Постанова

від 12.02.2018 по справі 914/1779/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа № 914/1779/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кордюк Г.Т.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання: Совинській С.В.

за участю представників сторін

від позивача: Макогон Ю.І.;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2 (апелянта): не з'явились;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "СТО-ВП", б/н від 20.11.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 (головуючий суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/1779/17

за позовом: керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави, м. Червоноград

до відповідача 1: Червоноградської міської ради Львівської області, м.Червоноград

до відповідача 2: Приватного підприємства "СТО-ВП", м. Червоноград

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Кузьми Ірини Йосипівни, м.Червоноград

про: визнання незаконним скасування п.1рішення Червоноградської міської ради від 25.04.2017 №525, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.05.2017, зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Червоноградської міської ради Львівської області 18 сесії 7 скликання від 25.04.2017р. №525 "Про вилучення та надання земельних ділянок". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.05.2017р., укладений між Червоноградською міською радою та ПП "СТО-ВП", зареєстрований 25.05.2017р. за реєстраційним № 4611800000037. Приватне підприємство "СТО-ВП" зобов'язано повернути Червоноградській міській раді земельну ділянку площею 0,0162 га, кадастровий №4611800000:02:004:0019, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Корольова, 12а. З Приватного підприємства "СТО-ВП" на користь прокуратури Львівської області стягнуто 2400,00 грн. судового збору. З Червоноградської міської ради Львівської області на користь прокуратури Львівської області стягнуто 2400,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що тимчасова споруда, яка є предметом укладеного між відповідачем 2 та третьою особою договору купівлі-продажу від 17.02.2017 р., не є об'єктом нерухомого майна (згідно інформації управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) , відтак набуття права власності на дану споруду, не є підставою для переходу прав на земельну ділянку, на якій дана споруда розміщена.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Приватне підприємство "СТО-ВП" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, та просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, зокрема, що відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. А відтак, зазначає апелянт, після укладення договору купівлі-продажу між Кузьмою І.Й. та ПП "СТО-ВП", до останнього перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умовах, що були узгоджені між орендодавцем (міською радою) та орендарем (Кузьмою І.Й.).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.12.2017р.

13 грудня 2017 року Позивачем на розгляд суду подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалами суду від 13.12.2017 та від 10.01.2018 розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у них.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Плотніцького Б.Д., розгляд вищевказаної справи 31.01.2018 не відбувся.

З метою недопущення порушення принципу незмінності складу суду, учасників процесу, що з'явились, було повідомлено про дату та час проведення наступного судового засідання - 12.02.2018.

У дане судове засідання з'явився прокурор, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Відповідачі участі представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.07.2016 між територіальною громадою Червоноградської міської ради (орендодавець) та ФОП Кузьма І.Й. (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під встановлення торгового павільйону для реалізації хлібобулочних та кондитерських виробів, яка знаходиться в м. Червоноград, вул. Корольова, 12 а .

Відповідно до п.п. 2, 5, 8 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4611800000:02:004:0019, загальною площею 0,0162 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки ставить 159143,54 грн.

Договір укладено на три роки.

Як підтверджується матеріалами справи, 14.12.2016 Управлінням містобудування та архітектури Червоноградської міської ради видано ФОП Кузьмі Ірині Йосипівні паспорт прив'язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. Корольова 12 а в м. Червонограді, реєстраційний номер 16-26/43.

25.04.2017 р. вісімнадцятою сесією сьомого скликання Червоноградської міської ради прийнято рішення №525 "Про вилучення та надання земельних ділянок".

Згідно п.1 вищезазначеного рішення, у зв'язку з продажем стаціонарної тимчасової споруди (торгового павільйону), розташованого на вулиці Корольова, 12 а в місті Червонограді відповідно до Договору купівлі-продажу від 17.02.2017 р. № 360, вилучено від підприємця Кузьми Ірини Йосипівни і надано ПП "СТО-ВП" в оренду на 5 років, встановивши річну орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, земельну ділянку площею 0,0162 га під встановлення торгового павільйону для реалізації хлібобулочних та кондитерських виробів на вул. Корольова, 12 а в м. Червонограді. Кадастровий номер земельної ділянки 4611800000:02:004:0019.

В подальшому, 25.05.2017 між територіальною громадою Червоноградської міської ради в особі першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Балка Д.І. та ПП "СТО-ВП" в особі директора Дошака Р.З. укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування торгового павільйону для реалізації хлібо-булочних та кондитерських виробів, з кадастровим номером 4611800000:02:004:0019, яка розташована в м. Червонограді на вул. Корольова, 12 а .

Згідно п.8 вказаного договору, договір укладено на (п'ять) років.

Водночас, при прийнятті 25.04.2017 Червоноградською міською радою рішення №525, головний архітектор міста Червонограда, начальник юридичного відділу Червоноградської міської ради, начальник відділу земельних відносин Червоноградської міської ради подали окрему думку щодо проекту рішення "Про вилучення та надання земельних ділянок".

Так, у окремій думці зазначено, що у наданні земельних ділянок необхідно відмовити, оскільки стаціонарна тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності не є об'єктом нерухомого майна, її купівля-продаж не є підставою для переходу права користування земельною ділянкою відповідно до ст.120 Земельного кодексу України.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, №90728137 від 28.06.2017 за Кузьмою І.Й. (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на будівлю, споруду розташовану на вул. Корольова, 12 а , не реєструвалося.

Крім цього, згідно листа Управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради №16-17/171 від 30.06.2017 на вул. Корольова, 12 а в м.Червонограді розміщена тимчасова споруда, без улаштування фундаменту, яка не відноситься до об'єктів нерухомого майна.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурором обґрунтовується.

Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради у даних земельних правовідносинах.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а рішення відповідача порушує норми діючого земельного законодавства, У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, керівник Червоноградської місцевої прокуратури звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

Як встановлено ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 122, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім цього, необхідно зазначити, що згідно ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

При цьому, відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у переднього землекористувача.

Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Вказаної позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові пленуму №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Таким чином, тимчасова споруда не є об'єктом нерухомого майна, відтак перехід права власності на тимчасову споруду не породжує наслідків переходу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Отже, необхідною умовою для правильного вирішення цього спору є встановлення наявності або відсутності порушення права та законного інтересу позивача внаслідок прийняття Червоноградською міською радою оскаржуваного рішення.

При вирішенні цього спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офiцiйний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.

З огляду на вищевикладене та наявні матеріали справи, тимчасова споруда, яка є предметом укладеного між відповідачем 2 та третьою особою договору купівлі-продажу від 17.02.2017 не є об'єктом нерухомого майна, а відтак набуття права власності на дану споруду не є підставою для переходу прав на земельну ділянку, на якій дана споруда розміщена.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п.1 рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Червоноградської міської ради від 25.04.2017 №525 "Про вилучення та надання земельних ділянок" є незаконним та підлягає скасуванню через невідповідність положенням цивільного та земельного законодавства.

Щодо визнання недійсним договору, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203, ч.1 ст.216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами на підставі прийнятого відповідачем-1 оспорюваного незаконного рішення, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання недійсним спірного договору як такого, що суперечить чинному законодавству. При цьому, у зв'язку зі скасуванням оскаржуваного пункту рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, вимога прокурора про повернення відповідачем - 2 земельної ділянки відповідачеві - 1, також підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статей 74 , 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 у справі №914/1779/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді Г.Т. Кордюк

І.Б. Малех