Рішення

від 30.01.2018 по справі 906/960/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/960/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Мацак О.Ю. договір про надання правової допомоги КВ №383372 від 23.10.2017

від відповідача: Раєцький А.О. дов. №б/н від 12.09.2017

В засіданні 23.01.18р. оголошено перерву до 14:30 год. 30.01.18р. в порядку статті 216 ГПК України

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Енергія" (с.Синява, Рокитнянського р-ну, Київської обл.)

до Колективного підприємства "Центр соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів" Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)

про стягнення 112074,74 грн.

Позивач ТОВ "Завод Енергія" (с. Синява, Рокитнянського р-ну, Житомирської області) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Колективного підприємства "Центр соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів" Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир) заборгованості в розмірі 112 074, 74 грн. за Договором поставки продукції № 1085 О від 04.09.14р., а саме: 67 123, 98 грн. - суми основного боргу, 26 622, 97 грн. - інфляційні втрати, 3 448, 47 грн. - 3% річних, 11 076, 92 грн. - пені, 3 802, 40 грн. штрафу.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по сплаті коштів за відпущену продукцію згідно порядку, умов та строків, визначених Договором поставки продукції №1085 О від 04.09.2014р.

Правові підстави позову ст.ст. 4,20,174,193,199, 216-218,222,230 ГК України, ст.ст. 9,11-16, 20,525, 526,530,546-552,598,599,610-612,625,629,875,886 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2017 порушено провадження у справі №906/960/17, вжито відповідні заходи щодо підготовки справи до розгляду.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

14.12.17р. відповідач подав суду клопотання про припинення провадження у справі та доводить, що сторони не досягли всіх істотних умов Договору, що є обов'язковим в силу вимог чинного законодавства, а тому договір поставки продукції №1085 О від 04 вересня 2014р. є неукладеним і не породжує будь-яких зобов'язань між сторонами які б випливали з даного Договору та посилається на наступне:

- всупереч ст. 268 ГК України у договорі відсутні умови про засвідчення постачальником якості товарів, що поставляється, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром;

- всупереч ч. 2 вказаної статті, у договорі не передбачено, що номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів, якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

Позивач в засіданні суду 14.12.17р.заперечуючи клопотання відповідача про припинення провадження у справі зазначив, що істотні умови договору були погоджені сторонами, оскільки відповідач продукцію отримав та оплатив її вартість, а тому підстави вважати договір неукладеним відсутні.

Ухвалою від 02.01.18р. здійснено перехід з 02.01.18р. у розгляді справи на правила Закону України від 03.10.17 №2147-19 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" у формі загального позовного провадження та на стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою від 02.01.18р. відмовлено відповідачу Колективному підприємству "Центр соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів" Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир) у задоволенні клопотання від 14.12.17р. (вх. № 02-44/1248/17 від 14.12.17р.) про припинення провадження у справі.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити його.

Відповідач проти позову заперечує частково, визнає позовні вимоги на суму 38023, 98 грн. основного боргу, 26622, 97 грн. інфляційних втрат, 3448, 47 грн. 3% річних, стосовно витрат по сплаті судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог та доводить, що:

- стосовно суми основного боргу не погоджується із сумою боргу у розмірі 67 123, 98 грн. посилаючись, зокрема, на те, що позивачем не подано доказів на підтвердження надіслання листа ТОВ "Завод "Енергія" за вих. №17 від 17.02.2015 разом з додатками про зміну ціни; зміна ціни відбулася у зв'язку із внесенням змін до господарського зобов'язання ТОВ "Завод "Енергія" з іншими контрагентами, стороною якого не є відповідач; лист ПРАТ "АрселорМіттал" каже про підвищення сировини на суму 6000 грн. на тонні з 16.02.2015р., з огляду на це у видатковій накладній №РН-004310 від 21 листопада 2014р п. 11 - цвях будівельний d6,0х200 мм, упак. 10 кг у кількості 200 шт. (тобто 2 т.) з урахуванням збільшення ціни з 2538, 00 грн. до 3738, 00 грн. мав коштувати набагато більше;

- щодо застосування ст. 625 ГПК України інфляційних втрат та 3% річних просить застосувати позовну давність до заявлених вимог позивача в цій частині в межах трирічного строку з 09.10.2014р року по день здійснення розрахунку 10.10.2017р.;

- щодо пені та штрафу просить застосувати до цих вимог, на підставі п. 5.5. Договору пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 11076, 92 грн. та на підставі п. 5.8. Договору штраф в розмірі 3802, 40 грн. - позовну давність;

- щодо витрат на послуги адвоката, зокрема, вказує на те, що адвокат Мацак Олексій Юрійович здійснює свою діяльність індивідуально, разом з тим, відповідно до відомостей з ЄДР, не є учасником АО "Лекс Ест", в матеріалах справи відсутні докази сплати послуг адвоката, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є виправданим, обґрунтованим та співрозмірним з урахуванням вимог ч. 4 ст. 126 ГПК.

Крім того, відповідач у своєму відзиві скористався правом, передбаченим ст.90 ГПК України, просив позивача:

- підтвердити направлення відповідачу листа за вих.№17 від 17.02.2015р. разом з додатками;

- позивач є виробником продукції яку постачав чи ні?

- збільшення ціни відбулося на підставі закупки сировини з якої у подальшому виготовлялися позивачем чи у зв'язку із збільшенням ціни виготовленої продукції іншим суб'єктом підприємницької діяльності яку позивач перепродав?

- на підставі яких господарських відносин ПРАТ "АрселорМіттал" збільшив ціну для позивача?

Натомість, відповідач заперечує в частині пені у розмірі 11076, 92 грн. та штрафу у розмірі 3802, 40 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, в частині судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13645, 00 грн. відмовити повністю за недоведеністю та стягнути понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Позивач у відповідь на відзив відповідача від 28.12.2017р. зазначив наступне:

- щодо суми основного боргу: строк оплати за поставлену продукцію згідно Видаткової накладної №РН-0004310 від 21.11.2014р.11.12.2014р. відповідачем був прострочений, в повному обсязі не виконаний; про збільшення ціни на відвантажену згідно Видаткової накладної №РН-0004310 від 21.11.2014р.-11.12.2014р. та не сплачену продукцію відповідача було повідомлено листом №17 від 17.02.2015р., до якого було додано підстави такого збільшення: повідомлення виробника сировини ПАТ "АрселорМитал" про збільшення ціни на сировину на суму 6000, 00 грн. за тону;

- саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором по сплаті поставленої продукції надало право позивачу скористатися п. 4.7. Договору та збільшити ціну вже на поставлену продукцію;

- після перерахування у зв'язку із збільшенням ціни на сировину на суму 6000, 00 грн.за тонну сума за Видатковою накладною №РН-0004310 від 21.11.2014р. збільшилася на 29 100, 00 грн. (6000, 00 грн. х 4, 85 = 29 100, 00 грн.) та склала 91 123, 96 грн.;

- щодо застосування ст. 625 ЦК України на суму інфляційних втрат та 3% річних: сторони Договору скористалися дозволом, встановленим ст. 259 ЦК України та визначили термін позовної давності щодо стягнення заборгованості за Договором, неустойки та збитків у п'ять років (п. 7.2. Договору), тому розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, зроблений позивачем при застосуванні строку позовної давності за Договором (п'ять років) в межах чинного законодавства та за час прострочення (до дати складання позовної заяви - 10.10.2017р.);

- щодо нарахування пені та штрафу позивач вказав, що скористався дозволом, наданим ст. 259 ЦК України та визначили термін позовної давності щодо стягнення заборгованості за Договором, неустойки та збитків у п'ять років (п. 7.2. Договору);

- щодо витрат на послуги адвоката зазначив, що адвокат Мацак О.Ю. є повноважним представником Адвокатського об'єднання "Лекс Ест", ордер на надання правничої допомоги виписаний Адвокатським об'єднанням "Лекс Ест" саме на адвоката Мацака О.Ю., право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Мацаком О.Ю. підтверджується наданим свідоцтвом; 14.12.17р. до справи додано копію платіжного доручення про оплату послуг адвоката за Договором та копія банківської виписки, що підтверджує понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Згідно заяви свідка ТОВ "Завод "Енергія" від 22.01.18р. позивач надав відповіді на запитання, викладені у відзиві, зокрема:

- стосовно підтвердження направлення відповідачу листа за вих.№17 від 17.02.15р. разом з додатками позивач вказав, що Договором не передбачено обов'язкове попередження про збільшення ціни за поставлену продукцію, але відповідача було повідомлено шляхом поштового направлення та електронною поштою;

- позивач є виробником продукції, яка постачалась на підставі Договору поставки №1085 О від 04.09.2014р.;

- збільшення ціни на продукцію, яка постачалася на підставі Договору поставки №1085 О від 04.09.2014р. було запроваджено позивачем у зв'язку з збільшенням ціни на сировину виробником сировини ПАТ "АрселорМитал" та у зв'язку з тим, що позивач вимушений був придбати сировину за більшою ціною;

- ПРАТ "Арселор-Митал" є виробником металевої катанки з якої виробляється дріт ТОВ "НВФ Дніпропроект" , а позивач з дробу виробляє свою продукцію - цвяхи, поставка від ТОВ "НВФ Дніпропроект" до ТОВ "Завод "Енергія" здійснюється за видатковими накладними згідно поточних цін.

Відповідач у запереченнях від 23.01.18р. стосовно Податкової накладної від 21.11.2014р. за №1 доводить, що вказана накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте ніяких коригувань податкових накладних у випадку збільшення вартості продукції позивачем не було здійснено.

В засіданні суду 23.01.18р. представник відповідача подав суду усне клопотання не приймати в якості доказу заяву свідка та додані до неї документи, оскільки останню подано без дотримання вимог першого речення ч. 3 ст. 88 ГПК України.

В засіданні суду 30.01.18р. за наслідками виступу з промовами представників сторін у судових дебатах, господарським судом після виходу з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позову.

Заслухавши уповноважених представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (позивач, постачальник) та Колективним підприємством "Центр соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів" ( покупець, відповідач) укладено Договір поставки продукції №1085 О (надалі за текстом - Договір №1085 О), згідно якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити окремими партіями, а покупець прийняти та оплатити замовлену продукцію в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а саме:

- кількість, асортимент та номенклатура кожної партії продукції, що підлягає поставці, визначаються та погоджуються в замовленнях за зразком що додається (Додаток №1), наданих покупцем, в яких вказується: орієнтовна дата поставки, кількість, номенклатура продукції, точна адреса поставки, відповідальні особи за прийняття продукції, їх контактні дані, при необхідності графік поставок (п.1.2. Договору №1085 О);

- поставка окремої партії продукції вважається погодженою за асортиментом, кількістю та ціною з моменту надання покупцеві рахунку-фактури на зазначену партію (п.1.3. Договору №1085 О);

- вимоги до якості і комплектності продукції сторони визначили у розділі 2 Договору №1085 О;

- продукція поставляється згідно виставленого рахунку-фактури (п. 3.1. Договору №1085 О);

- базисні умови поставки EXW Франко завод м. Київ, вул. Шутова 16, включаючи навантаження (відповідно до Міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010р. Інші випадки поставки обумовлюються додатково і включаються до вартості партії продукції (п. 3.4. Договору №1085 О);

- разом з продукцією постачальник повинен передати покупцю видатково-прибуткові накладні. Інші первинні бухгалтерські документи повинні бути надіслані поштою протягом 10 (десяти) робочих днів з дати поставки (п. 3.5. Договору №1085 О);

- право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики, переходять від постачальника до покупця з моменту поставки товару згідно умов міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010р. (п. 3.10 Договору №1085 О);

- загальна вартість Договору визначається сумою вартості всіх партій продукції, відвантажених за цим Договором (п. 4.1. Договору №1085 О);

- ціна продукції є договірною і узгоджується сторонами на кожну окрему партію поставки продукції в порядку, передбаченому п. 1.3. цього Договору (п. 4.2. Договору №1085 О);

- покупець здійснює оплату продукції протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня поставки партії продукції відповідно до умов договору в розмірі 100% (сто відсотків) її вартості (п. 4.3. Договору №1085 О);

- розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі. Фактом оплати є фактичне надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.4. Договору №1085 О);

- у разі зміни ринкових цін на продукцію, та/або прийняття державними органами законодавчих актів, що впливають на формування договірної ціни, зростанні цін на сировину, матеріали, енергоносії, а також впливу інфляції на ціну - постачальник має право змінювати ціни на продукцію (п. 4.5. Договору №1085 О);

- у разі своєчасної оплати покупцем вартості продукції п. 4.3. Договору ціна на продукцію є фіксованою і не підлягає зміні та коригуванню (п. 4.6. Договору №1085 О);

- у разі прострочення оплати відповідно до п. 4.3. більш ніж на 2 (два) банківських дні, ціна продукції може бути змінена постачальником на ринкову ціну на момент прострочення платежу. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплачувати отриману партію продукції за новими цінами (п. 4.7. Договору №1085 О);

- відповідальність сторін сторони обумовили у п. 5.5. Договору №1085 О, зокрема, за прострочення оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої партії продукції за кожен день прострочення платежу (п. 5.5. Договору №1085 О);

- у випадку прострочення оплати згідно п. 4.3. більш ніж на 2 (два) банківські дні покупець сплачує штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості поставленої партії продукції (п. 5.8. Договору №1085 О);

- сторони домовились, що до стягнення заборгованості, неустойки та збитків за даним Договором, застосовується термін позовної давності у п'ять років (п. 7.2. Договору №1085 О);

- строк дії Договору №1085 О, згідно п. 8.2. якого, - з моменту його підписання і діє до 04 вересня 2015р. та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (а.с. 21-24).

Факт виконання позивачем свого зобов'язання по поставці продукції підтверджується наступними доказами:

- рахунком-фактурою №СФ-0006785 від 14 серпня 2014р. на суму 5800, 74 грн. зі строком сплати до 17.08.2014р.; довіреністю №80 від 14.08.2014р.; видатковою накладною №РН-0004056 від 15 серпня 2014р. (а.с. 25-27);

- рахунком-фактурою №СФ-0006882 від 02 вересня 2014р. на суму 6134, 20 грн. зі строком сплати до 05.09.2014р.; довіреністю №88 від 02.09.2014р.; видатковою накладною №РН-0004112 від 02 вересня 2014р. (а.с. 28-30);

- рахунком-фактурою №СФ-0006902 від 04.09.2014р. на суму 54 883, 78 грн. зі строком сплати до 07.09.2014р.; довіреністю №93 від 05.09.2014р.; видатковою накладною №РН-0004125 від 05 вересня 2014р. (а.с. 31-33);

- рахунком-фактурою №СФ-0007061 від 02 жовтня 2014р. на суму 57 357, 52 грн. зі строком сплати до 05.10.2014р.; довіреністю №109 від 03.10.2014р.; видатковою накладною №РН-0004198 від 03 жовтня 2014р. (а.с. 34-36);

- рахунок-фактурою №СФ-0007288 від 19.11.2014р. на суму 62 023, 97 грн. зі строком сплати 22.11.2014р.; довіреністю №125 від 19.11.2014р.; видатковою накладною №РН-0004310 від 21 листопада 2014р. (а.с. 37-39).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за поставлену продукцію виконав на загальну суму 148 176, 23 грн. та не виконав на суму 38023,97 грн за видатковою накладною №РН-0004310 від 21 листопада 2014р. ( (банківські виписки а.с. 40-76).

В ході вирішення спору позивач доводив, що вернувся до позивача з листом за вих.№17 від 17.02.2015р., у якому повідомив про те, що за видатковою накладною №4310 від 21.11.14р. зобов'язання з оплати повинно було бути виконане 03 грудня 2014р., тоді як з 11 лютого 2015р. відбулося зростання ціни на сировину на 6000 грн. на тоні продукції.

У цьому листі, як доводив позивач, він також вказав, що згідно п. 4.7. Договору змінює ціну на відвантажену та неоплачену партію продукції на суму збільшення вартості сировини та вимагає оплатити отриману продукцію за новими цінами на суму 91 123, 96 грн. (а.с. 77).

Позивач також доводив, що до листа за вих.№17 від 17.02.2015р. додав лист б/н і дати (додаток №1) та лист "ArcelorMittal" від 11.02.15р. (додаток №2).

Так, у листі (без номера та дати) ПрАТ "ArcelorMittal" ТОВ "НВФ Дніпропроект" повідомляє позивача про те, що з 11.02.15р. виробником сировини ПрАТ "АрселорМитал" здійснено збільшення ціни на сировину на суму 6000 грн. за тонну та що цим листом повідомляє про підвищення ціни вартості продукції з 16.02.15р. на кожен вид на 6000 грн. за тонну (а.с. 78).

В ході судового вирішення спору позивач не довів належними та достатніми засобами доказування, що лист за вих.№17 від 17.02.2015р. з додатками було надіслано відповідачу, та що останній його отримав.

Водночас позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену за видатковою накладною №4310 від 21.11.14р. продукцію не на суму договірної вартості - 38023,97 грн, а на суму 67 123, 98 грн., що утворилась в результаті збільшення ціни продукції за видатковою накладною №4310 від 21.11.14р. з суми 62023,97 грн до суми 91123,97 грн за вирахуванням сплачених відповідачем коштів в сумі 24000,00грн.

Додатково позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені на суму 11 076, 92 грн., штрафу на суму 3 802, 40 грн., інфляційних втрат на суму 26 622, 97 грн. та 3% річних з простроченої суми на суму 3 448, 47 грн.

В ході судового розгляду спору судом, відповідач заперечував факт отримання на свою адресу листа за вих.№17 від 17.02.15р. про зміну ціни за видатковою накладною №РН-0004310 від 21.11.2014р., яку у період з 16.01.15 по 07.04.15 оплатив частково на суму 24000,00грн.

У п. 4.5 Договору 1085 О сторони погодили, що у разі зміни ринкових цін на продукцію, та/або прийняття державними органами законодавчих актів , що впливають на формування договірної ціни, зростанні цін на сировину, матеріали, енергоносії, а також впливу інфляції на ціну - постачальник має право змінювати ціни на продукцію .

У п. 4.7 Договору 1085 О сторони погодили, що у разі прострочення оплати відповідно до п.4.3 більш ніж на 2 (два) банківських дні, ціна продукції може бути змінена постачальником на ринкову ціну на момент прострочення платежу. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплачувати отриману партію продукції за новими цінами.

Оцінюючи доводи сторін спору в частині застосування п.п. 4.5 та 4.7 Договору 1085 О до спірних відносин, що виникли з підстави зміни позивачем з 17.02.15р. ціни продукції за видатковою накладною №РН-0004310 від 21.11.2014р. із суми 62023,97 грн до суми 91123,97 грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено і цю обставину позивач визнав, що він є виробником поставленої відповідачу продукції за видатковою накладною №РН-0004310 від 21.11.2014р. ( цвяхи будівельні та шиферні відповідного діаметру).

Зазначене неспростовно доводить, що станом на 21.11.2014р. продукція була виготовлена, а позивачем визначена її ринкова вартість, з якою відповідач погодився.

Системний аналіз п.п. 4.5 та 4.7 Договору 1085 О доводить, що відповідач зобов'язаний оплачувати отриману партію продукції за новими цінами, у разі зміни її ринкової ціни на момент прострочення платежу.

Однак позивач не довів, що станом на 17.02.15р. змінилась ринкова ціна на продукцію, яку він виготовив станом на 21.11.2014р. Позивач не довів, що станом на 17.02.15р. загалом змінилась ринкова ціна на його продукцію, незалежно від дати її виготовлення ( йдеться про товарні запаси). Зміна ринкової ціни постачальника сировини для виготовлення продукції для вирішення цього спору немає юридичного значення, оскільки остання впливатиме на собівартість нової продукції позивача.

Суд при вирішенні цього спору вважає за доцільне також застосувати ч. 2 ст. 632 ЦК України , у якій передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Так, у ч. 5 ст. 181 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Так, оцінюючи доводи позову про те, що Договором 1085 О не передбачено обов'язку постачальника попереджати покупця про збільшення ціни за поставлену , але не оплачену у строк продукцію, суд виходить з того, що за приписами статті 44 Господарського кодексу України постачальник повинен встановлювати ціни на продукцію відповідно до закону. Однак позивач не довів, що станом на 17.02.15 здійснив зміну ціни виготовленої станом на 21.11.2014р. продукції, право власності на яку з цієї дати перейшло до відповідача, відповідно до закону. Листування з виробником сировини стосовно її нової ціни (вартості) не є тим доказом, що доводить зміну ринкової ціни готової продукції позивача станом на 17.02.15, а тим більше вже проданої продукції.

За своїм правовим змістом п. 4.7 Договору 1085 О встановлює для відповідача відповідальність у вигляді зміни ціни на відпущену продукцію за прострочення в її оплаті більш ніж на 2 (два) банківських дні. В такому разі сторонам слід було розцінювати цю умову за правилами ст.ст. 235-237 ГК України як оперативно-господарську санкцію , що застосовується управленою стороною (позивач) до боржника (відповідач) в односторонньому порядку. Застосування оперативно-господарської санкції, як і будь-якої санкції, відбувається шляхом письмового повідомлення кредитором про це боржника. Як вже судом мотивовано, позивач не довів , що повідомив відповідача письмово про застосовану до нього оперативно-господарську санкцію у форми зміни ціни на відпущену продукцію за видатковою накладною №РН-0004310 від 21.11.2014р. ще у лютому 2015 року. Тоді як відповідач вправі вимагати в судовому порядку її скасування, як це передбачено у ст. 237 ГК України.

Крім того, суд погоджується із запереченнями відповідача стосовно того, що податкова накладна від 21.11.2014р. на суму 62023, 97 грн. (за видатковою накладною №РН-0004310 від 21.11.2014р.) не містить коригування стосовно збільшення позивачем ціни (а.с. 113-114).

Все вищевикладене у сукупності дає підстави суду відмовити позивачу у стягненні 29100,00 грн, на які збільшено ціну на відпущену продукцію за видатковою накладною №РН-0004310 від 21.11.2014р. В сумі 38023,98 грн позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Заяву відповідача в частині застосування строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також штрафу і пені, суд відхиляє , оскільки правило ч.1 ст. 259 ЦК України надає сторонам право у договорі збільшити її строки ( як загальний, так і спеціальний).

У п.7.2 Договору №1085 О сторони погодили збільшити строк позовної давності до п'яти років щодо вимог про стягнення заборгованості, неустойки та збитків.

Посилання відповідача на Господарський кодекс України, який начебто встановлює інші строки позовної давності у сфері господарювання, не заслуговують на увагу, оскільки спростовується приписами ст. 223 цього Кодексу.

Щодо матеріально-правової вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму 26 622, 97 грн. та 3% річних на суму 3 448, 47 грн.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних ґрунтуються на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат за видатковими накладними №РН-0004125 від 05.09.2014р. за період 26.09.2014р. по 19.10.2014р., №РН-0004198 від 03.10.2014р. за період з 25.10.14р. по 16.12.2014р., №РН-0004310 від 21.11.2014р. за період 12.12.2014р. по 10.10.2017р. на загальну суму 26 622, 97 грн. перевірено господарським судом та визнаються арифметично правильними, тому підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем.

При здійсненні перевірки розрахунків 3% річних на суму 3 448, 47 грн., нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем арифметично правильно здійснені вказані розрахунки, тому підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Окрім того, відповідач визнав ці позовні вимоги.

Щодо матеріально-правових вимог про стягнення пені на суму 11076, 92 грн. та 3802, 40 грн. штрафу.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем нарахована пеня в сумі 11076, 92 грн. в розмірі подвійної облікової сставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення, згідно п. 5.5. Договору №1085 О та з урахуванням позовної давності у п'ять років згідно ст. 259 ЦК України та п. 7.2. Договору №1085 О.

Розмір штрафу 10% від вартості поставленої партії продукції на суму 3 802, 40 грн. позивачем нарахований згідно п. 5.8. Договору №1085 О та з урахуванням позовної давності у п'ять років згідно ст. 259 ЦК України та п. 7.2. Договору №1085 О.

Господарський суд, перевіривши розрахунки суми пені в розмірі 11076, 92 грн. та суми штрафу в розмірі 3802, 40 грн. визнав їх арифметично правильними, тому задовольняє їх в повному розмірі.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку скористатися нормою п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, призначити засідання суду для вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Центр соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів" Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів (10003, м. Житомир, вул. Домбровського , буд. 38, код ЄДРПОУ 25308070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Енергія" ( 09634, Київська область, Рокитнянський район, с. Синява, вул. Шевченка,101, код ЄДРПОУ 35512202):

- 38023,98 грн основного боргу,

- 26622,97 грн інфляційних втрат,

-3448,47 грн 3 % річних,

-11076,92 грн пені,

- 3802,40 грн штрафу,

- 1415,65 грн судового збору.

Видати наказ.

3. У стягненні 29100,00 грн основного боргу відмовити.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи на 14 лютого 2018 року о 14:30 год. у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський,3/65 в залі судових засідань № 109 без виклику сторін.

5. Відповідачу у строк до 08 лютого 2018року надати через діловодну службу суду супровідним листом та в цей самий строк надіслати на юридичну адресу позивача листом з описом вкладення докази щодо розміру понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.02.18

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1-у справу, 2- 3 сторонам (рек. з пов.)