Постанова

від 23.04.2018 по справі 922/4448/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа № 922/4448/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Білецька А.М. , суддя Пелипенко Н.М.

За участю представників сторін:

ОСОБА_1, за довіреністю від 01.12.2017 р.;

Відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 19.03.2018 р. № 007.1Др-67-0318 ;

Секретар судового засідання Казакова О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача -Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (вх. №489 Х/3 ) на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2018 р. у справі № 922/4448/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек". м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 107 087,51 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавек" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" заборгованість за договором підряду від 14.01.2015 р. № 12/15120/р.140 в сумі 104773,52 грн. та нараховані на неї інфляційні втрати в сумі 1700,17 грн. та 3% річних в сумі 613,82 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2018 р. у справі № 922/4448/17 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек" заборгованість в сумі 104771,66 грн., інфляційні втрати в сумі 1352,11 грн., 3% річних в сумі 613,82 грн. та судові витрати по справі в сумі 1601,07 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема з тих підстав, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем основного боргу у розмірі 104771,66 гривень, а тому вимога про його стягнення підлягає задоволенню, в той же час, вимога про стягнення основного боргу в сумі 1,86 грн. задоволенню не підлягає через те, що ця сума помилково нарахована

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 1700,17 грн. суд зазначив, що позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за актами приймання виконаних будівельних робіт: за серпень 2017 року на суму 13094,44 грн., за серпень 2017 року на суму 17338,22 грн. та за серпень 2017 року на суму 10841,78 грн.; за вересень 2017 року на суму 12648,11 грн., за жовтень 2017 року на суму 12180,72 грн. Також суд зазначив, що прострочення за актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на суму 10049,48 грн., за жовтень 2017 року на суму 15968,50 грн., за жовтень 2017 року на суму 12650,41 грн., які підписані 31.10.2017 року, виникає з 14.11.2017 року, а тому позивач неправомірно, на порушення вимог ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні втрати за цими актами за листопад 2017 року.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 613,82 грн. суд зазначив, що розрахунок позивача цієї суми є вірним та відповідає нормам чинного законодавства і т. ін.

Відповідач-Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції на порушення вимог статтей 7, 86 Господарського процесуального кодексу України прийняв до уваги лише доводи, докази та розрахунок позивача, не прийнявши до уваги доводів, доказів та контррозрахунку відповідача.Також зазначає, що на порушення вимог ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не врахував, що позивач не надав до матеріалів справи належних доказів щодо порушення відповідачем умов договору підряду від 14.01.2015 р. № 12/15120/р.140 і т. ін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позиача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.Зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги з огляду, зокрема на те. що при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач визнавав основний борг, який підтверджується матеріалами справи та суд стягнув суму інфляційних із врахуванням контррозрахунку відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

14 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавек" (позивач, Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (відповідач, Замовник) укладено договір підряду № 12/15120/р.140 (далі - Договір; а.с. 12-14), відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на стандартні приєднання, а Замовник оплатити їх вартість.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 Договору).

Перелік, обсяг і вартість робіт визначаються кошторисною документацією, яка узгоджується обома сторонами по кожному об'єкту окремо (п. 1.2 Договору).

Орієнтовна вартість робіт складає 480000,00 грн., в тому числі ПДВ (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, термін виконання робіт за даним Договором складає: 15 календарних днів з моменту надання Виконавцю проектної документації по кожному об'єкту, та підписання сторонами кошторисної документації.

Згідно з п. 4.3 Договору, по завершенню робіт на кожному об'єкті Виконавець протягом двох робочих днів надає Замовнику акт виконаних робіт.

Замовник у випадку відсутності зауважень до якості виконаних робіт, протягом п'яти днів підписує акт виконаних робіт та передає його Виконавцеві (п. 4.5 Договору).

Факт виконання позивачем умов Договору підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за серпень 2017 року на суму 13094,44 грн., на суму 17338,22 грн., на суму 10841,78 грн.; за вересень 2017 року на суму 12648,11 грн.; за жовтень 2017 року на суму 12180,72 грн., на суму 10049,48 грн., на суму 15968,50 грн.,на суму 12650,41 грн., які містяться в матеріалах справи і відповідачем не заперечується.

Вищезазначені акти на загальну суму 104771,66 грн. підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без жодного зауваження з боку відповідача.

Відповідно до п. 2.2 Договору, розрахунок за виконану роботу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по закінченню робіт, протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за даним Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору, Замовник за Договором зобов'язаний у повному обсязі оплатити Виконавцеві вартість виконаних робіт.

Проте, відповідач виконані позивачем роботи вартістю 104771,66 грн. не опла тив.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем основного боргу у розмірі 104771,66 гривень, а тому вимога про його стягнення підлягає задоволенню, в той же час, вимога про стягнення основного боргу в сумі 1,86 грн. задоволенню не підлягає через те, що ця сума помилково нарахована

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 1700,17 грн. позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за актами приймання виконаних будівельних робіт: за серпень 2017 року на суму 13094,44 грн., за серпень 2017 року на суму 17338,22 грн. та за серпень 2017 року на суму 10841,78 грн.; за вересень 2017 року на суму 12648,11 грн., за жовтень 2017 року на суму 12180,72 грн. При цьому, прострочення за актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на суму 10049,48 грн., за жовтень 2017 року на суму 15968,50 грн., за жовтень 2017 року на суму 12650,41 грн., які були підписані 31.10.2017 року, виникає з 14.11.2017 року, а тому позивач неправомірно, на порушення вимог ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні втрати за цими актами за листопад 2017 року, у зв'язку з чим вони правомірно зменшені судом 1-ї інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 613,82 грн. розрахунок цієї суми є вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 статті 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт). якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін,

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.У разі відмови від підписання однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як зазначено вище, позивач -виконавець належним чином виконав умови Договору, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а саме наведеними актами приймання виконаних будівельних робіт.

Вищезазначені акти на загальну суму 104771,66 грн. підписані уповноваженими представника сторін та скріплені печатками підприємств без жодного зауваження з боку відповідача.

Відповідач підтверджує виконання робіт на зазначену суму у відзиві на позов( т. 1 а.с. 129).

Відповідно до п. 2.2 Договору, розрахунок за виконану роботу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по закінченню робіт, протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за даним Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору, Замовник за Договором зобов'язаний у повному обсязі оплатити вартість виконаних робіт.

Проте, відповідач виконані позивачем роботи вартістю 104771,66 грн. не оплатив, що ним не заперечується у відзиві на позов (т. 1 а.с. 129).

Згідно з п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобоввЂ�язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обоввЂ�язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач не сплатив вартість виконаних робіт за Договором, які ним прийнято без зауважень та строки оплати яких настали, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідач є боржником, який прострочив зазначене грошове зобов'язанняз оплати робіт вартістю 104771,66 грн..

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Відповідно до умов Договору (п. 2.2), відповідач мав оплатити виконану позивачем роботу протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, прострочення за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 13094,44 грн., який підписаний 14.08.2017 року, виникає з 30.08.2017 року, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за цим актом з вересня по листопад 2017 року. Прострочення за актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 17338,22 грн. та за серпень 2017 року на суму 10841,78 грн., які підписані 31.08.2017 року, виникає з 15.09.2017 року, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за цими актами з жовтня по листопад 2017 року. Прострочення за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 12648,11 грн., який підписаний 29.09.2017 року, виникає з 14.10.2017 року, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за цим актом за листопад 2017 року. Прострочення за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на суму 12180,72 грн., який підписаний 20.10.2017 року, виникає з 31.10.2017 року, а тому позивач обгрунтовано нарахував інфляційні втрати за цим актом за листопад 2017 року.

Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що прострочення за актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року на суму 10049,48 грн., за жовтень 2017 року на суму 15968,50 грн., за жовтень 2017 року на суму 12650,41 грн., які підписані 31.10.2017 року, виникає з 14.11.2017 року, а тому позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за цими актами за листопад 2017 року.

Враховуючи зазначене, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1352,11 грн., розрахунок 3% річних є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 613,82 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо врахування судом першої інстанції лише доказів, доводів та розрахунку позивача без врахування доказів, доводів та контр- розрахунку відповідача є безпідставними, оскільки. як зазначено вище, стягнута сума основного боргу підтверджується актами приймання виконаних робіт та визнана відповідачем у відзиві на позов, а розмір інфляційнихвтрат -1352,11 грн., які суд стягнув, відповідає розміру, зазначеному відповідачем в його контррозрахунку у відзиві на позов.

При цьому, відповідач в апеляційній скарзі не наводить, в чому полягає порушення суду першої інстанції при прийняття оскаржуваного рішення, а з огляду на наведене вище, з матеріалів справи не вбачається допущення судом першої інстанції будь-яких порушень, які можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 275, статтею 276, статтями 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2018 р. у справі № 922/4448/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Пелипенко Н.М.