Постанова

від 13.02.2018 по справі 225/4949/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 225/4949/17 Номер провадження 22-ц/775/214/2018

Номер провадження 22-ц/775/214/2018

Доповідач Жданова В.С.

Категорія 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Жданової В.С.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Ситніка Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Торецького міського центру зайнятості на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року у цивільній справі № 225/4949/17 (суддя Мигалевич В.В.) за позовом Торецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач Торецький міський центр зайнятості звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 14.01.2014 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до Дзержинського міського центру зайнятості із заявою щодо сприянні у працевлаштуванні, надання статусу безробітної та виплаті допомоги. За заявою ОСОБА_2 їй була призначена допомога по безробіттю з 21.01.2014 року по 15.01.2015 року, при цьому ознайомлено під особистий підпис з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного. При перевірці Дзержинським МЦЗ достовірності даних ОСОБА_2, які є підставою для надання їй статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення на випадок безробіття, встановлено, що відповідач зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 16 травня 2001 року і з цього часу належить до зайнятого населення. Оскільки ОСОБА_2 з 16.05.2001 року належала до зайнятого населення, це унеможливлювало її перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної та отримувати допомогу по безробіттю, то виплачена відповідачу допомога по безробіттю за періоди: з 25.01.2008 року по 04.08.2008 року, з 19.01.2011 року по 01.09.2011 року, з 07.03.2012 року по 09.05.2012 року склала 11 050,75 гривень підлягає поверненню. Відповідач у добровільному порядку суму виплаченої матеріальної допомоги по безробіттю не повертає, тому просить стягнути 11050,75 грн. у судовому порядку.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року позовні вимоги Торецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю задоволені частково. З відповідача ОСОБА_2 на користь Торецького міського центру зайнятості стягнуто суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю 5708 (п'ять тисяч сімсот вісім) грн. 05 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року скасувати та ухвалите нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано строк позовної давності, оскільки відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , який набрав чинності 18.05.2011р., позовна давність щодо стягнення штрафів та інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. На час звернення до Донецького окружного адміністративного суду, а саме 08.04.2014 року, вказаний закон вже набрав чинності, тому стягнення з відповідача безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в межах позовної давності є помилковим. Просить стягнути заборгованість за весь період, починаючи з січня 2008 року.

В судовому засіданні Апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. судове засідання апеляційного суду

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2 звернулась із заявою до Дзержинського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Цього ж дня, їй було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

При перевірці Дзержинським міським центром зайнятості достовірності даних ОСОБА_2, які є підставою для надання їй статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення на випадок безробіття, встановлено, що відповідач зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 16 травня 2001 року і з цього часу належить до зайнятого населення.

Відповідач перебувала на обліку в Дзержинському міському центрі зайнятості у періоди: з 25.01.2008 року по 04.08.2008 року, з 19.01.2011 року по 01.09.2011 року, з 07.03.2012 року по 09.05.2012 року, та їй відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон № 1533), було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 11 050,75 гривень.

На підтвердження даних обставин, позивачем надані дані про виконані платежі, заяви ОСОБА_2 про надання статусу безробітного та витяги з наказів Дзержинського міського центру зайнятості щодо ОСОБА_2 Факт отримання допомоги по безробіттю у вказані періоди ОСОБА_2 не оспорюється.

12 лютого 2014 року спеціалістами Дзержинського міського центру зайнятості був складений акт № 94, яким зафіксовано факт приховування відповідачем відомостей про працевлаштування під час перебування на обліку як безробітної, що призвело до неправомірного призначення та отримання допомоги по безробіттю за періоди: 25.01.2008 року по 04.08.2008 року, з 19.01.2011 року по 01.09.2011 року, з 07.03.2012 року по 09.05.2012 року.

Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, відповідач центр зайнятості не повідомила.

17 лютого 2014 року Дзержинським міським центром зайнятості винесений наказ № 23 про повернення коштів ОСОБА_2 21 лютого 2014 року дана вимога разом з листом 01-20/423 від 20.02.2014 року про повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю була направлена на адресу відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги частково - суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю 08.04.2014 року, про що свідчить постанова Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року, квитанція про оплату поштового відправлення, тому строк позовної давності за даним позовом переривається та відраховується саме з цієї дати. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що період виплати допомоги по безробіттю з 25.01.2008 року по 07.04.2011 року (включно) перебуває поза межами позовної давності та визначив до стягнення з відповідача суму допомоги по безробіттю, яка сплачена в період з 08.04.2011 року ( дати переривання позовної давності) по 20.04.2012 року в розмірі 5708,05 грн.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та вимогам діючого цивільного законодавства.

Згідно ст.39 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття щодо посилення платіжної дисципліни страхувальників та використання страхових коштів , який набрав чинності 18.05.2011 року та яким внесені зміни до ст. 38 Закону № 1533-III, відповідно до яких частину 4 цієї статті викладено в такій редакції: Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України Про зайнятість населення , адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 18.05.2011р. не застосовується строк давності в разі стягнення заборгованості перед Фондом без визначення характеру такої заборгованості.

Такий висновок суду першої інстанції перебуває у відповідності до частини першої статті 58 Конституції України, яка закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Частина 4 ст.38 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , якою передбачено, що позовна давність щодо заборгованості перед Фондом не застосовується, ведена в дію з 18.05.2011р., тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні матеріальної допомоги по безробіттю, яка виплачена до вказаної дати.

Це узгоджується з правилами про позовну давність, установленими Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За таких обставин висновок суду про те, що виплата допомоги по безробіттю за період з 25.01.2008 року по 07.04.2011 року (включно) перебуває поза межами позовної давності і не може бути стягнута у примусовому порядку.

Судом вірно визначена позовна давність, на застосуванні якої в письмових запереченнях на позов наполягала відповідач ( а.с.53).

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Торецького міського центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Судді:

Повне рішення складено 14 лютого 2018 року. Судді-доповідач В.С. Жданова