Постанова

від 07.05.2018 по справі 914/2478/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р. Справа № 914/2478/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Кришталь М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Отава» , б/н від 20.02.2018 року

на рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2018 року (суддя: Козак І.Б. повний текст складено 12.02.2018р.)

у справі № 914/2478/17

за позовом: Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка ОСОБА_2 академії наук України, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Отава» , м. Львів

про : відшкодування витрат по сплаті земельного податку в сумі 25 173,72 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат (довіреність від 28.03.2018р.), ОСОБА_4 - керівник підприємства

ВСТАНОВИВ:

Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка ОСОБА_2 академії наук України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Отава про стягнення витрат по сплаті земельного податку за 2015 рік в сумі 25 173,72грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2018р. в справі № 914/2478/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Отава» на користь Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка ОСОБА_2 академії наук України 22 800,00 грн. та 1 600,00 грн. судового збору.

При прийнятті вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи фактичним користувачем земельної ділянки під об'єктом належного йому нерухомого майна, в порушення норм чинного законодавства, користується земельною ділянкою без договору оренди та не укладає такий договір з позивачем, не сплачує, передбачену законодавством, орендну плату, внаслідок чого порушує права позивача, щодо отримання орендної плати за користування земельною ділянкою. Суд зазначає, що саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу територіального органу Держземагенства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер, (який є істотною умовою договору оренди землі).

Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих, внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Разом з тим, здійснюючи перевірку обґрунтованості заявлених до стягнення розмірів збитків, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог, виходячи із таких міркувань. Період стягнення сплаченого земельного податку визначено позивачем - 2015р. Досліджуючи заявлену до стягнення суму витрат - 25 173,72 грн., судом встановлено, що позивачем не подано обгрунтованого розрахунку цієї суми, а в матеріалах справи міститься лише копія платіжного доручення №936 від 25.12.2015р. на суму 22 800,00 грн., яку суд вважає правомірною до стягнення. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє, в зв'язку з їх безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватним підприємством Отава подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в останнього відсутні оформлені та зареєстровані у відповідності до вимог чинного земельного законодавства право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також те, що позивач постійно ухиляється від надання в оренду спірної земельної ділянки, відтак у відповідача відсутній обов`язок по сплаті земельного податку. Скаржник зазначає, що в основу оскаржуваного рішення покладено платіжне доручення № 936 від 25.12.2015р., з якого не вбачається за земельну ділянку якої площі і за якою адресою сплачено земельний податок в сумі 22 800,00грн. Окрім того, судом безпідставно не взято до уваги висновки судів в межах розгляду справи № 914/90/16 між тими ж сторонами та з тих самих правовідносин, якими встановлено відсутність у відповідача обов`язку по відшкодуванню земельного податку позивачу. Також, судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача, стосовно відсутності в останнього обов`язку по сплаті земельного податку в зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування.

Позивач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду. Разом з тим, позивачем на адресу суду апеляційної інстанції скеровано відзив від 23.03.2018р. на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2018р. вважає законним, судом повно та всебічно досліджено усі обставини справи, а апеляційну скаргу безпідставною, в зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2018р. без змін. Зокрема, позивач зазначає, що оскільки відповідач не оформив документацію на земельну ділянку, то і не отримав кадастрового номеру, необхідного для нарахування податку. Саме тому позивач сплатив цей податок на підставі наявних в останнього документів.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи, наведені в апеляційній скарзі підтримали та наполягають на її задоволенні.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, Львівський апеляційний господарський суд, встановив наступне.

14.09.1999р. Фізико-механічному інституту ім.Г.В.Карпенка ОСОБА_2 академії наук України, відповідно до ухвали 5-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів від 29.04.1999р. №216, видано ОСОБА_5 на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,8138га на вул.Науковій, 5 у м. Львові для обслуговування комплексу інституту (а.с. 20-21).

Між Закритим акціонерним товариством «Академрембуд» та Приватним підприємством «Отава» 18.08.2000р. укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1 якого, ЗАТ «Академрембуд» продало будівлі і споруди, що знаходяться в м. Львові по вул. Наукова, буд. 5 в , а саме: Цегляний адміністративний корпус, позначений в плані А-1 - розмір нежитлової площі - 108,1 кв.м; Цегляний гараж Б- розмір нежитлової площі -48,1 кв.м; Цегляний склад В - розмір нежитлової площі - 32,1 кв.м; Цегляний металевий склад Г - розмір нежитлової площі - 145,1 кв.м; Цегляна майстерня Д - розмір нежитлвої площі - 56,6 кв.м; Цегляний склад Ж - розмір нежитлової площі 78,8 кв.м. (а.с. 50).

21.08.2000р. на виконання умов вищезазначеного договору, між ЗАТ Академрембуд (Продавець) та ПП Отава (Покупець) було підписано та скріплено печатками ОСОБА_5 приймання-передачі будівель і споруд, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв будівлі і споруди, розміщені на земельній ділянці площею 1 602,0 м.кв., що знаходяться в м.Львові по вул. Наукова, буд. 5 в (а.с. 68).

21.09.2000р. ЛОДКБТІ та ЕО видало Реєстраційне посвідчення на будівлі та споруди літ. «А-1» , «Б» , «В» , «Г» , «Д» , «Ж» , №1, №2, №3, І, ІІ в цілому, які розташовані у м. Львові по вул. Науковій, 5В, що зареєстровані на праві приватної власності за ПП «Отава» (а.с. 49).

ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2013р., ПП «Отава» є власником об'єкту нерухомого майна: будівлі та споруди літ. «А-1» , «Б» , «В» , «Г» , «Д» , «Ж» на праві приватної власності. До будівель і споруд відносяться металеві ворота №1, металева огорожа №2, металеві ворота №3, бетонне замощення І, асфальтно-бетонне замощення ІІ (а.с. 48).

В матеріалах справи міститься Лист №16/401-40 від 27.04.2007р. ОСОБА_2 наук України, яким остання повідомила ПП «Отава» та ФМІ ім.Г.В.Карпенка НАН України про неможливість надання дозволу на вилучення земельної ділянки площею 0,1630га або передачі її в довгострокову оренду ПП «Отава» . Дозволу на продаж цих будівель НАН України нікому не давала і відповідно до існуючого законодавства не може надати.(а.с. 72).

29.05.2012р. ПП «Отава» видано Свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 66).

Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка НАН України видано Довідку №88-3/535 від 08.06.2012р. про те, що земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 5, на якій розташовані будівлі і споруди ПП «Отава» , не підлягає відчуженню, вилученню, довгостроковій оренді з правом викупу тощо (лист НАН України №16/401-40 від 27.04.2007р.) (а.с. 73).

Як видно з матеріалів справи, Листом №01-07/17 від 03.07.2017р. відповідач звернувся до позивача про надання згоди на вилучення частини земельної ділянки площею 0,14га, яка знаходиться під нерухомим майном, що належить ПП «Отава» , та частину, необхідну для обслуговування споруд (а.с. 57).

Листом-відповіддю №88-ЗД/668 від 10.07.2017р. ФМІ ім.Г.В.Карпенка НАН України повідомив ПП «Отава» про відсутність повноважень, щодо надання згоди на вилучення частини земельної ділянки, закріпленої за інститутом на праві постійного користування (а.с. 59).

У заявлених вимога позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті земельного податку за 2015р. в сумі 25 173,72грн. Дані вимоги мотивовано тим, що ФМІ ім.Г.В.Карпенка НАН України є державною бюджетною установою, фінансується з державного бюджету і змушений за рахунок бюджетних коштів сплачувати за ПП Отава земельний податок.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалась наступним.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., який був чинний на момент видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою). Право тимчасового користування виникає на підставі договору оренди (ст. 24 ЗК України від 18.12.1990 року).

Підстави набуття права на землю із земель державної і комунальної власності передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, земельна ділянка, на якій розташоване нежитлове приміщення відповідача, знаходиться в межах земельної ділянки, на яку позивачу видано ОСОБА_5 акт на право постійного користування №ІІ-ЛВ 003710, тобто користувачем цієї ділянки є Фізико-механічний інститут ім. Г.В.Карпенка ОСОБА_2 академії наук України.

Будь-яких рішень органу місцевого самоврядування або органу державної влади про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у постійне користування чи оренду сторонами не подано, такі в матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи відсутні також докази набуття ПП «Отава» прав на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, оренди чи іншого правочину.

ОСОБА_6 з приписами ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

ОСОБА_6 з п. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається відповідно до нормативно-грошової оцінки землі.

При цьому, відповідно до ст. ст. 269, 288 Податкового кодексу України земельний податок сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійними землекористувачами. Орендну плату сплачують орендарі на підставі укладеного договору оренди землі.

Як вбачається з положень чинного законодавства, обов'язок зі сплати податку за землю, як загальнодержавного податку може бути покладений виключно на наступних осіб: у формі земельного податку - на власників та постійних користувачів належним чином сформованих земельних ділянок, право власності/постійного користування яких оформлені та зареєстровані у відповідності до вимог чинного земельного законодавства; у формі орендної плати за землі державної та комунальної власності - на орендарів відповідних земельних ділянок державної та комунальної власності за умови укладення та реєстрації відповідних договорів оренди землі.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні докази неодноразових звернень відповідача, з метою врегулювання питання щодо належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи знаходиться лист - відповідь Державної фіскальної служби України на запит ФМІ ім.Г.В.Карпенка НАН України від 29.04.2016р. № 88-33/380 (вх. ДФС № 11596/6 від 04.05.2016р.), щодо зобов`язання власника будівлі сплачувати земельний податок або відшкодувати інституту плату за користування земельною ділянкою. В якій ДФС, зокрема зазначає, що підставою виникнення податкових зобов`язань з плати за землю є право власності та (або) користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), що обчислюється за даними Державного земельного кадастру (п. 286.1ст. 286 Кодексу).

Відповідно до абз. е ст. 141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Підставою набуття права на землю державної і комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ст. 116 Земельного кодексу України). З питань вирішення земельних спорів пропонуємо звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки (а.с. 25).

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що на момент прийняття господарським судом Львівської області оскаржуваного рішення, у відповідача відсутні оформлені та зареєстровані у відповідності до вимог чинного земельного законодавства право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, відтак, у відповідача відсутній обов`язок по сплаті земельного податку.

Однак, вищенаведені обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення. При цьому, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що неукладення договору оренди відбулося з вини відповідача, оскільки таке залежало безпосередньо від його волі. Однак, суд не врахував, що позивач є самостійним суб`єктом господарських правовідносин і виникнення орендних відносин, враховуючи звернення відповідача, залежить виключно від його волі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходитьдо висновку, що у відповідача не виникло правової підстави в силу закону із перерахування спірних коштів позивачу, оскільки, такий обов`язок у відповідача не виник, як наслідок відсутня вина в заподіянні збитків позивачу. Відтак, хибним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування збитків та складу господарського правопорушення.

Також слід зазначити, що в основу оскаржуваного рішення судом першої інстанції було взято до уваги копію платіжного доручення № 936 від 25.12.2015р., з якого не вбачається за земельну ділянку якої площі і за якою адресою сплачено земельний податок в сумі 22 800,00грн.

ОСОБА_6 з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити

Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Отава» , б/н від 20.02.2018 року

задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2018р. у справі №

914/2478/17 скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

3. Судові витрати за розгляд позовної заяви залишити за позивачем.

4. Стягнути з Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка ОСОБА_2 академії

наук України (79060, м.Львів, вул. Наукова, 5, ЄДРПОУ 03534506,

р/р31256214302685 в Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, Інд.

. податковий № 035345013052) на користь Приватного підприємства Отава (79060,

м.Львів, вул. Наукова, 5-В, ЄДРПОУ 20809695) - судовий збір в розмірі 2 400,00грн.

за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в

касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

7. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 14.05.2018р.

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді Гриців В.М.

ОСОБА_1