Рішення

від 14.02.2018 по справі 676/2762/17

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 676/2762/17 Номер провадження 2/676/171/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 р. Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Слободенюк О.О.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, третя особа - приватний нотаріус Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5,-

встановив:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування. Ухвалою суду залучено в якості третьої особи по справі – приватного нотаріуса Кам‘янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вона є людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, часто хворіє, втратила свою єдину доньку, нікого з рідних та близьких немає. Тому в неї була та є потреба в матеріальній допомозі, в частковім догляді, в госпіталізації до лікарні чи супроводі до лікаря. Для неї також тяжко утримувати будинок - її єдине житло, який заходиться за адресою: вул.Панька Педи, 20, в с.Брага де постійно проживала та проживає з 30.04.1997 року по теперішній чає. Об'єктивні обставини спонукали її прийняти пропозицію відповідачки, що вона буде утримувати якщо подарує їй будинок. Відповідачка завезла її до приватного нотаріуса ОСОБА_5 яка посвідчила правочин 05.11.2008 р. який на руки не видала. Після укладення правочину відповідачка дійсно надавала посильну періодичну допомогу їжею, навідувалася до неї, але вже з листопада 2014 р. перестала цікавитися її здоров‘ям, її потребами, уникати зустрічей, будь-яких розмов, тому вимушена звертатися до сторонніх людей за матеріальною підтримкою та при необхідності госпіталізації до лікарні, в догляді за будинком. В 2016 р. відповідачка позбавила права користуватися газом. Лише в 2017 р. коли в черговий раз звернулася з проханням надавати допомогу вона категорично відмовилася та пояснила, що правочин який укладено з нею не зобов'язує її будь-якими обов'язками щодо догляду чи утримання так як це є безоплатна передача на її користь будинку. При зверненні до адвоката за допомогою було витребувано копії договору дарування та роз‘яснено, що згідно даного правочину мала місце безоплатна передача житлового будинку на користь відповідачки. Позивачка вважає, що відповідний правочин укладений під впливом помилки адже її внутрішнє волевиявлення було направлене на укладення правочину який зобов'язував відповідачку утримувати б її до кінця життя, адже житловий будинок це є єдине її житло де проживала на дату укладення правочину та продовжує проживати в будинку, за цією ж адресою зареєстрована. На дату укладення правочину була людиною пенсійного та похилого віку, відповідачка не перебуває з нею в будь-яких родинних стосунках, часто хворіла та хворіє, не мала ні близьких, ні рідних так як на той час єдина донька трагічно загинула. Позивачка вказує, що вона помилялася щодо природи правочину так як вважала, що укладає договір довічного утримання. Позивачка просить суд винести рішення яким: визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими побутовими будівлями за адресою - вул.Панька Педи, 20, с. Брага, який укладено поміж нею і відповідачкою та посвідчений 05.11.2008 р. приватним нотаріусом Кам‘янець-Подільського районного нотаріального округу - ОСОБА_5, стягнути з відповідачки на її користь витрати, пов'язані з оплатою судового збору. В суді позивачка та її представник позов підтримали, просять його задоволити.

Відповідачка та її представник в суді позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні. Суду відповідачка та її представник пояснили, що з позивачкою познайомилась через колишню співробітницю в 2007 р., на той час вишукували з чоловіком будинок в селі, в 2008 р. позивачка сама запропонувала подарувати їй будинок за умови що його відремонтують та вона залишиться в ньому проживати; з липня 2008 р. почали ремонт в будинку, привезли диван, телевізор, апарат для вимірювання тиску позивачці, мобільний телефон; позивачка сама настояла на укладенні договору дарування, крім цього склала на її користь заповіт на земельний пай; договір позивачкою було підписано після отримання необхідних роз‘яснень нотаріуса; житловий будинок на себе переоформила після укладення договору, а земельну ділянку в грудні 2009 р.; протягом 2008-2016 р. конфліктів з позивачкою не виникало; під час перебування позивачки в лікарні відвідували її там з чоловіком, возили харчі, в 2012 р. провели в будинок газ, відновили паркан біля будинку, замінили в будинку двері, встановили п‘ять нових вікон; возили позивачку в санаторій, привозили їй в село харчі; з 2016 р. відносини погіршилися оскільки не мали можливості возити їй їжу, позивачка почала їх виганяти з хати, вимушені були відключити газ; в ремонт хати вклали біля 6000 доларів США. Представник відповідача просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача оскільки договір було укладено в 2008 р.

Третя особа по справі – приватний нотаріус Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з‘явилась, направила суду заяву в якій просить застосувати до вимог позивачки позовну давність, вимог позивачки не визнає оскільки перед посвідченням договору нею було роз‘яснено правові наслідки укладення договору, договір вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивачку знає з 1990-х років, після смерті доньки вона занепала, в селі в неї родичів не має; неодноразово просила її особисто щоб знайшла людей щоб допомогали їй, доглядали її; років 10 тому побачила, що вже є хтось коло неї, вона казала що має опікунів, бачила що біля неї ходили відповідачка та її чоловік; в 2016 р. прийшла до неї, просила, щоб відвезли її в лікарню, бачила її в сільській раді, вона плакала, казала що опікуни її кинули; позивачка пояснила, що відповідачка їй пояснила що вони їй не опікуни, що тільки подарувала їй хату; позивачка потребує стороннього догляду, опіки над нею.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є сусідкою позивачки з 2000 р., дійсно після смерті доньки позивачка була одинокою, проживала одна, потребувала допомоги, допомагала їй, давала молоко, дійсно позивачка на її користь складала заповіт який потім скасувала, крім неї позивачкою опікувалася певний час поштарка, потім знову вона, позивачка хотіла щоб біля неї хтось постійно був однак цього не могла дозволити оскільки тримала господарство; відповідачка з‘явилась пізніше, опікувалася позивачкою, спочатку позивачка її хвалила однак з часом їх відносини погіршилися, позивачка на зупинці казала що відповідачка стала погано до неї ставитися, не провідує її в лікарні, забрали дошки з подвір‘я.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працює соціальним працівником в сільській раді з 2004 р., на той час позивачка була одинокою, потребувала соціальної допомоги, часто хворіла, шукала опікунів, після укладення угоди з відповідачкою зняла її з обліку, певний час позивачка раділа що знайшла добрих людей, казала що добре доглядають за нею, провели газ в будинок, поміняли вікна, двері, через певний час позивачка почала жалітися на відповідачку що не провідували в лікарні, на її прохання дзвонила відповідачці яка по телефону їй пояснила, що возять позивачці їсти те, що їдять самі, що якщо знайдуться люди які повернуть вкладені нею гроші в будинок то хай забирають позивачку, після погіршення відносин у позивачки відключено газ, вона гріється дровами, дійсно до відповідачки позивачку як одиноку доглядали сусіди.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що є однокласницею позивачки, в 2007 р. вперше за довгий час зустрілися з нею в лікарні де лікувалися, там позивачка просила її знайти людей щоб її доглядали, познайомила її з відповідачкою з якою тривалий час разом працювали і яка шукала хату в селі; була разом з відповідачкою в хаті позивачки там позивачка показувала, що будинок потребує ремонту. Через певний час бачила позивачку на зупинці вона пояснила, що зробила дарчу на відповідачку, хвалила її, казала що вони з чоловіком все роблять по господарству, допомагають їй; недавно вийшла на пенсію, їй дзвонила відповідачка казала що позивачка виганяє її з хати, перед новим роком бачила знову позивачку на зупинці вона їй пояснила, що вигнала відповідачку оскільки вони її не утримують, не возили їй їсти.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонеркою, є одинокою, що підтверджується довідкою Жванецької сільської ради від 07.07.2017 р. № 519(а.с.33), копією свідоцтв про народження(а.с35) та смерть доньки (а.с.36). Позивачка часто хворіє.

Позивачці належав на праві власності житловий будинок № 20 по вул.П.Педи(вул.Калініна) в с.Брага Кам‘янець-Подільського району з господарсько-побутовими будівлями на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 20.05.1988 р., виданого на підставі рішення виконкому Кам‘янець-Подільської районної ради народних депутатів від 24.03.1988 р. за № 49, зареєстрованого Кам‘янець-Подліьським МБТІ 20.05.19888 р. в реєстрову книгу за № 1-12. Також на підставі Державного акту про право приватної власності на землю III ХМ № 047904, виданого Жванецькою сільською радою 03.11.2000 р. згідно рішення виконкому Жванецької сільської ради від 03.06.1995 р. за № 6/155 та від 28.02.2000 р. за № 6/11, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 331, позивачці належала земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і надвірних споруд площею 0,2500 га, розташована в с.Брага Жванецької сільської ради Кам‘янець-Подільського району Хмельницької області(кадастровий номер земельної ділянки: 6822482700:02:001:0024).

05.11.2008 р. між сторонами було укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки згідно якого позивачка як дарувальник безоплатно передала у власність відповідачу як обдарованому належний їй на праві власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями № 20 по вул..П.Педи в с.Брага та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і надвірних споруд площею 0,25 га, розташовану в с.Брага Жванецької сільської ради Кам‘янець-Подільського району Хмельницької області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кам‘янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 2042(а.с.42).

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз’яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Згідно правового висновку, висловленого Верховним Судом України у справі за № 6-93цс16 від 16.03.2016 р., особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдарованому та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдарованому та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

З врахуванням обставин справи позовні вимоги позивачки - визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки укладений 05.11.2008 р. підлягають до задоволення оскільки, на думку суду, позивачкою та її представником доведено що на час укладення договору позивачка неправильно сприйняла фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і це має істотне значення по справі. При цьому суд враховує, що: на час укладення договору позивачка перебувала в 68 річному віці, в зв‘язку з хворобою церебральним атеросклерозом з ГС періодично проходила медичне лікування як амбулаторне так і стаціонарне з приводу церебрального атеросклерозу з ГС, що підтверджується копіями медичної карки амбулаторного хворого та епікризами, які приєднані до матеріалів справи; на той час вже була одинокою оскільки єдина донька в неї померла 27.05.2003 р.; в зв’язку з поганим станом здоров‘я позивачка як особа пенсійного віку, одинока потребувала догляду і сторонньої допомоги, що в суді підтвердили свідки; спірне житло в позивачки було і є на час розгляду справи єдиним, що підтверджується довідками виконкому Жванецької сільської ради від 26.10.2016 р. № 1138(а.с.34) та від 07.07.2017 р.№ 519(а.с.33), поясненнями свідків; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдарованому оскільки після укладення договору дарування позивачка продовжує проживати в будинку. Відповідачка в суді не заперечила, що вона в спірному будинку не проживає. Зазначені обставини на думку суду, підтверджують реальні наміри позивачки на укладення договору довічного утримання, а не договору дарування.

Оскільки позивачка про порушення своїх прав дізналася тільки в 2017 р., а тому саме з цього часу слід рахувати строк позовної давності. З позовом до суду позивачка звернулася 01.06.2017 р., а тому, на думку суду, вимоги відповідача та її представника, третьої особи щодо застосування строків позовної давності підлягають відхиленню.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оспорюваний договір є недійсним, а тому позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81,  141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 216, 229, 261, 717, 727, 728 ЦК України,

Вирішив:

Позов задоволити. Визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 05.11.2008 р., укладений між ОСОБА_4(ІПН НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) та ОСОБА_2(ІПН НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4), посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2042.

Стягнути з ОСОБА_2(ІПН НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь ОСОБА_4(ІПН НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) 640,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено сторонами, третьою особою в апеляційному порядку протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 19.02.2018 р.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В