Рішення

від 15.02.2018 по справі 910/21002/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2018Справа № 910/21002/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Агробіотехнологія (20800, Черкаська область, м. Кам'янка, вул.. Л. Борисової, 76 Е)

до Товариства з обмеженою відповідальністю М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ (03164, м. Київ, вул.. Генерала Наумова, 23-б)

про стягнення 197 675,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Панченко Р.М.

від відповідача Антонов К.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Агробіотехнологія звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ про стягнення 197 675,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не вчасно та неналежним чином виконано зобов'язання щодо поставки продукції за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015, у зв'язку з чим товар прийшов у непридатність та не був прийнятий замовником. В результаті неналежного виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача вартість непоставленого товару та понесені витрати при оформлені перевізних документів у сумі 197 675,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 порушено провадження у справі № 910/21002/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.01.2018.

12.12.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву

Ухвалою від 17.01.2018 суд вирішив справу № 910/19056/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 14.02.18.

05.02.2018 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано доповнення до відзиву.

07.02.2018 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано заперечення на відзив.

У судовому засіданні 14.02.2018 з у рахуванням положення ч. 6 ст. 185 ГПК України оголошувалась протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той же день.

Судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях, та заперечення відповідача наведених у відзиві.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, 19.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Агробіотехнологія (виконавець) та BIOCONT LABORATORY spol. s r.o (замовник) було контракт № 1 на виготовлення та поставку яєць ситотроги та тихограми (надалі - контракт) за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити та поставити замовнику продукцію у кількості та у строк указаними в умовах контракту, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

З метою поставки вказаної продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр Агробіотехнологія (надалі - клієнт/позивач) користується послугами транспортно-експедиторського обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ (надалі - експедитор/відповідач) на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 (надалі - договір).

Так, відповідно до п. 1.1. договору експедитор зобов'язується за дорученням і за рахунок клієнта надавати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) по організації та забезпечення міжнародних перевезень і перевезень по території України експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів автомобільним, залізничним, авіаційним та морським транспортом. Під ТЕО мається на увазі послуги, пов'язані з організацією перевезень в міжнародному та внутрішньому сполученню, зберігання, складання, обробці та доставці вантажів за призначенням, а також послуги по оформленню документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів клієнта, консультаційні та інші послуги, пов'язані з дорученням клієнта.

Обсяг послуг, строки виконання та їх вартість узгоджуються сторонами в заявці клієнта, які узгоджуються у відношенні до конкретного вантажу і являються невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору міжнародні перевезення вантажів здійснюється відповідно до діючих міжнародних договорів (конвенцій), які регулюють відповідні види перевезень, законодавства України та інших держав, а також правил внутрішнього перевезення.

Відповідно до п. 3.1.8. договору експедитор бере на себе обов'язок забезпечити доставку вантажу у строк вказаний в узгодженій заявці без пошкоджень.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується сторонами, 20.06.2017 сторонами узгоджено заявку № 3 на транспортування вантажу, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити вантажоодержувачу (замовнику) - BIOCONT LABORATORY, за маршрутом а/п Бориспіль,Україна - а/п Прага, Чехія, в термін з 21.06.2017 по 23.06.2017 продукцію - трихограми (трихограмовані яйця ситотроги) евансенс вартістю 6 500,00 Євро.

В силу приписів п. 3.1.5 договору на вимогу клієнта експедитор зобов'язується повідомляти його про факт загрузки, відправки та отримання вантажу, згідно заявки.

За доводами позивача, відповідачем в порушення взятого на себе обов'язку не було належним чином виконано зобов'язання щодо вчасності поставки товару, у зв'язку чим продукція була зіпсована, що підтверджується рішенням міського ветеринарного управління у місті Прага від 17.08.2017 № SVS/2017/491-А.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензіями щодо повернення коштів за не належне виконання умов договору щодо невчасності поставки продукції. Оскільки, претензія не була виконана з боку відповідача, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 197 675,52 грн, що складається з вартості товару на суму 188 934,08 грн (витрати на виробництво 13 кг трихограми - 6 500 Євро, що еквівалентно 188 789,25 грн, пеня - 129,31 грн, 2% річних - 15,52 грн) та витрат понесених на оформлення перевізних документів з яких: послуги декларування - 1780,00 грн, видача міжнародного сертифіката - 14,85 грн, ветеринарні роботи та послуги 141,34 грн, вартість адміністративних послуг 36,18 грн, послуги міжнародного авіаційного перевезення вантажу та транспортно-експедиційні послуги на території України - 6 769,07 грн.

Відповідача проти вимог заперечує з таких підстав. За твердженнями відповідача, зобов'язання за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 перед позивачем виконав у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт від 21.06.2017, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками. Зокрема, в даному акті зафіксовано, що у червні експедитором, тобто відповідачем, біли виконані в повному обсязі та у встановлений термін такі послуги: міжнародне авіаційне перевезення вантажу та термінальне обслуговування, обробка вантажу в а/п Бориспіль на загальну суму 6 769,07 грн. крім іншого, відповідач зазначає, що зобов'язання відповідача за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 є похідним від зобов'язання позивача за торгівельним контрактом. А відтак, ризики експедитора стосовно вантажу є похідними від ризиків позивача, а тому не можуть їх перевищувати. Також відповідач зазначає про відсутність вини з боку останнього при здійсненні зобов'язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015, а позивачем не наведено жодних конкретних дій або недбалості експедитора, що призвело до затримки у доставці товару.

На думку відповідача, відповідальна особа за перевезення вантажу є Міжнародні авіалінії України, яка з невідомих для відповідача причин доставила вантаж до а/п Прага лише 14.08.2017, замість узгоджених з експедитором 23.06.2017, внаслідок чого вантаж був зіпсований перевізником. Відтак, з посиланням на положенням Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень укладеної 28.05.1999 р. в м. Монреаль, відповідач зазначає, що відповідальність за вантаж під час повітряного перевезення несе повітряний перевізник.

Також, відповідач вказує, що позивачем в порушення умов Контракту № 1 від 19.04.2017, за яким позивачем здійснювалась поставка вантажу в Прагу, не застраховано вантаж на час перевезення.

У доповненнях до відзиву, відповідач також зазначає, що останній є агентом авіа Перевізника, що виконував авіаперевезення вантажу позивача за маршрутом Київ-Прага, на підставі Агентської угоди № 164/СК-16 з продажу авіаційних перевезень від 08.11.2016 р. в свою чергу міжнародні авіаперевезення регулюються положеннями Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, укладеної 28.05.1999 р. в м. Монреаль (Монреальська конвенція) до якої Україна приєдналася згідно з Законом від 17.12.2008р.

Згідно зі ст. 22 Конвенції відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм. А відтак, на думку відповідача, позивачем в порушення приписів ст. 22 Конвенції та п. 7.1.3. договору заявлено суму без врахування таких обмежень. Крім іншого, відповідач вважає, що позивач не вправі подавати такі позовні вимоги до відповідача в силу ст.ст. 30, 31 Конвенції. Так, зокрема приписами ч. 2 ст. 31 Конвенції передбачено, що у випадку пошкодження багажу або вантажу особа, яка має право на його отримання, повинна надіслати перевізнику претензію негайно після виявлення пошкодження й не пізніше семи днів з дати отримання зареєстрованого багажу й чотирнадцяти днів з дати отримання вантажу. У випадку затримки претензія повинна бути заявлена не пізніше двадцяти одного дня з дати, коли багаж або вантаж був переданий у його розпорядження. На думку відповідача, враховуючи відсутність претензій з боку одержувача вантажу до перевізника, який є єдиною особою що має право на позов згідно з положеннями ст. 29, 31 Конвенції, позивач не має права звертатися з такими вимогами до відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір № 15-10А від 03.06.2015 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу .

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України , яка міститься в главі 51 цього Кодексу ).

Згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п. 7.1.3. договору сторони передбачили, що якщо завдана вантажу шкода, виникла після прийняття перевізником вантажу до перевезення, відповідальність експедитора перед клієнтом обмежується законодавством, яке визначає відповідальність даного перевізника.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Приписами ст. 10 Цивільного кодексу України , які кореспондуються з положеннями ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень" Верховна рада України постановила приєднатися до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, вчиненої 28 травня 1999 року у м. Монреалі (далі - Монреальська конвенція).

Згідно із ст. 55 Монреальської конвенції норми цієї Конвенції мають переважну силу над будь-якими нормами, що застосовуються до міжнародного повітряного перевезення між державами - сторонами цієї Конвенції внаслідок спільної участі цих держав, зокрема, у Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаній у Варшаві 12 жовтня 1929 року (Варшавська конвенція).

Відповідно до положень ст. 1 Монреальської конвенції ця конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Для цілей цієї конвенції "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення й місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є державою-стороною.

Згідно ст. 2 Монреальської конвенції ця конвенція застосовується до перевезень, що здійснюються державою або законно створеними суб'єктами публічного права та відповідають умовам, передбаченим у статті 1.

Якщо перевізником визнана втрата вантажу або якщо вантаж не прибув після закінчення семиденного строку з дня, коли він повинен був прибути, одержувач має право застосувати проти перевізника санкції, які випливають з договору перевезення (ч. 3 ст. 13 Монреальської конвенції).

Як встановлено судом, у п. 7.1.3. договору сторони передбачили, що якщо завдана вантажу шкода, виникла після прийняття перевізником вантажу до перевезення, відповідальність експедитора перед клієнтом обмежується законодавством, яке визначає відповідальність даного.

В силу положень ст. 26 Монреальської конвенції будь-яке положення, спрямоване на звільнення перевізника від відповідальності або на встановлення межі відповідальності, нижчої, ніж та, яка встановлена цією Конвенцією , є недійсним і не має юридичної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Монреальської конвенції відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці.

Доказів того, що вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив у разі такої необхідності додатковий збір сторонами у справі суду не надано.

Відповідно ч. 1 ст. 23 Монреальської конвенції суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цій Конвенції розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом. Переведення цих сум у національні валюти у випадку судових розглядів відбувається відповідно до вартості цих валют у спеціальних правах запозичення на дату ухвали суду.

Згідно даних, що містяться на офіційному сайті Національного банку України, офіційний курс спеціальних прав запозичень до гривні станом на 14.02.2018, тобто на дату винесення рішення суду, становить 38,71768 грн. за 1 спеціальне право запозичення.

Таким чином, враховуючи, що вага відправленого вантажу відповідно до авіанакладної (Air Waybill) 566 KBP 344 9726 складає 67 кг., розмір відповідальності відповідача за втрачений вантаж становить 44 099,44 грн. (17 спеціальних прав запозичення х 38,71768 грн. х 67 кг = 44 099,44 грн.).

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо доставки в пункт призначення вантажу і на час розгляду справи не поставив вантаж позивачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 099,44 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність. Також не підлягають задоволення вимоги позивача про стягнення витрат понесених при оформлені перевізних документів, як такі що не доведені та необґрунтовані із посиланням на норми чинного законодавства. Не підлягають також задоволенню нараховані подвійна ставка НБУ та 2% річних, оскільки позивачем не надано ані розрахунку таких нарахувань, ані обґрунтувань.

Доводи відповідача про відсутність вини щодо невчасності поставки товару з посиланням на акт виконаних робіт від 21.06.2017 не береться судом до уваги, оскільки такий акт не підпадає під документ, визначений сторонами у 2.10 договору, де фактом надання послуг експедитором при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплексом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

Також суд не погоджується з доводами відповідача стосовно відсутності права у позивача на звернення до суду з таким позовом в силу ст.ст. 29, 31 Монреальської конвенції, оскільки, як зазначено вище, між сторонами виникли господарські зобов'язання на підставі договору № 15-10А від 03.06.2015, умовами якого сторонами передбачено, в тому числі, відповідальність експедитора за неналежне виконання зобов'язання щодо збереження вантажу, в тому числі третіми особа, зокрема п. 7.1.1 договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, та на спростування заперечень відповідача проти позову, у зв'язку з чим на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині позовних вимог у розмірі 153 576,08 грн. не обґрунтованими.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-б; ідентифікаційний код 14359271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" (20800, Черкаська область, м. Кам'янка, вул.. Л. Борисової, буд. 76 Е, ідентифікаційний код 36774834) грошові кошти у розмірі 44 099 (сорок чотири тисячі дев'яносто дев'ять) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) грн 49 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.02.2018

Суддя Пукшин Л.Г.