Рішення

від 06.02.2018 по справі 914/2478/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2018р. Справа №914/2478/17

За позовом: Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства Отава , м. Львів

про : відшкодування витрат по сплаті земельного податку в сумі 25' 173,72 грн.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Зелінці В.В.

Представники:

від позивача : Кіпчарська Н.В. - представник (довіреність від 03.11.2017р.),

від відповідача : Кравченко Т.П. - директор.

На розгляд господарського суду Львівської області Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України подано позов до Приватного підприємства Отава про відшкодування витрат по сплаті земельного податку в сумі 25' 173,72 грн.

Ухвалою суду від 30.011.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.12.2017р. Ухвалою суду від 11.01.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.02.2018р.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що з 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 11 Перехідних положень ГПК України у вищенаведеній редакції Закону, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарське судочинство у даній справі здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.

У судовому засіданні 06.02.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з Приватного підприємства Отава на користь Фізико - механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України витрати по сплаті земельного податку за 2015 рік в сумі 25' 173,72 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 06.02.2018р. з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у поясненні №1 (вх.№3712/18 від 01.02.2018р.) та поясненні №2 (вх. №3713/18 від 01.02.2018р.). Зазначив, що позивач неналежно повідомив ПП Отава про подання позову, надіславши позовну заяву з додатками на юридичну адресу, а не на поштову, у зв'язку з чим відповідач пропустив судові засідання 30.11.2017р. та 11.01.2018р., оскільки йому не було відомо про судовий розгляд справи. Крім того, вважає, що ПП Отава звільнене від сплати земельного податку, оскільки з 2012р. підприємство перейшло на спрощену систему оподаткування і відповідно до п.4 ст.297 Податкового кодексу України є звільненим від сплати податку на майно (в частині земельного податку), тобто за 468,8 м 2 . Позивач, як стверджує відповідач, ухиляється від врегулювання земельного питання в частині укладення договору оренди на земельну ділянку площею 468,8 м 2 , тому відсутні підстави для сплати земельного податку на більшу площу і за будь-які попередні періоди. Додатково зазначає, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до суду (рішення у справі №914/90/16) та Інститутом вчиняються різноманітні перешкоди у здійсненні господарської діяльності ПП Отава .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

14.09.1999р. Фізико-механічному інституту ім.Г.В.Карпенка Національної академії наук України, відповідно до ухвали 5-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів від 29.04.1999р. №216, видано Державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,8138га на вул.Науковій, 5 у м. Львові для обслуговування комплексу інституту.

Між Закритим акціонерним товариством Академрембуд та Приватним підприємством Отава 18.08.2000р. укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1 якого ЗАТ Академрембуд продало будівлі і споруди, що знаходяться в м. Львові по вул. Наукова, 5 В, а саме:

- Цегляний адміністративний корпус, позначений в плані А-1 - розмір нежитлово їплощі - 108,1 кв.м;

- Цегляний гараж Б- розмір нежитлової площі -48,1 кв.м;

- Цегляний склад В - розмір нежитлової площі - 32,1 кв.м;

- Цегляний металевий склад Г - розмір нежитлової площі - 145,1 кв.м;

- Цегляна майстерня Д - розмір нежитлвої площі - 56,6 кв.м;

- Цегляний склад Ж - розмір нежитлової площі 78,8 кв.м.

До згаданих вищебудівель і споруд відносяться: металеві ворота №1, металева огорожа №2, металеві ворота №3, бетоне замощення І, асфальтно-бетонне замощення ІІ, а ПП Отава купило вищезгадані будівлі і споруди, що знаходяться в м. Львові по вул. Наукова, 5 В (п.2 договору). Сторони також підписали Акт приймання-передачі будівель і споруд.

21.09.2000р. ЛОДКБТІ та ЕО видало Реєстраційне посвідчення на будівлі та спорудиліт. А-1 , Б , В , Г , Д , Ж , №1, №2, №3, І, ІІ в цілому, які розташовані у м. Львові по вул. Науковій, 5В, що зареєстровані на праві приватної власності за ПП Отава .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2013р. ПП Отава є власником об'єкту нерухомого майна: будівлі та споруди літ. А-1 , Б , В , Г , Д , Ж на праві приватної власності. До будівель і споруд відносяться металеві ворота №1, металева огорожа №2, металеві ворота №3, бетоне замощення І, асфальтно-бетонне замощення ІІ.

Листом №20/04-07 від 19.04.2007р. Національна Академія наук України повідомила ПП Отава та ФМІ ім.Г.В.Карпенка НАН України про неможливість надання дозволу на вилучення земельної ділянки площею 0,1630га або передачі її у довгострокову оренду ПП Отава .

29.05.2012р. ПП Отава видано Свідоцтво платника єдиного податку.

Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка НАН України видано довідку №88-3/535 від 08.06.2012р. про те, що земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 5, на якій розташовані будівлі і споруди ПП Отава , не підлягає відчуженню, вилученню, довгостроковій оренді з правом викупу тощо (лист НАН України №16/401-40 від 27.04.2007р.).

Листом №01-07/17 від 03.07.2017р. відповідач звернувся до позивача про надання згоди на вилучення частини земельної ділянки площею 0,14га, яка знаходиться під нерухомим майном, що належить ПП Отава , та частину, необхідну для обслуговування споруд.

Листом №88-зД/668 від 10.07.2017р. ФМІ ім.Г.В.Карпенка НАН України у відповідь на лист №01-07/17 від 03.07.2017р. повідомили ПП Отава про відсутність повноважень щодо надання згоди на вилучення частини земельної ділянки, закріпленої за інститутом на праві постійного користування.

У судовому засіданні представник відповідача визнав, що ПП Отава використовує земельну ділянку і під нерухомим майном, і необхідну для її обслуговування.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України , виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на вказані положення Земельного кодексу України, новий власник об'єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цим нерухомим майном.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 12.04.2017 у справах №922/5468/14 і №922/207/15.

Відповідач, будучи власником об'єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці, є користувачем цієї земельної ділянки, що і визнається директором ПП Отава у судовому засіданні, і протягом періоду 2015р. (і станом на дату винесення рішення) фактично користувався спірною земельною ділянкою за відсутності у нього оформленого у відповідності з вимогами земельного законодавства права оренди на цю земельну ділянку і не сплачував плату за землю, а позивач відповідно не одержував такої орендної плати від відповідача.

Враховуючи наведене вище, можна робити висновок, що у випадку не укладення договору оренди або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 14.09.2016р. у справі №703/5377/14-ц.

Згідно з приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Обєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Згідно визначення, наведеного в ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Плата за землю, відповідно до ст. ст. 10, 14 Податкового кодексу України, належить до місцевих податків.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач, будучи фактичним користувачем земельної ділянки під об'єктом належного йому нерухомого майна, в порушення норм чинного законодавства, користується земельною ділянкою без договору оренди та не укладає такий договір з позивачем, не сплачує передбачену законодавством орендну, внаслідок чого порушує права позивача щодо отримання орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

За змістом ст . 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" ст . 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 постанови КМ України № 284 від 19.04.1993 р. "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено в установленому порядку наявність (а відповідачем не спростовано відсутність) повного складу цивільного правопорушення, вчиненного ПП "Отава , а саме:

- протиправна бездіяльність , яка полягає в тому, що відповідач з моменту перебуванні у його користуванні земельних ділянок не уклав договору оренди з позивачем стосовно земельних ділянок, тобто не виконав встановлених законом обов'язкових вимог щодо підстав та умов використання земельних ділянок.

- шкідливий результат такої поведінки (збитки) , які полягають у неотриманні доходів для бюджету позивача, які могли бути отримані у вигляді отримання земельного податку та орендної плати в належному розмірі при укладенні з відповідачем договору оренди.

- причиновий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками . Бездіяльність відповідача при оформленні орендних правовідносин, не здійснені нарахування та сплати орендної плати призвела до неотримання позивачем доходів, які останній мав би отримати.

- вина правопорушника . Неукладення договору оренди земельної ділянки (не оформлення орендних правовідносин з позивачем), не здійснення нарахування відбулось з вини відповідача, оскільки безпосередньо залежало від його волі, тобто саме на відповідача, як землекористувача, покладається безпосередньо обов'язок з оформлення орендних правовідносин з позивачем.

При цьому, за встановлених судом обставин справи, звернення відповідача з письмовою заявою з метою укласти договір оренди земельної ділянки, не змінює юридичних обставин справи щодо обов'язкового платного використання земельної ділянки, що в даних правовідносинах виражається у відшкодуванні збитків у вигляді упущеної вигоди - у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, та не позбавляє його права у разі наявності перешкод у такому оформленні звернутись з відповідним позовом у суд за захистом своїх прав.

Згідно з положеннями статті 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу територіального органу Держземагенства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер (який є істотною умовою договору оренди землі).

Тобто саме на відповідача, як користувача, земельної ділянки в силу вище вказаних приписів законодавства покладається обов'язок щодо вчинення дій спрямованих на належне оформлення відповідно до вимог законодавства права використання зазначеної ділянки.

Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на чому наголошено в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 р. у справі № 3-1160гс15 .

Заперечення відповідача щодо того, що позивач вже звертався до господарського суду з таким же позовом, суд не бере до уваги, оскільки у справі №914/90/16 Фізико-механічний інститут ім.Г.В.Карпенка Національної академії наук України звертався з позовом до ПП Отава про зобов'язання укласти з відповідачем договір про відшкодування витрат земельного податку балансоутримувача , тобто, у даній справі інший предмет позову.

Разом з тим здійснюючи перевірку обґрунтованості заявлених до стягнення розмірів збитків, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог виходячи із таких міркувань. Період стягнення сплаченого земельного податку визначено позивачем - 2015р. Досліджуючи заявлену до стягнення суму витрат - 25' 173,72 грн., судом встановлено, що позивачем не подано обгрунтованого розрахунку цієї суми, а в матеріалах справи міститься лише копія платіжного доручення №936 від 25.12.2015р. на суму 22' 800,00 грн. , яку суд вважає правомірною до стягнення. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з їх безпідставністю.

Судовий збір в силу вимог п. 1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Отава (адреса: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 5-В кодЄДРПОУ 20809695) на користьФізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України (адреса: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 5 код ЄДРПОУ 03534506) 22' 800,00 грн. та 1' 600 грн. судового збору.

3. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2018р.

Суддя Козак І.Б.