповідач мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). Дитина ОСОБА_5 проживає разом з батьком, позивачем по справі, в АДРЕСА_1 Відповідач проживає фактично за іншою адресою (а.с. 7-8).

Суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що сторони проживають окремо, спільний побут не ведуть, кожен живе своїм життям, вони не переймаються проблемами один одного, не ведуть спільного бюджету та не будують спільних планів на майбутнє, шлюб існує лише формально.

Згідно частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Відповідно до статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. За нормою ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому є підстави для розірвання цього шлюбу.

Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (чинна для України з 27 вересня 1991 року) передбачено у п. 1 ст. 3, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 цієї Конвенції ООН).

Як зазначено у п. 1 ст. 9 Конвенції ООН, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У відповідності до ч. 1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що судам слід враховувати положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент розгляду справи судом не досягла десяти років, тому право обирати її місце проживання належить батькам, за спільною згодою, а у випадку не досягнення такої згоди, судом.

У висновку органу опіки та піклування Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області зазначено, що з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини ОСОБА_5 орган опіки та піклування вважає за можливе проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_3 (а.с. 81).

Позивач ОСОБА_3 характеризується позитивно (а.с. 10), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, разом з дочкою ОСОБА_5 та дочкою дружини від першого шлюбу ОСОБА_6, дружина ОСОБА_4 фактично за даною адресою не проживає (а.с. 8).

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 повноцінно виконує батьківські обов'язки щодо утримання та виховання дитини. Позивачем створені належні умови для утримання та виховання доньки (а.с. 82).

Суд також приймає до уваги те, що відповідач визнала позовні вимоги позивача, зокрема, вимоги про визначення місця проживання їх спільної дитини.

Суд, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов.

Зважаючи на вищевказане, та на зміст ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 150, 155, 160, 161 Сімейного кодексу України, Законом України Про охорону дитинства , Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), треті особи: Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська область, Оржицький район, смт. Оржиця, вул. Центральна, 24, ідентифікаційний код юридичної особи: 04057480), Яблунівська сільська рада Оржицького району Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська область, Оржицький район, с. Яблуневе, вул. Центральна, 60а, ідентифікаційний код юридичної особи: 25155689), про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини- задовольнити.

2. Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований 27 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 60.

3. Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місцем проживання батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в АДРЕСА_4

4. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Оржицькому районі Полтавської області, код ЄДРПОУ 37934534, що розташоване за адресою: вул. Центральна, 38, смт. Оржиця, Оржицького району Полтавської області, повернути ОСОБА_3 судовий збір, сплачений в сумі 640 (шістсот сорок) гривень, який було сплачено на р/р 31210206700357, МФО 831019 (квитанція № 0.0.771829418.1 від 23.05.2017 року).

5. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя