Рішення

від 05.02.2018 по справі 681/213/17

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/213/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

за участю секретарів Калінки А.А., Салюк Т.М.

прокурора Мацюка О.Ю., представника відповідача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне цивільну справу за позовом керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави а особі об'єднаної Полонської територіальної громади до Полонської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішень Полонської міської ради, -

встановив:

Керівник Шепетівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (далі - міська рада) № 43 від 30.03.2016 року Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затвердження проектів щодо зміни цільового призначення, внесення змін до рішень сесій міської ради , яким надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (далі - ОСГ) - землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля з метою передачі в приватну власність, із земель комунальної власності земельну ділянку площею 0,100 га за адресою вул. Академіка Герасимчука, 140, м. Полонне;

визнати незаконним та скасувати рішення цієї ж ради № 28 від 24.05.2016 року, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 для ведення ОСГ - землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля з метою передачі в приватну власність, із земель комунальної власності земельну ділянку площею 0,100 га за адресою вул. Академіка Герасимчука, 140, м. Полонне, кадастровий номер земельної ділянки 6823610100:02:003:0503, та стягнути з відповідачів судовий збір.

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що вищезазначені рішення міської ради прийняті з порушеннями закону.

Так, спірна земельна ділянка, згідно даних Генерального плану міста, розробленого Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст Дніпромісто в 1991 році, має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, а тому міська рада не мала права надавати її для ведення ОСГ без зміни в установленому законом порядку цільового призначення, чим порушила вимоги статей 19-21 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України).

Крім цього, в порушення вимог ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ОСОБА_2 виготовлений фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 підлягав обов'язковому погодженню з органом містобудування та архітектури Полонської райдержадміністрації, оскільки на ній наявні ознаки забудови - фундаменту.

За даними Бюро технічної інвентаризації Полонського району за адресою по вул. Академіка Герасимчука (бувша Кірова), 140 наявні інвентаризаційні матеріали житлового будинку з допоміжними приміщеннями, ? частина якого відповідно до договору купівлі-продажу від 07.12.1985 року належить на праві власності для ОСОБА_4, а інша ? частина згідно свідоцтва про право на спадщину від 23.05.1985 року належить для ОСОБА_5 Даний будинок підлягав знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для будівництва 30-ти квартирного житлового будинку. Наведені обставини, на думку прокурора, спростовують факт віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та підтверджують незаконність прийнятих міською радою спірних рішень.

Також, позивач вказував, що міська рада, приймаючи рішення про надання дозволу для ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, не дотрималась вимог Регламенту та Положення про постійні комісії ради, що призвело до порушення вимог земельного та містобудівного законодавства. Зокрема, дане питання обов'язково мало бути попередньо розглянуто профільною постійною комісією з питань земельних відносин, будівництва, перспективного розвитку та охорони навколишнього природного середовища, чого в даному випадку не дотримано.

В судовому засіданні прокурор заявлений ним позов підтримав та просив задовольнити його вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала, пояснила, що міська рада законно передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення ОСГ на підставі розробленого проекту із землеустрою, тим самим змінила її цільове призначення із земель житлової забудови, оскільки домоволодіння, яке раніше розташовувалось на цій земельній ділянці, було розібрано власниками, а земельна ділянка являлась комунальною власністю міської ради, котра мала всі законні підстави розпоряджатись цієї землею, в тому числі передати її у власність для ведення ОСГ.

Відповідачка ОСОБА_2 також позов заперечила, зазначивши, що міська рада правомірно передала їй у власність спірну земельну ділянку, яку вона має намір використовувати для ведення ОСГ.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, суд зазначає про наступне.

Встановлено, що на частині спірної земельної ділянки було розташовано домоволодіння із господарськими спорудами та фруктовими деревами, останніми власниками якого являлись, в рівних частках, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується даними інвентарної справи на будинок № 140 по вул. Академіка Герасимчука (бувша Кірова) в м. Полонне.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Полонської міської ради № 673 від 30.04.2013 року ОСОБА_6 надано дозвіл на знесення зазначеного домоволодіння (а.с.113).

За даними протоколу огляду місця події від 12.12.2016 року (а.с.64-67) на згаданій земельній ділянці будинок відсутній, є лише залишки фундаменту, будівельних матеріалів, що свідчить про знесення будівель, які знаходились на земельній ділянці.

Сторонами визнається, що спірна земельна ділянка на час прийняття міською радою оскаржуваних рішень перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Полонне, а тому міська рада згідно до положень статей 12, 83, частини 1 статті 122 ЗК України мала повноваження розпоряджатись цією земельною ділянкою у тому числі передавати її у власність для всіх потреб.

Згідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами ст.116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам регламентований ст.118 ЗК України.

Так частини 6-9 названої статті визначають, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ст.50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 09.03.2016 року подала до міської ради заяву (а.с.19), в якій просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,100 га, розташованої по вул. Академіка Герасимчука, 140 для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у власність. До заяви додана план-схема розташування бажаної земельної ділянки.

Сесія міської ради своїм рішенням № 43 від 30.03.2016 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2, надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки для ведення ОСГ з метою передачі в приватну власність (а.с.15).

На підставі вказаного рішення міської ради за заявою ОСОБА_2 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 виготовив проект землеустрою, по якому в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Полонському районі надав висновок та погодив можливість передачі у власність ОСОБА_2 вищезгаданої земельної ділянки для ведення ОСГ (а.с.38-52).

24.05.2016 року рішенням сесії міської ради № 28 було затверджено вказаний проект із землеустрою та передано для ОСОБА_2 у власність спірну земельну ділянку.

За позицією прокурора зазначені рішення міської ради є незаконними, оскільки вищезгадана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належала до земель житлової та громадської забудови, а міська рада передала її у власність для ОСОБА_2 для ведення ОСГ без зміни в установленому законом порядку цільового призначення.

З цього приводу суд вказує на таке.

Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови.

Згідно ст.ст.22, 38 цього ж Кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, а до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Отже, в межах населеного пункту можуть знаходитись землі житлової та громадської забудови, а також землі сільськогосподарського призначення.

Стаття 23 ЗК України передбачає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

За приписами ст.20 цього ж Кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

На думку суду, міська рада, приймаючи рішення про надання дозволу для ОСОБА_2 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для ведення ОСГ та, в послідуючому, затверджуючи цей проект і передаючи земельну ділянку у власність для відповідачки, у такий спосіб змінила цільове призначення спірної земельної ділянки, чим дотрималась вимог ст.20 ЗК України, оскільки така зміна відбулась на підставі вказаних рішень, прийнятих в межах повноважень міської ради, визначених ст.122 ЗК України та згідно вищеназваного проекту землеустрою.

При цьому, доводи позивача про порушення міською радою установленого законом порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не можуть братись до уваги, оскільки нормативного акту, який би встановлював іншу процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки, ніж та що визначена ст.20 ЗК України, а також Законом України Про землеустрій , на час виникнення спірних правовідносин не існувало.

Також, не заслуговують на увагу твердження прокурора, що в порушення вимог ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ОСОБА_2, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, підлягав обов'язковому погодженню з органом містобудування та архітектури Полонської райдержадміністрації, оскільки на ній наявні ознаки забудови - фундаменту.

Відповідно до ч.2 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

В той же час, на спірній земельній ділянці знаходяться рештки фундаменту, який залишився внаслідок знесення аварійної будівлі, що не може вважатись об'єктом будівництва, а тому проект із землеустрою не потребував погодження в органах містобудування та архітектури.

Також, доказів про те, що на земельній ділянці планується розташування об'єкту будівництва, прокурором не надано.

Крім цього, позивач посилається як на підставу незаконності оскаржуваним ним рішень міської ради, що остання,приймаючи рішення про надання дозволу для ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, порушила вищевказані вимоги Регламенту та Положення про постійні комісії ради.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.47 Закону України Про місцеве самоврядування постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Згідно статей 29, 30 Регламенту Полонської міської ради секретар ради разом з апаратом виконавчого органу ради організовує підготовку питань, що вносяться на розгляд сесії.

Пропозиції щодо питань, які виносяться на розгляд сесії ради, можуть вноситися, також постійними комісіями.

Положенням про постійні комісії Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (а.с.73-80) пунктом 4.5 визначено перелік питань, які попередньо розглядає комісія з питань земельних відносин, будівництва, перспективного розвитку та охорони навколишнього природного середовища цієї ради. У вказаному переліку відсутнє питання, яке стосується надання дозволів громадянам на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок з послідуючою передачею їх у власність.

За змістом ч.ч.2, 10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, в ході судового розгляду не встановлено, що міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення допустила порушення Регламенту та вказаного Положення, які би являлись підставами для визнання їх незаконними.

Крім цього, суд акцентує увагу на те, що рішення міської ради може бути визнано незаконним в разі, якщо воно не відповідає вимогам Конституції або законам України, а не локальним нормативним документам органу місцевого самоврядування.

Керуючись наведеним та ст.ст.81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог прокурора - відмовити.

Рішення набирає законної сили після тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення, якщо на нього не буде подано апеляційну скаргу учасниками справи.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено - 14.02.2018 року.

Суддя: