Рішення

від 30.01.2018 по справі 906/985/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/985/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

при секретарі: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Хрустальова Н.М., довіреність № 966-ЮУ/17 від 27.12.2017,

від відповідача: Вакалюк В.В. - керівник, наказ №5 від 01.09.2012.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім"

до Споживчого товариства "ІБР"

про стягнення 12776408,76 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12776408,76 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2016 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м.Житомир, вул.Театральна, 17/20, офіс 512). Також даною ухвалою на вирішення судової економічної експертизи поставлено ряд питань.

20.02.2017 на адресу суду від Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання про погодження строку виконання експертизи, а також про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме:

- виписок по рахунку 2062, 2067, 2068, 2069 та по рахункам на яких обліковуються комісії, пеня по кредитним договорам №171/2005-к від 06.12.2005 та №59/2006-к від 22.05.2006, додатковим договорам з 06.12.2005 по 30.08.2016 зі сторони ПАТ Кліринговий дім ;

- меморіальних ордерів, платіжних доручень, заяв на видачу готівки, заяв на прийом готівки, квитанцій про сплату кредиту та відсотків, комісій, штрафу, пені по кредитним договорам №171/2005-к від 06.12.2005 та №59/2006-к від 22.05.2006 та додатковим договорам.

В послідуючому на адресу суду надійшло повідомлення Житомирського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про залишення без виконання призначеної судово-економічної експертизи по справі №906/985/16 у зв'язку з несплатою вартості експертизи.

Ухвалою господарського суду провадження у справі поновлено з 11.01.2018 та призначено справу до розгляду.

Станом на дату засідання суду, а саме з 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-19 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до п.п. 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині 3 статті 3 чинного ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою господарського суду від 11.01.2018 судом визначено форму судового процесу як загальне позовне провадження, стадію розгляду справи - підготовче провадження.

Також зазначеною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про призначення експертизи з питаннями, зазначеними в ухвалі від 01.12.2016 іншій експертній установі, де б вартість становила б меншу суму.

Враховуючи, що питання призначення судової експертизи та установи, якій доручено її проведення, вирішувалось ще 01.12.2016 Господарським судом Житомирської області. Тривалий час відповідач ігнорував виставлений експертом рахунок на оплату та не ставив питання щодо визначення іншого експерта.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За наведених обставин, господарський суд відмовив в задоволенні клопотання про призначення експертизи іншій установі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Банк "Кліринговий дім" (позивач/банк/кредитор) та Споживчим товариством "ІБР" (відповідач/позичальник/боржник) був укладений Кредитний договір № 171/2005-К від 06.12.2005 (Кредитний договір 1). В послідуючому між сторонами у справі підписано ряд додаткових угод та договорів, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 14-59 том1). Згідно умов договору та додаткового договору №26 від 30.06.2009 (а.с. 40 том 1) Банк відкрив Позичальнику невідновлювапьну Кредитну лінію в сумі 2178844,19 грн. на поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов'язується здійснювати погашення отриманого за рахунок Кредитної лінії Кредиту та сплачувати Проценти за користування Кредитом в строки і в сумах, згідно з умовами цього Договору (п.п. 2.1. кредитного договору 1).

Як вбачається з додаткового договору №42 від 25.06.2015 (а.с. 59 том 1) термін дії кредитної лінії (дата кінцевого погашення кредиту) 24.06.2016.

Відповідно до п.п. 2.3. договору плата за кредит встановлюється у розмірі 23 % річних. Крім цього сторонами договору неодноразово в додаткових договорах та угодах змінювалась плата за кредит.

Згідно п.п. 4.3.. 4.4. кредитного договору № 171/2005-К від 06.12.2005 проценти нараховуються Банком щомісячно останнього робочого дня кожного місяця станом на перше число кожного місяця та одночасно з кінцевим поверненням Кредиту. Позичальник сплачує Банку нараховані Проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані Проценти, та одночасно з кінцевим поверненням Кредит шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Додатковою угодою №1 від 20.01.2006 (а.с. 14 том 1) до Кредитного договору №171-2005-К сторони узгодили, що проценти нараховуються Банком щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного звітного місяця за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число звітного місяця включно та одночасно з кінцевим поверненням кредиту.

Разом з тим слід зазначити, що впродовж дії Кредитного договору № 171-2005-К від 06.12.2006 сторони врегульовували порядок сплати процентів шляхом укладення додаткових договорів та угод (а.с. 27, 30, 32-59 том 1).

Також між позивачем та Споживчим товариством "ІБР" був укладений Кредитний договір № 59/2006-К від 22.05.2006 (надалі - Кредитний договір 2 - а.с. 60-61 том 1), згідно якого Банк надав Позичальнику Кредит в сумі 2500000,00 грн. на поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов'язується здійснювати погашення отриманого Кредиту та сплачувати Проценти за користування Кредитом в строки і в сумах, згідно з умовами цього Договору (п.п. 2.1. Кредитного договору 2).

В послідуючому згідно додаткового договору №8 від 24.06.2008 (а.с. 71-72 том 1) ліміт кредитної лінії збільшено до 2935000,00 грн.

Також пунктами 4.3., 4.4. кредитного договору № 59/2005-К від 06.12.2005 проценти нараховуються Банком щомісячно останнього робочого дня кожного місяця станом на перше число кожного місяця за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число звітного місяця включно та одночасно з кінцевим поверненням кредиту та одночасно з кінцевим поверненням Кредиту. Позичальник сплачує Банку нараховані Проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти та одночасно з кінцевим поверненням кредиту шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

За час дії Кредитного договору № 59/2006-К від 22.05.2006 сторонами підписано ряд додаткових договорів та угод, що врегульовували порядок сплати процентів (а.с. 71-73, 75-102 том 1).

Додатковим договором № 36 від 25.06.2015 до Кредитного договору 2 кінцевим терміном повернення кредитних коштів було визначено 24.06.2016.

На виконання зазначених договорів позивач надав відповідачу кредитні кошти у визначених Кредитними договорами обсягах, що підтверджується відповідними виписками по рахунку, що містяться в матеріалах справи (а.с. 133-141 том 1).

Відповідач в свою чергу, покладені на нього Кредитними договорами обов'язки не виконав.

04.07.2016 позивачем надіслано відповідачу лист від 29.06.2016 про погашення кредитної заборгованості згідно Кредитних договорів 1 та 2. Зазначений лист-претензію. відповідач залишив без належного реагування.

Отже, за даними позивача загальний розмір заборгованості відповідача перед Позивачем згідно:

Кредитного договору 1 становить 5409145,41 грн., з яких заборгованість: по тілу кредиту - 2178844,19 грн., по процентам - 2932828,92 грн., по пені - 297472,29 грн.;

Кредитному договору 2 становить 7367263,35 грн., з них заборгованість: по тілу кредиту - 2935000,00 грн., по процентам - 4027075,94 грн., по пені - 405187,41 грн.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

У відповідності до ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк його виконання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону чи договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття рішення факт наявності заборгованості позичальника за кредитними договорами в розмірі 5113844,19 грн. по тілу кредиту та 6959904,86 заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 702659,71 пені.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п. 7.2. договору за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд прийшов до висновку, що останні вірні, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Споживчого товариства "ІБР" (13200, Житомирська область, смт. Чуднів, вул. 50-річчя Жовтня, 71, ід. код 31624588)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 5а, ід. код 21665382) 5113844,19 грн. - тіло кредиту, 6959904,86 грн. - заборгованості по процентам, 702659,71 грн. - пеня, а також 191646,13 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.02.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)