Постанова

від 06.02.2018 по справі 922/3915/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа № 922/3915/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.,

за участі секретаря судового засідання Казакової О.В.,

за участі представників:

позивача - Самойленко Н.П., довіреність № 2548 від 12.12.2017;

відповідача - Подкопаєва С.І., довіреність № 06-39/342 від 06.02.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації (вх. № 3888Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2017 року по справі № 922/3915/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків;

до Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації, смт Близнюки Харківської області;

про стягнення 67711,53 грн,

ВСТАНОВИЛА:

23 листопада 2017 року ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення 67711,53 грн, з яких: 57765,80 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення; 8128,89 грн інфляційних втрат та 1816,84 грн 3% річних, а також 1600,00 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі № 922/3915/17 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 67711,53 грн, у тому числі: 57765,80 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 8128,89 грн інфляційних втрат, 1816,84 грн 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право, а отже зобов'язання щодо виплати пільг з оплати послуг зв'язку, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначає про безпідставність посилання відповідача на неукладення між сторонами договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами чинного законодавства у сфері соціальних гарантій щодо певних категорій осіб, які не передбачають обов'язковості укладення такого договору.

Повний текст зазначеного рішення складено 08.12.2017.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації 14.12.2017 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачено субвенцію місцевим бюджетам з Державного бюджету України на надання пільг з оплати послуг зв'язку. Посилається на те, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Зазначає, що між позивачем та відповідачем не укладався договір на відшкодування витрат на послуги зв'язку пільговикам, акти звіряння та зведені реєстри на суму нарахувань не підписувались, в органах Казначейства зобов'язання з відшкодування позивачу витрат з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення не зареєстровані.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

Пунктом 11 частини 1 Перехідних положень зазначеного кодексу встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі № 922/3915/17 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надання доказів надсилання позивачу копії апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі № 922/3915/17 у зв'язку з усуненням апелянтом допущених при поданні апеляційної скарги недоліків відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів апелянту та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2018 о 12:30 год.

На виконання зазначеної ухвали представник позивача - ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 26.01.2018 за вх. № 952 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що передбачений чинним законодавством обов'язок позивача як оператора телекомунікацій надавати пільги певним категоріям населення кореспондується з обов'язком держави в особі її державних органів, яким зокрема є відповідач, відшкодувати такі пільги. Зазначає, що відсутність у Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відміняє встановлені законодавчими актами пільги та не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу витрати за надані послуги пільговим категоріям громадян.

В судовому засіданні 30.01.2018 у зв'язку з необхідністю отримання від відповідача документальних підстав в обгрунтування апеляційної скарги колегією суддів винесено ухвалу про оголошення перерви до 06.02.2018 о 09:30.

На виконання зазначеної ухвали представник відповідача - Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації 02.02.2018 за вх. № 1206 надав лист Фінансового управління Близнюківської райдержадміністрації від 31.01.2018 № 02-37/60 та Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м), з яких вбачається, що на 2016 рік не було передбачено видатків на надання пільг з послуг зв'язку за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, та надав лист Управління Державної казначейської служби України у Близнюківському районі від 01.02.2018 № 03-55/33, в якому зазначено, що станом на 01.01.2017 на обліку в Управлінні знаходилась кредиторська заборгованість за минулі роки по Управлінню соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації по КПКВ 090214 Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку в сумі 10627,18 грн, яку було погашено 17.03.2017 згідно з наказом Господарського суду Харківської області на примусове виконання рішення від 29.12.2016 по справі № 922/3985/16. Станом на 01.01.2018 заборгованість по пільгам окремим категоріям громадян з послуг зв'язку на обліку Управління відсутня.

05.02.2017 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білецької А.М. та відпусткою судді Істоміної О.А. автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі № 922/3915/17 здійснено заміну вибулих суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В.

Судове засідання 06.02.2018 відбулось у присутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи та наявні у ній докази, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з витягу зі Статуту ПАТ "Укртелеком", предметом діяльності товариства, зокрема, є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг (т. 1 а.с. 171-172).

Вказані послуги на території Харківської області надаються Харківською філією ПАТ "Укртелеком", основним видом діяльності якого є діяльність у сфері проводового електрозв'язку, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 174).

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У відповідності до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання окремим категоріям громадян України пільг з оплати телекомунікаційних послуг передбачено кількома законами, в тому числі: п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Вказані норми є нормами прямої дії, що закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян, а саме: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян та безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг оператору телекомунікацій, який надає вказані послуги.

З огляду на викладене, враховуючи, що зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін, укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян є необов'язковим. Тому посилання апелянта на неукладення між сторонами договору на відшкодування витрат на послуги зв'язку пільговикам є безпідставним, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

За приписами ст. 87, ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, яка була чинною до 01.01.2017), видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Типовим переліком бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі "Соціальний захист та соціальне забезпечення", затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 27.09.2010 № 1097/290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 949/18244, передбачено, що за рахунок місцевого бюджету фінансується надання пільг з оплати послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг за КТКВК 090203, 090206, 090209, 090214, 170102, 170203, 170302, 170602.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг за рахунок субвенцій з державного бюджету, у відповідності до ст. 102 Бюджетного кодексу України визначає Порядок відшкодування суми витрат, понесених внаслідок постачання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Відповідно до п. 2 Порядку від 04.03.2002 № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).

У даному випадку головним розпорядником коштів являється Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації (відповідач у справі), яке дія на підставі Положення про Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації. У відповідності до п. 3 ч. 4 вказаного Положення, до компетенції Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації належить відшкодування витрат на оплату наданих оператором телекомунікацій (позивачем) послуг зв'язку на пільгових умовах населенню смт Близнюки та Близнюківської району Харківської області (т. 1 а.с. 183-189).

Відповідно до п. 5 Порядку від 04.03.2002 № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів кожного місяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звірки розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що наступає за звітним - зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.

Відповідно до п. 6 Порядку від 04.03.2002 № 256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст Республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звірки, зазначених у пункті 5 цього Порядку, кожного місяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг, зокрема, з послуг зв'язку.

Частиною 1 пункту 8 Порядку від 04.03.2002 № 256 передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256 від 04.03.2002).

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог вбачається, що у 2016 році Харківською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Близнюківської району Харківської області на загальну суму 57765,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у період з січня по грудень 2016 року (форма "2-пільга").

Вказані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (форма "2-пільга"), позивач на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 щомісяця направляв відповідачу на електронних носіях, що підтверджується роздруківками скріншотів (знімків екрану) комп'ютера, з якого вони були відправлені відповідачу.

Крім того, розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 11 ч. 1 Положення від 29.01.2003 № 117, уповноважений орган (Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації) зобов'язаний кожного місяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємства, що надає послуги (Харківської філії ПАТ "Укртелеком") та організацій, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Відповідачем в порушення зазначених норм протягом 2016 року акти звіряння з позивачем не складались, зведені реєстри на суму нарахувань не підписувались, в органах Казначейства зобов'язання з відшкодування позивачу витрат з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення зареєстровані не були, а отже, відповідно, не здійснювалось і відшкодування вартості наданих позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям населення в указаний період.

Станом на 01.01.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складала 57765,80 грн, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогам про стягнення 67711,53 грн, з яких: 57765,80 грн невідшкодованої заборгованості по витратах на надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення; 8128,89 грн інфляційних втрат та 1816,84 грн 3% річних.

Судом першої інстанції вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Частиною 3 ст. 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому п. 2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309.

Вказаним Порядком визначено, що бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.

Згідно положень п. 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, погашення кредиторської заборгованості за державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Передбачена законодавством норма щодо необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, є гарантією додержання прав підприємств, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Відсутність у Законі України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.

Позивач не є учасником бюджетних відносин в розумінні ст. 19 Бюджетного кодексу України. Законодавством не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава не вправі посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, та що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічного змісту правові позиції були неодноразово сформульовані у відповідних рішеннях Конституційного Суду України, який, зокрема, дійшов висновку, що, як було вже зазначено вище, зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Статтею 21 Конституції України встановлено невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини (в їх числі і права на соціальний захист, закріпленого у її статті 46, конституційне право на соціальний захист відповідно до статті 64 Основного Закону України може бути обмежене тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану і обов'язково із зазначенням строку дії обмежень.

Таким чином, обмеження права на соціальний захист з таких підстав через неможливість його фінансового забезпечення і необхідність запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України є такими, що не узгоджуються з принципами соціальної держави.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Бюджетного Кодексу України) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально.

Отже, враховуючи, що надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від виконання гро шового зобов'язання по компенсації наданих позивачем додаткових соціальних гарантій окремим категоріям громадян. Тому право позивача на отримання відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на відсутність відповідного бюджетного призначення, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 за № 31-09010-16-16/24984, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Крім того, на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції (з 01.01.2017) внесено зміни до ст.ст. 89, 91, 102 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких замість субвенції з державного бюджету на видатки з надання пільг з послуг зв'язку фінансування пільг здійснюється з місцевих бюджетів.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На момент ухвалення Господарським судом Харківської області від 05.12.2017 у справі № 922/3915/17 витрати позивача з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення протягом 2016 року в сумі 57765,80 грн відшкодовані не були.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 57765,80 грн заборгованості з надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення у 2016 році.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком Господарським судом Харківської області про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 8128,89 грн інфляційних втрат та 1816,84 грн 3% річних.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що місцевий господарський суд, ухвалив рішення з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 233, 240, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - Управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2017 року по справі № 922/3915/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 09.02.2018.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.