Рішення

від 07.02.2018 по справі 906/301/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. м. Житомир Справа № 906/301/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Гребеннікова Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванчук В.М. - довіреність №36 від 18.04.2017;

Мазяр С.П. - директор, протокол № 1 від 12.10.1993;

від відповідача: Поліщук І.В. - керівник, паспорт НОМЕР_1 вид. 01.03.1997.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ"

до Виробничого будівельно-монтажного підприємства "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна

Позивач звернувся з позовом про визнання за ним права власності на наступні об'єкти нерухомого майна (будівлі), що розташовані за адресою: 10003, м.Житомир, проспект Незалежності 10-д, згідно технічного паспорту Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 10.03.2017 в інвентаризаційній справі №16864:

- прохідна літера "В" площею 9,1 кв.м.;

- склад в стані реконструкції літера "Г" загальною площею 95,7 кв.м.;

- електроцех літера "Д" площею 297,5 кв.м:

прибудова 2-1 до електроцеху літера "Д" площею 78,6 кв.м.;

прибудова 2-2 до електроцеху літера "Д" площею 55,4 кв.м.;

прибудова 2-3 до електроцеху літера "Д" площею 90,0 кв.м.;

- склад 1-1 літера "Л" площею 38,5 кв.м.;

- склад 1-1 літера "М" площею 57,6 кв.м.;

- огорожа цегляна № 2-3.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує договором купівлі-продажу приміщень від 29.01.1996, актом передачі майна АТЗТ "Хорс" ТОВ "Світ" від 05.02.1996, витягами з інвентаризаційної справи №16864, а також державним актом на право власності на землю серії ЖТ №014338 від 25.10.2002, на якій розташоване спірне майно.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях №58 від 08.11.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2018 надав письмове пояснення, в якому зазначив, що висновок судової будівельно-технічної експертизи вважає повним, достатньо обґрунтованим і професійним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ" (Сторона-1, позивач) та Виробничим будівельно-монтажним підприємством "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Сторона-2, відповідач) укладено договір про наміри (а.с. 31), за умовами якого сторони домовились про наміри укласти договір оренди нежитлових приміщень до 01.04.2017.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору про наміри Сторона-1 має наміри передати, а Сторона-2 прийняти в орендне користування приміщення згідно переліку, що розташовані за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 10-д.

Проте, 02.04.2017 відповідач надіслав позивачу листа, в якому повідомив, що на виконання договору про наміри від 10.03.2017 не може укласти з останнім договір оренди нежитлових приміщень із причин відсутності у ТОВ "Світ" належних правовстановлюючих документів на ці приміщення (а.с. 32).

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ" звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 10-д.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 15 ЦК Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на захист цивільних прав та інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч.2 ст.16 ЦК України).

Так, статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий спосіб захисту як "визнання права" може застосовуватись у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права, тобто в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права (постанова Вищого господарського суду України від 27.11.2014 у справі №35/398).

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, у матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу приміщень від 29.01.1996, укладений між Акціонерним товариством закритого типу "Хорс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ" (покупець - позивач) (далі - Договір від 29.01.1996) (а.с. 10).

Відповідно до п.1.1 даного договору продавець продає, а покупець купує господарські приміщення в м. Житомирі, по вул. Ватутіна, 10-а, розташовані на земельній ділянці площею 0,44га, згідно плану розміщення будівель, а саме: кузню, приміщення РСУ, приміщення тарної дільниці, прохідну з воротами і огорожею, приміщення цеху електриків, приміщення РМУ, склад для зберігання матеріалів.

Згідно даних позивача оригінал Договору від 29.01.2017 в нього відсутній з причин втрати останнього; наявною є лише його копія.

Водночас, у матеріалах справи міститься реєстраційний напис на документі про право власності від 25.03.1996, який свідчить про той факт, що нежитлові приміщення по вул. Ватутіна, 10-а у м. Житомирі, зареєстровані на праві власності за ТОВ "Світ" та записані в реєстрову книгу за реєстровим №100 (інвентарна справа №16864) (а.с. 12).

03.04.1996 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ" (продавець - позивач) та Виробничим будівельно-монтажним підприємством "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець - відповідач) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №2 від 03.04.1996, за умовами якого позивач продав, а відповідач придбав частину приміщень, які були предметом договору купівлі-продажу приміщень від 29.01.1996, а саме: кузню, приміщення РСУ та складу для зберігання матеріалів (а.с. 13). На підтвердження факту передачі вказаного нерухомого майна відповідачу позивачем, останнім подано у матеріали справи акт про передачу приміщень від 03.04.1996 (а.с. 14).

Таким чином, у розпорядженні позивача лишились придбані за договором купівлі-продажу приміщень від 29.01.1996 об'єкти нерухомого майна: приміщення тарної дільниці, прохідна з воротами та огорожею, цех електриків, приміщення РМУ.

При цьому, слід зауважити, що договір купівлі-продажу приміщень від 29.01.1996 був укладений за правилами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (далі - ЦК Української РСР).

Відповідно до ст.128 ЦК Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з м о м е н т у п е р е да ч і р е ч і, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Так, позивачем у матеріали справи подано акт передачі майна АТЗТ "Хорс" ТОВ "Світ" від 05.02.1996, з якого вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв наступні приміщення: кузню, приміщення РСУ, приміщення тарної дільниці, прохідну з воротами і огорожею, приміщення цеху електриків, приміщення РМУ, склад для зберігання матеріалів, розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 10-а та сплатив продавцю його вартість у повному обсязі (а.с. 11).

Тобто, договір купівлі-продажу приміщень від 29.01.1996 укладено у відповідності до норм чинного на час їх підписання Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963.

Таким чином, право власності на частину спірного нерухомого майна, яке є предметом зазначеного договору, а саме: приміщення тарної дільниці, прохідна з воротами та огорожею, цех електриків, приміщення РМУ в позивача виникло в момент його передачі за актом передачі майна АТЗТ "Хорс" ТОВ "Світ" від 05.02.1996.

В матеріалах справи міститься довідка про наявність (відсутність) зареєстрованого майна №459 від 26.04.2017, видана Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради позивачу про те, що до моменту внесення даних в електронну базу - Реєстр прав власності на нерухоме майно (2003 рік) за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 10-А, право власності на нерухоме майно, а саме: прохідна літ. "В", склад матеріалів літ. "Г", електроцех літ. "Е", приміщення ремонтно-механічної дільниці літ. "Б", зареєстровано за ТОВ "Світ", на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.1996, договору про спільну діяльність від 29.01.1996, акту передачі майна від 05.02.1996, реєстраційного напису від 25.03.1996 (а.с. 177).

Водночас, що в матеріалах справи міститься лист Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Житомирської міської ради №12/29У від 02.04.2002, за змістом якого юридичною адресою ТОВ "Світ" та місцезнаходженням спірного нерухомого майна стала адреса: м.Житомир, проспект Незалежності, 10д (а.с. 15). Крім того, згідно Додатку №1 до розпорядження міського голови м. Житомира №112 від 19.02.2016 "Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі" вулицю Ватутіна у м. Житомирі перейменовано на проспект Незалежності (а.с. 189-192). Таким чином, адресою місцезнаходження спірного майна, як і самого позивача, є: м. Житомир, проспект Незалежності, 10д.

Позивач просить суд визнати право власності на прибудову 2-1 до електроцеху літера "Д" площею 78,6 кв.м.; прибудову 2-2 до електроцеху літера "Д" площею 55,4 кв.м.; прибудову 2-3 до електроцеху літера "Д" площею 90,0 кв.м.; склад 1-1 літера "Л" площею 38,5 кв.м.; склад 1-1 літера "М" площею 57,6 кв.м. При цьому прибудову вказаних об'єктів нерухомості до вже існуючих нежитлових приміщень за адресою: м. Житомир, просп. Незалежності, 10-Д було здійснено позивачем протягом 2000-2001 років і за своєю правовою природою дані об'єкти є самочинним будівництвом, що не заперечується самим позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто, самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно, зокрема, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване самочинно нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою.

Аналіз положень ч.3 ст.376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду (п.1.1.10 Висновків Верховного Суду України у цивільних справах за II півріччя 2015р. від 01.02.2016).

Так, матеріалами справи підтверджується, що 27.07.2002 (реєстровий №2027) між Житомирською міською радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ" (покупець - позивач) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (а.с. 16). За умовами даного договору продавець на підставі рішення четвертої сесії двадцять четвертого скликання Житомирської міської ради №38 від 18.07.2002 передає за плату, а покупець оплачує і приймає у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 10-д, загальною площею 1965кв.м, для іншої промисловості, згідно плану земельної ділянки.

На підставі зазначеного вище договору позивачу був виданий державний акт на право власності на землю серії ЖТ №014338 від 25.10.2002 (а.с. 18-19), яким посвідчено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ" на земельну ділянку за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 10-д, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомості.

Таким чином, станом на день звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва - прибудову 2-1 до електроцеху літера "Д" площею 78,6 кв.м.; прибудову 2-2 до електроцеху літера "Д" площею 55,4 кв.м.; прибудову 2-3 до електроцеху літера "Д" площею 90,0 кв.м.; склад 1-1 літера "Л" площею 38,5 кв.м.; склад 1-1 літера "М" площею 57,6 кв.м, позивач був власником земельної ділянки, на якій розташовані, зокрема, і вказані нежитлові приміщення.

При цьому, слід ураховувати положення ч.1 ст.376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, відповідного документа та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-1328цс15).

Так, у матеріалах справи міститься висновок судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №780/12.7 від 15.01.2018 (а.с. 212-240). У даному висновку судовий експерт встановив, що здійснені ТОВ "Світ" прибудови за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 10-д, а саме: прибудова 2-1 до електроцеху літера "Д" площею 78,6 кв.м.; прибудова 2-2 до електроцеху літера "Д" площею 55,4 кв.м.; прибудова 2-3 до електроцеху літера "Д" площею 90,0 кв.м.; склад 1-1 літера "Л" площею 38,5 кв.м.; склад 1-1 літера "М" площею 57,6 кв.м. - загалом відповідають вимогам діючих державних будівельних норм (ДБН) та будівельних норм і правилам (БНіП); досліджувані об'єкти розташовані в межах земельної ділянки з цільовим призначенням "для іншої промисловості"; конструктивні схеми досліджуваних будівель запроектовані так, щоб забезпечити загальну стійкість несучих конструкцій; будівельна готовність - 100%; досліджувані об'єкти не сприяють негативному впливу на суміжні будівлі; зона розміщення об'єктів дослідження забезпечена транспортними магістралями; район забудови сформований окремими виробничими та комерційними будівлями.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва - прибудову 2-1 до електроцеху літера "Д" площею 78,6 кв.м.; прибудову 2-2 до електроцеху літера "Д" площею 55,4 кв.м.; прибудову 2-3 до електроцеху літера "Д" площею 90,0 кв.м.; склад 1-1 літера "Л" площею 38,5 кв.м.; склад 1-1 літера "М" площею 57,6 кв.м обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, варто зауважити, що з матеріалів справи, а саме - технічного паспорту на виробничий будинок вбачається, що замовником технічної інвентаризації спірного нерухомого майна за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 10-Д є ТОВ "Світ" (а.с. 22-28).

Водночас, варто зазначити, що за змістом ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Порядок здійснення державної реєстрації права власності встановлений Розділом ІV Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитись на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідач позов щодо предмету та підстав не спростував, проти визнання права власності на спірні об'єкти за позивачем не заперечував, підтвердив факт тривалого володіння позивачем вищевказаними приміщеннями, про що свідчить відзив на позов (а.с. 38-39).

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховую вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, а також висновок експерта №762/10.17 від 17.10.2017, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ" (10003, м.Житомир, проспект Незалежності 10-Д, ідентифікаційний код 13573559) право власності на об'єкти нерухомого майна (будівлі), що розташовані за адресою: 10003, м.Житомир, проспект Незалежності 10-Д:

- прохідна літера "В" площею 9,1 кв.м.;

- склад в стані реконструкції літера "Г" загальною площею 95,7 кв.м.;

- електроцех літера "Д" площею 297,5 кв.м.

прибудова 2-1 до електроцеху літера "Д" площею 78,6 кв.м.;

прибудова 2-2 до електроцеху літера "Д" площею 55,4 кв.м.;

прибудова 2-3 до електроцеху літера "Д" площею 90,0 кв.м.;

- склад 1-1 літера "Л" площею 38,5 кв.м.;

- склад 1-1 літера "М" площею 57,6 кв.м.;

- огорожа цегляна № 2-3.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ" (10003, м.Житомир, проспект Незалежності 10-Д, ідентифікаційний код 13573559) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) - 25119,50грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.02.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)