Окрема думка

від 15.02.2018 по справі 757/55246/17-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1

Ухвалою Верховного Суду, що постановлена колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 14 лютого 2018 року у провадженні № 51-746ск18 по справі №757/55246/17-к, відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою представника Благодійної організації «Благодійний Фонд «Пацієнти України» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, висловлюю окрему думку, виходячи із такого.

1. У касаційній скарзі представник Благодійної організації « Благодійний фонд «Пацієнти України» посилається на те, що слідчий суддя постановив рішення, яке не передбачено КПК України, а саме, про призначення документальної позапланової перевірки. А тому апеляційний суд мав би розглянути апеляційну скаргу на цю ухвалу слідчого судді, виходячи із положень ст. 9 КПК України щодо принципу законності кримінального провадження.

2. Постановою Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року задоволено заяву Генерального прокурора та скасовано ухвалу судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року, а справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції.

У згаданій постанові Верховним Судом України зроблено такий правовий висновок: «Уразі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись наприписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що увипадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України».

3. Відповідно до п. 7 параграфу 3 розділу 4 Закону №2147 від 3.10.2017 року суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

4. Оскільки у згаданому правовому висновку Верховного Суду України немає посилань на окремі види чи категорії ухвал слідчого судді, то,на мою думку,слід розуміти, що він стосується всіх його рішень,якщо їх постановлення не передбачено нормами кримінального процесуального закону.

5. Ухвала Верховного Суду України від 16 листопада 2017 року у справі № 5-357к17, якою відмовлено представнику ТОВ «Агромолпром» у допуску справи до провадження уВерховному Суді України, цього правового висновку не скасовує, не є рішенням по суті заяви, свого правового висновку не містить.

6. За таких обставин вважаю, що рішення про відмову у відкритті провадження єпередчасним. Касаційну скаргу представника Благодійної організації «Благодійний Фонд «Пацієнти України» необхідно було б розглянути у порядку, передбаченому ст.ст.430-442 КПК України, за результатами якого постановити законне таобґрунтоване рішення.

Суддя ОСОБА_1