Постанова

від 19.09.2018 по справі 179/720/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 179/720/17

провадження № 6-15837 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О. Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Еталон-Є ,

відповідачі: ОСОБА_1, Селянське (фермерське) господарство Ізмаїл ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Еталон-Є на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Фермерське господарство Еталон-Є (далі ФГ Еталон-Є ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл (далі СФГ Ізмаїл ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 20 липня 2007 року було створено

ФГ Еталон-Є , одним із засновників якого є ОСОБА_1.

Відповідно до укладеного засновниками ФГ Еталон-Є установчого договору, до земель господарства належать земельні ділянки засновників господарства, отримані ними, як членами господарства із земель фермерського господарства, відтак отримана ОСОБА_1 земельна ділянка площею 4,899 га(державний акт від 16 липня 2007 року № 010712300601) є її майновою участю в господарстві.

27 грудня 2010 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1, як фізичною особою, та СФГ Ізмаїл , який не був погоджений з головою ФГ Еталон-Є , і йому не надавався. Вимоги ФГ Еталон-Є повернути земельну ділянку, керівником СФГ Ізмаїл залишено без задоволення.

Про укладення оспорюваного договору оренди ФГ Еталон-Є стало відомо

28 листопада 2016 року, у зв'язку із зверненням голови господарства до відділу Держгеокадастру в Магдалинівському районі Дніпропетровської області (далі відділ Держгеокадастру) для уточнення даних по земельним ділянкам, за результатами якого отримано копію оспорюваного договору.

Посилаючись на те, що передача в користування (оренду) вказаної земельної ділянки іншим юридичним особам відбулася з порушенням вимог статуту ФГ Еталон-Є та законодавства, оскільки не була погоджена з розпорядником майна господарства - директором ФГ Еталон-Є , який діє від імені господарства як юридичної особи, просило визнати недійсним договір оренди

від 15 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Ізмаїл , та повернути земельну ділянку площею 4,899 га, кадастровий

№ НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1, у користування

ФГ Еталон-Є .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від

08 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий № НОМЕР_1) від 16 жовтня 2009 року укладений між ОСОБА_1 та СФГ Ізмаїл , зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 27 грудня 2010 року, реєстраційний № 041012301796.

Повернуто земельну ділянку площею 4,899 га, кадастровий

№ НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1, в користування ФГ Еталон-Є .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з положень Закону України Про фермерське господарство та установчих документів ФГ Еталон-Є убачається, що позивач, як юридична особа використовує земельні ділянки, які знаходяться у власності засновника та членів господарства. Передача земельної ділянки засновником фермерського господарства самому господарству, як юридичній особі, не припиняє право власності громадянина на цю ділянку, але тимчасово позбавляє його права володіти та користуватись земельною ділянкою. Оскільки ФГ Еталон-Є набуло права володіння та користування зазначеною земельною ділянкою та набуло статусу платника земельного податку на земельну ділянку, який сумлінно сплачує протягом

2010-2016 років. ОСОБА_1, як фізична особа, не мала права укладати оспорюваний договір, що призвело до обмеження права позивача щодо користування земельною ділянкою.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого

2018 року апеляційну скаргу СФГ Ізмаїл задоволено, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність оспорюваної угоди статуту фермерського господарства та вимогам закону, оскільки пунктом 5.2 статті 6 установчого договору ФГ Еталон-Є передбачено, що засновник господарства має право продавати або іншим способом відчужувати належну йому земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2018 року,

ФГ Еталон-Є , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що установчим договором ФГ Еталон-Є передбачене право засновника передавати належну йому земельну ділянку в оренду, однак вказане право може бути реалізоване за рішенням голови ФГ Еталон-Є , який відповідно до підпункту в пункту 9.3 статуту ФГ Еталон-Є виступає розпорядником майна господарства, в тому числі правом користування земельною ділянкою засновника господарства. Право передачі в оренду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, як засновнику

ФГ Еталон-Є , іншим особам може бути реалізоване у випадку її виходу з господарства, однак ОСОБА_2 з моменту заснування і до цього часу є засновником господарства, а тому зобов'язана дотримуватись вимог статутних документів господарства. Установчий договір ФГ Еталон-Є , на підставі якого ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку у користування господарства, було нотаріально посвідчено та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому необгрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що право користування позивача спірною земельною ділянкою не зареєстровано. Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою заяву заявника про зупинення провадження у справі, що свідчить про порушення ним норм процесуального права.

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив СФГ Ізмаїл на касаційну скаргу, у якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою не було зареєстровано у встановленому законом порядку. Доводи касаційної скарги про те, що член господарства має право передавати земельну ділянку іншим особам у користування лише у випадку його виходу зі складу господарства грунтуються на вільному тлумаченні позивачем установчих документів господарства та діючого законодавства.

За змістом частини першої 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами установлено, що 20 липня 2007 року створено ФГ Еталон-Є , зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29 серпня 2007 року, яке у своїй діяльності керується установчим договором та статутом.

ОСОБА_1 є одним із засновників ФГ Еталон-Є та власником земельної ділянки площею 4,8990 га, (кадастровий № НОМЕР_1), яка розташована на території Новопетрівської сільської ради, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, призначеної для ведення фермерського господарства, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 16 липня 2007 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300601.

16 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та СФГ Ізмаїл укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 27 грудня 2010 року, реєстраційний № 041012301796, терміном на 49 років.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство (та іншими нормативно-правовими актами України (частина перша статті 2 Закону України Про фермерське господарство ).

Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України Про фермерське господарство , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян ізстворенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частиною першою статті 12 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 установчого договору ФГ Еталон-Є , до земель господарства відноситься належна ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка, отримана нею, як членом господарства, із земель фермерського господарства.

Відповідно до п. 1.2.1 статуту ФГ Еталон-Є , для досягнення цілей своєї діяльності господарство використовує земельні ділянки на основі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки засновників.

З наведеного слідує висновок, що землі господарства і майно господарства, не є тотожними, земля господарства може бути включена до його майна, але не є складовою частиною майна господарства.

Право розпорядження земельними ділянками, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності закріплено статтею 14 Закону України Про фермерське господарство , якою передбачено, що члени фермерського господарства мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Пунктом 5.2. статті 6 установчого договору ФГ Еталон-Є також передбачено, що засновники господарства мають право продавати або іншим способом відчужувати належну на праві власності земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Ураховуючи, що стаття 14 Закону України Про фермерське господарство , установчий договір та статут не містять будь-яких застережень чи обмежень щодо порядку та умов відчуження або передачі земельних ділянок членами фермерського господарства у користування інших осіб, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог

ФГ Еталон-Є .

Доводи касаційної скарги про заборону укладення договорів оренди без згоди позивача з посиланням на пункт 9.3 статуту ФГ Еталон-Є є безпідставними, оскільки зазначений пункт закріплює право директора (голови) господарства розпоряджатись майном і коштами, які належать господарству, а не майном, що належить засновникам ФГ Еталон-Є на праві приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Таким чином, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації такого права, що здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у ФГ Еталон-Є виникло право користування спірною земельною ділянкою, зареєстроване у встановленому законом порядку, після отримання її у приватну власність ОСОБА_1

Посилання заявника на факт реєстрації установчого договору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як на підтвердження реєстрації прав ФГ Еталон-Є на земельні ділянки засновників господарства є необгрунтованими, оскільки в зазначеному реєстрі реєструються відомості про юридичну особу, а не установчий договір.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права, у зв'язку з відмовою суду у задоволенні заяви ФГ Еталон-Є про зупинення провадження у справі, оскільки рішення Верховного Суду у справах

№ 179/718/17 та № 179/722/17, до розгляду яких заявник просив зупинити провадження у цій справі, не може вплинути на права та обов'язки сторін у справі, що розглядається, а також не можуть бути встановлені певні нові (ще не досліджені іншим судом) обставини, які б могли вплинути на розгляд зазначеної справи. Таким чином, допущене порушення не вплинуло на правильність вирішення спору по суті, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційноїінстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Еталон-Є залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик