Постанова

від 13.02.2018 по справі 910/21253/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р. Справа№ 910/21253/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Соколова В.П. довіреність №5302 від 01.11.17

від відповідача : Бердило О.М. адвокат, представник згідно договору №37/17 від 20.12.17 про надання правової допомоги

Гарібова Н.Е. довіреність №13/02-1 від 13.02.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухона"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (повний текст складено 19.12.2017 р.)

у справі № 910/21253/17 (суддя Щербаков С.О. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухона"

про стягнення 152 330, 00 грн., -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Сухона" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 152 330, 00 грн. (а.с. 7-10).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю (а.с. 72-77).

28 грудня 2017 року ТОВ "Сухона" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21253/17, в якій просить оскаржуване рішення змінити, а саме - зменшити розмір штрафу до однократного розміру провізної плати, яка складає 30 466 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин в частині майнового стану відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Сухона" у справі № 910/21253/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.

07 лютого 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

13 лютого 2018 року у судовому засіданні ТОВ "Сухона" подано доповнення до апеляційної скарги разом з яким надано копію річного фінансового звіту. За доводами апелянта вказані документи додатково обґрунтовують його фінансовий стан і підтверджують доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято 14.12.2017 р., апеляційну скаргу подано 28.12.2017 р., а доповнення - 13.02.2018 р., колегія суддів зазначає про відсутність підстав врахування таких доповнень при апеляційному перегляді.

У судовому засіданні 13 лютого 2018 року представники ТОВ "Сухона" надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення змінити, - зменшити розмір штрафу до однократного розміру провізної плати, яка складає 30 466 грн.

Представник Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у судовому засіданні 13 лютого 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права та надавши сторонам прийняти участь у судових дебатах, встановила наступне.

20 травня 2017 року зі станції Тетерів Південно-Західної залізниці, ТОВ "Сухона" здійснено відправлення вагону №65297103 з вантажем - лом чорних металів вагою 66300 кг (яку було визначено на вагонних вагах (150т) , на станцію Сартана Донецької залізниці, що підтверджується накладною №33000167 (а.с. 14).

Відповідно до накладної № 33000167, провізна плата за вагон від станції Тетерев Південно-Західної залізниці до станції Сартана Донецької залізниці становить 30466,00 грн.

По прибутті вагону на станцію Сартана Донецької залізниці позивачем здійснено перевірку маси вантажу на вагонних вагах (150т) та виявлено, що маса вантажу у вагоні №65297103 не відповідає масі, вказаній відповідачем у накладній (нетто по накладній 66300 кг, фактично виявилось 65780 кг, що на 520 кг менше ніж зазначено у наклідній), про що складено в т.ч. комерційний акт №484809/445 від 01.06.2017 (а.с. 12).

Перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу становить 89 300 кг (23 520 кг тара + 65 780 кг нетто) замість вказаної у накладній № 33000167 - 89820 кг (23520 кг тара + 66300 кг нетто), що на 520 кг менше, ніж зазначено у накладній.

Як вбачається з Розділу "Д" комерційного акту № 484809/445 від 01.06.2017, останній підписаний начальником станції - Шелех А.Ю., завідуючим грузовим двором - ОСОБА_6., та вантажоодержувачем - ОСОБА_7

Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються, інших обставин справи та доказів їх існування сторонами до матеріалів справи надано не було.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправильно зазначено відомості про масу вантажу в накладній №33000167 у вагоні №65297103, про що було складено комерційні акти № 486202/69 від 29.05.2017 та № 484809/445 від 01.06.2017, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 152330,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України відповідач у апеляційній скарзі просить у вказаній частині оскаржуване рішення змінити шляхом зменшення розміру штрафу до однократного розміру провізної плати, яка складає 30466,00 грн. з посиланням на те, що ним надано докази винятковості випадку для застосування таких норм права. Відповідач зазначає, що діями апелянта, що були предметом дослідження у вказаній справі не було завдано збитків позивачу, різниця у вазі товару у 520 кг по відношенню до загальної ваги 66300 кг не є значною, і вказана похибка за доводами відповідача сталась не з вини відповідача, оскільки він не є балансоутримувачем залізничних ваг і не контролює їх точність. На підтвердження винятковості обставин, за яких є можливим зменшення розміру штрафу відповідач додає фінансовий звіт СМП з 9 місяців 2017 р. та Звіт по заробітній платі підприємства (а.с. 86-86, 89-91).

В частині покладення на нього відповідальності у вигляді штрафу, відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржує.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Також позивач посилається на те, що зменшення розміру санкцій є правом, а не обов'язком суду.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

У відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, завантаження проводилося засобами вантажовідправника, правильність даних, внесених до накладної, засвідчена електронним цифровим підписом представника відповідача - Пригодським А.М.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах ;

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин .

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Також, згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси , кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у залізничній накладній № 33000167 масу вантажу позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у сумі 152 330, 00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати - 30 466, 00 грн.

Згідно пункту 6.1. роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 р., стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Враховуючи те, що відповідач не спростував позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 152330,00 грн. за неправильно зазначену масу вантажу підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не було задоволено його клопотання відповідача, у якому він просив зменшити розмір штрафу слід зазначити наступне.

Відповідач подав клопотання, в якому просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до розміру провізної плати, а саме до 30 466, 00 грн. (а.с. 67).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України (у редакції чинній станом на момент прийняття оскаржуваного рішення), господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій (аналогічне право зменшення розміру неустойки передбачено ч. 3 ст. 551 ЦК України).

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (п. 6.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 р. ) .

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстави для його зменшення у колегії суддів відсутні, а відповідно апеляційна скарги задоволенню не підлягає.

Крім того, на стадії розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не подано будь-яких доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

В силу положень ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем у апеляційній скарзі не було обґрунтовано неможливість подання доказів на підтвердження свого фінансового стану (що додані ним до апеляційної скарги) на стадії розгляду справи судом першої інстанції, правові підстави приймати такі докази до розгляду на стадії апеляційного перегляду у колегії суддів відсутні.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 910/21253/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухона" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 910/21253/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сухона" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі №910/21253/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 910/21253/17 залишити без змін.

3. Справу №910/21253/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 14.02.2018 р.