Рішення

від 13.02.2018 по справі 148/1880/17

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1880/17

Провадження №2/148/37/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Грох Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради ОТГ про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тульчинської міської ради ОТГ про визнання права власності на спадкове майно. В ході розгляду справи позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 і після її смерті відкрилася спадщина за законом, яка складалася із:

- земельної частки (паю) в розмірі 1,73 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в колективній власності КСП ім.Желюка с.Тиманівка, розташованого на території Тульчинської міської ради об'єднаної територіальної громади (колишня територія Тиманівської сільської ради), яка належала останній відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, зареєстрованого за НОМЕР_5, виданого 17.07.1997 Тульчинською районною державною адміністрацією.

Спадщину, яка відкрилася після смерті матері, вона прийняла. Однак оформити право власності на спадкове майно матері, а саме, на земельну частку (пай), вона не може, так як матір'ю був втрачений оригінал сертифікату серії НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай). Через відсутність оригіналу відповідного сертифікату в нотаріальному оформлені її права власності на спадкове майно державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. постановою від 12.03.2017 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено.

В зв'язку з даними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить визнати за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її матері ОСОБА_2, а саме, на земельну частку (пай).

Позивач в судове засідання не з'явилася. Направила суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає і просить їх задовольнити, судові витрати з відповідача не стягувати.

Відповідач - представник Тульчинської міської ради ОТГ в судове засідання не з'явився. Направив суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних доказів, так як це не суперечить вимогам закону.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Так, при розгляді справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, яка в свою чергу являлась матір'ю позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 (а.с.8) копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 (а.с.75) та копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 (а.с.10), згідно якого позивач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1.

Після її смерті відкрилася спадщина за законом, яка складалася із:

- земельної частки (паю) в розмірі 1,73 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки в натурі, що знаходиться в колективній власності КСП КСП ім.Желюка с.Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області, яка належала останній відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, зареєстрованого за НОМЕР_5, виданого 17.07.1997 Тульчинською районною державною адміністрацією, що підтверджується копією книги реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай), що видаються Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області по колективному сільськогосподарському підприємству Тиманівської сільської Ради народних депутатів с. Тиманівка (а.с.16-17), копією розпорядження Тульчинської районної державної адміністрацієї від 30.05.1997 №165-р. (а.с.18), копією розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСП імені Желюка с.Тиманівка, а також довідкою, виданою Тульчинської міською радою об'єднаної територіальної громади Вінницької області від 29.08.2017 №99 (а.с.12).

Згідно довідки, виданої Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.92) вбачається, що на ОСОБА_2 державний акт не видавався, а видавався сертифікат на земельну частку (пай) серія НОМЕР_6.

Позивач звернулася до Тульчинської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене спадкове майно, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП ім.Желюка с.Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області, розміром 1,73 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) їй було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку та зареєстрованого права власності, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.10.2017 №983/02-31 (а.с.6).

Факт втрати сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, зареєстрованого за НОМЕР_5, виданого 17.07.1997 на ім'я ОСОБА_2 підтверджується оголошенням в газеті "Тульчинський край" від 16.06.2017 (а.с.76).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 до відносин спадкування застосовується чинне на той час законодавство.

Оскільки смерть спадкодавця ОСОБА_2 наступила до 01.01.2004, тому до даних правовідносин застосуванню підлягають норми ЦК УРСР (в ред.1963 р.).

Згідно із вимогами ст. 524 ч. 1 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 548 ч. 1 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини; ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіту не залишила, а тому спадкування у даному випадку здійнюється за законом та її дочка ОСОБА_1 - позивач у справі, як спадкоємець першої черги за законом, яка на момент смерті матері проживала разом з нею, вступивши у фактичне володіння спадковим майном, ввважається такою, що прийняла спадщину.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз'яснив ВССУ у п.1 листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування за № 24-753/0/4/-13 від 16.05.2013, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01.01.2004 або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до повідомлення з Державного нотаріального архіву Вінницької області від 27.12.2017 №3417/01-18 (а.с.86), згідно даних Алфавітної книги обліку спадкових справ Тульчинської державної нотаріальної контори за 2001-2006 роки, яка знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві Вінницької області, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, даною конторою не заводилась.

Згідно довідки, виданої Тульчинською державною нотаріальною конторою від 07.09.2017 №856/02-14 (а.с.9), ОСОБА_1 являється спадкоємицею після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі поданої заяви про прийняття спадщини. Станом на 07.09.2017 інших заяв про прийняття спадщини немає.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №48998598 від 06.09.2017 (а.с.7) вбачається, що 06.09.2017 відбулася реєстрація спадкової справи спадкодавця ОСОБА_2

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 4 ч. 1 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ч. 1, 6 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи, що позивач фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, проте не може нотаріально оформити право на спадкове майно, а саме, на земельну частку (пай), в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку та зареєстрованого права власності, відсутній інший спосіб визнання права на спадкування,відповідно до ст. 206 ч. 4 ЦПК України,суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими і є всі підстави для визнання за нею права власності на вказане спадкове майно.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, згідно її заяви, залишити за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008, ст. 524 ч. 1, ст. 529, ст. 548 ч. 1, ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. 15, 16, 392 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 206 ч. 4, 263- 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради ОТГ про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, спадкоємцем першої черги якого вона стала після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, на:

- земельну частку (паю) в розмірі 1,73 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в колективній власності КСП ім.Желюка с.Тиманівка, розташованого на території Тульчинської міської ради об'єднаної територіальної громади (колишня територія Тиманівської сільської ради), яка належала померлій відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, зареєстрованого за НОМЕР_5, виданого 17.07.1997 Тульчинською районною державною адміністрацією.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: