Постанова

від 23.05.2018 по справі 910/21002/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Справа№ 910/21002/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №9 від 29.02.2018 (вх. №09.1-04.1/1659/18 від 20.03.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018

у справі №910/21002/17 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне акціонерное товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення 197 675,52 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Антонов К.А., довіреність б/н від 22.05.2018

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" про стягнення 197 675,52 грн. Збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за умовами договору транспортно-експедиційного обслуговування 03.06.2015 він доручив відповідачу ТОВ М-енд-М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ здійснити перевезення вантажу за заявкою №3 від 20.06.2017 вантажоотримувачу 13 кг продукції - ТРИХОГРАМИ, свіжих яєць ситотроги до міста Прага, Чехія. Оскільки в строки обумовлені сторонами товар отримувачу доставлено не було, товар було доставлено лише 14.08.2017 у незадовільному та непридатному стані з мертвими комахами, які за рішенням міського ветуправління м. Прага знищені, просить стягнути на його користь збитки в сумі 197 675,52 грн. що становить: витрати на виробництво 13 кг продукції - 188 789,25 грн, врахуванням інфляційних втрат та 2% річних - 188 934,08 грн.; послуги декларування - 1780,00 грн.; витрати на отримання сертифікату -14,85 грн; ветроботи та послуги - 36,18 грн; послуги міжнародного авіаперевезення - 6 769,07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" грошові кошти у розмірі 44 099,44 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 661,49 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі суд виходив з вимог та приписів Монреальської Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, 1999 року, відповідно до ст.22 якої відповідальність перевізника у випадку знищення, втрати, пошкодження або затримки у перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кг , за винятком випадків: коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір , якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму , що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", 07.03.2018 надіслав апеляційну скаргу №9 від 29.02.2018 (вх. №09.1-04.1/1659/18 від 20.03.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №910/21002/17 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Окрім того, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, в якому апелянт просить визнати поважною причину пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення ним було отримано лише 20.02.2018, у зв'язку чим просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду прийнято за неповним з'ясуванням всіх обставин справи, недоведеністю обставин, що мали значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та недоведеністю висновків, викладених у рішенні суду. Апелянт також стверджує, що здійснив всі дії по відправці вантажу, передав перевізнику вантаж, тому його вини у затримці поставки та загибелі вантажу (комах) немає.

Крім того, посилаючись на вимоги Правил Инкотермс (СІР), та приписи Монреальської Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень,1999 року, із застосуванням яких укладено договір перевезення, апелянт стверджує, що відповідальність перевізника, а відтак і його, обмежується сумою визначеною ч. 3 ст. 22 Конвенції, і право на позов до перевізника має вантажоотримувач, до якого перейшли ризики вртати вантажу з моменту передачі його перевізнику, а також, що всупереч умов Правил Інкотермс (СІР) вантажовідправник не застрахував вантаж.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 910/21002/17, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заперечень в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду.

Позивач не скористався наданим йому правом для подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 призначено розгляд справи на 25.04.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 розгляд справи відкладено на 16.05.2018, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перевізника ПрАТ Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України .

Третя особа, 11.05.2018 ознайомилась з матеріалами справи, проте не скористалась наданим їй правом для подання відзиву на апеляційну скаргу, станом на день судового засідання 16.05.2018 не подала жодних пояснень чи документів.

16.05.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи на вимогу суду копії повного тексту Агентської угоди №164/СК від 08.11.2016, сертифікату на право продажу авіаційних перевезень АА №018182 та реєстраційного сертифікату ІАТА №72-3 7002 000 4,1.

В судове засідання 16.05.2018 представники позивача та третьої особи не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 суд відклав розгляд справи на 23.05.2018 з метою дотримання прав сторін закріплених у ст. ст. 7, 14 ГПК України.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даних учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання представників позивачем та третьою особою не повідомлялось.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 46 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представників позивача і третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду І інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

На виконання Контракту № 1 від 19.04.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" та BIOCONT LABORATORY spol. s r.o на виготовлення та поставку яєць ситотроги та тихограми, за умовами якого позивач, як виконавець за договором, зобов'язався виготовити та поставити замовнику продукцію у кількості та у строк указаними в умовах контракту, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" (позивач у справі), з метою поставки вказаної продукції покупцю (замовнику за Контрактом №1), уклав договір транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ".

Відповідно до Договору транспортно-експедиційного обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" - ( експедитор за договором, відповідач у справі) зобов'язався за дорученням, за винагороду та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" ( клієнт за договором, позивач у справі) надавати транспортно-експедиційне обслуговування з організації та забезпеченню міжнародних перевезень та перевезень по території України експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів автомобільним, залізничним, авіаційним або морським транспортом. Під транспортно-експедиційним обслуговуванням розуміються послуги, які пов'язані з організацією перевезень в міжнародному та внутрішньому сполученні, зберігання, складування, обробки та доставки вантажу за призначенням, а також послуги з оформлення документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу клієнта , консультативні та інші послуги за дорученням клієнта. (п.1.1 договору).

За умовами договору експедитор здійснює ТЕО клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, чинних міжнародних договорів (конвенцій), які регулюють відповідні види перевезень згідно міжнародних вимог з моменту виникнення зобов'язання експедитора до моменту їх припинення . Експедитор організує перевезення транспортними засобами перевізників, відповідальність яких застрахована в установленому законом порядку. Експедитор здійснює страхування вантажу на вимогу та після оплати клієнтом всіх страхових платежів (п.2 договору).

Зобов'язання експедитора виникають після погодження Заявки клієнта, яка є невідємною частиною договору.

20.06.2017 сторони узгодили Заявку № 3, згідно якої (а.с.30) позивач, як замовник/платник/вантажовідправник за договором, просив поставити вантажоотримувачу - BIOCONT LABORATORE, Spol. s.r.o., Mayerova, 784, Modrice, 66442 Czech Republic, Прага, Чехія на умовах СІР, шляхом авіаперевезення вантажу за маршрутом: аеропорт Бориспіль, Україна - аеропорт Прага, Чехія в строк з 21.06.2017 по 23.06.2017, 11 місц, вагою 148 кг, за температурним режимом +4+6.

Згідно п. 3 договору від 03.06.2015 експедитор прийняв на себе обов'язок повідомити клієнту умови транспортного договору, надати консультації по ефективності транспортування вантажу. При необхідності, з метою забезпечення безпеки при перевезенні вантажу, експедитор зобов'язаний відступити від умов Заявки та інструкцій клієнта, отримавши на те попередньо дозвіл клієнта, та повідомити останнього про таки дії.

До зобов'язань експедитора належить, також ведення оперативного відстеження за виконанням Заявки, забезпечення доставки вантажу в строк, визначений у заявці, без пошкодження.

За умовами договору (п.4.1.3.) Клієнт має право вимагати від експедитора компенсації прямих збитків понесених клієнтом при виконанні Заявки експедитором і третіми особами, залученими експедитором при наявності вини останніх.

Договором сторони передбачили відповідальність експедитора перед клієнтом за неналежне виконання обов'язків за договором, за збереження вантажу, за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору, як власні, у вигляді відшкодування спричинених прямих збитків або шкоди з моменту прийняття вантажу експедитором до моменту передачі вантажу отримувачу або уповноваженої ним особи, якщо не доведе, що збитки спричинені не з його вини (п.7.1.1.)

Якщо шкода, спричинена вантажу, виникла після прийняття перевізником вантажу до перевезення, відповідальність експедитора перед клієнтом обмежується законодавством, яке визначає відповідальність перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вантаж в кількості 5 місць вагою 13 кг /місце (всього 67 кг) 20.06.2017 автомобілем НОМЕР_1, за товарно-транспортною накладною № 798677 серія 02АБК з м. Кам'янка, Черкаської області відправлено до вантажоодержувача через Київську митницю - аеропорт Бориспіль (а.с.64) та 21.06. 2017 прийнято до перевезення згідно накладной № 566-1344-9726, через ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" (а.с.65).

За твердженням позивача, відповідачем не було належним чином виконано зобов'язання по організації перевезення вантажу. Вантаж мав бути доставлений в Прагу, згідно заявки від 20.06.2017 до договору № 15-10А - 23.06.2017, але 24.07.2017 від BIOCONT LABORATORE позивачем було отримано скаргу про неотримання вантажу за накладной № 566-1344-9726

Як вбачається з матеріалів справи вантаж - живі тварини (комахи Trichoyramma evanescens), доставлено в місце призначення Прага лише у серпні 2017. Вантаж, який згідно Загального ветеринарного документу для ввозу № 491/08/2017 від 17.08.2017, ввозиться фірмою BIOCONT LABORATORE з України не відповідає умовам імпорту, оскільки, як слідує з їх перевірки прикордонною ветеринарною інспекцією 17.08.2017 на Прикордонній ветеринарній станції Прага-6 - Рузинє, під час перевезення через виникнення проблем із повітряним транспортом всі тварини загинули, тіла тварин були спалені, що підтверджено представленими в матеріалах справи копіями Рішення міського ветеринарного управління у місті Прага від 17.08.2017 № SVS/2017/491-А щодо тварин, імпортованих до Чеської республіки з України (а.с.43) та Загального ветеринарного документу на ввезення CVED для тварин (а.с.41).

Позивач направив відповідачу претензію з вимогою відшкодування витрат, понесених ним на вирощування біологічного препарату - трихограми, свіжих яєць ситотроги, вартістю 500 Євро за кг, транспортних та інших витрат, пов'язаних з поставкою продукції в Прагу в загальній сумі 197 675,52 грн,

Відповідач проти вимог заперечив, стверджуючи, що зобов'язання за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 перед позивачем виконав у повному обсязі. Відповідач зазначає, що зобов'язання за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 є похідним від зобов'язання позивача за торгівельним контрактом, що ризики експедитора стосовно вантажу є похідними від ризиків позивача, а тому не можуть їх перевищувати. Відповідач зазначає про відсутність вини з його боку у затримці доставки вантажу та загибелі комах.

За твердженням відповідача, він виконав зобов'язання за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015 передавши вантаж перевізнику і з того моменту відповідальною особою за загибель вантажу є саме перевізник -ПАТ Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України , який з невідомих для відповідача причин доставив вантаж до а/п Прага лише 14.08.2017, замість узгодженої з експедитором дати - 23.06.2017. Також, відповідач вказує, що позивачем в порушення умов Контракту № 1 від 19.04.2017, за яким позивачем здійснювалась поставка вантажу в Прагу, не застраховано вантаж на час перевезення.

Відповідач також зазначає, що він є агентом авіаперевізника, що виконував авіаперевезення вантажу за маршрутом Київ-Прага, на підставі Агентської угоди № 164/СК-16 з продажу авіаційних перевезень від 08.11.2016.

Відповідно умов Агентської угоди № 164/СК -16 від 08.11.2016, (копія представлена в матеріалах справи), укладеної між ПАТ Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України (перевізник за договором) та ТОВ М-енд-М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ (агент за договором), перевізник доручає агенту продавати послуги з перевезення вантажів на умовах, що визначаються у авіанакладних перевізника та повинні відповідати таким. Агент діє в інтересах перевізника у відповідності до чинного законодавства України та Інструкцій перевізника щодо авіаперевезень вантажу (п.п.1.1,2,1,2.2). Перевізник резервує (бронює) місце для перевезення вантажу та підтверджує агенту маршрут такого перевезення, у відповідності до запиту агента, який має відповідати правилам та інструкціям ,що встановлені перевізником (п.2.5). Агентська угода передбачає відповідальність агента перед перевізником за всі витрати, що можуть виникнути під час транспортування вантажу, якщо такі сталися з вини агента (п.7.1).

Предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ М-енд-М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ збитків, які становлять вартість вантажу, переданого відповідачу для перевезення, який не був вручений вантажоодержувачу та не був повернутий позивачу, оскільки був пошкоджений у зв'язку із затримкою у доставці та знищений на території Чехії.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору № 15-10А від 03.06.2015, який укладений між ТОВ М-енд-М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія", колегія суддів дійшла висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про транспортну-експедиторську діяльність , та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 929 ЦК України, що узгоджується із ст. 9 Закону України Про транспортну-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Як вбачається з договору № 15-10А від 03.06.2015 саме на відповідача було покладено обов'язок оформлення всіх необхідних документів для перевезення вантажу на територію Чехії, надання позивачеві необхідних консультацій щодо особливостей оформлення перевезення, в тому числі страхування вантажу та подання перевізнику особливої заяви про заінтересованість у доставці та сплаті додаткового збору, як передбачено ст. 22 Монреальської конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, 1999

З огляду на наведене, колегія відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача, що невиконання позивачем вимог ст. 22 Монреальської конвенції щодо подання перевізнику особливої заяви про заінтересованість у доставці та сплаті додаткового збору та страхування вантажу звільняє його, як експедитора за договором № 15-10А від 03.06.2015 від відповідальності за пошкодження та втрату вантажу.

Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону України Про транспортну-експедиторську діяльність факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно ч. 2, 3 ст 14 Закону Про транспортну-експедиторську діяльність за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За умовами договору Клієнт має право вимагати від експедитора компенсації прямих збитків понесених клієнтом при виконанні Заявки експедитором і третіми особами, залученими експедитором при наявності вини останніх.

Договором сторони передбачили відповідальність експедитора перед клієнтом за неналежне виконання обов'язків за договором, за збереження вантажу, за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору, як власні, у вигляді відшкодування спричинених прямих збитків або шкоди. З моменту прийняття вантажу експедитором до моменту передачі вантажу отримувачу або уповноваженої ним особі, якщо не доведе, що збитки спричинені не з його вини

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, вчиненої 28 травня 1999 року у м. Монреалі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України, від 17.12.2008, № 685-VI "Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень", оскільки обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу повітряним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому позивачем вантажу на територію іншої держави.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються приписи зазначеної Конвенції які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до ст.1 Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно.

Згідно із ст. 55 Монреальської конвенції норми цієї Конвенції мають переважну силу над будь-якими нормами, що застосовуються до міжнародного повітряного перевезення між державами - сторонами цієї Конвенції внаслідок спільної участі цих держав, зокрема, у Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаній у Варшаві 12 жовтня 1929 року (Варшавська конвенція).

Згідно ст. 2 Монреальської конвенції ця конвенція застосовується до перевезень, що здійснюються державою або законно створеними суб'єктами публічного права та відповідають умовам, передбаченим у статті 1.

Якщо перевізником визнана втрата вантажу або якщо вантаж не прибув після закінчення семиденного строку з дня, коли він повинен був прибути, одержувач має право застосувати проти перевізника санкції, які випливають з договору перевезення (ч. 3 ст. 13 Монреальської конвенції).

Як встановлено судом, у п. 7.1.3. договору сторони передбачили, що якщо завдана вантажу шкода, виникла після прийняття перевізником вантажу до перевезення, відповідальність експедитора перед клієнтом обмежується законодавством, яке визначає відповідальність даного.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Монреальської конвенції відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці.

Доказів того, що вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив у разі такої необхідності додатковий збір сторонами у справі суду не надано.

Відповідно ч. 1 ст. 23 Монреальської конвенції суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цій Конвенції розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом. Переведення цих сум у національні валюти у випадку судових розглядів відбувається відповідно до вартості цих валют у спеціальних правах запозичення на дату ухвали суду.

Конвенції закріплено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідач, як експедитор, відповідає перед позивачем за дії безпосереднього перевізника, як за свої власні дії.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що договором 15-10А від 03.06.2017 (п.3.1 договору) на відповідача, як експедитора, покладено обов'язок оформлення документів необхідних для перевезення та доставки вантажу, а також обов'язок повідомляти позивача про всі обставини, які перешкоджають своєчасному виконанні договірних зобов'язань (зокрема своєчасному перевезенню вантажу).

Однак, ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді відповідач не надав доказів того, що ним вчинялись дії щодо повідомлення перевізника про особливості вантажу, відстеження перевезення та доставки вантажу, повідомлення позивача про затримку, втрату, пошук вантажу з метою отримання вказівок від клієнта (позивача у справі) щодо подальших дій, що відповідно не може свідчить про належне виконання ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" своїх договірних зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вантаж, який був переданий позивачем для перевезення відповідачу саме з метою його подальшої доставки вантажоодержувачу у м. Прага в Чехію.

Згідно умов укладеного між сторонами договору, ст. 11 Закону України Про транспортну-експедиторську діяльність експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. Відступи від умов договору та заявки можуть мати місце за попередньо отриманою згодою клієнта (позивача у справі), яких позивачем не надавалося.

Відтак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази та надані сторонами пояснення, відповідач не забезпечив належне виконання договору, не повідомив позивача про затримку доставки вантажу м. Прага, Чехія, що призвело до загибелі комах - втрати вантажу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах дослідженню підлягають правовідносини, які виникли безпосередньо між позивачем - ТОВ "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" та відповідачем - ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" у справі, оскільки саме ці особи є зобов'язаними один перед одним на підставі укладеного договору №15-10А від 03.06.2017 і саме відповідач, як експедитор, несе перед позивачем відповідальність за дії третіх осіб, як за свої власні, тому, вирішуючи даний спір, слід встановлювати наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Пунктом 4.1.3. договору сторони передбачили, право кліента вимагати від експедитора відшкодування збитків завданих під час виконання Заявки експедитором та третіми особами, залученими експедитором за їх вини.

Враховуючи наведене місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано, застосував обмеження для відповідальності за втрату вантажу, встановлені Монреальською Конвенцією та посилаючись на офіційний курс спеціальних прав запозичень до гривні станом на 14.02.2018, розміщений на офіційному сайті Національного банку України, визначив розмір відповідальності відповідача за втрачений вантаж в сумі 44 099,44 грн. (17 спеціальних прав запозичення х 38,71768 грн. х 67 кг = 44 099,44 грн.), визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 099,44 грн. збитків доведеними, обґрунтованими.

В решті позовних вимог місцевий господарський суд відмовив у задоволені позову з огляду на їх безпідставність та недоведеність, що не заперечено позивачем в подальшому.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасникі справи посилаються в апеляційній скарзі та або відзиві на неї.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилаючись на норми міжнародної конвенції стверджує, що судом неправомірно прийнято до розгляду та задоволено частково вимоги позивача про стягнення збитків за втрату вантажу, оскільки відповідно ст.ст. 29, 30, 31 Конвенції з моменту передачі вантажу перевізку право на звернення з позовом до перевізника має лише вантажоотримувач, до якого перейшли ризики втрати вантажу.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач звернувся за стягненням збитків не до перевізника, а до експедитора - особи, яка в силу умов укладеного між сторонами договору прийняла на себе зобов'язання організувати та забезпечити перевезення вантажу, і право на звернення до нього за стягненням збитків передбачено договором транспортно-експедиційного обслуговування № 15-10А 03.06.2015 (п.4.1.3) та вимогами ст.ст. 22, 610, 611, 614, 618, 934 ЦК України. При цьому, з огляду на умови договору та вимоги Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, 1999 місцевий господарський суд правомірно застосував обмеження такої відповідальності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №910/21002/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 910/21002/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 910/21002/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/21002/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 23.05.2018.