Постанова

від 06.02.2018 по справі 911/2911/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 911/2911/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від прокуратури: Нестеренко Є.І. - старший прокурор відділу прокуратури Київської області посвідчення № 028904 від 17.09.2014

від позивача: не з'явились

від відповідача 1: Тищенко О.П. - представник за довіреністю № 02/02 від 02.01.2018

від відповідача 2: Шевченко К.М. - адвокат

від відповідача 3: не з'явились

від відповідача 4: Тищенко О.П. - представник за довіреністю № 2-15/406 від 26.01.2018

від третьої особи: Сальницька Т.В. - представник за довіреністю від 29.01.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лахно Антоніни Михайлівни

на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017, повний текст якого складений 30.11.2017,

у справі № 911/2911/17 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Броварської міської ради

до 1. Управління комунальної власності Броварської міської ради

2. Фізичної особи-підприємця Лахно Антоніни Михайлівни

3. Броварської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7 Броварської міської ради Київської області

4. Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області

третя особа Управління освіти та науки Броварської міської ради

про визнання договору недійсним та звільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 121-127), заявлено про:

- визнання недійсним договору оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари №17/31-15 від 28.08.2015, укладеного між відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3, з моменту його укладення;

- зобов'язання відповідача 2 звільнити та повернути за актом приймання-передачі відповідачу 3 нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд.23-а, площею 86,26кв.м.;

- визнання протиправним та скасування в частині рішення відповідача 4 від 20.01.2015 № 25 Про передачу в оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари та продовження терміну дії договорів оренди , а саме щодо передачі в оренду нежитлового приміщення будівлі Броварської ЗОШ І-ІІІ СТ №7 площею 86,26 кв.м.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2017, повний текст якого складений 30.11.2017, у справі № 911/2911/17 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір суперечить положенням чинного законодавства, адже законодавство у сфері освіти передбачає окремі обмеження щодо використання майна та приміщень закладів освіти, у тому числі тих, які перебувають у комунальній власності територіальної громади, зокрема те, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, в той час як спірне приміщення, було передано відповідачу 2 для використання з метою розміщення ательє з виготовлення трикотажних виробів.

При цьому посилання відповідача 2 на проведення нею ознайомчих занять зі школярами та створення умов для проведення у майбутньому гурткової роботи, судом першої інстанції до уваги не прийняті з тих підстав, що ведення навчально-виховного процесу не є предметом діяльності відповідача 2.

Не погоджуючись з рішенням, Фізична особа-підприємець Лахно Антоніна Михайлівна звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017 у справі № 911/2911/17 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник послався на те, що:

- строк розгляду справи без подовження, враховуючи, що ухвалу про порушення провадження у справі було постановлено судом першої інстанції 09.10.2017, складав 09.12.2017, проте клопотання представника заявника було проігноровано і розпочато розгляд справи по суті за відсутності представників двох відповідачів та представника третьої особи, а в наступному судовому засіданні 27.11.2017 розгляд справи було завершено та винесено рішення по справі, чим порушене гарантоване Конституцією України право відповідача 2 на належну правничу допомогу;

- розгляд справи належним чином не проведений, докази під час слухання справи, що знаходяться в матеріалах справи не досліджені належним чином;

- під час розгляду справи піднімалось питання щодо віднесення спірної будівлі до цілісного майнового комплексу Броварської спеціалізованої школи 1-3 ступенів № 7 Броварської міської ради, проте вказане питання досліджено не було; жодною стороною по справі не доведено що спірна будівля є цілісним майновим комплексом Броварської спеціалізованої школи 1-3 ступенів № 7 Броварської міської ради та використовується чи використовувалась в навчальному процесі;

- представником апелянта на останньому судовому засіданні був поданий відзив з додатками до нього, який був долучений до матеріалів справи, але докази та обставини даного відзиву, зокрема те, що між відповідачем 1 та апелянтом укладено додаткову угоду до спірного договору про зміну цільового використання спірного майна і на момент розгляду справи в суді апелянтом проводився набір учнів на навчально-виробничий гурток пошиття одягу, судом до уваги прийняті не були. Отже, на даний час спірне приміщення вже фактично використовується для підвищення профорієнтації учнів шляхом організації навчально-виробничого гуртка.

Ухвалою від 18.12.2017 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лахно Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017 у справі № 911/2911/17, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Станом на 15.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило, з огляду на що ухвалою від 15.01.2018 - справу призначено до розгляду на 29.01.2018.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що:

- при зверненні до суду керівником Броварської місцевої прокуратури Київської області в позовній заяві зазначено відповідача 4 - Виконавчий комітет Броварської міської ради (ідентифікаційний код 04054932), проте судом першої інстанції про вказану особу в ухвалі від 09.10.2017, якою провадження у цій справі порушено, зазначено не було;

- рішення, визнання протиправним та скасування в частині якого є предметом розгляду у цій справі, прийняте саме Виконавчим комітетом Броварської міської ради, а з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідує, що Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 04054932;

- суд першої інстанції розглянув позовні вимоги щодо вказаної особи, проте в тексті судового рішення як відповідача 4 її не вказав.

За обставин, що склалися, ухвалою від 29.01.2018 до участі у справі в якості відповідача 4 залучено Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 04054932).

Щодо поданої відповідачем 2 під час апеляційного перегляду копії витягу з рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 58 від 23.01.2018 Про продовження терміну дії договорів оренди комунального майна територіальної громади м. Бровари колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Статтею 101 ГПК України в редакції, яка діяла на дату звернення відповідача з цією апеляційною скаргою, встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Враховуючи, що рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 58 винесено 23.01.2018, такого документа на дату прийняття оспореного рішення (27.11.2017) не існувало, а відтак, при перегляді рішення у цій справі в апеляційному порядку вказаний документ колегією суддів як доказ не враховується, оскільки для вирішення спору по суті не має значення.

Позивач та відповідач 3 представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідачів 1, 2, 4 та третьої особи апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, прокурор відділу прокуратури Київської області проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 06.02.2018, позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, проте з заявою про відмову від позову до суду не звернувся.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів 1, 2, 4, третьої особи та прокурора відділу прокуратури Київської області, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (відповідач 4) № 25 від 20.01.2015 Про передачу в оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари, продовження договірних відносин, внесення змін в договори оренди (далі Рішення) (а.с. 32), серед іншого, вирішено продовжити термін дії договору оренди комунального майна територіальної громади м. Бровари № 17 від 12.07.2012, укладеного з відповідачем 2 на 2 роки 11 місяців (п. 5.1 рішення), об'єкт оренди - нежитлове приміщення у нежитловій будівлі відповідача 3 по вул. Гараріна, 23-а, площею 86,26 кв.м.

28.02.2015 відповідач 1 як орендодавець, відповідач 2 як орендар та відповідач 3 як балансоутримувач уклали договір оренди комунального майна територіальної громади м. Бровари №17/31-15 від 28.02.2015 (далі Договір) (а.с.26-28), в п. 1.1 якого погодили, що орендодавець на підставі Рішення передає, а орендар приймає в оренду нежитлову будівлю Броварської СШ-І-ІІІ ст. №7, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Бровари, який знаходиться, за адресою: м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 23-а, загальною площею 86,26 кв.м. під розміщення ательє з виготовлення трикотажних виробів.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.03.2015 по 31.01.2018 (п.9.1 Договору).

У п. 1.3 Договору зазначено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди.

01.03.2015 сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, яким зафіксовано, що спірне приміщення було передано в орендне користування відповідачу 2.

Звертаючись до суду, прокурор у позові зазначив, що Рішення в частині, яка стосується передачі спірного майна, та Договір підлягають визнанню недійсним як такі, що суперечать чинному законодавству щодо використання об'єктів освіти, а об'єкт оренди, відповідно, підлягає звільненню та поверненню балансоутримувачу.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України Про освіту , який діяв станом на дату прийняття Рішення та укладення Договору, навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, серед іншого, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм, влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Броварська спеціалізована школи 1-3 ступенів № 7 Броварської міської ради, на балансі якої перебуває приміщення (п. 1.4 Договору), яке за Договором передано в оренду, як заклад загальної середньої освіти належить до об'єктів освіти, а тому її територія, будівлі, приміщення та обладнання не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Однак, зі змісту Рішення та укладеного на його підставі Договору слідує, що спірне приміщення було передане для розміщення ательє з виготовлення трикотажних виробів.

Правова позиція щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення та договору щодо передачі в оренду приміщень об'єкту освіти, за яким об'єкт оренди використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах № 906/213/14, 910/17883/13,911/506/15, 911/1224/15, № 918/1165/13, № 910/4113/14 та №910/17883/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 20.01.2015 № 25 Про передачу в оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари та продовження терміну дії договорів оренди , а саме, щодо передачі в оренду нежитлового приміщення будівлі Броварської ЗОШ І-ІІІ СТ №7 площею 86,26 кв.м.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним Договору слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари №17/31-15 від 28.08.2015, укладеного між відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3, з моменту його укладення.

При цьому щодо посилань апелянта на те, що 10.10.2017 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області прийнято рішення № 604 Про передачу в оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари, продовження договірних відносин, внесення змін в договори оренди (а.с. 159), яким, серед іншого, внесено зміни до Договору, а саме - змінено цільове призначення з: розміщення ательє з виготовлення трикотажних виробів на: розміщення ательє з виготовлення трикотажних виробів та проведення гурткової роботи з учнями Броварської спеціалізованої школи 1-3 ступенів № 7 по виготовленню трикотажних виробів (безкоштовно) ; що на даний час сторонами підписано додаткову угоду № 3-цв до Договору про зміну цільового використання спірного майна; що на момент розгляду справи в суді апелянтом проводився набір учнів на навчально-виробничий гурток пошиття одягу, а на даний час спірне приміщення вже фактично використовується для підвищення профорієнтації учнів шляхом організації навчально-виробничого гуртка, колегія суддів зазначає про те, що, по-перше, факт укладення такої додаткової угоди не спростовує того факту, що на дату прийняття Рішення та укладення Договору спірне приміщення було передано в оренду не для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, а по-друге, виходячи з приписів чинного законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Рішення та укладення Договору, передача в оренду спірного майна була можлива для використання його виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, в той час як розміщення ательє з виготовлення трикотажних виробів в будь-якому випадку не є діяльністю, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо віднесення спірної будівлі до цілісного майнового комплексу Броварської спеціалізованої школи 1-3 ступенів № 7 Броварської міської ради та щодо того, чи використовувалось в навчальному процесі спірне майно, колегією суддів до уваги не приймаються, адже в Договорі чітко зазначено, що майно, яке передається в оренду, перебуває на балансі саме відповідача 3, в той час як факт використання або невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не впливає на неможливість передачі його в оренду для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, оскільки чинними законодавством встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою аніж діяльність, пов'язана з навчально-виховним процесом.

При цьому колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що проведення ним у спірному приміщенні ремонту, на що він посилається у відзиві на позов (а.с. 138-139), також не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання Рішення та Договору недійсними з підстав, заявлених у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, в зв'язку з визнанням недійсним Договору, на відповідача 3 покладається обов'язок повернути приміщення, що є предметом вказаного договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 звільнити та повернути за актом приймання-передачі відповідачу 3 нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд.23-а, площею 86,26кв.м.

Щодо посилань апелянта на те, що строк розгляду справи без подовження складав 09.12.2017, проте клопотання представника апелянта було проігноровано і розпочато розгляд справи по суті за відсутності представників двох відповідачів та представника третьої особи, а в наступному судовому засіданні 27.11.2017 розгляд справи було завершено та винесено рішення по справі, чим порушене гарантоване Конституцією України право відповідача 2 на належну правничу допомогу, колегія суддів зазначає про таке:

- нормами ГПК України в редакції, яка діяла станом на момент розгляду справи, не встановлено мінімальний строк, менше за який суд не може розглянути справи;

- на задоволення клопотання відповідача 2 розгляд справи ухвалою суду від 13.11.2017 було відкладено на 27.11.2017;

- в судовому засіданні 27.11.2017 був присутній як відповідач 2 особисто, так і його представник (адвокат Шевченко К.М.);

- ухвалами суду у цій справі явка сторін не була визнана обов'язковою;

- нормами ГПК України в редакції, яка діяла станом на момент розгляду справи, не встановлено обов'язок суду відкласти розгляд справи у випадку відсутності будь-якого з учасників судового процесу, явка якого не визнана обов'язковою.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами спростовується посилання апелянта на те, що судом першої інстанції порушене гарантоване Конституцією України право відповідача 2 на належну правничу допомогу.

Також колегія суддів зауважує на тому, що судом першої інстанції при прийнятті оспореного рішення були застосовані положення Закону України Про освіту № 2145-VIII від 05.09.2017, який набрав чинності 28.09.2017, в той час як до вимог про визнання недійсними Рішення та Договору застосуванню підлягав Закон України Про освіту № 1060-XII від 23.05.1991 в редакції, яка діяла станом на дату прийняття Рішення та укладення Договору.

За правилами п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України, неправильне застосування норм матеріального права (застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню) є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Крім того, слід зазначити про таке.

Як встановлено апеляційним судом, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, не залучивши його до участі у справі.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

За обставин, що склалися, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, що згідно з п п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017 у справі № 911/2911/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, відповідно до якого позов задовольняється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та підстави скасування рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Лахно Антоніни Михайлівни задоволенню не підлягає, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу позову покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лахно Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017 у справі № 911/2911/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2017 у справі № 911/2911/17 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати протиправним та скасувати в частині рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 04054932) від 20.01.2015 №25 Про передачу в оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари та продовження терміну дії договору оренди , а саме щодо передачі в оренду нежитлового приміщення будівлі Броварської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 площею 86,26 кв.м

5. Визнати недійсним договір оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари №17/31-15 від 28.02.2015 укладений між Управлінням комунальної власності Броварської міської ради (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 2, ідентифікаційний код 24209727), Фізичною особою-підприємцем Лахно Антоніною Михайлівною (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Броварською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №7 Броварської міської ради (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 23-А, ідентифікаційний код 22208853) з моменту його укладення.

6. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Лахно Антоніну Михайлівну (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити та повернути Броварській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №7 Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 23-А, ідентифікаційний код 22208853) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 23-А, площею 86,26кв.м.

7. Стягнути з Управління комунальної власності Броварської міської ради (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 2, ідентифікаційний код 24209727) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі України, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лахно Антоніни Михайлівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі України, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

9. Стягнути з Броварської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7 Броварської міської ради (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 23-А, ідентифікаційний код 22208853) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі України, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

10. Стягнути з Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 04054932) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі України, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

11. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

12. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

13. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

14. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2911/17.

Повний текст постанови складено: 12.02.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло