Постанова

від 13.02.2018 по справі 127/17366/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія:

Справа № 127/17366/15-ц

Провадження №88-ц/772/1/2018

Категорія: 1

Доповідач :Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача);

суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

заяву відповідача ОСОБА_1, подану його представником, адвокатом ОСОБА_2

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року, ухваленого в складі колегії суддів Нікушин В.П., Сало Т.Б., Оніщук В.В.,

в справі №127/17366/15-ц

за позовом Споживчого товариства Кооператив до ОСОБА_1, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

В липні 2015 року Споживче товариство Кооператив звернулося з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння обґрунтовуючи свої вимоги тим, що товариству на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 19 травня 2006 року й зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на прав власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020600200026, належить земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0223 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

03 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Урус А.І. без відома позивача проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2.

24 грудня 2013 року ОСОБА_3 відчужив зазначену земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О.О., яка після посвідчення цього договору здійснила державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 за відповідачем.

Проте постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2, видане 03.12.2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Урус А.І.

Посилаючись на те, що земельна ділянка вибула з володіння позивача без його відома та не з його волі, що підтверджено вищевказаними судовими рішеннями, СТ Кооператив просило витребувати зазначену земельну ділянку із незаконного володіння відповідача ОСОБА_1.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року в задоволенні позову Споживчого товариства Кооператив до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року апеляційну скаргу Споживчого товариства Кооператив задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року, ухвалене в даній справі, скасовано й ухвалено нове рішення про витребування у ОСОБА_1 із незаконного володіння земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Споживчого товариства Кооператив судовий збір в сумі 1367 грн. 92 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних срав від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 відхилено, а рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року залишено без змін.

В серпні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав заяву про перегляд рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами, якими заявник вважає скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року і постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року в справі №802/3552/14-а, які стали підставою для ухвалення рішення Апеляційним судом Вінницької області.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 вимоги заяви підтримав і просив задовольнити.

Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового розгляду, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Клопотання представника позивача СТ Кооператив про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає в зв'язку з тим, що поважність причин неявки в судове засідання не підтверджена документально.

Суд дійшов висновку про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасування судового рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року і ухвалення нового рішення з наступних підстав.

Згідно з статтею 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Скасовуючи рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року й ухвалюючи нове рішення від 22 квітня 2016 року про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги про неправомочність загальних зборів СТ Кооператив , оформлених протоколом №1 від 12.03.2013 року знайшли своє підтвердження, оскільки цей факт встановлений постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року.

Саме ці обставини за змістом рішення апеляційного суду від 22 квітня 2016 року свідчили про те, що земельна ділянка вибула із володіння СТ Кооператив поза його волею й помилковість протилежних висновків суду першої інстанції.

Отже постанова Вінницького окружного суду від 02 березня 2015 року дійсно була підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, а відтак її скасування постановою Вищого адміністративного суду від 21 червня 2017 року із закриттям провадження у справі, відкритого в порядку адміністративного провадження, є нововиявленою обставиною, що передбачена пунктом 3 частини 1 статті 423 ЦПК України.

Крім того, обставини, встановлені вищевказаною постановою Вінницького окружного адміністративного суду, а також постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, яка також скасована постановою Вищого адміністративного суду України, становили підставу позову позивача, який посилався на ці судові рішення як на докази вибуття земельної ділянки з його володіння без його відома та не з його волі.

Тому з урахуванням зазначеної нововиявленої обставини суд приходить до висновку про скасування рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку й вирішуючи вимоги апеляційної скарги і спір по суті, Суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 213 ЦПК України (2004 року), яка діяла на момент винесення судом оскаржуваного рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає, так як висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої воли іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносного цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про прав власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Отже за змістом частини 1 статті 388 ЦК України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу.

Так, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 10-13) підставою реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку були державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_3, виданий 19.05.2006 року, виданий Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів; протокол, серія та номер №1, виданий 12.03.2013 року, виданий СП Кооператив ; акт приймання передачі майна, без номер, виданий СП Кооператив .

Отже відповідне майно вибуло з володіння СТ Кооператив на підставі ним же вчиненого правочину, який відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо на встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За умов, коли постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року і Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, якими було скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3, є скасованими із закриттям провадження в справі, позивачем належними і допустимими доказами не доведено вибуття майна з його володіння не з його волі, а відтак відсутні підстави для витребування майна від відповідача ОСОБА_1, який придбав його в ОСОБА_6 згідно з договором купівлі-продажу.

Натомість суд першої інстанції виходив із того, що факт скасування державної реєстрації майна за ОСОБА_3 не був підставою для виникнення у позивача права на витребування майна у відповідача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 цієї статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з позивача СТ Кооператив , якому повністю відмовлено в задоволенні позову слід стягнути на користь відповідача ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги - 781,67 грн. і заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - 716,53 грн., а всього 1498,20 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд,-

постановив:

Задовольнити заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року.

Скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення.

Апеляційну скаргу Споживчого товариства Кооператив задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Споживчого товариства Кооператив до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з Споживчого товариства Кооператив на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 1498 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.