Постанова

від 07.02.2018 по справі 922/3687/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа № 922/3687/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Контакт" (вх.№ 90Х/1-7 від 04.01.2018р.) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. по справі №922/3687/17,

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт", м. Харків,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків,

про спонукання до укладення договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. (суддя Рильова В.В.) призначено у справі №922/3687/17 судову будівельно-технічну експертизу.

На вирішення судового експерта поставлено наступні питання:

1) Яким є розмір кошторисної вартості робіт з реконструкції навісу літ. З під виробничу будівлю по вул. Рудика, 1-А у м. Харкові, які були здійснені відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 09.02.2016р. № ХК 142160400664, станом на 09.02.2016р.?

2) Чи відповідає будівельним нормам, державними стандартам і правилам кошторисна документація, а саме:

- Зведений кошторис розрахунку вартості об'єкта будівництва (реконструкція навісу літ. З під виробничу будівлю по вул. Рудика, 1-А у м. Харкові);

- Локальний кошторис на будівельні роботи (реконструкція навісу літ. З під виробничу будівлю по вул. Рудика, 1-А у м. Харкові);

- Відомість ресурсів (реконструкція навісу літ. З під виробничу будівлю по вул. Рудика, 1-А у м. Харкові)?

Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

3) Чи відповідає фактично проведений обсяг робіт з реконструкції навісу літ. З під виробничу будівлю по вул. Рудика, 1-А у м. Харкові, які були здійснені відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради 09.02.2016р. № ХК 142160400664, обсягам, зазначеним у проектно-кошторисній документації з реконструкції зазначеного об'єкта?

4) Чи відповідає загальна кошторисна вартість на реконструкцію навісу літ. З під виробничу будівлю по вул. Рудика, 1-А у м. Харкові, визначена у розрахунку величини пайової участі із застосуванням опосередкованої вартості (арк. спр. 20), вимогам, які ставляться до такого виду розрахунків?

Доручено проведення експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_1 (61177, м. Харків, вул. Золочівська, буд. 8-а).

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Запропоновано судовому експерту реалізувати надане йому статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" право щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Зобов'язано ТОВ "Контакт" надати до суду наступні документи:

- документи на підтвердження кошторисної вартості проведення будівельних робіт;

- документи щодо проектної документації;

- документи щодо приналежності відповідачу земельної ділянки із зазначенням адреси, нумерації будівель, призначення земельної ділянки та під який від діяльності використовуються будівлі.

Обов'язок по оплаті витрат на проведення судової експертизи покладено на відповідача - ТОВ "Контакт" (61070, м. Харків, вул. Рудика, 1-А, код ЄДРПОУ 30658181).

Провадження у справі 922/3687/17 зупинено на час проведення експертизи.

Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. по справі №922/3687/17 та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача та третьої особи у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України , колегія суддів зазначає наступне.

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" (відповідач) про спонукання укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції, викладеній у позовній заяві. Окрім того, позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно ухиляється від передбаченого ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язку укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про спонукання відповідача укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції, викладеній у позовній заяві.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд зазначив про те, що істотне значення для правильного вирішення спору має кошторисна вартість спірного будівництва. Між тим, наявні у справі докази та пояснення представників сторін носять суперечливий характер чим ускладнюють достовірне встановлення кошторисної вартості будівництва без застосування спеціальних знань у відповідній галузі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вирішення питання щодо розміру пайової участі може ставитися тільки після встановлення судом обґрунтованості позовних вимог щодо укладення спірного договору, однак суд в оскаржуваній ухвалі не надає висновків щодо обґрунтованості таких вимог. Відповідач вважає, що наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення справи по суті без проведення судової експертизи.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з абз. 1 ст. 41 ГПК України (що діяв на момент прийняття судом оскаржуваної ухвали) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського суду і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.12 N 1950/5), основним завданням будівельно-технічних експертизи є, зокрема, визначення вартості різного роду будівельних робіт та установлення обсягів фактично виконаних робіт з будівництва об'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради ґрунтуються на невиконані ТОВ Контакт , як замовником будівництва вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (із змінами) щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Згідно з п. 5 ст. 40 Закону величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкту, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Пунктом 3.6. Порядку встановлено, що у разі не надання замовником зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта або якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. А саме для нежитлових будівель та споруд за показниками опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об'єкта в експлуатації.

У зв'язку з ухиленням замовника від пайової участі та не надання відповідних документів до введення об'єкта в експлуатацію, розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури було здійснено виходячи із затверджених зазначеним Міністерством показників опосередкованої вартості будівництва на останню дату введення-об'єкта в експлуатацію.

Як пояснює позивач у відзиві на апеляційну скаргу, при розгляді судом першої інстанції доданої відповідачем до заперечення на позовну заяву кошторисної документації позивачем встановлена не відповідність наданим документів вимогам законодавства щодо порядку визначення величини пайової участі, оскільки зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва складається на завершальній стадії будівництва об'єкта, а датою складання наданої до заперечення кошторисної документації є 03.09.2015, а датою початку будівництва згідно з декларацією про готовність до експлуатації об'єкта є січень 2016 року, а дата введення в експлуатацію - лютий 2016 року. Отже, саме таким періодом часу повинен бути датований зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про істотність значення для правильного вирішення спору має кошторисна вартість спірного будівництва.

Колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Так, враховуючи те, що розмір пайової участі є однією з умов договору про спонукання укладення якого просить позивач, встановлення цього розміру є обов'язковим для повного, всебічного та об'єктивного розгляду господарського спору.

При цьому, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини зазначаються у мотивувальній частині рішення суду, а висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог викладається у резолютивній частині рішення (стаття 238 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, свої міркування як щодо обґрунтованості вимог про укладення спірного договору, так і щодо питання розміру пайової участі, місцевий господарський суд повинен викласти при прийнятті рішення у справі, а не в ухвалі при призначення судової експертизи, яка направлена на отримання додаткових доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 12.02.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.