Ухвала

від 13.02.2018 по справі 922/313/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 922/313/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Спартак-ХХІ"

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_4

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України

від 03.10.2017

у складі колегії суддів: Погребняка В.Я. - (головуючого), Короткевича О.Є.,

Полякова Б.М.

у справі № 922/313/17

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Спартак-ХХІ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі № 922/313/17 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 922/313/17 залишено без змін.

01.12.2017 відповідно до відбитку календарного штемпелю органу поштового зв'язку ОСОБА_4 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі №922/313/17, з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 , - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування зазначених заявником підстав для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду від 13.12.2016 у справі № 904/5047/16, від 29.06.2011 у справі № 2/103, від 03.04.2017 у справі № 910/15658/16, від 07.12.2016 у справі № 924/269/16, від 29.12.2015 у справі № 916/3167/14, від 11.01.2016 у справі № 924/182/15 та копії постанов Верховного Суду України від 14.03.2011 у справі № З-12гс11, від 12.12.2011 у справі № 14/214(10), від 01.04.2015 у справі № 5021/1506/12.

За приписами пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. 29.01.2018 передано заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі № 922/313/17 в порядку Розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами з таких підстав.

За положеннями пунктів 1, 3 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, в різному тлумаченні судами змісту й сутності правових норм, що зумовило різні висновки про наявність чи відсутність прав та обов'язків учасників певних правовідносин.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі № 922/313/17, про перегляд якої подано заяву, залишено без змін рішення попередніх інстанцій. Предметом перегляду у справі про визнання банкрутом, було визнання грошових вимог до боржника, які складаються з частки товариства при виході учасника зі складу товариства (14,5%) на загальну суму 22 528 383,51 грн.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій встановилено, що ОСОБА_4 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Спартак-ХХІ" та дійшли обґрунтованих висновків, що грошові вимоги заявлені ОСОБА_4 до боржника в порядку статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за своєю правовою природою є такими, що випливають з корпоративних прав та, незважаючи на те, що вони мають грошовий характер, не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У постановах Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у справі № 904/5047/16, від 29.06.2011 у справі № 2/103, від 03.04.2017 у справі № 910/15658/16, від 07.12.2016 у справі № 924/269/16, від 29.12.2015 у справі № 916/3167/14, предметом перегляду було визнання недійними рішень загальних зборів у межах позовного провадження.

Відтак, у справі, у якій подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, судові рішення у яких надано для порівняння, різними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також відсутнє однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 11.01.16 у справі 924/182/15, якою було скасовано рішення попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки у даній постанові спір не було вирішено остаточно.

У постанові Верховного Суду України від 12.12.11 №14/214(10) за результатами перегляду, було скасовано постанову Вищого господарського суду України, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. У даній справі, де предметом спору було стягнення суми у межах позовного провадження, Верховний Суд України дійшов висновку, що господарський суд, встановивши, що у товариства виник обов'язок сплатити на користь позивача вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, та факт стягнення її на користь позивача судовим рішенням, господарський суд, рішення якого скасовано господарським судом апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про порушення товариством грошового зобов'язання та обґрунтовано застосував частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Також, на підтвердження пункту 3 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, було надано постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №5021/1506/12, якою скасовано постанову Вищого господарського суду України, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. У вказаній постанові, Верховний Суд України дійшов висновку, що аналіз статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що вимоги заявника до ТОВ СРБД Рембуд є безспірними, оскільки підтверджені судовими рішеннями і мають бути зараховані до грошових зобов'язань боржника, через те, що на момент їх виникнення заявник не був учасником ТОВ СРБД Рембуд , а отже дія зазначеної норми на нього не поширюється.

Крім того, надано постанову Верховного Суду України від 14.03.2011 у справі № З-12гс11 за позовом про стягнення вартості частини майна відповідача, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі товариства, де предметом спору була відмова відповідача у виплаті позивачу вартості його частки у статутному фонді товариства з підстав ненадання позивачем нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства, в якій Верховний Суду України погодився з висновками судів апеляційної та касаційної інстанції про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, а подана позивачем заява у простій письмовій формі є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення відповідних виплат та внесення змін до установчих документів.

Отже, порівняння змісту зазначених постанов Вищого господарського суду України та постанов Верховного Суду України зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Таким чином, відсутні передбачені статтею 111 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підстави для відкриття провадження у справі № 922/313/17.

На підставі викладеного та керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII, статтями 111 16 -111 21 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у допуску справи 922/313/17 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко