Ухвала

від 12.02.2018 по справі 2-6434/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 2-6434/11

провадження 6/201/48/2018

УХВАЛА

12 лютого 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 09 грудня 2010 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та витрат.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 10/К-гр від 23 листопада 2007 року у розмірі 6 999 035 грн. 21 коп., вирішено питання щодо судових витрат. 05 січня 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду від 13 грудня 2011 року. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2012 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 13 грудня 2011 року було відмовлено. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2012 року зазначено складові частини заборгованості за кредитним договором № 10/К-гр від 23 листопада 2007 року. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року залишено без змін. Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 січня 2013 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року залишено без змін. 30 вересня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на адресу ПАТ ВіЕйБі Банк було направлено два виконавчі листи по зазначеній цивільній справі для виконання..

ОСОБА_1 02 лютого 2018 року звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 3 ст. 432 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання..

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши надані та добуті докази суд вважає заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 10/К-гр від 23 листопада 2007 року у розмірі 6 999 035 грн. 21 коп., вирішено питання щодо судових витрат. 05 січня 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду від 13 грудня 2011 року. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2012 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 13 грудня 2011 року було відмовлено. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2012 року зазначено складові частини заборгованості за кредитним договором № 10/К-гр від 23 листопада 2007 року. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року залишено без змін. Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 січня 2013 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року залишено без змін.

Частиною 2 статті 368 ЦПК України (редакція до 15.12.2017) встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

За відповідною заявою стягувача судом були видані виконавчі листи по справі, а саме: 30 вересня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на адресу ПАТ ВіЕйБі Банк було направлено два виконавчі листи по зазначеній цивільній справі для виконання.

Отже зазначеного витікає, що судовими рішеннями по справі встановлено і не потребує доказування те, що з ОСОБА_1 стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором №10/К-гр. від 23 листопада 2007 року станом на 03 вересня 2010 року у розмірі 6 999 035 грн. 21коп., яка складається з: - строкова заборгованість за кредитом - 2 474 989 грн.; - прострочена заборгованість за кредитом - 1 741 673грн.; - заборгованість за відсотками - 1 371 041 грн. 46 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 310 798 грн. 85 коп.; - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту - 255 346 грн. 85 коп.; - заборгованість за комісіями - 88 000 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту - 9 589 грн. 59 коп.; - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 105 939 грн. 83 коп.; - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату відсотків - 88 544 грн. 09 коп.; - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісії - 3 112 грн. 54 коп.; - загальна сума нарахованих штрафів - 550 000 грн., а отже це рішення повинно бути виконаним шляхом передбачених Законом України Про виконавче провадження дій державного виконавця, також слід зазначити, що виданий судом виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України Про виконавче провадження і його не було видано помилково, оскільки як зазначено вище частиною 2 статті 368 ЦПК України (чинна на час спірних правовідносин) передбачено видачу виконавчого листа стягувачу за його заяву не залежно від того чи пропушено строк його пред'явлення до виконання чи ні, а тому не можуть бути взяті до уваги посилання заявника, що його виданого помилково чи інше, а саме: аяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання і видачу виконавчого листа - залишено без розгляду ухвалою суду від 28 листопада 2017 року, в зв'язку з тим, що зазначене спростовується вище наведеним та не ґрунтується на вимогах закону .

Судом також встановлено, що на даний час рішення суду не виконано, тобто з урахуванням зазначеного існує обов'язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання заявника, що виконавчий документ слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що наведені в заяві доводи не дають підстав для висновку, що виконавчий документ слід визнати таким, що не підлягає виконанню , оскільки його видано помилково та обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням, в зв'язку з тим, що зазначене не підтверджено належними та допустимими доказами, крім того в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що стягувач не повідомляв у встановлений законом строк державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником чи інше, також слід зазначити, що заявник про це у своїй заяві не зазначає та на підтвердження не надає відповідних доказів, а тому передбачених законом підстав для задоволення заяви суду не надано та не встановлено.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: обов'язковість судового рішення.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені.

На даний момент вказане рішення суду знаходиться на виконанні і підлягає виконанню. За таких обставин відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином суд вважає, що вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 18, 76, 77, 81, 84, 258, 259, 260, 353, 443, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя