Постанова

від 25.04.2018 по справі 676/2762/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/2762/17

Провадження № 22-ц/792/621/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар Філіпчук О.С.,

за участю: апелянта ОСОБА_4 та представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу (№676/2762/17) за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року (суддя Вдовичинський А.В.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук Алла Олексіївна, про визнання недійсним договору дарування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є людиною похилого віку, 1940 року народження, часто хворіє, втратила свою єдину доньку, нікого з рідних та близьких немає. Тому в неї була та є потреба в матеріальній допомозі, частковому догляді, госпіталізації до лікарні чи супроводі до лікаря. Вказувала, що їй важко утримувати будинок, який заходиться за адресою: АДРЕСА_1, де вона постійно проживала та проживає з 30.04.1997 року, а тому вона прийняла пропозицію відповідача про утримування взамін на дарування вказаного будинку. Приватний нотаріус Ткачук А.О. посвідчила правочин 05.11.2008 року, однак на руки його не видала. Посилалась на те, що після укладення правочину відповідач надавала посильну періодичну допомогу їжею, навідувалася до неї, але вже з листопада 2014 року перестала цікавитися її здоров'ям, потребами, стала уникати зустрічей, будь-яких розмов, а тому вона вимушена була звертатися до сторонніх людей за матеріальною підтримкою, та, при необхідності, госпіталізації до лікарні.

У 2017 році позивач в черговий раз звернулася з проханням надавати допомогу, однак ОСОБА_4 відмовилася та пояснила, що правочин, який укладено з нею, не зобов'язує її будь-якими обов'язками щодо догляду чи утримання, оскільки це є безоплатна передача на її користь будинку. При зверненні до адвоката за допомогою було витребувано копії договору дарування та роз'яснено, що згідно з цим правочином мала місце безоплатна передача житлового будинку на користь відповідача. Позивач вважає, що відповідний правочин укладений під впливом помилки, адже її внутрішнє волевиявлення було направлене на укладення правочину який зобов'язував відповідача утримувати її до кінця життя. Позивач вказує, що на дату укладення правочину вона була людиною пенсійного та похилого віку, а відповідач не перебуває з нею в будь-яких родинних стосунках, Тому, звертаючись до суду, просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, який укладено 05.11.2008 року між нею і відповідачем, та посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук А.О.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук Аллу Олексіївну.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 05.11.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук А.О., зареєстрований в реєстрі за № 2042. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 640,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що позивач, звертаючись до нотаріуса, мала намір укласти саме договір дарування, а не договір довічного утримання, і зміст договору їй було роз'яснено нотаріусом. Посилається на те, що апелянт не мала наміру погоджуватись на укладання договору дарування чи договору утримання, оскільки вона мала на меті мати власний будинок, кошти на придбання якого у неї були. Апелянт вказує, що надані позивачем докази не підтверджують того, що вона помилялась щодо характеру укладеного договору. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивачу про існування договору дарування стало відомо лише у 2017 році, оскільки жодних доказів цієї обставини надано не було.

В судовому засіданні відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали.

Представник позивача в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав належну оцінку доказам, в результаті чого прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 з господарсько-побутовими будівлями на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 20.05.1988 року, виданого на підставі рішення виконкому Кам'янець-Подільської районної ради народних депутатів від 24.03.1988 року за №49, зареєстрованого Кам'янець-Подільським МБТІ 20.05.1988 року в реєстрову книгу за № 1-12. Також на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Жванецькою сільською радою 03.11.2000 року згідно з рішенням виконкому Жванецької сільської ради від 03.06.1995 року за № 6/155 та від 28.02.2000 року за № 6/11, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 331, позивачці належала земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і надвірних споруд, площею 0,2500 га, розташована в с. Брага Жванецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2).

05.11.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, згідно з яким позивач як дарувальник безоплатно передала у власність відповідача, як обдарованому, належний їй на праві власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і надвірних споруд площею 0,25 га, розташовану в с. Брага Жванецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук А.О., зареєстровано в реєстрі за № 2042 (а.с. 42).

За довідкою Жванецької сільської ради №1138 від 26.10.2016 року, ОСОБА_5 з 1997 року по даний час безперервно була та є зареєстрована і проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності позивачкою наявності обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення при укладенні договору дарування. При цьому, суд врахував: вік позивачки, її стан здоров'я, та потребу у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивачки спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачкою проживати в спірному домоволодінні після укладення договору дарування. А тому, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 статті 229 вказаного Кодексу передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З роз'яснень Пленуму ВСУ, які викладені в п. 19 постанови № 9 від 06.12.2009 року Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Отже, відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдарованого й передача його за умови вчинення на користь будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч вимогам ст. 717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 та ст. 229 ЦК України.

В даному випадку судом було правильно встановлено, що у ОСОБА_5 під час укладення нею договору було відсутнє волевиявлення на безоплатну передачу у власність ОСОБА_4 будинку.

Про відсутність наміру безоплатної передачі будинку свідчить також і той факт, що після укладення спірного договору позивач не змінила реєстрацію свого місця проживання, та після укладення спірного договору надалі продовжувала в ньому проживати.

В правовому висновку у справі № 6-372цс16 від 27.04.2016 року Верховний Суд України зазначив, що наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Не може прийматись судом до уваги посилання в апеляційній скарзі на роз'яснення позивачу нотаріусом при укладенні договору правових наслідків правочину. Оскільки сам по собі факт роз'яснення нотаріусом суті договору, прочитання його тексту позивачем, освіченість останнього, не може бути підставою для висновку про усвідомлення ним фактичних обставин правочину.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про звернення позивачки до суду зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Оскільки, звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, позивачка зазначала, що лише у 2017 році дізналась про порушення своїх прав, отримавши відмову відповідача в наданні допомоги, та одержавши через адвоката у нотаріуса копію договору дарування. Ці обставини не були спростовані в судовому засіданні в суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_4 та її представником, та на підтвердження своїх заперечень відносно цих обставин достовірних доказів не навели. Крім того, як вбачається з пояснень апелянта, договір дарування житлового будинку та земельної ділянки з часу укладення договору знаходився у неї.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи, та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Судді: /підпис/ І.В. П'єнта

/підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ О.І. Талалай

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

Повне судове рішення складено 02 травня 2018 року.

Головуючий у першій інстанції - Вдовичинський А. В. Провадження № 22-ц/792/621/18

Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 21