Постанова

від 13.02.2018 по справі 910/13255/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р. Справа№ 910/13255/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СЕМУВАН

на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 р.

у справі №910/13255/17 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю СЕМУВАН

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл-Трейдінг Груп

3) Товариства з обмеженою відповідальністю АТП-1

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Траф Альянс

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Укрнедратехнологія

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕМУВАН , Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл-Трейдінг Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю АТП-1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Траф Альянс про визнання недійсним повністю з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 02.02.2017 р. №02/02, укладеного між ТОВ СЕМУВАН та ТОВ Стіл-Трейдінг Груп , про визнання недійсним повністю з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 15.09.2016 р. №15/09, укладеного між ТОВ Стіл-Трейдінг Груп та ТОВ АТП-1 , про визнання недійсним повністю з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 24.03.2016 р. №24/03, укладеного між ТОВ АТП-1 та ТОВ Траф Альянс .

Позовна заява мотивована тим, що 09.04.2015 р. між позивачем та відповідачем-4 було укладено договір поставки, відповідно до умов якого відповідач-4 зобов'язався поставити позивачу товар, а позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим договором. Проте, за умовами договору відступлення права вимоги № 24/03 від 24.03.2016 р. відповідач-4 передав відповідачу-3, відповідач-3 за умовами договору відступлення права вимоги № 15/09 від 15.09.2016 р. передав відповідачу-2, а відповідач-2 за умовами договору відступлення права вимоги № 02/02 від 02.02.2017 р. - відповідачу-1 право вимоги виконання зобов'язань по договору поставки № 1502046 від 09.04.2016 р. Оскільки вказані договори відступлення права вимоги підписані без письмової згоди позивача, обов'язковість надання якої передбачено в п. 13.6 договору поставки № 1502046, позивач просить визнати договори відступлення права вимоги № 24/03 від 24.03.2016 р., № 15/09 від 15.09.2016 р. та № 02/02 від 02.02.2017 р. - недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2017 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Науково-виробниче об'єднання Укрнедратехнологія .

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2017 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р., укладений між ТОВ АТП-1 та ТОВ Траф Альянс . Стягнуто з ТОВ АТП-1 на користь ПАТ Нікопольський завод феросплавів витрати по сплаті судового збору в сумі 800,00 грн. Стягнуто з ТОВ Траф Альянс на користь ПАТ Нікопольський завод феросплавів витрати по сплаті судового збору в сумі 800,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки матеріали справи не містять доказів письмової згоди позивача на укладення оспорюваного правочину, зокрема, договору відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. щодо передачі прав вимоги виконання зобов'язань позивача за договором поставки № 1502046 від 09.04.2015 р., обов'язковість якої передбачена сторонами в п. 13.6 вказаного договору поставки, то суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність даного договору про відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. положенням ч. 1 ст. 516 ЦК України, що зумовлює визнання такого договору недійсним з моменту його укладення на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України. За таких обставин, оскільки спірний договір відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. на момент його укладення суперечив ч. 1 ст. 203 ЦК України, як такий, що вчинений без згоди позивача всупереч умовам п. 13.6 договору поставки № 1502046 від 09.04.2015 р., встановленим на підставі ч. 1 ст. 516 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого договору недійсним з моменту його укладення. Водночас, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № 15/09 від 15.09.2016 р. та № 02/02 від 02.02.2017 р., оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин - договір відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р., не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ СЕМУВАН звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін. Також позивачем було долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідачів та третьої особи, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , вводяться в дію зміни до відповідних процесуальних законів. Зокрема, відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням викладеного, розгляд апеляційної скарги ТОВ СЕМУВАН здійснено за приписами ГПК України в новій редакції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.04.2015р. між ТОВ Траф Альянс (постачальник) та ПАТ Нікопольський завод феросплавів (покупець) було укладено договір №1502046 поставки, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

За приписами п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору №1502046 від 09.04.2015 р., загальна вартість товару за цим договором складає суму вартості за всі партії товару за всіма специфікаціями (додатками) до даного договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) до договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначена в п.4.2 даного договору, встановлюється у національній валюті України гривні.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 3.3, 3.9 договору №1502046 від 09.04.2015 р., детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться у специфікації (додатку) до цього договору. Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 у чинній редакції, яка погоджена сторонами. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки та за умов, визначених у специфікації (додатку) до цього договору. Кількість товару, що підлягає поставці, зазначається у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 11.1 договору №1502046 від 09.04.2015 р., останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2015 р., але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Умовами п. 13.6 договору №1502046 від 09.04.2015 р. встановлено, що постачальник має право передавати третім особам зобов'язання за договором лише за письмовою згодою покупця.

24.03.2016 р. між ТОВ АТП-1 (новий кредитор) та ТОВ Траф Альянс (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №24/03, згідно п.1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань:

1.1.1. за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р., укладеним між первісним кредитором та ПАТ Нікопольський завод феросплавів (боржник);

1.1.2. за договором поруки №01/03 від 01.03.2016 р., укладеним між первісним кредитором та поручителем ТОВ Науково-виробниче об'єднання Укрнедратехнологія , згідно якого забезпечуються зобов'язання ПАТ Нікопольський завод феросплавів за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р., укладеним з первісним кредитором.

За цим договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов'язань: оплати грошових коштів в сумі 16976558,71 грн. (п.1.2 договору №24/03 від 24.03.2016 р.).

Відповідно до п. 3.4 підписаного сторонами правочину до нового кредитора переходять всі права, у тому числі, право вимоги 3% річних, інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до остаточного його виконання сторонами (п.5.2 договору №24/03 від 24.03.2016 р.).

15.09.2016 р. між ТОВ Стіл-Трейдінг Груп (новий кредитор) та ТОВ АТП-1 (первісний кредитор) був підписаний договір №15/09 відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань:

1.1.1. за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р., укладеним між первісним кредитором та ПАТ Нікопольський завод феросплавів (боржник);

1.1.2. за договором поруки №01/03 від 01.03.2016 р., укладеним між первісним кредитором та поручителем ТОВ Науково-виробниче об'єднання Укрнедратехнологія , згідно якого забезпечуються зобов'язання ПАТ Нікопольський завод феросплавів за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р., укладеним з первісним кредитором.

За цим договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов'язань: оплати грошових коштів в сумі 16976558,71 грн. (п.1.2 договору №15/09 від 15.09.2016 р.).

Відповідно до п.3.4 підписаного сторонами правочину, до нового кредитора переходять всі права, у тому числі, право вимоги 3% річних, інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до остаточного його виконання сторонами (п.5.2 договору №15/09 від 15.09.2016 р.).

02.02.2017 р. між ТОВ СЕМУВАН (новий кредитор) та ТОВ Стіл-Трейдінг Груп (первісний кредитор) був підписаний договір №02/02 відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань:

1.1.1. за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р., укладеним між ТОВ Траф Альянс та ПАТ Нікопольський завод феросплавів (боржник);

1.1.2. за договором поруки №01/03 від 01.03.2016 р., укладеним між ТОВ Траф Альянс та поручителем ТОВ Науково-виробниче об'єднання Укрнедратехнологія , згідно якого забезпечуються зобов'язання ПАТ Нікопольський завод феросплавів за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р.

За цим договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов'язань: оплати грошових коштів в сумі 16976558,71 грн. (п.1.2 договору №02/02 від 02.02.2017 р.).

Відповідно до п.3.4 підписаного сторонами правочину, до нового кредитора переходять всі права, у тому числі, право вимоги 3% річних, інфляційних втрат, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №1502046 від 09.04.2015 р.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до остаточного його виконання сторонами (п.5.2 договору №02/02 від 02.02.2017 р.).

Як стверджує позивач, ПАТ Нікопольський завод феросплавів не надавало своєї письмової згоди на заміну кредитора у зобов'язанні, як це передбачено п.13.6 договору поставки №1502046 від 09.04.2015 р. внаслідок чого, правочини відступлення права вимоги №02/02 від 02.02.2017 р., №15/09 від 15.09.2016 р., №24/03 від 24.03.2016 р. є недійсними.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні визначено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

При цьому, враховуючи закріплене приписами ст. 6 та 627 ЦК України, право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене ч. 1 ст. 516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов'язанні, відсутність передбаченої договором обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

За загальним правилом, заміна кредитора у зобовязання здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України недійсним, оскільки він суперечить положенням ч. 1 ст. 516 ЦК України.

В п. 13.6 договору поставки №1502046 від 09.04.2015 р. зазначено, що постачальник має право передавати третім особам зобов'язання за договором лише за письмовою згодою покупця.

Виходячи зі змісту договору, який є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, недодержання однією із сторін його умов призводить до порушення відповідних прав іншої сторони, за захистом яких остання може звернутися до господарського суду відповідно до ст.ст. 2, 4 ГПК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів письмової згоди позивача на укладення оспорюваного правочину, зокрема, договору відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. щодо передачі прав вимоги виконання зобов'язань позивача за договором поставки № 1502046 від 09.04.2015 р., обов'язковість якої передбачена сторонами в п. 13.6 вказаного договору поставки, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність даного договору про відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. положенням ч. 1 ст. 516 ЦК України, що зумовлює визнання такого договору недійсним із моменту його укладення на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

За таких обставин, оскільки спірний договір відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. на момент його укладення суперечив ч. 1 ст. 203 ЦК України, як такий, що вчинений без згоди позивача всупереч умовам п. 13.6 договору поставки № 1502046 від 09.04.2015 р., встановленим на підставі ч. 1 ст. 516 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання такого договору недійсним з моменту його укладення, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № 15/09 від 15.09.2016 р. та № 02/02 від 02.02.2017 р., то як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин - договір відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р., не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсними наступних правочинів щодо відступлення права вимоги № 15/09 від 15.09.2016 р. та № 02/02 від 02.02.2017 р., які були вчинені після недійсного правочину - договору відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. У цьому разі доцільно застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та інші правові наслідки недійсності правочину, визначені чинним законодавством.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що п.13.6 договору поставки який містить обмеження щодо передачі обов'язків позивача, як боржника, а не на відступлення права вимоги (передачу прав вимоги кредитора) колегією суддів оцінюються критично, оскільки умови п.13.6 договору поставки встановлюють обмеження передачі обов'язків будь-кого зі сторін договору поставки, натомість за договором відступлення права вимоги №24/03 від 24.03.2016 р. було передано право вимоги виконання обов'язків боржника (позивача) за договором поставки по оплаті поставленого товару за договором поставки № 1502046.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ СЕМУВАН , в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕМУВАН залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 р. у справі №910/13255/17 залишити без змін.

Справу №910/13255/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець