Рішення

від 16.02.2018 по справі 910/22970/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 16.02.2018Справа №  910/22970/17 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному провадженні справу За позовомдоТовариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА"Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО:ПОЛІССЯ" про стягнення 22 939, 77 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА" (далі – позивач, ТОВ НІКАС ФУД УКРАЇНА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО:ПОЛІССЯ" (далі – відповідач, ТОВ "М'ЯСО:ПОЛІССЯ") про стягнення суми заборгованості по оплаті товару в розмірі 20 808, 00 грн., штрафу в розмірі 1 040, 40 грн., пені в розмірі 708, 39 грн., 3% річних у розмірі 82,30 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 300,68 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № НФУ-280316/1 від 28.03.2016 року призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО:ПОЛІССЯ" про стягнення суми заборгованості по оплаті товару в розмірі 20 808, 00 грн., штрафу в розмірі 1 040, 40 грн., пені в розмірі 708, 39 грн., 3% річних у розмірі 82,30 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 300,68 грн. залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. 25.01.2018 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі, а саме: Акт звірки розрахунків з відповідачем та докази направлення акту на адресу відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО:ПОЛІССЯ" (покупець) було укладено договір поставки № НФУ-280316/1 від 28.03.2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку, на умовах і в терміни, передбачені договором поставити (передати у власність) покупцеві запчастини, вакуумні та термоусадочні пакети, витратні матеріали, інвентар, іменовані надалі Товар, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити замовлений ним товар. Постачальник є виробником товару, що постачається на умовах цього договору. Асортимент, кількість та спосіб поставки товару вказуються в письмовій заявці, яка має бути направлена постачальнику засобами факсимільного або електронного зв'язку за телекомунікаційними даними в договорі. Замовлення може бути зроблене в усній формі (п. 1.2. договору). Передача (приймання-здача) товару здійснюється відповідно до Заявки-специфікації та Правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2010: EXW-склад та/або перевізник постачальника в м. Києві, або СРТ-склад в м. Житомирі в асортименті, кількості та за цінами вказаними в цих Заявках специфікаціях, що тотожно в подальшому відображені в накладних та інших документах (п. 4.1. договору). Пунктом 4.4. договору передбачено, що датою приймання-здачі товару та переходу права власності на товар вважається дата отримання товару покупцем та підписання накладних на товар, з урахуванням п. 4.3 договору. Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України – гривні. Ціна договору включає в себе вартість товару, податки і мита на території України, транспортування до місця поставки (передачі у власність) товару згідно Інкотермс 2010. Покупець оплачує вартість кожної партії товару відповідно до цін, зазначених у відповідних рахунках-фактурах, специфікаціях, заявках-специфікаціях на поставку партії товару. Розрахунки за кожну одержану партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі або в окремих легітимних повідомленнях постачальника. Усі витрати по переказу коштів проводяться за рахунок покупця, окрім випадків повернення коштів покупцю, внаслідок порушення умов договору зі сторони постачальника. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору та виставлених рахунків на умов відстрочення платежу протягом 8 банківських днів з дати прийняття товару (переходу права власності) згідно умов договору та підписання накладних (п.п. 5.4., 5.5. договору). Як вбачається із доводів позивача та наявних у справі фактичних даних, Постачальник поставив відповідачу товар відповідно до наступних видаткових накладних: - № 1366 від 28.08.2017 року на суму 6 816 , 00 грн.; - № 1431 від 05.09.2017 року на суму 4 224, 00 грн.; - № 1611 від 28.09.2017 року на суму 2 520, 00 грн.; - № 1679 від 05.10.2017 року на суму 2 520, 00 грн.; -№ 1693 від 06.10.2017 року на суму 2 172, 00 грн.; -№ 1756 від 17.10.2017 року на суму 2 556, 00 грн. Спір у справі виник у зв'язку із тим, як зауважує позивач, що відповідачем не було сплачено за поставлений товар відповідно до умов договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість. За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду  договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. ст. 180, 181, 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України), він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, оскільки подія, до якої прагнули сторони відбулася. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог. Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.                                                                                           У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що  предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.                                                                                                               За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк  дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265  ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.                                                                         Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Так, у розділі 5 договору сторонами було визначено порядок розрахунків та ціну товару, який поставляється. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивач посилається на належним чином оформлені видаткові накладні на загальну суму 20 808, 00 грн., копії яких долучено до позовної заяви. Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО:ПОЛІССЯ" не надано належних доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20 808, 00 грн. підлягають задоволенню. Крім суми основного боргу позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 040, 40 грн., пені в розмірі 708, 39 грн., 3% річних у розмірі 82, 30 грн. та інфляційних витрат у розмірі 300, 68 грн. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Пунктом 8.3 договору поставки встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, що оплачується на умовах відстрочення платежу, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити на його користь суму боргу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Крім цього у випадку затримки оплати більш ніж на 15 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 5% від несвоєчасно сплаченої суми. Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі № 20/246-08, що згідно Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати товару, в ому числі затримки більш як на 15 календарних днів, тоді позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1 040, 40 грн. підлягають задоволенню. За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 708, 39 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі. Щодо вимог про стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат суд вважає за необхідне вказати на наступне. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано до стягнення: - 3% річних у розмірі 82, 30 грн. - інфляційні нарахування у розмірі 300, 68 грн. Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). За результатами здійсненої за допомогою системи “ЛІГА” перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% відсотків річних, судом встановлено, що розрахунок стягуваних сум було проведено позивачем вірно. Таким чином, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО:ПОЛІССЯ" підлягають 3 % річних у розмірі 82, 30 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 300, 68 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА" підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА" задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО:ПОЛІССЯ" (01024,  м. Київ, вул. Шовковична, 18-В; код ЄДРПОУ 39935718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУС УКРАЇНА" (01042, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, офіс 218; код ЄДРПОУ 39223372) сум основного боргу у розмірі 20 808, 00 грн., штраф у розмірі 1 040, 40 грн., пеню у розмірі 708, 39 грн., 3% річних у розмірі 82,30 грн., інфляційні нарахування у розмірі 300, 68 грн. та судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.02.2018 року. Суддя                                                                                                        Ю.О. Підченко