Рішення

від 14.09.2012 по справі 2-2439/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 2-2439/11

Провадження № 2/1414/558/12 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.2012 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої А.І.,

при секретарі - Жарліковій Д.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

та представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Демарк до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

В жовтні 2011 року позивач - ПАТ Банк Демарк звернувся до суду із позовом до відповідача - ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача 18 598,71гривню заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що 29 лютого 2008 року відповідач отримав у ВАТ Банк Демарк , правонаступником якого є ПАТ Банк Демарк , кредит у розмірі 10 000,00 гривень для споживчих потреб, з кінцевим строком повернення - до 28.02.2009 року згідно кредитного договору № 80-069.

За користування кредитом було встановлено сплату відсотків в розмірі 22 % річних, та щомісячною комісією в розмірі 50,00 гривень. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місцем надання кредиту в сумі 985,09 грн.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю шляхом видачі готівки позичальнику, про що свідчить заява на видачу готівки від 29.02.2008 р., а відповідач свої обов'язки на вищевказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом утворилась заборгованість. Згідно розрахунку станом на 31 серпня 2011року заборгованість відповідача становить: по сплаті основного боргу - б 742.89 три.;

по сплаті відсотків,нарахованих згідно п. 3.5.1 Кредитного договору - 4 639,86 грн,

щомісячна комісія - 1 800 гри.; пеня - 3 158,91 грн. ,

штраф за несплату відсотків - 1050 грн.; пеня за несплату,відсотків - 1 207, 05 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не бажає добровільно погасити заборгованість за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з нього вищезазначену суму заборгованості.

В судовому засіданні по справі представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяву просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він на прохання свого керівника погодився укласти від свого імені кредитний договір, однак грошових коштів за ним не отримував. Разом із тим, відповідач визнав, що він дійсно підписував деякі документи , пов'язані із отриманням кредиту, але не пам'ятає які саме документи. В подальші судові засідання по справі відповідач ке з'являвся, причини його неявки суду невідомі.

Представник відповідача в судовому засіданні по справі позов не визнав через те , що відповідач не отримував від позивача грошові кошти, вказані в договорі кредиту, а вказаний договір підписав під тиском свого керівника. Разом із цим представник відповідача пояснив, що відповідач дійсно підписував деякі документи для оформлення кредиту, але які саме він не може вказати.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із копії кредитного договору No 80-069 від 29.02.2008 р. (а.с. 6) вбачається, що 29.02.2008 року відповідач ОСОБА_4 отримав в ВАТ Банк „Демарк» , правонаступником якого є ПАТ Банк Демарк , кредит на споживчі потреби у розмірі 10 000,00 гривень згідно кредитного договору № 80-069 з кінцевим строком повернення 27 лютого 2009 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22 % річних. Даний договір підписаний представником позивача та відповідачем. Даних про те, що відповідач не підписував вказаний договір судом не здобуто.

Наміри відповідача щодо укладення цього договору підтверджуються наявними у справі копіями: паспорта позивача (а.с. 11), довідки (а.с. 12), заяви на отримання кредиту (а.с. 14), анкети позичальника (а.с. 15), полісу добровільного страхування (а.с. 19). які підписані відповідачем із зазначенням дати підписання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник посилалися на те, що кредитний договір був укладений під тиском керівника підприємства, де працював відповідач, а грошові кошти за ним відповідач фактично не отримував.

Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд під час попереднього судового засідання та під час судового розгляду роз'яснював сторонам їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 27,31 ЦПК України, в тому числі право відповідача на пред'явлення зустрічного позову. Однак відповідач таким правом не скористався в ході розгляду даної справи та не заявляв зустрічний позов.

Крім цього відповідач та його представник не надали суду доказів на підтвердження того, що кредитний договір був укладений відповідачем під примусом чи тиском іншої особи та в інтересах останнього. Тим більше, що про наявність заборгованості за цим договором відповідач дізнався ще в жовтні 2008 року, про що в матеріалах справи є відповідне повідомлення (а.с. а.с. 25-26), отримавши яке відповідач приходив в установу банку для з'ясування всіх обставин щодо цієї заборгованості. Цих обставин представник відповідача не оспорював, та не представив суду доказів того, що відповідач звертався за захистом своїх порушених прав починаючи з 2008 року.

Через вищевикладене, суд знаходить доводи відповідача та його представника безпідставними, нічим не підтвердженими та не приймає їх до уваги.

У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України , тобто, при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачено умовами укладеного між сторонами договор, а тому борг відповідача станом ка 31 серпня 2011 р. складає 18 598,71 гривень , із яких:

Заборгованість по сплаті основного боргу - 6 742,89 гривень;

відсотки за користування кредитом - 4 639,86 гривень;

несплачена щомісячна комісія - 1 800,00 гривень;

пеня - 3 158,91 гривень,

штраф за порушення строків сплати відсотків - 1 050.00 гривень;

пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом - і 207,05 гривень.

Згідно ст . 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Разом із цим , суд при визначенні розміру заборгованості відповідача враховує положення ч.З ст. 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує матеріальний стан відповідача і тому вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту на загальну суму 15 232,75 грн., яка складається із наступного:

-заборгованість по кредиту - 6 742,89 грн.;

-відсотки за користування кредитом - 4 639,86 грн.;

-пеня - 1 000 гривень;

-несплачена щомісячна комісія - 1 800,00 гривень;

-штраф - 1 050 гривень.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ судового процесу, суму яких, згідно до ст. 80, 81 ЦПК України, належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. З, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд-

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Банк Демарк заборгованість за договором кредиту у розмірі - 15 232.75 грн., судовий збір у розмірі - 152,33 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі - 98.28 грн., а всього на загальну суму - 15 483,36 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят три) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Суддя: Л.І. Селіщева