Постанова

від 01.02.2018 по справі 914/1874/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа № 914/1874/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бонк Т.Б.

Мирутенка О.Л.

при секретарі Совинської С.В.

за участю представників сторін від:

позивача: Струс Н.Я. - за довіреністю № 1 від 03.01.2018;

відповідача: Кориляк Б.Б. - голова правління

розглянувши апеляційну скаргу Городоцької райспоживспілки м. Городок б/н від 08.12.2017 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2017 р.

у справі №914/1874/17

за позовом Городоцької міської ради м. Городок

до відповідача Городоцької райспоживспілки м. Городок

про зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Городоцька міська рада звернулася з позовом до Городоцької райспоживспілки, в якому просить знести самочинно змонтовані конструкції тимчасових споруд за адресою: м.Городок, вул. І. Франка та звільнити самочинно зайняту земельну ділянку, що є комунальною власністю Городоцької міської ради.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.12.2017 р. (суддя Н.Є. Березяк) позовні вимоги задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав суду жодних доказів наявності правових підстав для розміщення на зазначеній вище земельній ділянці тимчасових споруд та доказів правомірності використання спірної земельної ділянки, як і не надав доказів виконання рішення Городоцької міської ради №183 від 22.08.2017 р. щодо демонтажу самочинно встановлених конструкцій.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у Городоцької райспоживспілки наявний державний акт на користування спірною земельною ділянкою, а рішення Городоцької міської ради є незаконним, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, а отже, міська рада не могла відмінити раніше прийняте рішення. Крім цього, скаржник звертає увагу суду на те, що згідно постанови правління Городоцької райспоживспілки від 29.09.2003 р. Про реорганізацію спільного підприємства Райкоопзаготпром Городоцької райспоживспілки, спільне підприємство Райкоопзаготпром реорганізовано шляхом приєднання його до райспоживспілки.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, з огляду на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, 22.10.2002 р. згідно з висновком земельної комісії Городоцької міської ради щодо розгляду листа ТОВ Галичина про встановлення меж землекористування по будівлі магазину по вул. І.Франка, 1а, комісією запропоновано відмінити рішення міськвиконкому від 22.06.1996 №68 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель СП Райкоопзаготпром в частині ділянки №2 (базар) площею 0,10 га, зазначеної в державному акті на право постійного користування землею, виданому СП Райкоопзаготпром .

30.10.2002 р. Городоцькою міською радою рішенням №157 Про земельний спір між ТОВ Галичина та СП Райкоопзаготпром щодо користування межею земельною ділянки для обслуговування магазину по вул. І.Франка, 1а вирішено відмінити рішення міськвиконкому від 22.06.1996 №68 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель СП Райкоопзаготпром в частині ділянки №2 (базар) площею 0,10 га, зазначеної в державному акті на право постійного користування землею, виданому СП Райкоопзаготпром за реєстраційним №14 від 23.07.1996 ; примусово припинити право СП Райкоопзаготпром на зазначену земельну ділянку в судовому порядку.

Необхідно зазначити, що у матеріалах справи таке рішення відсутнє.

В подальшому, 02.06.2017 р. Городоцьке відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області звернулось до Городоцької міської ради з листом, яким повідомило, що в ході проведення обстеження по вул. І.Франка, у м. Городок виявлено, що на проїжджій частині розташовані малі архітектурні форми, які створюють перешкоди для руху транспортних засобів. Крім того, вимагали вжити заходів щодо усунення вказаних перешкод, в межах своєї компетенції.

Як підтверджується матеріалами справи, 10.08.2017 р. актом комісії Городоцької міської ради в процесі обстеження земельної ділянки виявлено, що Городоцькою райспоживспілкою розпочато будівельні роботи на самовільно захопленій земельній ділянці на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0080 га на землях загального користування прилеглих до тротуару та дороги на вул. І.Франка, вздовж земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності міста , та яка відповідно до генерального плану міста призначена для влаштування автостоянки. Комісією зобов'язано Городоцьку райспоживспілку звільнити самовільно займану земельну ділянку площею 0,0080 га по вул. І.Франка.

20.08.2017 р. Городоцька міська рада рішенням №183 Про знесення самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га вирішила зобов'язати Городоцьку райспоживспілку демонтувати до 31.08.2017 самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га.

У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, 23.08.2017 р. позивач у справі направив в адресу відповідача рішення Городоцької міської ради від 20.08.2017 №183 Про знесення самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га . Відповідачем зазначене рішення не виконане, що стало підставою звернення до суду.

Відповідно до ст. ст. 25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Статтею 16 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що на об'єктах благоустрою забороняється: зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо; встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з п.п. 2.1, 2.20, 2.21, 2.31, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається.

Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.31 Порядку).

У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення суду про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідач не надав жодних правовстановлюючих документів для розміщення на зазначеній вище земельній ділянці тимчасових споруд.

Однак, такий висновок суду є помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.ст. 152, 212 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

На підтвердження права власності на спірну земельну ділянку позивач подав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 0000735592017 від 07.08.2017р. згідно якого, земельна ділянка кадастровий номер 4620910100:29:016:0191, що розташована у м. Городок по вул. І.Франка належить до земель комунальної власності Городоцької міської ради, загальною площею 0, 0608 га, хоча згідно зазначеного вище державного акту на право постійного користування землею, площа земельної ділянки, наданої відповідачу становить 0, 84 га. Доказів накладення вказаних ділянок сторонами суду не подано.

Однак, в позовній заяві позивач просить звільнити земельну ділянку, що розташована у м. Городок по вул. І.Франка, не зазначаючи площу та індивідуалізуючі ознаки цієї земельної ділянки, яку необхідно звільнити.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що рішенням Городоцької міської ради зобов'язано Городоцьку райспоживспілку демонтувати самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га. При цьому, позивачем не подано правовстановлюючих документів на вказану площу земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що покликаючись на загальні положення нормативно-правових актів позивачем не подано правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на земельну ділянку, яку просить звільнити, а також не визначено, яку саме земельну ділянку необхідно звільнити.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт правонаступництва СП Райкоопзаготпром , є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 104, ч.1 ст. 106, ч.ч.2,3 ст. 107 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом .

Як підтверджується матеріалами справи, згідно постанови правління Городоцької райспоживспілки від 29.09.2003 р. Про реорганізацію спільного підприємства Райкоопзаготпром Городоцької райспоживспілки, спільне підприємство Райкоопзаготпром реорганізовано шляхом приєднання його до райспоживспілки.

При цьому, згідно акту на приєднання СП Райкоопзаготпром до райспоживспілки та передачу його активів і пасивів станом на 01.01.2004 р. від 30.12.2003 р., здійснено передачу активів та пасивів СП Райкоопзаготпром .

Таким чином, Городоцька райспоживспілка є правонаступником, що підтверджується рішенням органу юридичної особи, а саме: постановою правління Городоцької райспоживспілки від 29.09.2003 р. Про реорганізацію спільного підприємства Райкоопзаготпром Городоцької райспоживспілки, а також вищезазначеним передавальним актом від 30.12.2003 р.

Щодо тверджень апелянта про те, що рішення Городоцької міської ради про відмітну рішення є незаконними, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Одночасно, суд не вправі надавати таким рішенням правову оцінку у даному спорі, оскільки визнання їх недійсними не є предметом позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Городоцької райспоживспілки, м. Городок б/н від 08.12.2017 р. задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2017 р. у справі № 914/1874/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

2. Стягнути з Городоцької міської ради Львівської області (81500, Львівська область, місто Городок, майдан Гайдамаків, будинок 6; код ЄДРПОУ 26269892) на користь з Городоцької районної спілки споживчих товариств (81500, Львівська область, місто Городок, майдан Гайдамаків, будинок 16; код ЄДРПОУ 01759193) судовий збір у розмірі 1 760, 00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.02.2018 р.

Головуючий суддя: О.І. Матущак

судді: Т.Б. Бонк

О.Л. Мирутенко