Постанова

від 07.02.2018 по справі 904/9869/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року Справа № 904/9869/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Дарміна М.О., Кузнецової І.Л.

секретар судового засідання Абадей М.О.

сторони участь повноважних представників у судове засідання не забезпечили,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОНЕС", м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі №904/9869/17 (суддя Петрова В.І., повний текст рішення складений 12.12.2017)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОНЕС",

м. Харків

до Приватного підприємства "ПРМУ-98",

м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2017 року ТОВ "КАРБОНЕС" звернулося з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Приватного підприємства "ПРМУ-98" боргу в сумі 182174,59 грн, 3% річних - 3413,90 грн та інфляціфних втрат - 22494,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу вугілля в частині поставки товару на сплачену суму авансу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ПРМУ-98" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОНЕС" грошові кошти у сумі 182174,59 грн та 2732,62 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване посиланням на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів в разі прострочення поставки, а також тим, що повернення передплати не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на недотримання судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати частково в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача інфляційні втрати та відсотки річних у сумі 25908,48 грн (у загальній сумі з урахуванням суми основного боргу - 208083,07 грн), а також судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що матеріалами справи доведено, що Відповідач отримав суму попередньої оплати та не поставив обумовлену продукцію, незаконно утримує у себе на рахунках сплачені кошти та Позивач несе збитки у вигляді знецінення цих коштів, тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним, а суд першої інстанції не взяв до уваги норми ст. ст. 525, 526, 530, 629, 712, 693, 655 Цивільного кодексу України та безпідставно відмовив у їх стягненні.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.01.2018 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОНЕС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у цій справі прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Дарміна М.О. Сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань в порядку ст. ст. 38, 74, 80, 161, 263, 266 Господарського процесуального кодексу України до 22.01.2018. Розгляд справи у судовому засіданні призначений на 07.02.2018.

У строк, встановлений судом (до 22.01.2018) заяв, клопотань, відзиву на апеляційну скаргу від сторін не надходило, відводів не заявлено.

У судове засідання 07.02.2018 сторони явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №№4900059202168, 4900059202133).

Відповідно до ч.13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 16.01.2017 між Приватним підприємством "ПРМУ-98" як продавцем (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРБОНЕС" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу вугілля №16/01/1-п (надалі - Договір) строком дії до моменту проведення розрахунків та до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань (п. 7.3. Договору).

Згідно п.1.1. Договору Відповідач зобов'язався поставити та передати у власність Позивача товар, а останній - прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

За п.1.2. Договору марки, базові характеристики якості та базова ціна вугілля, період поставки, обсяги, зміна ціни, реквізити вантажоодержувача та вантажовідправника вугілля, яке буде поставлятись за цим договором, визначаються у Додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у напіввагонах. Усі витрати, пов'язані з послугами з організації перевезень товару від станції вантажовідправлення до станції вантажоодержувача (покупця) проводяться за рахунок Відповідача .

Відповідно до п.2.2. Договору строк поставки - 10 днів з моменту підписання відповідного Додатку.

За п.4.1. Договору оплата вугілля у відповідності з її ціною, вказаною у рахунках та/або накладних, здійснюється Позивачем шляхом перерахунку попередньої передплати у розмірі 100% вартості партії товару.

Специфікацією №1 від 16.01.2017 (Додаток до Договору) сторони визначили найменування товару (вугілля марки ДГ 13-100), його кількість (207 т), ціну (424349,17 грн з ПДВ), строк поставки (січень 2017 року).

На виконання умов Договору Позивач здійснив передоплату за поставку товару (вугілля) у сумі 212174,59 грн, що підтверджується платіжним дорученням №64 від 19.01.2017 (а.с.31).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач у визначений Договором строк товар Позивачу не поставив.

13.03.2017 Позивач надіслав Відповідачу претензію про повернення передоплати у сумі 212174,59 грн (а.с.13, 34-36).

Претензія разом з конвертом були повернуті підприємством зв'язку Позивачу з повідомленням від 14.04.2017 про неможливість вручення поштового відправлення.

Платіжним дорученням №124 від 20.04.2017 Відповідач повернув Позивачу частину передоплати за непоставлений товар у сумі 30000,00 грн (а.с.38). Залишок неповернутої передоплати складає 182174,59 грн, яку Відповідач Позивачу не повернув, що і стало підставою звернення із даним позовом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні відносини є відносинами постачання товару, які регулюються параграфом 1, 3 глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, становлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем заявлена претензія щодо повернення попередньої оплати, а також вказана позовна вимога, що є належним підтвердженням наміру покупця про відмову від постачання вугілля в зв'язку з простроченням такої постави та наміру саме про повернення суми попередньої оплати.

Відповідач повернув лише частину сплаченої передплати - 30000,00 грн, залишок становить 182174,59 грн. Доказів повернення вказаної суми суду не надано, тому позовні вимоги в частині її стягнення примусово є правомірними.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення грошових коштів особі, яка відмовилась від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення грошових коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків або шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Про означене було вказано у рішенні суду першої інстанції із посиланням на п. п. 5.1., 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних - 3413,90 грн та інфляційних втрат - 22494,58 грн, оскільки вони нараховані на суму неповернутої попередньої оплати, що не є грошовим зобов'язанням.

З огляду на вище наведені норми законодавства доводи апелянта є безпідставними та судом відхиляються.

Враховуючи викладене, підстави для скасування або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні, рішення суду від 07.12.2017 у справі №904/9869/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОНЕС", м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі №904/9869/17 (суддя Петрова В.І., повний текст рішення складений 12.12.2017) залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі №904/9869/17- без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в апеляційній інстанції покласти на апелянта.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення з врахуванням положень п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.02.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя М.О. Дармін