Ухвала

від 13.02.2018 по справі 923/1258/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 923/1258/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали заяви Заступника Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Територіальної громади Херсонської області в особі Херсонської обласної ради

до 1. Херсонської обласної міжгалузевої ради профспілок, 2. Виконавчого комітету Херсонської міської ради, 3. Управління комунальної власності Херсонської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального закладу "Херсонський обласний художній музей ім. О.О. Шовкуненка" Херсонської обласної ради ,

про визнання недійсним пункту рішення, свідоцтва про право власності, визнання права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 заява Заступника Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі № 923/1258/16 була направлена до Верховного Суду України.

29.01.2018 заяву Заступника Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі № 923/1258/16 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 року у справі № 923/1258/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів вважає, що заява є необґрунтованою з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі позову та розгляду справи в трьох попередніх інстанціях:

"Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі."

Це була єдина норма в зазначеній редакції Кодексу, яка визначала, що рішення суду має бути законним та обґрунтованим, проте, зазначена редакція Кодексу не розкривала змісту поняття "законність та обґрунтованість рішення".

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 наведеного Кодексу у чинній редакції:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Таким чином, прийняття рішення містить дві складові:

1. З'ясування та встановлення обставин справи шляхом дослідження та оцінки всіх аргументів та доказів, представлених учасниками справи, з дотриманням норм процесуального права, які регулюють порядок представлення, дослідження та оцінки доказів;

2. Правова оцінка, тобто, застосування відповідних норм матеріального права до спірних правовідносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:

"Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

3) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. "

Таким чином, для застосування зазначених пунктів необхідно встановити подібність правовідносин, тобто, що суд касаційної інстанції розглянув справу за подібних до постанови Верховного Суду України чи постанов судів касаційної інстанції предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, проте, дійшов інших правових висновків.

В наведених прокурором постановах Вищого господарського суду України від 10.05.2017 по справі № 4/5009/7265/11 та від 22.02.2017 по справі № 30/5009/7262/11 суд визнав право державної власності на спірні об'єкти лише на підставі застосування наведених в даних постановах норм матеріального права, а саме, постанови Верховної Ради Української PCP Про захист суверенних прав власності Української PCP від 29 листопада 1990 року № 506-ХІІ, Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-ХІІ Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави , Закону України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України .

Разом з тим, постанови судів апеляційної та касаційної інстанції по даній справі № 923/1258/16, про перегляд яких подана заява прокурором, прийняті не на підставі іншого тлумачення вищевказаних норм матеріального прав, а, в першу чергу, на підставі преюдиційності рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.2010р. та постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2010р. у справі № 2-а-3009/10/2170, що є оцінкою доказів та встановленням фактичних обставин справи, а не неоднаковим застосуванням норм і саме матеріального права.

Крім того, в даній справі прокурор просив визнати право не державної, як у вищенаведених для прикладу постановах ВГСУ, а комунальної власності.

Разом з тим, апеляційний суд по даній справі на підставі власної оцінки доказів відхилив доводи Прокуратури Херсонської області стосовно того, що на підставі постанови КМУ № 311 від 05.11.91 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" виконкомом Херсонської облради прийнято рішення від 20.03.92 р. № 32 "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області", яким затверджено перелік комунального майна області, що відноситься до комунальної власності області, згідно з додатком 1 до якого в розділі "Культура" до складу обласної комунальної власності було передано цілісний майновий комплекс Обласного художнього музею, виходячи з того, що Херсонський художній музей імені О.О.Шовкуненка був відкритий 27.05.78 р., розміщується в колишній будівлі ратуші, яка була побудована в 1905-1906 роках, і є пам'яткою архітектури, проте, при дослідженні додатку № 1 до рішення облвиконкому № 32 від 20.03.92 р. встановлено, що в розділі "Культура" під № 12 без зазначення адреси переданий тільки обласний художній музей, а не майновий комплекс художнього музею, як зазначила прокуратура, що стало другою підставою відмови в позові.

Таким чином, в заяві фактично йдеться не про неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а про незгоду з висновками вищевказаних судів за результатами розгляду, встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів, в т.ч. і щодо преюдиційності наведених в них судових рішень, та по суті з вимогою до Верховного Суду самостійно здійснити дослідження підстав позовів, доводів та доказів по цих справах, їх переоцінку з встановленням по новому обставин справи, встановити саме порушення, а не неоднакове застосування, Вищим господарським судом України норм матеріального та процесуального права, що не входить до компетенції Верховного Суду, визначеної ст.ст. 111-14, 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Наводячи в якості прикладу постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 по справі № 21-405а14 прокурор не зазначає, щодо якої конкретно норми матеріального права (частина, стаття Кодексу, Закону тощо) мається невідповідність правових висновків.

Крім того, предметом зазначеної справи № 21-405а14 є рішення про передачу земельних ділянок у власність, а підставою прийняття вказаної постанови ВСУ була оцінка ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що доводи прокурора щодо невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подана заява, викладеному в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 по справі № 21-405а14 висновку щодо застосування саме у подібних правовідносинах норм матеріального права є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), п.п. 1 п. 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), п.п.1,3 ст.111-16, ст.111-21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №923/1258/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала є остаточною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський