Рішення

від 12.02.2018 по справі 920/1199/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.2018 Справа № 920/1199/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,

розглядається в порядку спрощеного позовного провадження справа № 920/1199/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-ЕКОПРОЕКТ" (м. Суми),

до відповідача Фізичної особи-підприємця Жужи Любові Володимирівни (с. Сад, Сумський район, Сумська область),

про стягнення 9249 грн. 00 коп. на підставі договору поставки № 74, укладеного між сторонами 18.10.2017,

За участю представників сторін:

від позивача - Пасічник А.В. (довіреність від 01.09.2017);

від відповідача - Сінько О.А. (ордер серії СМ № 94 від 08.01.2018);

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жужи Любові Володимирівни 9249 грн. 00 коп. на підставі договору поставки № 74, укладеного між сторонами 18.10.2017, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки у повному обсязі оплаченого позивачем згідно з рахунком - фактурою № 443 від 18.10.2017 бетону.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 191 від 10.01.2018), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за його необґрунтованістю. Відповідач зазначає, що за договором № 74 позивачу було фактично постановлено 50 кубічних метрів бетону. Всі водії, що безпосередньо здійснювали постачання бетону мали при собі документи на постачання бетону, і намагались підписати ці документи у працівників позивача, що знаходились на об'єкті постачання. Але працівники зазначали, що вони не мають повноважень на таке підписання та зазначали, що підпише керівник. Ця обставина підтверджується показами свідків (водіїв), що постачали бетон. Крім того, документи передавались свідком Луговим С.В., що він особисто підтверджує в своїй заяві. Доповідна записка, що була складена позивачем 19.10.2018 не містить обов'язкових реквізитів, що передбачені п.16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання №П-6 від 15.06.1965, а саме відсутні підписи працівників, які безпосередньо були присутні при прийманні продукції (на місці приймання бетону взагалі не був присутній представник позивача, який би мав повноваження на підписання документів). Відповідач просить суд врахувати при розподілі судових витрат витрати відповідача в розмірі поданого розрахунку, а саме 9360 грн. 00 коп., з яких 8160 грн. 00 коп. витрати на правову допомогу по справі № 920/1199/17, 1200 грн. 00 коп. витрати за нотаріальні послуги по справі ТОВ "БК-Екопроект".

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту поставки позивачу бетону. Після отримання відзиву, адвокат позивача звернувся із адвокатським запитом до підрядної організації (ТОВ Комформ ), працівники якої проводили роботи по бетонуванню. У відповіді на запит директор товариства підтвердив той факт, що його працівниками було розвантажено у траншеї 45 куб.м. бетону, замість 50 куб.м. Також він повідомив, що незаповнену частину фундаменту було закладено цеглою. Викладені у позові факти можуть бути підтверджені кошторисною документацією по об'єкту будівництва. Зокрема, у складеній ТОВ Комформ підсумковій відомості ресурсів від 01.10.2017 вказується, серед іншого, що для будівництва необхідно 50 м куб. бетону марки М 250. Аналогічна інформація міститься у Локальному кошторисі на будівельні роботи від 01.10.2017. У зв'язку з недопоставкою бетону було прийнято рішення закласти решту фундаменту цеглою. У Підсумковій відомості ресурсів (витрати по факту) за звітний період жовтень 2017 року вказано, що було використано в будівництві вже 45 м куб. бетону; у Підсумковій відомості ресурсів (витрати по факту) за звітний період листопад 2017 року вказано, що було використано 2000 шт. цегли керамічної. Також у Локальному кошторисі на будівельні роботи від 24.11.2017 вказано такий вид робіт, як улаштування окремих ділянок стрічкового фундаменту з цегли керамічної (кількість - 5,076 м. куб). В Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017року (форма КБ-2В) вказується, що серед іншого було проведено роботи з улаштування фундаменту стрічкового об'ємом 45 м. куб. В Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року (форма КБ-2В) вказується, що було проведено улаштування окремих ділянок фундаменту з цегли керамічної в об'ємі 5,076 м куб. В Акті на закриття прихованих робіт (додаток К до ДБН А.3.1 -5:2009) від 24.11.2017 прямо вказується, що були допущені такі відхилення від проектної документації: у зв'язку з недопоставкою 5 м куб. бетону незаповнені окремі ділянки стрічкового фундаменту закладено цеглою до проектних розмірів; поставлявся бетон іншої марки М 200 .

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що всупереч положенням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої постановою 15.06.1965р. №П-6, позивач не викликав представника відповідача для складання акту нестачі, не направив відповідачу претензії щодо нестачі з таким актом. Відповідач просить суд долучити до матеріалів справи деталізацію розрахунку судових витрат відповідача, згідно з яким витрати на правову допомогу по справі № 920/1199/17 складають 8160 грн. 00 коп., витрати за нотаріальні послуги по справі ТОВ "БК-Екопроект" - 1200 грн. 00 коп.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку .

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 між сторонами укладено договір № 74 за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу бетон у кількості згідно з рахунком, який позивач зобов'язався оплатити у триденний строк згідно з рахунком на оплату.

За умовами п. 2.1. договору відповідач зобов'язується поставити бетон відповідної якості та у строки, узгоджені з позивачем.

Поставка продукції здійснюється транспортом постачальника (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, відповідач надає позивачу весь пакет документів за фактом оплати рахунків та отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2017 відповідачем позивачу було виставлено рахунок-фактуру № 443 на оплаті бетону у кількості 50,00 куб.м. загальною вартістю 92490 грн. 02 коп.

Вказаний рахунок-фактура оплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 6152 від 18.10.2017.

19.10.2017 позивачем видана довіреність № 243 інженеру-технологу Ключко С.А. на отримання бетону М 250 у кількості 50 куб.м.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 9249 грн. 00 коп. позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки у повному обсязі оплаченого позивачем згідно з рахунком - фактурою № 443 від 18.10.2017 бетону, зокрема недопоставки бетону у кількості 5 куб.м.

На підтвердження позовних вимог позивач подав наступні докази: копію договору № 74 від 18.10.2017, копію рахунку-фактури № 443 від 18.10.2017, копію платіжного доручення № 6152 від 18.10.2017, копію довіреності № 243 від 19.10.2017, копію доповідної записки Ключко С.А., згідно з якою на будівельний об'єкт було поставлено бетон не в повному обсязі, замість 50 куб.м. поставлено 45 куб.м. Також додатково позивач подав відповідь ТОВ Комформ на адвокатський запит, копії підсумкової відомості ресурсів від 01.10.2017, підсумкової відомості ресурсів (витрати по факту) за звітний період жовтень 2017 року, підсумкової відомості ресурсів (витрати по факту) за звітний період листопад 2017 року, локального кошторису на будівельні роботи від 24.11.2017, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 р. (форма КБ-2В), акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 р. (форма КБ-2В), акту на закриття прихованих робіт (додаток К до ДБН А.3.1 -5:2009) від 24.11.2017.

Відповідач вказує на те, що позивачу було фактично постановлено 50 кубічних метрів бетону. Всі водії, що безпосередньо здійснювали постачання бетону мали при собі документи на постачання бетону, і намагались підписати ці документи у працівників позивача, що знаходились на об'єкті постачання. Але працівники зазначали, що вони не мають повноважень на таке підписання та зазначали, що підпише керівник.

На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач подав наступні докази: нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, копію договору надання послуг по виготовленню бетону та розчинів № 1 від 01.03.2017, укладеного між відповідачем та ТОВ Ікар зі специфікацією № 1 від 01.04.2017, копію рапорту ТОВ Ікар про відвантаження бетону з виробництва 19.10.2017, копії рахунку №99 від 06.10.2017 та акту здачі-прийомки виконаних робіт з виготовлення бетону №99 від 31.10.2017, копії талонів замовника із зазначенням часу, копію договору №11 про надання послуг перевезення бетону, копії рахунку №38 та акту №1 від 19.10.2017 про надання транспортних послуг, копії договору про надання послуг бетонозмішувача №04/08/17, акту надання послуг №27 від 19.10.2017, рахунку на оплату послуг №238 від 19.10.2017, копії товарно-транспортних накладних №29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 від 19.10.2017 на постачання бетону у кількості 50 куб.м., флеш-накопичувач з відеозаписами з камер відеоспостереження, з яких вбачається факт постачання бетону.

Згідно зі ст.ст. 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За приписами ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.

Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Умовами договору, зокрема п. 2.2. договору визначено, що відповідач надає позивачу весь пакет документів за фактом оплати рахунків та отримання товару.

При цьому, які саме документи повинні бути передані позивачу при поставці бетону сторонами у договорі не визначено.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що сторони всупереч положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не оформили будь-яких двосторонніх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме приймання-передачі бетону.

Учасниками справи визнається факт поставки бетону у кількості 45 куб.м. за договором № 74 від 18.10.2017, тому ці обставини не підлягають доказуванню у справі № 920/1199/17.

Однак, факт не оформлення двосторонніх первинних документів, що засвідчують факт приймання-передачі бетону в тому числі, отримання якого позивач визнає, унеможливлює встановлення факту недопоставки товару.

Надана позивачем доповідна записка від 19.10.2017, складена уповноваженою на отримання бетону особою, не є належним та допустимим доказом недопоставки товару. У вказаній записці відсутні будь-які посилання на відсутність документів на бетон, при цьому засвідчено факт прийняття бетону у кількості 45 куб. м. Яким саме чином було перевірено кількість бетону, що поставляється, уповноваженою особою не пояснено. Вказана записка складена в односторонньому порядку та адресована ТОВ КБ-Екопроект .

Так само, за відсутності двосторонніх первинних документів, що засвідчують факт приймання-передачі бетону, відповідь ТОВ Комформ на адвокатський запит, підсумкова відомість ресурсів від 01.10.2017, підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) за звітний період жовтень 2017 року, підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) за звітний період листопад 2017 року, локальний кошторис на будівельні роботи від 24.11.2017, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 р. (форма КБ-2В), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 р. (форма КБ-2В), акт на закриття прихованих робіт (додаток К до ДБН А.3.1 -5:2009) від 24.11.2017 не є належними, достовірними та допустимими доказами на підтвердження факту недопоставки відповідачем позивачу бетону у кількості 5 куб. м. за договором № 74 від 18.10.2017.

Надані відповідачем нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, копія договору надання послуг по виготовленню бетону та розчинів № 1 від 01.03.2017, укладеного між відповідачем та ТОВ Ікар зі специфікацією № 1 від 01.04.2017, копія рапорту ТОВ Ікар про відвантаження бетону з виробництва 19.10.2017, копії рахунку №99 від 06.10.2017 та акту здачі-прийомки виконаних робіт з виготовлення бетону №99 від 31.10.2017, копія договору №11 про надання послуг перевезення бетону, копії рахунку №38 та акту №1 від 19.10.2017 про надання транспортних послуг, копії договору про надання послуг бетонозмішувача №04/08/17, акту надання послуг №27 від 19.10.2017, рахунку на оплату послуг №238 від 19.10.2017, відеозаписи з камер відеоспостереження, свідчать про отримання відповідачем послуг автобетонозмішувача, виготовлення бетону, його відвантаження з виробництва, перевезення, при цьому не є належними, достовірними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу та прийняття останнім бетону у кількості 50 куб. м. за договором № 74 від 18.10.2017. Суд зауважує, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Що стосується копій талонів замовника, крім талону на поставку 6 куб.м. бетону, відповідні талони не містять підпису замовника. Копії товарно-транспортних накладних №29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 від 19.10.2017 на постачання бетону у кількості 50 куб.м., не містять підпису уповноваженої особи вантажоодержувача про прийняття товару.

При цьому, матеріали справи не містять достовірних доказів пред'явлення сторонами одна до одної будь-яких претензій щодо поставки бетону: ні претензій щодо підписання первинних документів на отримання бетону з боку відповідача, ні претензій щодо надання відповідних документів відповідачем з боку позивача, ні претензій останнього щодо недопоставки товару.

З договору вбачається, що сторонами не визначено порядку приймання-передачі бетону.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Приймання продукції за кількістю здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 (1965р.), яка застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Згідно з п. 11. Інструкції, приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Підприємство-одержувач зобов'язане, крім іншого, забезпечити точне визначення кількості продукції, що надійшла (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, зв'язок, кип, пачок і т. п.); систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Відповідно до п. 12 Інструкції, приймання продукції за кількістю проводиться за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описами, пакувальними ярликами та ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні .

При одночасному отриманні продукції в декількох вагонах, контейнерах або автофургонах, вартість якої оплачується за одним розрахунковим документом, одержувач зобов'язаний перевірити кількість продукції, що надійшла в усіх вагонах, контейнерах або автофургонах, якщо обов'язковими для сторін правилами або договором не передбачена можливість часткової (вибіркової) перевірки.

В акті приймання має бути зазначено кількість продукції, що надійшла окремо в кожному вагоні, контейнері або автофургоні.

Відповідно до п. 16 Інструкції, якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідною продукцією.

Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції.

Згідно з п. 17 Інструкції, одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акта представника відправника з того ж міста.

Представник відправника (виготовлювача) з того ж міста зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки, а щодо продукції, яка швидко псується, - протягом 4 год. після отримання виклику.

Відповідно до п. 18. Інструкції, при неявці представника відправника (виготовлювача) за викликом одержувача, а також у випадках, коли виклик представника відправника (виготовлювача) не є обов'язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу проводиться: а) за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (виробник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

За приписами п. 25 Інструкції, якщо під час приймання продукції за участю представника, зазначеного в п. 17 або п. 18 цієї Інструкції, буде виявлена недостача продукції проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описи, в пакувальних ярликах та ін. ), то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт повинен бути складений в той же день, коли недостача виявлена.

Пунктом 29 Інструкції передбачено, що претензія у зв'язку з недостачею продукції пред'являється відправнику (постачальнику) у встановлений термін. До претензії про недостачу продукції повинен бути прикладений акт про недостачу з додатками, зазначеними в п. 27 цієї Інструкції, якщо їх немає у відправника (виготовлювача, постачальника).

Докази вчинення дій визначених Інструкцією, за фактом недостачі бетону, матеріали справи не містять, такі докази позивачем не подані.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення ст. 73 ГПК України, згідно з якими позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд відмовляє у задоволенні позову за його необґрунтованістю, оскільки позивачем не подано належних, достовірних, допустимих доказів на підтвердження факту недопоставки відповідачем бетону у кількості 5 куб.м. за договором № 74 від 18.10.2017.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача по справі складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Згідно з розрахунком судових витрат відповідача, витрати на правову допомогу по справі № 920/1199/17 складають 8160 грн. 00 коп., витрати за нотаріальні послуги по справі ТОВ "БК-Екопроект" - 1200 грн. 00 коп. (посвідчення підписів 6 свідків).

Факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката (ордер серії СМ № 94 від 08.01.2018) в сумі 8160 грн. 00 коп. підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 05.01.2018. Згідно з деталізацією розрахунку судових витрат на правничу допомогу вартість однієї години послуг адвоката становить 680 грн. 00 коп. Адвокатом в межах надання послуг здійснено аналіз чинного законодавства щодо правовідносин, що були предметом позову - 0,5 годин, аналіз позовної заяви та доказів, наданих позивачем - 0,5 годин, відбирання показів свідків (6 осіб) - 3 години, аналіз відео на флеш-накопичувачі - 1 година, складання аналізу-таблиці доповідної записки позивача - 1,5 години, копіювання документів відповідача - 0,5 години, складання відзиву на позов - 5 годин.

Відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з фактичних обставин даної справи, розмір витрат на правничу допомогу суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору в сумі 1600 грн. 00 коп. Оскільки як встановлено судом, сторони всупереч положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не оформили будь-яких двосторонніх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме приймання-передачі бетону, що унеможливлює встановлення факту недопоставки бетону, враховуючи відмову у позові, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідачу за рахунок позивача відшкодовуються витрати на правничу допомогу в сумі 800 грн. 00 коп., витрати відповідача на нотаріальні послуги покладаються на відповідача, так як нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, не прийняті судом в якості належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу та прийняття останнім бетону у кількості 50 куб. м. за договором № 74 від 18.10.2017.

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-ЕКОПРОЕКТ" (вул. Черкаська, 7, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 37186106) на користь Фізичної особи-підприємця Жужи Любові Володимирівни (вул. Селекційна, буд. 61, с. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, іден. номер 1809405760) 800 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.02.2018

СУДДЯ О.Ю.РЕЗНІЧЕНКО