Постанова

від 06.02.2018 по справі 917/1972/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа № 917/1972/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Казакова О.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 22.01.2018)

представника відповідача - ОСОБА_2 (заступник директора з юридичних питань з повноваженнями відповідно до Статуту ТОВ; паспорт серія КО067542 від 03.03.2000)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат , м. Гадяч, Полтавська область (вх. №3758 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2017 у справі № 917/1972/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Пекеджинг Україна , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат , м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 31 187 115,50 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Пекеджинг Україна звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат про стягнення 31187115,50 грн., в тому числі 27162908,48 грн. загальної вартості поставленого товару, 774167,43 грн. донарахування за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової, 2948248,51 грн. пені, 301791,08 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 09/06-2015 від 09.06.2015.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2017 по справі № 917/1972/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Семчук О.С., суддя Безрук Т.М., суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Пекеджинг Україна 27162908,48 грн. вартості поставленого товару, 774167,43 грн. донарахування за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової, 2948248,51 грн. пені, 301791,08 грн.. 3% річних, 206700,00 грн. судового збору. Повне рішення складено 16.11.2017.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим просить рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2017 по справі № 917/1972/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено початок відліку строку для оплати за товар; не взято до уваги ненадання позивачем відповідачу усіх необхідних товаросупровідних документів, необхідних для проведення розрахунку; розмір заборгованості, 3% річних, пені та донарахування за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової позивачем не підтверджений.

Також скаржник просить розглянути та задовольнити клопотання ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат про призначення по справі 917/1972/16 повторної судової бухгалтерсько-економічної експертизи, проведення якої відповідач просить доручити судовому експерту, завідувачу сектору Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса (36004, м. Полтава, вул. Чураївни, буд. 1/1, тел. (0532) 572-107, (0532) 572-113) ОСОБА_4 На вирішення експерта скаржник просить поставити наступні питання:

- чи відповідає матеріалам справи умова договору поставки № 09/06-2015 від 09.06.2015 та правилам арифметичних дій сума донарахувань у зв'язку з розрахунком імпортної складової товару, пені та 3 % річних за користування коштами, що нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Пекеджинг Україна ?

- якщо подані Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Пекеджинг Україна розрахунки сум донарахувань у зв'язку з розрахунком імпортної складової товару, пені та 3 % річних за користування коштами за користування коштами проведені невірно, з помилками, то навести правильний розрахунок.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2017 для розгляду справи № 917/1972/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25 січня 2018 р. об 11:30 год. Позивача зобов'язано надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 892 від 25.01.2018), в якому вважає, що суд першої інстанції повно та належним чином з'ясував всі обставини справи і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Обґрунтовуючи свою правову позицію по справі позивач посилається на те, що судом першої інстанції правильно встановлено початок відліку строку для оплати за товар - з дати, вказаної покупцем, у видаткових накладних; відповідачем не надано суду жодних доказів щодо випадків ненадання в повному обсязі неналежно оформлених товаросупровідних документів, як і не підтверджено випадків призупинення приймання товару; позивачем, крім підписаних відповідачем видаткових накладних, надано до справи копії товарно-транспортних накладних, які підписані відповідачем та не містять інших дат отримання товару, ніж дат складання видаткових накладних; підписані відповідачем видаткові накладні свідчать про отримання ним товару; підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар; асортимент, кількість, ціна та загальна вартість кожної окремої партії товару в гривнях, згідно замовлення відповідача, встановлена у видаткових накладних; розмір заборгованості відповідача підтверджується наявними у справі доказами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361); відповідач не надав суду першої інстанції жодних даних бухгалтерської звітності підприємства, як і не надав заперечень щодо розміру основного боргу; докази сплати боргу позивачу за поставлений товар у справі відсутні; судом першої інстанції обґрунтовано враховано наявний в матеріалах справи детальний розрахунок сум донарахування за видатковими накладними, що були оплачені без врахування відповідачем розрахунку імпортної складової із зазначенням дат, курсів продажу євро за гривні та наданні офіційні курси іноземної валюти ПАТ ІНГ Банк Україна та АТ Укрексімбанк ; суд першої інстанції перевірив розрахунок пені та 3% річних і встановив правомірність таких нарахувань, а відповідач вказані розрахунки не спростував. За наведених обставин позивач просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Також у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи, зазначивши про те, що призначення експертизи призведе до порушень розумності строків тривалості судового провадження, і це в свою чергу є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Позивач вважає, що відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного оскарження прийнятого рішення, зловживає своїми процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства та спрямоване на безпідставне затягування розгляду справи. Відповідач постійно ухилявся та не виконував вимог ухвал Господарського суду Полтавської області в частині надання контррозрахунків, аналітичних даних бухгалтерського обліку з позивачем. Перевірка правильності наявних в матеріалах справи розрахунків пені, 3% річних та сум донарахування імпортної складової не потребує спеціальних знань та може бути проведена судом та відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції. Положеннями цього кодексу запроваджено інші (відмінні від попередньої редакції) правила подання учасниками справи заяв та клопотань, а також їх прийняття та розгляд у судових засіданнях. Зокрема, суд залишає без розгляду заяви і клопотання, які без поважних причин не були заявлені у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (стаття 207 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та пропорційність.

До початку розгляду справи по суті, у судовому засіданні 25.01.2018 колегією суддів було розглянуто клопотання відповідача про призначення по справі 917/1972/16 повторної судової бухгалтерсько-економічної експертизи, та вирішено відмовити в його задоволенні, оскільки перевірка правильності наявних в матеріалах справи розрахунків не потребує спеціальних знань та може бути проведена судом.

У судовому засіданні 25.01.2018, яке відбулось за участю представників сторін, оголошено перерву до 06.02.2018 об 11:30 год. Зобов'язано відповідача надати суду: - дані аналітичного бухгалтерського обліку за 2016 рік з контрагентом ТОВ ОСОБА_3 Пекеджинг Україна ; - документально обґрунтований контррозрахунок заявлених до стягнення сум (по кожній вимозі окремо); - документи в підтвердження сплати боргу за поставлений товар по спірним накладним; - докази в спростування розміру позовних вимог.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018, у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи № 917/1972/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пелипенко Н.М.

Позивач, користуючись правами відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, надав суду апеляційної інстанції додаткові пояснення (вх. № 1292 від 06.02.2018) щодо правильності розрахунку ТОВ ОСОБА_3 Пекеджинг України імпортної складової товару у розмірі 774 167, 43 грн. та схвалення відповідачем (скаржником) такого розрахунку, при цьому зазначивши, що відповідач не надав жодного доказу не проведення спірної суми у своєму податковому та бухгалтерському обліку; не надав жодного доказу відхилення; не акцептування та не прийняття таких розрахунків у 2016 році.

У судовому засіданні 06.02.2018 уповноважений представник відповідача звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. № 1304), в якому посилаючись на ч. 2 ст. 192 ГПК України та ст. 196 ГПК України повідомив, що ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат має намір мирно врегулювати судовий спір по даній справі шляхом укладення із позивачем мирової угоди, в підтвердження чого надав до суду відповідний її проект. Враховуючи те, що ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат потребує додаткового часу для погодження із позивачем умов мирової угоди, підготовки відповідних документів та обміну між сторонами оригіналами цих документів, відповідач просить перенести розгляд зазначеної судової справи на іншу дату, та надати час для підписання сторонами мирової угоди. Після підписання сторонами мирової угоди, ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат одразу буде подано до суду спільну письмову заяву та мирову угоду, для затвердження її судом.

Уповноважений представник позивача - ОСОБА_5 проти задоволення заявленого відповідачем клопотання заперечувала, посилаючись на те, що керівництво ТОВ ОСОБА_3 Пекеджинг України станом на 08.02.2018 жодних пропозицій від ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат щодо врегулювання спору мирним шляхом не отримувало, а відкладення розгляду апеляційної скарги за викладеними в клопотанні відповідача обставинами призведе до затягування розгляду справи. При цьому, представник позивача зазначив, що судом першої інстанції надавалась можливість сторонам вирішити питання щодо можливості укладення мирової угоди, якою відповідач не скористався.

Перевіривши наявні у справі докази, беручи до уваги пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим переглянути рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п'ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно приписів статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що правовідносини сторін врегульовано Договором № 09/06-15 від 09.06.2015 (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами укладеного між сторонами Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язався поставляти покупцю визначений Договором товар, а покупець (відповідач у справі) взяв на себе зобов'язання приймати такий товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).

Під товаром, на підставі пункту 1.4. Договору, розуміється жерстяна банка з кришкою (комплект) з характеристиками, що зазначені в Договорі та додатках до нього, які являються невід'ємними частинами Договору.

У пункті 2.2. Договору сторони обумовили, що орієнтовний загальний обсяг (кількість), асортимент, ціна та загальна вартість товару, що підлягає поставці протягом відповідного періоду, визначається сторонами у додаткових договорах/Специфікаціях, які за умови їх погодження і підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємною частиною цього договору.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість кожної окремої партії товару в гривнях, згідно замовлення покупця, встановлюється у видаткових накладних. У будь-якому випадку загальна сума товару за цим договором визначається сумарною вартістю партій товару, переданих у власність покупцю згідно видаткових накладних, оформлених між сторонами протягом строку дії даного договору.

За умовами пункту 4.4. Договору покупець здійснює 100% оплату вартості партії товару протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати фактичного отримання товару покупцем на підставі цього Договору, додаткових Договорів/Специфікації та відповідної видаткової накладної.

При цьому, зважаючи, що вартість товару має 85% відсотків імпортної складової, сторони у пункті 4.5. Договору погодили, що суми платежу згідно п. 4.4. Договору визначається покупцем за наступною формулою: СП = (ВТ х 15%) + (ВТ х 85% / Кнбу х Кб), де

СП - сума платежу в рахунок оплати партії товару згідно п. 4.4 договору;

ВТ - вартість партії товару в гривнях зафіксована в додатковому договорі;

15% - частина вартості партії товару не прив'язана до курсу Євро (вітчизняна складова);

85% - частина вартості партії товару прив'язана до курсу Євро (імпортна складова);

Кнбу - курс продажу Євро за гривні встановлений Національним банком України станом на дату поставки партії товару, яка оплачується Покупцем (за даними офіційного сайту НБУ за посиланням:

http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search/form/day);

Кб - менший із курсів продажу Євро за гривні, встановлених AT Укрексімбанк та ПАТ ІНГ Банк Україна , станом на останній банківський день, що передує даті здійснення покупцем оплати за поставлений товар відповідно до пункту 4.4. Договору.

Згідно пункту 6.4. Договору датою поставки товару вважається дата, вказана покупцем у видатковій накладній при отриманні товару в пункті поставки (згідно п. 6.1. договору - Житомирська область, м. Овруч, вул. Богдана Хмельницького 92).

У випадку, якщо при прийманні товару представник покупця не вкаже у видатковій накладній дату отримання товару, то датою поставки буде вважатися дата видаткової накладної.

Право власності та усі ризики на товар згідно пункту 6.5. Договору переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару в розпорядження покупця у пункті поставки.

Відповідно до пункту 6.6. Договору у момент поставки товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені товаротранспортну накладну, рахунок-фактуру, документи передбачені пунктом 3.1. цього Договору, а також довіреність, що посвідчує повноваження представника постачальника. Податкова накладна надається постачальником покупцеві у формі встановленій чинним законодавством України.

У разі ненадання повного пакету документів, передбачених цим пунктом договору, або надання неналежно оформлених документів, покупець має право призупинити приймання товару та повідомити про це постачальника.

У разі прийняття покупцем товару з недоліками документації, постачальник зобов'язується надати/замінити документи протягом 5 календарних днів з дати фактичної передачі товару.

У випадку, якщо постачальник протягом 5 календарних днів з дати фактичної передачі товару не надасть необхідні документи та/або не змінить неналежним чином оформлені документи, то покупець має право відмовитись від такого товару без застосування до покупця будь-яких санкцій. Вивіз товару, щодо якого покупець відмовився, здійснюється силами та за рахунок постачальника.

Предметом даного судового спору є вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27 162 908,48 грн. (загальна вартість поставленого товару), 774 167,43 грн. суми донарахування за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової, 2 948 248,51 грн. пені та 301 791,08 грн. 3% річних за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки в частині оплати вартості товару та нарахуванням на підставі пункту 4.5. Договору сум донарахування у зв'язку з розрахунком імпортної складової, що входить до вартості товару.

Суд першої інстанції задовольнив повністю заявлений у даній справі позов, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

На підставі дослідження наданих в підтвердження позовних вимог копій видаткових накладних (том 1 аркуші справи 42-121) судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з 02.02.2016 по 02.09.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27178954,31 грн. Вказаний факт також підтверджується висновком судової економічної експертизи від 19.06.2017 № 130/131, що була проведена в рамках даної справи.

Також згідно наявної в матеріалах справи картки рахунку 361 позивача з контрагентом ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат по договору № 09/06-2015 за 09.06.2015-02.12.2016 (том 1 аркуші справи 214-250; том 2 аркуші справи 1-8) судом першої інстанції встановлено, що:

- станом на 02.02.2016 (дата першої спірної видаткової накладної, по якій, відповідно до даних позовної заяви, існує заборгованість по оплаті) заборгованість відповідача по договору становила 28145412,26 грн.;

- за період з02.02.2016 по 05.09.2016 позивачем поставлено відповідачу продукції на загальну суму 27178954,31 грн.;

- за період з 02.02.2016 по 05.09.2016 відповідачем за поставлену продукцію сплачено всього 28631642,27 грн.;

- за період з 02.02.2016 по 05.09.2016 позивачем донараховано по статті 4.4 договору 1244351,63 грн.;

- станом на кінець 05.09.2016 заборгованість відповідача за поставлений товар становить 27937075,92 грн., з них 774167,43 грн. перерахунок вартості товару з врахуванням імпортної складової.

Факт поставки товару позивачем за період з 12.11.2015 по 02.09.2016 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (том 1 аркуші справи 42-121; том 2 аркуші справи 157-183). Поставки за період з 23.01.2016 по 02.09.2016 підтверджуються копіями товарно-транспортних накладних (том 2 аркуші справи 21-103). Згідно пункту 2.2. Договору у видаткових накладних сторонами визначено асортимент, кількість, ціну та загальну вартість товару, що поставляється по кожній партії окремо.

За даними позивача борг відповідача за поставлений товар у період по 02.09.2016 становить 27162908,48 грн., а сума донарахування за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової складає 774167,43 грн.

За приписами статей 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що сторони у Договорі своїм двостороннім волевиявленням закріпили, що для здійснення оплати вартості товару покупець повинен був мати в своєму розпорядженні не тільки поставлений товар, а й усі передбачені договором товаросупровідні документи, складені та оформлені належним чином. Однак позивач, всупереч визначеному між сторонами та закріпленому в Договорі порядку здійснення розрахунків за поставлений товар, здійснив відповідний розрахунок без урахування дат підписання покупцем видаткових накладних та дат передання товаросупровідних документів, що свідчать про момент переходу права власності.

Однак вказані аргументи обґрунтовано відхилені судом першої інстанції та не приймаються до уваги колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки у пункті 4.4. Договору передбачено, що покупець (відповідач) здійснює 100% оплату вартості партії товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати фактичного отримання товару покупцем на підставі відповідної видаткової накладної. Водночас, згідно пункту 6.4.Договору датою поставки товару вважається дата, вказана покупцем у видатковій накладній при отриманні товару в пункті поставки (пункт 6.1. Договору). У випадку, якщо при прийманні товару представник покупця не вкаже у видатковій накладній дату отримання товару, то датою поставки буде вважатися дата видаткової накладної.

Таким чином, відлік строку для оплати за товар починається з дати видаткової накладної.

Щодо моменту надання позивачем відповідачу повного належного пакету товаросупровідних документів, які передбачені договором, то у пункті 6.6. Договору сторони погодили, що у разі ненадання повного пакету документів, або надання неналежно оформлених документів, відповідач має право призупинити приймання товару та повідомити про це позивача, а позивач в свою чергу, зобов'язується надати/замінити документи протягом 5 календарних днів з дати фактичної передачі товару. У разі невиконання, відповідач має право відмовитися від товару з подальшим вивозом позивачем за власний рахунок.

Таким чином, умови договору не містять будь-якого зв'язку початку відліку строку оплати за товар з моментом (датою) передання усіх належних товаросупровідних документів.

Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, визначені статтею 666 Цивільного кодексу України згідно якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак сукупністю наявних у справі доказів підтверджується, що відповідач приймання товару не призупиняв, від прийняття товару не відмовлявся, дата отримання товару по договору підтверджується підписаними відповідачем видатковими та товарно-транспортними накладними, а тому договірне зобов'язання по оплаті отриманого товару виникло у відповідача впродовж 90 календарних днів з дати отримання ним товару.

Колегія суддів також приймає до уваги те, що відповідачем товар отримано без будь-яких зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи останнього на примірнику накладних, які в силу приписів статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є належними доказами підтвердження факту поставки та приймання товару.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу пред'явлення вимоги відповідача до позивача щодо витребування документів, ненадання яких стало підставою для несплати повної вартості товару.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання товару про ненадання йому документів, що підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до продавця передати зазначенні документи зі встановленням відповідного строку для їх передання. Відповідач не довів за допомогою наявних в нього документів про необхідність поставки позивачем іншої кількості товару, ніж та, що обумовлена спірними накладними.

Втім, відповідач не погодився із здійсненим позивачем розрахунком донарахування вартості товару, у зв'язку з його імпортною складовою, через що за відповідним клопотанням відповідача судом першої інстанції було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу по справі. На вирішення експертизи судом були поставлені наступні питання:

1. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок пені, 3% річних за користування коштами та індексу інфляції від суми заборгованості умовам укладеного між ТОВ ОСОБА_3 Пекеджинг Україна та ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат договору поставки № 09/06-2015 від 09.06.2015?

2. Чи відповідає правилам арифметичних дій суми донарахувань у зв'язку з розрахунком імпортної складової товару, пені та 3% річних за користування коштами, що нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Пекеджинг Україна ? Якщо подані Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Пекеджинг Україна розрахунки сум донарахувань у зв'язку з розрахунком імпортної складової товару, пені та 3% річних за користування коштами проведені невірно, з помилками, то навести правильний розрахунок.

Згідно висновку № 130/131 судової економічної експертизи від 19.06.2017 по першому питанню судовий експерт відповів, що розрахунок пені від суми заборгованості відповідає умовам укладеного між сторонами договору поставки, розрахунок 3% річних за користування коштами передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, розрахунок інфляційних витрат ТОВ ОСОБА_3 Пекеджинг Україна не виконувався, в позовній заяві не зазначався.

По другому питанню судовий експерт відповів наступне.

- За період з 12.11.2015 по 05.09.2016 донараховано вартість імпортної складової товару по пунктам 4.4., 4.5. Договору поставки за невчасно (понад 90 днів) оплачену продукцію на загальну суму 800977,99 грн. Різниця між розрахунками, виконаними позивачем в заяві про надання додаткових матеріалів та пояснень вих. № 074 від 21.03.2017, та виконаними експертом в ході дослідження, виникла за рахунок невірного застосування курсу продажу євро ПАТ Укрексімбанком 01.07.2016: на сайті визначено 27,60 грн. за 1 євро, в розрахунку підприємства 27,7 грн. за 1 євро. Крім того, грошові кошти сплачені ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат 29.07.2016 в сумі 265000,00 грн. не враховані в розрахунку, виконаному позивачем.

- За період з 23.01.2015 по 02.12.2016 (включно) загальна сума пені на заборгованість відповідача становить 3015052,20 грн. Різниця між пенею, нарахованою підприємством, та нарахованою в ході дослідження виникла за рахунок збільшення періоду заборгованості, яка встановлена і дослідженням, по оплаті товару, отриманого згідно накладної № 66 від 23.01.2016, а не з 02.02.2016 отриманого по накладній № 114. Крім того, при розрахунку пені на заборгованість по оплаті товару, отриманого згідно накладних № 1186 від 28.07.2016 та № 1225 від 01.08.2016, підприємством не вірно розраховано кількість днів в періоді заборгованості, відповідно, 19 днів замість 36 днів та 15 днів замість 32 днів.

- За період з 23.01.2015 по 02.12.2016 (включно) за невчасно сплачену суму боргу в ході дослідження проведено нарахування 3 % річних на загальну суму 307599,38 грн. Різниця між 3 % річних на суму заборгованості, нарахованих підприємством, та нарахованих в ході дослідження виникла за рахунок збільшення періоду заборгованості, яка встановлена дослідженням, по оплаті товару, отриманого згідно накладної № 66 від 23.01.2016, а не з 02.02.2016 отриманого по накладній № 114.

- В ході проведеного розрахунку станом на 05.12.2016 встановлено: заборгованість ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат по договору поставки, з врахуванням донарахованої вартості імпортної складової товару, становить 27493702,26 грн.; загальна сума пені на заборгованість становить 3015052,20 грн.; 3 % річних на заборгованість становить 307599,38 грн.

Заперечення відповідача в ході розгляду справи судом першої інстанції та в процесі перегляду рішення в апеляційному порядку ґрунтуються на тому, що при розрахунку імпортної складової вартості поставленого позивачем товару, 3% річних та пені, експерт здійснив розрахунок виходячи із дат складання позивачем видаткових накладних та не взяв до уваги дат підписання покупцем видаткових накладних та дат передання товаросупровідних документів, що свідчать про момент переходу права власності, що не знайшло свого відображення у висновку судової економічної експертизи №130/131.

Однак вказані доводи відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки за всіма обставинами спору та згідно договірних домовленостей, строк для оплати вартості отриманого товару розпочався для відповідача з дати складання видаткових накладних.

Натомість судом першої обґрунтовано відхилені висновки експерта з наступних підстав.

Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 42 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

При дослідженні доданого до висновку експерта розрахунку суми заборгованості судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що судовий експерт при здійсненні розрахунку основного боргу та скоригованої вартості товару здійснює зарахування здійснених відповідачем оплат одночасно на суму основного боргу та на різницю між скоригованою вартістю товару і вартістю товару згідно накладної. Тоді як позивач у своєму розрахунку розпочинає погашення перерахунку вартості з 02.09.2016 (том 3 аркуш справи 159). Також судовим експертом при здійсненні розрахунку різниці між скоригованою вартістю товару і вартістю товару згідно накладної не було враховано, що в формулі перерахунку вартості товару, погодженій сторонами в пункті 4.5. Договору, необхідно застосовувати менший із курсів продажу Євро за гривні, встановлених AT Укрексімбанк та ПАТ ІНГ Банк Україна , станом на останній банківський день, що передує даті здійснення покупцем оплати за поставлений товар відповідно до пункту 4.4 Договору. Експертом при нарахуванні було враховано лише курс AT Укрексімбанк .

Також у висновку експерта № 130/131 від 19.06.2017 зазначено, що позивач не врахував платіж від 29.07.2016 у сумі 265000,00 грн. Однак судом першої інстанції встановлено, що вказаний платіж враховано позивачем у таблиці черговості зарахування суми вхідного платежу (том 3 аркуші справи 157) та в оборотно-сальдовій відомості (картка рахунку № 361) позивача (том 2 аркуш справи 6).

Крім цього, здійснені судовим експертом розрахунки пені та 3% річних не узгоджуються із наявним у справі доказами, оскільки судовим експертом взято для розрахунку більший період, ніж зазначено позивачем у розрахунку, а також тому, що нарахування пені та річних здійснено експертом на суми основного боргу, які визначені ним не вірно.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції відхилено висновок судового експерта щодо розміру основного боргу та розміру різниці між скоригованою вартістю товару і вартістю товару згідно накладних.

Поряд з цим судом першої інстанції встановлено, що договором не закріплений механізм рознесення оплат та черговість зарахування коштів.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку, тощо.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі дослідження наданих позивачем даних бухгалтерського обліку, наказів щодо облікової політики (том 2 аркуші справи 143-154) суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що здійснені відповідачем платежі були правомірно зараховані позивачем в рахунок оплати вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, за якими був прострочений строк оплати. При цьому сплачених відповідачем коштів було недостатньо для погашення заборгованості щодо донарахувань у зв'язку із розрахунком імпортної складової.

Позивач вірно розрахував суми донарахувань за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової, використовуючи дійсні курси продажу євро, встановлені погодженими в договорі банківськими установами на дати, що передують датам здійснення платежів, щодо коректного переліку видаткових накладних, в розрізі яких були зараховані оплати відповідача. Станом на 01.07.2016 курс продажу євро до гривні, встановлений АТ УКРЕКСІМБАНК , становив 27,6 гривень за 1 євро, що повністю відповідає курсу, який зазначений у розрахунку позивача.

Проти розрахунку суми донарахування за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової, який здійснено позивачем, відповідач заперечує, проте контррозрахунку донарахувань ним не надано, із посиланням на складність формули розрахунку донарахування, визначеної договором.

Проте вказані посилання відповідача відхиляються колегією cуддів апеляційної інстанції, оскільки формула щодо проведення розрахунку донарахування, визначена сторонами у договорі добровільно та за взаємним погодженням.

Судом першої інстанції також обґрунтовано враховано, що позивачем на донарахування за оплачений товар у зв'язку із розрахунком імпортної складової було оформлено та зареєстровано коригування до податкових накладних (том 1 аркуші справи 122-213). Вказані коригування під час формування свого податкового кредиту були використані відповідачем, що підтверджується доданими до листа Гадяцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 366/10/16-07-10 від 23.08.2017 документами (том 3 аркуші справи 180-187).

Вказане є підставою для висновку, що відповідач фактично визнав суму донарахувань за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової вказані у розрахунку поданому позивачем.

Вищезазначені норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також узгоджені сторонами умови договору та встановлені обставини спору спростовують доводи апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги доводи позивача про те, що пунктом 6.7 Договору поставки №09/06-2015 від 09.06.2015 передбачено обов'язок позивача (Постачальника товару) щодо вчасної реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних, у зв'язку із зміною вартості товару, що в свою чергу є підставою для коригування податкового кредиту Покупця (відповідача).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, чинного на дату складання постачальником (позивачем) видаткових накладних/розрахунків коригування для Покупця (відповідача), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну/розрахунок коригування до податкових накладних, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу (покупцю) - платникові податку, підлягає реєстрації постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь такого постачальника (продавця).

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної/розрахунку коригування на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, позивач обґрунтовано зазначив, що у разі незгоди із розрахунком ТОВ "ОСОБА_3 Пекеджинг Україна" щодо імпортної складової вартості товару, відповідач повинен був: при отриманні розрахунків коригування до податкових накладних, складених та зареєстрованих постачальником (позивачем) у зв'язку із збільшенням суми вартості товару, відхилити такі розрахунки коригування та не включати до податкового кредиту такі суми, та не відображати зазначені дані у податкових деклараціях. За таких обставин у позивача та відповідача виникли б розбіжності даних податкових декларацій та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що в свою чергу було б підставою для проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки платників податків.

Отже, здійснений позивачем розрахунок донарахувань за імпортну складову відповідає умовам договору, зокрема, пункту 4.5. Договору та є вірним, а відповідач не спростував зазначений розрахунок в суді апеляційної інстанції.

В матеріалах справи відсутні докази оплати товару в повному обсязі. Відповідач заперечень щодо суми основного боргу не надав.

Крім того, відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не надав жодних даних бухгалтерської звітності підприємства та даних аналітичного бухгалтерського обліку за 2016 рік з контрагентом ТОВ ОСОБА_3 Пекеджинг Україна , які б спростовували розмір позовних вимог.

За даних обставин, позовні вимоги щодо стягнення 27162908,48 грн. загальної вартості поставленого товару та 774167,43 грн. донарахування за оплачений товар у зв'язку з розрахунком імпортної складової є обґрунтованими та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Разом з цим, сторони в договорі передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань згідно пункту 4.4. Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 9.9.).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем надано контррозрахунок суми пені. Судом апеляційної інстанції перевірено надані сторонами розрахунки пені та встановлено, що позивач правомірно нарахував відповідачу 2948248,51 грн. пені на прострочені суми оплати за загальний період з 04.05.2016 по 02.12.2016, а тому вимога позивача щодо стягнення пені обґрунтовано задоволена судом першої інстанції в повному обсязі.

У сукупності оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 04.05.2016 по 02.12.2016 3% річних від прострочених сум в розмірі 301791,08 грн., оскільки цей розрахунок є арифметично та методологічно вірним.

Згідно частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на те, що доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, яке у повному обсязі відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат , м. Гадяч, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2017 у справі № 917/1972/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12.02.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пелипенко Н.М.