Постанова

від 08.02.2018 по справі 179/720/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/644/18 Справа № 179/720/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року по справі за позовом Фермерського господарства Еталон-Є до ОСОБА_4, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

25 травня 2017 року ФГ Еталон-Є звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, СФГ Ізмаїл про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки. Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий № НОМЕР_1) від 15.06.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ Ізмаїл , скасувавши його державну реєстрацію, вчинену Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - 27.12.2010 року, реєстраційний № 041012301796 та повернути земельну ділянку площею 4,899 га, кадастровий № НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_4 в користування ФГ Еталон-Є (а.с.3-6).

В судовому засіданні представник позивача відмовилася від позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року позовні вимоги ФГ Еталон-Є - задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий № НОМЕР_1) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_4 та СФГ Ізмаїл , зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - 27.12.2010 року, реєстраційний № 041012301796. Повернуто земельну ділянку площею 4,899 га, кадастровий № НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_4 і в користування ФГ Еталон-Є . Стягнуто з СФГ Ізмаїл на користь ФГ Еталон-Є судовий збір в сумі 640 грн.; на користь держави судовий збір в сумі 2560 грн. (а.с.68-75).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, скаргу С(Ф)Г Ізмаїл звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.81-86).

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2007 року було створено Фермерське господарство Еталон-Є , яке зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб - 29.08.2007 року. Між учасниками ФГ Еталон-Є укладено установчий договір та Статут, які затверджено зборами засновників, згідно яких одним із засновників господарства є - ОСОБА_4 (а. с. 8-9).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,8990 га, (кадастровий № НОМЕР_1), яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та призначена для ведення фермерського господарства, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149937 від 16.07.2007 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300601 (а. с. 19).

Згідно ст. 3.1.1 установчого договору ФГ Еталон-Є , до земель господарства належить зокрема земельна ділянка засновника господарства - ОСОБА_4, площею 4,8990 га, отримана нею, як членом господарства із земель фермерського господарства, яка посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.07.2007 р. № 010712300601 (а.с. 9).

Згідно п. 1.2.1 Статуту ФГ Еталон-Є , для досягнення цілей своєї діяльності господарство використовує земельні ділянки на основі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки засновників (а. с. 10 - зворот).

У відповідності до пп. в п. 9.3 Статуту ФГ Еталон-Є , директор (голова) у межах своєї компетенції має право підписувати від імені Господарства господарські та інші договори (угоди, контракти), виступати розпорядником майна Господарства відповідно до Статуту та чинного законодавства України (а.с. 12).

15.06.2010 між ОСОБА_4 та С(Ф)Г Ізмаїл укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру - 27.12.2010 року, реєстраційний № 041012301796 (а. с. 13-17).

Згідно довідки відділу Держгеокадастру в Магдалинівському районі Дніпропетровської області № 415-99.3-3449/2-16 від 21.12.2016 рок, договір оренди, укладений між ОСОБА_4 та С(Ф)Г Ізмаїл , зареєстрований - 27.12.2010 року, терміном на 49 років (а.с. 19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач - ОСОБА_4, передаючи в оренду земельну ділянку СФГ Ізмаїл , діяла поза межами наданих їй законодавством та установчими документами повноважень. Спосіб здійснення повноважень щодо укладання договору оренди землі було також обрано невірно.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, як підставу для задоволення позовних вимог ФГ Еталон-Є , посилаючись на ч. 1,2 ст. 203, ч.1, 3 ст. 215 та ч. 1 ст. 216 ЦК України, зазначило, що ОСОБА_4, як засновник ФГ Еталон-Є , в порушення вимог законодавства та статуту, самовільно, без погодження із керівником господарства уклала договір оренди земельної ділянки з С(Ф)Г Ізмаїл .

З приводу цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (Постанова Верховного суду України від 11.05.2016 р. по справі за № 6-806цс16).

Тлумачення ст.16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

по-друге, наявність підстав для оспорення правочину;

по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (наприклад: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 3-669гс15).

Отже в першу чергу, позивач повинен довести своє порушене право, як особи, яка не є стороною договору.

Так, дійсно Установчим договором про створення фермерського господарства Еталон-Є , зазначено, що до земель Господарства належать земельні частки засновників Господарства (п.3.1.1 Установчого договору).

Засновником господарства ФГ Еталон-Є є відповідач - ОСОБА_4.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Установчого договору, ФГ Еталон-Є створюється з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, заняття її переробкою та реалізації її з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 2.1 статті 2 Статуту, метою діяльності Господарства є здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 1.2.1. Статуту, для досягнення статутних цілей своєї діяльності господарство використовує земельну ділянку на основі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки засновників.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ФГ "Еталон-Є" розпочало свою діяльність.

Крім того, позивачем не доведено, що ФГ Еталон-Є прийняло земельну ділянку за спірним договором на баланс господарства, відсутні акт прийому-передачі та відповідна реєстрація.

Колегія суддів також звертає увагу, що Позивачем не підтверджено факту звернення керівництва СФГ "Ізмаїл" з пропозицією до керівництва ФГ "Еталон-Є" про надання спірної земельної ділянки в оренду та не надано належні докази направлення ФГ "Еталон-Є" відмови керівництву СФГ "Ізмаїл" на пропозицію щодо укладання договору оренди земельної ділянки. Також не надано доказів звернення з боку позивача до ОСОБА_5 з приводу розірвання договору оренди та передачі земельної ділянки позивачу

В разі порушення Статуту, відповідачем ОСОБА_5 (в даному випадку укладення договору без погодження із керівником господарства), ФГ Еталон-Є мало б ставити питання про її виключення з фермерського господарства, як члена господарства, який не виконує своїх обов'язків, що останнім, не було зроблено.

Одночасно слід звернути увагу, що дії ОСОБА_5 не суперечать Установчому договру господарства. Статтею 6 Установчого договору ФГ Еталон-Є , визначені права та обов'язки засновника господарства.

Засновник господарства зобов'язаний: виконувати вимоги установчих документів господарства.; всебічно сприяти господарству в його діяльності; протягом року з моменту реєстрації внести свою частку до статутного фонду; дотримуватися конфіденційності з питань, що стосуються діяльності господарства.

Засновник господарства має право: приймати участь в управлінні справами господарства; одержувати інформацію про діяльність господарства; продавати або іншим способом відчужувати належну на праві власності земельну ділянку, передавати її в оренду , заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; на відшкодування збитків; придбати частку іншого засновника господарства, який її уступає; при виході з господарства отримати частину прибутку пропорційну внесеному статутному внеску (п. 5.2., а.с.9).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки 4,8990 га (державний акт від 16.07.2007 р. №010712300601), що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

16 жовтня 2009 року ОСОБА_4 уклала Договір оренди земельної ділянки з С(Ф)Г Ізмаїл . Підставою для укладання договору є власне волевиявлення Сторін та вимоги (умови) чинного законодавства України. Сторони досягнувши згоди з усіх істотних умов підписали договір (а.с.13-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Відповідно до ч.1 2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст.. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦУ України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.. 17 Закону України Про оренду землі , об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Спірний договір 27 грудня 2010 року зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру (а.с.16).

Враховуючи зазначені обставини та норми чинного законодавства, ОСОБА_4, скориставшись правом наданим їй чинним законодавством та установчим договором, уклала договір оренди земельної ділянки з С(Ф)Г Ізмаїл . З вимогами про розірвання даного договору не зверталася. У зв'язку з чим, С(Ф)Г Ізмаїл є законним набувачем права користування земельною ділянкою на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не застосовано до правовідносин, що виникли між сторонами норми матеріального права, які підлягають застосуванню, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, з позивача необхідно стягнути на користь апелянта сплачений судовий збір в сумі 3520 грн. (а.с.80).

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року - скасувати.

В задоволені позову Фермерського господарства Еталон-Є до ОСОБА_4, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства Еталон-Є на користь Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл судовий збір в розмірі 3520 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: