Рішення

від 07.02.2018 по справі 922/4448/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р.Справа № 922/4448/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків про стягнення коштів в сумі 107087,51 грн. за участю представників сторін:

позивача - Закаблукова А.С., довіреність № б/н від 01.12.2017 року;

відповідача - Зубрича Д.О., довіреність № б/н від 01.12.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавек" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" заборгованість за договором підряду № 12/15120/р.140 від 14.01.2015 року в сумі 104773,52 грн., індекс інфляції в сумі 1700,17 грн. та 3% річних в сумі 613,82 грн. Судові витрати по справі в сумі 1606,32 грн. позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2018 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

22.01.2018 року відповідач надав відзив, в якому зазначив, що позивачем було невірно зазначено вартість виконаних робіт за актом за серпень 2017 року. Крім того, відповідач зауважив, що позивач неправомірно здійснив нарахування інфляційних за листопад 2017 року за актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на суму 10049,48 грн., за жовтень 2017 року на суму 15968,50 грн., за жовтень 2017 року на суму 12650,41 грн.

В судовому засіданні 22.01.2018 року було оголошено перерву до 07.02.2018 року для надання позивачу можливості ознайомитись з відзивом відповідача та подати свої заперечення.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні 07.02.2018 року підтримав свій відзив, позовні вимоги визнав частково.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавек" (позивач, Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (відповідач, Замовник) був укладений договір підряду № 12/15120/р.140 (далі - Договір; а.с. 12-14), відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на стандартні приєднання, а Замовник оплатити їх вартість.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 Договору).

Перелік, обсяг і вартість робіт визначаються кошторисною документацією, яка узгоджується обома сторонами по кожному об'єкту окремо (п. 1.2 Договору).

Орієнтована вартість робіт складає 480000,00 грн., в тому числі ПДВ (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, термін виконання робіт за даним Договором складає: 15 календарних днів з моменту надання Виконавцю проектної документації по кожному об'єкту, та підписання сторонами кошторисної документації.

Згідно з п. 4.3 Договору, по завершенню робіт на кожному об'єкті Виконавець протягом двох робочих днів надає Замовнику акт виконаних робіт.

Замовник у випадку відсутності зауважень до якості виконаних робіт, протягом п'яти днів підписує акт виконаних робіт та передає його Виконавцеві (п. 4.5 Договору).

Виконавець належним чином виконав умови Договору про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 13094,44 грн., за серпень 2017 року на суму 17338,22 грн., за серпень 2017 року на суму 10841,78 грн., за вересень 2017 року на суму 12648,11 грн., за жовтень 2017 року на суму 12180,72 грн., за жовтень 2017 року на суму 10049,48 грн., за жовтень 2017 року на суму 15968,50 грн., за жовтень 2017 року на суму 12650,41 грн., які містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені акти на загальну суму 104771,66 грн. були підписані уповноваженими представника сторін та скріплені печатками підприємств без жодного зауваження з боку відповідача.

Відповідно до п. 2.2 Договору, розрахунок за виконану роботу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по закінченню робіт, протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за даним Договором.

Згідно з 3.1 Договору, Замовник за Договором зобов'язаний у повному обсязі оплатити Виконавцеві вартість виконаних робіт.

Проте, відповідач виконані позивачем роботи вартістю 104771,66 грн. не оплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також, згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору (п. 2.2), сторони визначили, що розрахунок за виконану роботу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по закінченню робіт, протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за даним Договором.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 104771,66 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, за договором підряду № 12/15120/р.140 від 14.01.2015 року.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 104771,66 гривень.

В той же час, вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1,86 грн. є необґрунтованою та помилково нарахованою, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 1700,17 грн. та 3% річних в сумі 613,82 грн., суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Відповідно до умов Договору (п. 2.2), відповідач мав оплатити виконану позивачем роботу протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Отже, прострочення за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 13094,44 грн., який був підписаний 14.08.2017 року, виникає з 30.08.2017 року, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за цим актом з вересня по листопад 2017 року. Прострочення за актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 17338,22 грн. та за серпень 2017 року на суму 10841,78 грн., які були підписані 31.08.2017 року, виникає з 15.09.2017 року, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за цими актами з жовтня по листопад 2017 року. Прострочення за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 12648,11 грн., який був підписаний 29.09.2017 року, виникає з 14.10.2017 року, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за цим актом за листопад 2017 року. Прострочення за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на суму 12180,72 грн., який був підписаний 20.10.2017 року, виникає з 31.10.2017 року, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за цим актом за листопад 2017 року. В той же час, прострочення за актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на суму 10049,48 грн., за жовтень 2017 року на суму 15968,50 грн., за жовтень 2017 року на суму 12650,41 грн., які були підписані 31.10.2017 року, виникає з 14.11.2017 року, а тому позивач неправомірно нарахував інфляційні втрати за цими актами за листопад 2017 року.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1352,11 грн. В той же час, розрахунок 3% річних є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 613,82 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552, р/р 2600208421 у АБ "Кліринговий дім", м. Київ, МФО 300647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек" (61033, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 235, код ЄДРПОУ 31634989, р/р 26009129429 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) заборгованість в сумі 104771,66 грн., індекс інфляції в сумі 1352,11 грн., 3% річних в сумі 613,82 грн. та судові витрати по справі в сумі 1601,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.02.2018 р.

Суддя О.В. Смірнова