Постанова

від 26.04.2018 по справі 914/1874/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1874/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого (доповідач), Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької міської ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 (головуючий суддя - Матущака О.І.,суддя:Бонк Т.Б., Мирутенка О.Л.)

за позовом Городоцької міської ради

до Городоцької райспоживспілки

про зобов'язання до вчинення дій,

за участю:

від позивача: Струс Н.Я. (довіреність від 03.01.2018)

від відповідача: Кориляк Б.Б. (голова правління),

ВСТАНОВИВ:

Городоцька міська рада (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просила зобов'язати Городоцьку райспоживспілку (далі - відповідач) знести самочинно змонтовані конструкції тимчасових споруд за адресою: м.Городок, вул. І. Франка та звільнити самочинно зайняту земельну ділянку, що є комунальною власністю Городоцької міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належного дозволу та відповідних документів на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності, споруджує тимчасові споруди та конструкції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2017 (суддя Н.Є. Березяк) позовні вимоги задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав суду жодних доказів наявності правових підстав для розміщення на зазначеній вище земельній ділянці тимчасових споруд та доказів правомірності використання спірної земельної ділянки, як і не надав доказів виконання рішення Городоцької міської ради №183 від 22.08.2017 щодо демонтажу самочинно встановлених конструкцій.

Оскаржуваною постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 вказане рішення скасовано і прийнято нове, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Позивач наголошує, що апеляційний суд порушив статтю 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII та надав перевагу доказам відповідача над доказами позивача, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на спірну ділянку.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить у задоволені скарги відмовити з підстав необґрунтованості її доводів, а оскаржувану постанову - залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Апеляційним судом з наявних у матеріалах справи документів встановлено, що 22.10.2002 згідно з висновком земельної комісії Городоцької міської ради щодо розгляду листа ТОВ Галичина про встановлення меж землекористування по будівлі магазину по вул. І.Франка, 1а, комісією запропоновано відмінити рішення міськвиконкому від 22.06.1996 №68 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель СП Райкоопзаготпром в частині ділянки №2 (базар) площею 0,10 га, зазначеної в державному акті на право постійного користування землею, виданому СП Райкоопзаготпром .

Городоцькою міською радою 30.10.2002 рішенням №157 Про земельний спір між ТОВ Галичина та СП Райкоопзаготпром щодо користування межею земельною ділянки для обслуговування магазину по вул. І.Франка, 1а вирішено відмінити рішення міськвиконкому від 22.06.1996 №68 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель СП Райкоопзаготпром в частині ділянки №2 (базар) площею 0,10 га, зазначеної в державному акті на право постійного користування землею, виданому СП Райкоопзаготпром за реєстраційним №14 від 23.07.1996 ; примусово припинити право СП Райкоопзаготпром на зазначену земельну ділянку в судовому порядку.

В подальшому, 02.06.2017 Городоцьке відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області звернулось до Городоцької міської ради з листом, яким повідомило, що в ході проведення обстеження по вул. І.Франка, у м. Городок виявлено, що на проїжджій частині розташовані малі архітектурні форми, які створюють перешкоди для руху транспортних засобів. Крім того, вимагали вжити заходів щодо усунення вказаних перешкод, в межах своєї компетенції.

Згідно з актом комісії Городоцької міської ради від 10.08.2017 в процесі обстеження земельної ділянки виявлено, що Городоцькою райспоживспілкою розпочато будівельні роботи на самовільно захопленій земельній ділянці на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0080 га на землях загального користування прилеглих до тротуару та дороги на вул. І.Франка, вздовж земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності міста , та яка відповідно до генерального плану міста призначена для влаштування автостоянки. Комісією зобов'язано Городоцьку райспоживспілку звільнити самовільно займану земельну ділянку площею 0,0080 га по вул. І.Франка.

Городоцька міська рада рішенням від 20.08.2017 №183 Про знесення самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га вирішила зобов'язати Городоцьку райспоживспілку демонтувати до 31.08.2017 самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га.

У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, 23.08.2017 позивач у справі направив в адресу відповідача рішення Городоцької міської ради від 20.08.2017 №183 Про знесення самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га . Відповідачем зазначене рішення не виконане, що і стало підставою для заявлення даного позову.

Приймаючи оскаржувану постанову про відмову у позові, апеляційна інстанція свої висновки мотивувала тим, що Городоцька райспоживспілка є правонаступником спільного підприємства Райкоопзаготпром , якому видано державний акт на право постійного користування спірною землею, а позивачем не подано правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на земельну ділянку, яку просить звільнити, а також не визначено, яку саме земельну ділянку необхідно звільнити.

Підстави для скасування вказаної постанови відсутні з огляду на таке.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно приписів статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 цього ж Кодексу).

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України). Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41).

Апеляційним судом встановлено, що згідно постанови правління Городоцької райспоживспілки від 29.09.2003 Про реорганізацію спільного підприємства Райкоопзаготпром Городоцької райспоживспілки, спільне підприємство Райкоопзаготпром реорганізовано шляхом приєднання його до райспоживспілки.

Згідно акта на приєднання СП Райкоопзаготпром до райспоживспілки та передачу його активів і пасивів станом на 01.01.2004 від 30.12.2003, здійснено передачу активів та пасивів СП Райкоопзаготпром .

Таким чином, апеляційний суд правомірно визнав, що Городоцька райспоживспілка є правонаступником, що підтверджується рішенням органу юридичної особи, а саме: постановою правління Городоцької райспоживспілки від 29.09.2003 Про реорганізацію спільного підприємства Райкоопзаготпром Городоцької райспоживспілки, а також вищезазначеним передавальним актом від 30.12.2003.

Окрім того, апеляційним судом вірно зазначено про те, що позивачем не подано правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на земельну ділянку, яку просить звільнити, а також не визначено, яку саме земельну ділянку необхідно звільнити.

Так апеляційний суд вірно вказав в оскаржені постанові на те, що на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку позивач подав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 0000735592017 від 07.08.2017р. згідно якого, земельна ділянка кадастровий номер 4620910100:29:016:0191, що розташована у м. Городок по вул. І.Франка належить до земель комунальної власності Городоцької міської ради, загальною площею 0, 0608 га, разом з тим позивач просить звільнити земельну ділянку, що розташована у м. Городок по вул. І.Франка, не зазначаючи площу та індивідуалізуючі ознаки цієї земельної ділянки, яку необхідно звільнити.

При цьому, рішенням Городоцької міської ради зобов'язано Городоцьку райспоживспілку демонтувати самочинно змонтованої конструкції на вул. І.Франка орієнтовною площею 0,0100 га.

Однак, як вже зазначалось, згідно з державним актом на право постійного користування землею, площа земельної ділянки, наданої відповідачу становить 0, 84 га. Доказів накладення вказаних ділянок сторонами судами з матеріалів справи не встановлено.

Конституційний Суд у рішенні від 22.09.2005, № 5-рп/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)" вказав, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.(п.5.5, абз.18).

З огляду на викладене, висновки апеляційної інстанції про відмову у позові визнаються правомірними, а доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі необґрунтованими та такими, що вказаних висновків апеляційного суду не спростовують.

Посилання позивача на порушення апеляційним судом статті 300 Господарського процесуального кодексу України відхиляються касаційним судом через те, що ця стаття регулює межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а не апеляційного суду.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції унормовано статтею 269 цього ж Кодексу і постанова апеляційного суду відповідає визначеним цією статтею положенням.

З огляду на викладене доводи відповідача, викладені у запереченнях на касаційну скаргу про законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 914/1874/17 Господарського суду Львівської області, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов