Постанова

від 07.02.2018 по справі 17/165-09-5536

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 17/165-09-5536 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: В.В. Бєляновського

' Л.О. Будішевської

при секретарі Є.О. Чеголі

За участю представників сторін:

Від позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Кшнясєва Л.В.

Осіпов І.І. особисто.

Від ФОП Осіпова І.І. - Корнишин О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Осіпова Ігоря Ігоровича

на рішення господарського суду Одеської області

від 27.01.2010 р.

по справі № 17/165-09-5536

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Осіпова Ігора Ігоровича

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 15792.95 грн.

суддя суду першої інстанції: Зуєва Л.Є.

час та місце ухвалення рішення: 27.01.2010 р., м. Одеса, просп. .Шевченка 29, господарський суд Одеської області, зал судових засідань №505,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року Представництво по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця Осіпова Ігоря Ігоровича (у наступному за текстом - ФОП Осіпов І.І.) про розірвання договору оренди № 1/55 від 04.07.2008 р., укладеного між сторонами, виселення відповідача із займаного приміщення підвалу по вул. Старосінна, 15 у м. Одесі, а також стягнення заборгованості з орендної плати, пені та судових витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 січня 2010 року (суддя Зуєва Л.Є.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зазначений договір оренди вирішено розірвати, а відповідача виселити із займаного приміщення з подальшою передачею вказаного приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Також з відповідача на користь позивача було стягнуто 14 676,38 грн. заборгованості по орендній платі, 1116,57 грн. пені, 243 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з цим рішенням, ФОП Осіпов І.І. в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обстави, що мають значення для справи, оскільки згідно з актом прийму-передачі нежитлового приміщення від 29.07.2009 р. відповідач повернув спірне орендоване приміщення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 замінено Представництво комунальної власності Одеської міської ради його правонаступником Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

В запереченнях на апеляційну скаргу, Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з посиланнями на те що акт прийому-передачі, на який посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі до Департаменту не надходив та, відповідно, Департаментом не підписувався.

В судовому засіданні 31.01.2018 оголошувалась перерва до 07.02.2018.

06.02.2018 від Осіпова І.І. надійшла заява в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду з тих підстав що ані спірний договір оренди, ані акт приймання передачі приміщень за дговором Осіповим І.І. взагалі не підписувалися та про існування договору скаржнику стало відомо тільки після ознаймлення з матеріалами справи. Наведене скаржник просить вважати доповненнями до апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (ст. 266 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вказані положення процесуального законодавства, колегія суддів вважає відсутність підстав врахування таких доповнень при апеляційному перегляді, оскільки заява містить нові доводи і підстави за яких апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням.

Також колегією суддів відхилено заявлене в судовому засіданні клопотання ФОП Осіпова І.І. про призначення у справі експертизи договору оренди № 1/55, оскільки докази, які намагається отримати скаржник внаслідок проведення такої експертизи жодним чином не підтвердять чи спростують доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, враховуючи межі апеляційного перегляду.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2008 року між сторонами було укладено договір оренди № 1/55, відповідно до умов якого Представництво УКВ передало ФОП Осіпову І.І. у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 176,1 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна, 15 під розміщення кафе зі строком дії договору до 03.07.2009 р.

Пунктом 2.2 договору визначений щомісячний розмір орендної плати в сумі 1100 грн. без урахуванням ПДВ та індексу інфляції, яку орендар повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з випискою з рахунку /а.с. 141-142/ ФОП Осіповим І.І. було сплачено орендної плати 08.10.2008 р. на суму 4000 грн., 21.10.2008 р. - 1186,86 грн., 22.12.2008 р. - 1320 грн., а також 22.09.2009 р. в розмірі 4000 грн.

Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо сплати орендної плати, з урахуванням індексу інфляції, виконував не у повному обсязі, не сплачував орендну плату більш ніж три місяці, у зв'язку з чим у ФОП Осіпова І.І. виникла заборгованість по орендній платі, згідно представленого позивачем розрахунку, в сумі 14676,38 грн., а також на підставі пункту 5.2 договору оренди відповідачу нарахована пеня в сумі 1116,57 грн. за період з листопада 2008 року по серпень 2009 року.

Враховуючи те, що відповідачем систематично порушувалися умови договору в частині своєчасної оплати, Представництво УКВ надіслало на адресу відповідача повідомлення № 01-15/745 від 23.07.2009 р. про відмову від договору оренди, яка також містила вимоги про сплату заборгованості по орендній платі та пені станом на 21.07.2009 р., а також містило пропозицію здійснити фактичну передачу орендованого приміщення підвалу із підписанням відповідного акту приймання-передачі.

Зазначене повідомлення надіслано на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням, але не отримане ним та було повернуто позивачу органом поштового зв'язку внаслідок збігу строку зберігання поштової кореспонденції.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем внаслідок не сплати орендних платежів порушено істотні умови договору оренди, а тому наявні усі правові підстави для розірвання договору оренди № 1/55 від 04.07.2008 р. Господарським судом зазначено, що незаконне зайняття відповідачем орендованого нежитлового приміщення порушує ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та перешкоджає ефективному використанню і розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси. Також судом було перевірено розрахунок заборгованості по орендній платі та пені, нарахованої відповідно до п. 5.2 зазначеного договору оренди.

Судова колегія в цілому погоджується з цими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (частина третя статті 140 Основного Закону України).

Статтями 142, 145 Конституції України встановлено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить нерухоме майно, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Частиною 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють, зокрема, правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються в оренду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

На стадіях укладення, виконання, зміни, розірвання та припинення договору оренди у наймодавця та наймача виникають взаємні зобов'язання, зокрема: обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, провадити капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом; обов'язок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а в разі припинення договору - найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (стаття 765, частина перша статті 773, частина друга статті 776, частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду комунального майна врегульовані Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Частиною другою статті 26 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно до ст. 525 названого Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Між тим, частиною 2 статті 651 названого Кодексу унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, для розірвання договору у судовому порядку із застосуванням зазначеного правового механізму необхідним є встановлення як факту порушення стороною умов договору, істотності такого порушення, а також безпосередньо наявність факту нанесення шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-143гс14.

У пункті 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 роз'яснено, що Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Обов'язку орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку договору кореспондує зустрічний обов'язок орендодавця прийняти це приміщення за актом приймання-передачі.

При цьому, на виконання зобов'язання за договором оренди, особа вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 1/5005/5719/2011 від 20.03.2012 р.).

В обгрунтування апеляціної скарги, скаржник зазначає що 29 липня 2009 року між Представництвом УКВ Одеської міської ради та ФОП Осіповим І.І. був складений акт прийому-передачі орендованого приміщення, а тому орендні правовідносини між сторонами за договором № 1/55 від 04.07.2008 р. припинилися 29.07.2009 року

Поряд з тим, згідно висновку судової почеркознавче -технічної експертизи, призначеної Одеським апеляційним господарським судом в ході апеляційного перегляду справи, відтиск печатки, який розміщений у верхній частині акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 29.07.2009 року , нанесений не печаткою Одеської міської ради Представництва по управлінню комунальною власністю, тоді як підписи від імені УКВ ОМР наявні на вказаному акті приймання-передачі виконані не представниками УКВ ОМР Зубенко О.І., Лисак М.У. та Слюсаренко М.С, а іншими особами. При цьому у висновку також зазначено що Досліджувані підписи від імені Лисак М.У. та Слюсаренко М.С, виконані з наслідуванням підписів останніх.

Таким чином, з огляду на висновки експертизи, вказаний акт не може бути належним доказом повернення орендованого майна позивачу.

Поряд з тим, помилковим вважає судова колегія здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідача по оплаті орендної плати.

Так, на момент подання даного позову, у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість за невиконання договору оренди в сумі 14 676,38грн. заборгованості по орендній платі та 1116,57 грн. пені за порушення строків оплати орендних платежів

Поряд з тим, в наведених позивачем розрахунках не врахований платіж від 22.09.2009 р. в сумі 4000 грн.

Відтак, заборгованість ФОП Осіпова І.І. за договором оренди становить 10 676.38 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області підлягає зміні в частині визначення суми заборгованості та, відповідно, судових витрат пропорційно задоволеним вимогам. Врешті рішення підлягає залишенню без змін.

Витрати по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи та за проведення експертизи розподіляються між сторонами відповідно до приписів ст..129 Господарського процесуального кодексу.

Керуючись статтями 240, 270, 275-277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Осіпова Ігоря Ігоровича задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2010 р. по справі № 17/165-09-5536 - змінити в п.4 його резолютивної частини, виклавши її в наступній редакції:

Стягнути з фізичної особи - підприємця Осіпова Ігоря Ігоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595) 10 676,38 грн. заборгованості по орендній платі та 1116,57 грн. пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, а також 187,11 грн. державного мита та 181,00 грн. на ІТЗ судового процесу .

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595) на користь фізичної особи - підприємця Осіпова Ігоря Ігоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85,44 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи

Стягнути з фізичної особи - підприємця Осіпова Ігоря Ігоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595) 8815,02 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Накази доручити видати господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.02.2018.

Головуючий В. В. Лашин

Судді: В.В. Бєляновський

Л.О. Будішевська