Постанова

від 06.02.2018 по справі 925/1533/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 925/1533/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого,

суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд в письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2017 (суддя Спаських Н.М.), на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 (судді: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О., Агрикова О.В)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкоінвест"

до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

про стягнення 721388,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача залишку заборгованості у сумі 362 000,00 грн. за Контрактом № 24/4.4-68 від 02.09.2013, як другого платежу за додатковою угодою № 2 від 14.10.2014, за отриманий горизонтально-розточний станок моделі 2637ПФ4 та виконані для нього шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи на майданчиках відповідача, 327 344,04 грн. інфляційні втрати та 32 044,44 грн. як 3% річних за порушення строків розрахунків.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання умов Контракту укладеного між сторонами позивач, як постачальник, поставив відповідачу, як покупцю, горизонтально-розточний станок моделі 2637ПФ4, виконав для нього шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи на майданчиках відповідача, однак, в порушення умов договору відповідач за отриманий товар та виконані роботи розрахувався частково.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.07.2017 (суддя Спаських Н.М.), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 (судді: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О., Агрикова О.В), позов було задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача: 362 000,00 грн. залишку основного боргу, 327 344,04 грн. інфляційних втрат, 32 044,44 грн. 3% річних та 10820,83 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 стягнуто з відповідача на користь позивача 18 000 грн. витрат за проведення експертизи у справі.

Судові рішення мотивовані тим, що сторони пункту 2.3.3. додаткової угоди № 2 від 14.10.2014 до Контракту домовились про сплату залишку боргу за контрактом в сумі 362 000,00 грн. протягом 10 банківських днів з дати підписання двостороннього акта здачі-приймання виконання пусконалагоджувальних та шефмонтажних робіт на основі виставленого рахунку.

Оскільки сторонами не було підписано такого акта на виконання пункту 2.3.3.2 додаткової угоди № 2, суд першої інстанції визнав за необхідне встановити наявність чи відсутність факту проведення цих робіт іншими засобами доказування.

Згідно з актом експертизи № 1 від 27.05.2017 проведеної у справі, експертом дано однозначний висновок про те, що шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи виконані позивачем у повному обсязі.

До того ж, 10.12.2013 обома сторонами підписано акт № 24/2.4-1074 перевірки горизонтально-розточного станка і підписами керівників обох сторін засвідчено, що цей акт складено після виконання шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Невиставлення позивачем рахунку відповідачу на сплату 362 000,00 грн., залишку боргу за Контрактом, на думку суду, не є підставою для звільнення відповідача від сплати вказаних коштів, оскільки відповідачу відома і сума оплати, і банківські реквізити для її сплати на користь позивача.

Разом з тим, відповідач ні до порушення провадження у даній справі, ні під час її розгляду (шляхом подання зустрічного позову), не надав доказів реалізації прав визначених статтею 684 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) щодо вимоги заміни некомплектного товару на комплектний або відмови від договору і вимоги повернення сплаченої грошової суми.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарські суди попередніх інстанцій на підставі статті 625 ЦК дійшли висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних та втрати від інфляції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, додаткове рішення та постанову, у позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 530, 632, 692 ЦК, оскільки, на його думку, зобов'язання з оплати другого платежу залишку суми від вартості Контракту залежіть від факту підписання двостороннього акта здачі-приймання виконаних пусконалагоджувальних та шефмонтажних робіт на основі виставленого рахунку і прийняття покупцем товаророзпорядчих документів на товар, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 32, 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (в редакції чинній на час винесення оскаржуваних рішень), на думку скаржника, полягає у ненадані належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам та ігноруванні висновків експертизи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02 вересня 2013 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено Контракт № 24/4.4-68, за умовами якого постачальник, прийняв на себе обов'язок поставити покупцю горизонтально-розточний станок моделі 2637ПФ4 та виконати на майданчиках покупця шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи.

26 вересня 2013 року відповідач сплатив позивачу 1 137 500,00 грн.

25 жовтня 2013 року постачальник передав, а покупець прийняв горизонтально-розточний станок ИР2637ПМФ4 б/у в розібраному вигляді в кількості 1 шт., що підтверджується Актом приймання-передачі до Контракту № 24/4.4-68 від 02.09.2013.

У зв'язку з викладеним та попередньо досягнутою домовленістю щодо поставки замість горизонтально-розточного станка моделі 2637ПФ4 моделі ИР2637ПМФ4 на підставі Протоколу № 24-3.3/1073 від 04.12.2013 сторонами скориговано умови Контракту, що знайшло відображення у Додатковій угоді № 1.

10 грудня 2013 року сторонами затверджено підписаний комісією Акт № 24/2.4-1074 перевірки горизонтально-розточного станка моделі 2637ПМФ4 згідно з програмою випробувань на відповідність нормам точності до Контракту №24/4.4-68 від 02.09.2013. В цьому акті вказано, що він складений про перевірку станка на відповідність норм точності після виконання шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також зазначено, які стани та функції станка перевірялись, якими методами, які вимоги і які результати перевірки виявлено. Комісія дійшла висновку, що відповідно норм точності інструкції з експлуатації станка, виявлені фактичні відхилення знаходяться у межах допуску номенклатури виробів, що виготовляються.

14 жовтня 2014 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту №24/4.4-68 від 02.09.2013, відповідно до якої виключено п. 2.3.3. Контракту, узгоджено, що загальна сума Контракту становить 1 499 500,00 грн., викладено п. 2.3.2 Контракту у редакції відповідно до якої: "другий платіж, залишкова сума в розмірі 362 000,00 грн. сплачується протягом 10 банківських днів з дати підписання двостороннього акта здачі-приймання виконаних шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт на підставі виставленого рахунку".

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, сторони додатковою угодою № 2 визначили, що строк виконання зобов'язання з оплати залишкової суми в розмірі 362 000,00 грн. встановлено протягом 10 банківських днів з дати підписання двостороннього акта здачі-приймання виконаних шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт на підставі виставленого рахунку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

За умовами Контракту станом на момент затвердження сторонами Акта № 24/2.4-1074 від 10.12.2013 перевірки горизонтально-розточного станка моделі 2637ПМФ4 згідно з програмою випробувань на відповідність нормам точності до Контракту №24/4.4-68 від 02.09.2013, умови Контракту (пункт 2.3.2) пов'язували обов'язок з оплати другого платежу з підписанням такого Акта.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце зустрічне виконання зобов'язання, відповідно до якого виконання обов'язку однією зі сторін обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку (частина 1 статті 538 ЦК).

Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що у покупця обов'язок зі сплати другого платежу виник після підписання Акта № 24/2.4-1074 від 10.12.2013 і мав бути виконаний відповідачем до 24.12.2013.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК).

Посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини першої статті 692 ЦК є помилковим, оскільки сторони встановили інший строк оплати товару Контрактом (пункт 2.3) та додатковими угодами до нього.

За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 653 ЦК, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини третьої статті 632 ЦК).

Враховуючи, що поняття "договір" та "зобов'язання" не є тотожними, посилання відповідача на зміну ціни договору після його виконання є помилковим, оскільки зміна ціни за погодженням сторін відбулася після виконання позивачем частини зобов'язань за договором, а не договору в цілому.

Посилання відповідача на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 32, 42 ГПК, яке на думку скаржника, полягає у ненадані належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам та ігноруванні висновків експертизи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень на них місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність порушення відповідачем зобов'язання зі здійснення остаточних розрахунків за Контрактом, порушення статей 32, 42 ГПК чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій вимог статей 530, 632, 692 ЦК не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення первісного позову та відмову у задоволені зустрічного позову, а фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що в силу положень ст.300 ГПК не належить до повноважень касаційної інстанції.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2017, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №925/1533/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак Судді:Т.Б. Дроботова К.М. Пільков