Постанова

від 08.12.2017 по справі 804/7006/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 р. Справа № 804/7006/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.,

при секретарі судового засідання Стогній К.В.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП-ГАРАНТ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП-ГАРАНТ звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.11.2017 р.:

- визнати протиправними та скасувати припис від 19.10.2017 року №285/4.1-13-226,

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2017 року №285/4.1-13/831 на суму 3200, 00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадововими особами від 13.11.2017 року №285/4.1-13/832 на суму 3072000, 00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі №804/7006/17 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незгоду з висновками, викладеними в акті перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.10.2017 року № 285/4.1-13, оскільки вони є безпідставними, ґрунтуються на недостовірній інформації і не містять достатніх фактичних даних на їх підтвердження, а також зроблені без урахування всіх документів, які надавалися під час перевірки контролюючому органу на підтвердження відсутності порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ ВІП-ГАРАНТ . На підставі викладеного вважає, що припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 19.10.2017 року №285/4.1-13-226 та постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2017 року №285/4.1-13/831 та №285/4.1-13/832 є протиправними та підлягають скасуванню.

У судове засідання 08.12.2017 р. прибули представники позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши припис та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2017 року №285/4.1-13/831 та №285/4.1-13/832.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надано до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що відповідач при проведенні перевірки діяв у відповідності до норм діючого законодавства та правомірно застосував засоби реагування у звязку з виявленими порушеннями вимог законодавства про працю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1-2 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується ОСОБА_3 та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до ОСОБА_3 та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

У відповідності до підпункту 6 пункту 4 Положення, Держпраця відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться в тому числі за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Згідно Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Судом встановлено, що у період з 05.10.2017 р. по 13.10.2017 р. на підставі наказу №217-І від 29.09.2017 р. та направлення на перевірку № 246 від 05.10.2017 р., провідним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_4 було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ТОВ ВІП-ГАРАНТ (код ЄДРПОУ 39202365) за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115, за результатами якої складено акт перевірки №285/4.1-13 від 13.10.2017 року (том 1 а.с.13-47).

Також, судом встановлено, що підставою призначення інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Дніпропетровській області стала інформація, надана листом Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 06.09.2017 року №7157/14 (вх. №5261 від 22.09.2017 року) з питань праці щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки №285/4.1-13 від 13.10.2017 року, перевіркою встановлено порушення ТОВ ВІП-ГАРАНТ вимог ч. 1-4 ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України Про оплату праці , ст. 66, 94 КЗпП України, ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці , ст. 64, ч. 2 ст. 65, ч. 5 ст. 95, ст. ст. 107, 108 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 5 Постанови КМУ Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення .

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, 18.10.2017 року позивачем були направлені заперечення на акт перевірки від 13.10.2017 року №285/4.1-13, відповідь на які була отримана останнім 19.10.2017 року.

На підставі висновків, відображених в акті перевірки №285/4.1-13 від 13.10.2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було видано припис № 285/4.1-13-226 від 19.10.2017 року (том 1 а.с. 48-58) з вимогою усунути у 5-денний термін наступні порушення:

- усунути порушення вимог ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України Про оплату праці , а саме: розробити тарифну сітку та встановити розміри посадових окладів працівникам ТОВ ВІП-ГАРАНТ з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень;

- усунути порушення вимог ст. 66 КЗпП України та ст. 94 КЗпП України, а саме: донарахувати та сплатити заробітну плату працівникам за фактично виконану ними роботу;

- в подальшому дотримуватися вимог ч. 1, ч. 2 ст. 115 КЗпП України, а саме: заробітну плату виплачувати працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- усунути порушення вимог ст. 108 КЗпП України, а саме: нарахувати та виплатити у відповідному розмірі кошти за відпрацьовані нічні години;

- усунути порушення вимог ст. 107 КЗпП України, а саме: нарахувати та виплатити у відповідному розмірі грошові кошти за відпрацьовані святкові години;

- усунути порушення вимог ст. 64 КЗпП України, а саме: провадити надурочні роботи лише з дозволу виборного органу первинної організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації;

- усунути порушення вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 5 положення КМУ № 1078, а саме: нарахувати та виплатити індексацію заробітної плати згідно вимог чинного законодавства.

13.11.2017 року за результатами розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю відповідач виніс постанови про накладення штрафів, а саме:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №285/4.1-13/831, відповідно до якої на ТОВ ВІП-ГАРАНТ за порушення вимог ч. 1-4 ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України Про оплату праці , ст. 66, 94 КЗпП України, ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці , ст. 64, ч. 2 ст. 65, ст. 107, 108 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 3200, 00 грн.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадововими особами №285/4.1-13/832, відповідно до якої на ТОВ ВІП-ГАРАНТ за порушення вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 5 Постанови КМУ Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення , накладено штраф у розмірі 3072000, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими постановами про накладення штрафу та приписом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки ТОВ ВІП-ГАРАНТ порушено вимоги ч. 1-4 статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України Про оплату праці , а саме: згідно з наданим до перевірки штатним розписом працівників ТОВ ВІП-ГАРАНТ на 01.05.2017 року встановлено, що інженеру з охорони праці (код за класифікатором посад 2149.2, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії професіонали) встановлено посадовий оклад у розмірі 3200 грн., електромонтер (код за класифікатором посад 7244, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії кваліфіковані робітники з інструментом) встановлено посадовий оклад у розмірі 3205 грн., оператору пульта керування (код за класифікатором посад 8112, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії кваліфіковані робітники з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування для машин) встановлено посадовий оклад у розмірі 3205 грн., тобто вищеперелічені посадові оклади були встановлені без міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень та відповідно без диференціації розмірів посадових окладів.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

При цьому, згідно з частиною першою статті 95 цього Кодексу мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до частини третьої статті 96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно із статтею 6 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Положення про оплату праці робітників ТОВ ВІП-ГАРАНТ № 1 від 05.01.2015 року, погодженого з Уповноваженою найманими працівниками особою та затвердженого директором товариства, згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України, диференціація оплати праці проводиться в залежності від її складності, якості, кількості та кваліфікації робітників. Основними складовими системи оплати праці у товаристві є, зокрема, тарифна система, що визначає розмір оплати за встановлені норми праці та диференціацію оплати в залежності від складності праці (кваліфікації робітника), умов праці на робочому місці та значимості того чи іншого виду робіт для товариства, а також вимоги до змісту робіт, рівню знань та вмінню робітників в залежності від складності роботи, що виконується, займаної посади або кваліфікаційного розряду.

Для оплати праці працівників застосовуються місячні тарифні ставки, встановлені з урахуванням економічних можливостей товариства, що гарантують працівникам оплату при відпрацьованому ними встановленого нормативного фонду робочого часу у відповідному розрахунковому періоді.

В обґрунтування заперечень відповідач наголошує на тому, що формування тарифної системи у ТОВ ВІП-ГАРАНТ здійснюється суб'єктивно, відносно вирішення питання з визначенням розміру заробітної плати, а саме встановлення розмірів заробітної плати працівникам без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, що є порушенням вимог ч. 1-4 ст. 96 КЗпП України.

Водночас, відповідачем не надано суду пояснень та обґрунтованого розрахунку розміру заробітної плати працівників ТОВ ВІП-ГАРАНТ з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Також, розмір заробітної плати працівників ТОВ ВІП-ГАРАНТ з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) не розраховувався відповідачем і під час перевірки.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність порушення позивачем статті 96 КЗпП України та частини третьої статті 6 Закону України Про оплату праці , з огляду на відсутність обґрунтованого розрахунку заробітної плати працівників ТОВ ВІП-ГАРАНТ з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). При цьому, суд не уповноважений перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень щодо визначення вказаного розміру заробітної плати.

Також, згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення ст. 66 КЗпП України перерва, визначена наданою під час перевірки довідкою про кількість особистого складу відділу режиму та охорони ТОВ ВІП-ГАРАНТ станом на 30.06.2017 року, для харчування працівниками фактично не використовувалась, чим порушено вимоги ст. 94 КЗпП, оскільки у зв'язку із зазначеним заробітна плата працівникам товариства у червні 2017 року нарахована та виплачена не в повному обсязі.

Відповідно до статті 66 КЗпП України працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Розпорядження № 1 від 03.01.2015 року ТОВ ВІП-ГАРАНТ про порядок несення служби з охорони об'єктів, графік роботи працівників товариства триває з 08-00 год. поточного дня до 08-00 год. наступного дня. Перерви на відпочинок та прийом їжі - дві протягом зміни по одній годині кожна. Час першої перерви - з 12-00 год. до 16-00 год. Час другої перерви - з 22-00 год. поточного дня до 06-00 год. наступного дня. Точний час початку та кінця перерви для кожного співробітника чергового караулу визначає начальник караулу.

В обґрунтування заперечень відповідач наголошує на тому, що перевіркою встановлено, що фактично працівниками ТОВ ВІП-ГАРАНТ обідня перерва під час робочої зміни, яка триває з 08-00 год. поточного дня до 08-00 год. наступного дня, обідня перерва не використовується. Проте, будь-яких доказів в обґрунтування своєї позиції відповідачем суду не надано. А отже, у суду не має підстав вважати, що визначена Розпорядженням № 1 від 03.01.2015 року обідня перерва працівниками товариства фактично не використовується за призначенням.

Згідно частини 1-2 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до частин 1-3 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Як вбачається з пунктів 2.6.4 та 2.6.5 Наказу ТОВ ВІП-ГАРАНТ про облікову політику № 1 від 03.01.2017 року, виплату заробітної плати і перерахування її на особистий рахунок працівника в банку здійснювати не пізніше 7 числа кожного місяця, що слідує за звітним. Виплату авансу за першу половину місяця працівникам підприємства здійснювати не пізніше 22 числа поточного місяця.

Тобто, заробітна плата працівникам ТОВ ВІП-ГАРАНТ виплачується у відповідності до вимог статті 115 КЗпП - два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Проте, як було встановлено у судовому засіданні, заробітна плата працівникам товариства за першу половину січня 2017 року була сплачена 20.01.2017 року, оскільки 22.01.2017 року припадало на вихідний день, у зв'язку з чим ТОВ ВІП-ГАРАНТ було змушене її сплатити згідно частини 2 статті 115 КЗпП України, тобто напередодні в п'ятницю 20.01.2017 року.

Враховуючи вищезазначене, судом не знайдено підтверджень щодо порушення ТОВ ВІП-ГАРАНТ частини 1-2 статті 115 КЗпП України, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, оскільки позивач при виплаті працівникам заробітної плати за січень 2017 року діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до статті 54 КЗпП України нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Згідно статті 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Як вбачається з наданих позивачем бухгалтерських документів, у відповідності до статті 108 КЗпП України ТОВ ВІП-ГАРАНТ ведеться облік відпрацьованих співробітниками товариства годин у нічний час та відповідно оплачується. При цьому відповідачем під час проведення перевірки не було враховано той факт, що особистий склад відділу режиму та охорони працює з 08-00 год. поточного дня до 08-00 год. наступного дня та друга обідня перерва може відбуватись з 22-00 год. поточного дня до 06-00 год. наступного дня.

На підставі зазначеного, друга перерва особистого складу відділу режиму та охорони позивача, відбувається під час роботи у нічний час, а отже при підрахунку та визначені розміру оплати за фактично відпрацьовані робочі години співробітниками товариства у нічний час, перерва тривалістю - одна година, до його складу правомірно включена не була, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 66 КЗпП України перерва не включається в робочий час.

Згідно статті 73 КЗпП України святковими днями є: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - ОСОБА_3 міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - ОСОБА_3 перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ОСОБА_3 перемоги); 28 червня - ОСОБА_3 України; 24 серпня - ОСОБА_3 незалежності України; 14 жовтня - ОСОБА_3 захисника України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця.

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Згідно статті 62 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50і 51).

У відповідності до пункту 2 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 р. № 138 (далі - Методичні рекомендації) підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, а у разі його відсутності це питання відповідно до статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" може бути врегульовано колективним договором.

У відповідності до пункту 3 Методичних рекомендацій при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 та 51 КЗпП.

Відповідно до статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Згідно пункту 6 Методичних рекомендацій обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. У сільському господарстві (в рільництві) може застосовуватися розрахунковий річний період (від початку весняно-польових до закінчення осінньо-польових робіт).

Пунктом 10 Методичних рекомендацій передбачено, що при підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Згідно пункту 12 Методичних рекомендацій підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Облік робочого часу по кожному працівнику має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду.

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов'язків (відпустка, виконання державних або громадських обов'язків, тимчасова непрацездатність тощо).

Час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно з табелем обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважають надурочним (оплачують відповідно до ст. 106 КЗпП). Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду. Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період не є надурочною роботою.

Відповідно до статті 64 КЗпП України надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації.

Згідно частини 2 статті 65 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові й неробочі дні (стаття 73 КЗпП України) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними й оплачується в подвійному розмірі.

Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається зі змісту Колективного договору, Положення про оплату праці ТОВ ВІП-ГАРАНТ на підприємстві діє підсумований облік робочого часу у відповідності до статті 61 КЗпП України та встановлено обліковий період - рік, оскільки товариство є безперервно діючим та за умовами його роботи не може бути додержана встановлена щоденна та щотижнева тривалість робочого часу.

Враховуючи, що на ТОВ ВІП-ГАРАНТ запроваджено підсумований облік робочого часу та Колективним договором встановлено обліковий період - рік, то висновок ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про неналежну оплату роботи працівників товариства у святкові дні за червень 2017 року, відсутність проведення обліку надурочних робіт та відсутність дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на їх проведення є протиправним.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача у своїх запереченнях на недоцільність використання підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом - рік, оскільки такий облік та обліковий період прямо передбачені чинним законодавством України.

Згідно пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2002 року № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2002 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Частиною 5 статті 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Закону України Про оплату праці у січні 2017 року співробітникам ТОВ ВІП-ГАРАНТ були підвищені посадові оклади, а отже місяцем, наступним за місяцем підвищення зазначених грошових доходів робітників є лютий 2017 року. Згідно з даними Держстату індекс споживчих цін у лютому 2017 року становить 101,0%, у березні 2017 року - 101,8%, у квітні 2017 року - 100,9%. Тобто, квітень 2017 року є першим місяцем, коли поріг індексації був перевищений і відповідно до цього у червні 2017 року мала бути проведена індексація заробітної плати.

Проте, з 01.05.2017 року співробітникам ТОВ ВІП-ГАРАНТ були підвищені посадові оклади, а отже місяцем, наступним за місяцем підвищення зазначених грошових доходів робітників стає червень 2017 року. Згідно з даними Держстату індекс споживчих цін у червні 2017 року становить 101,6%, у липні 2017 року - 100,2%, у серпні 2017 року - 99,9%, у вересні 2017 року - 102,0%. Тобто, вересень 2017 року є першим місяцем, коли поріг індексації був перевищений і відповідно до цього у листопаді 2017 року має бути проведена індексація заробітної плати працівникам ТОВ ВІП-ГАРАНТ .

Також, як вбачається з матеріалів справи, за результатами аудиторської перевірки проведеної на замовлення ТОВ ВІП-ГАРАНТ з питань стосовно застосування методики індексації заробітної плати на підприємстві в 2017 році не встановлено порушень позивачем вимог частини 5 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України Про оплату праці .

Проте, вiдповiдачем в актi перевірки було вказано, що у червні позивачем не була нарахована та виплачена iндексацiя, посилаючись на те, що квітень 2017 року є першим місяцем, коли поріг індексації був перевищений і відповідно до цього у червні 2017 року мала бути проведена індексація заробітної плати. Отже, відповідачем під час перевірки не було враховано, що у травні 2017 року відбулося підвищення посадових окладів працівників ТОВ ВІП-ГАРАНТ , у зв'язку з чим місяцем, наступним за місяцем підвищення зазначених грошових доходів робітників став червень 2017 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказане твердження вiдповiдача суперечить пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2002 року № 1078, та не може вважатись порушенням законодавства про працю.

Відповідно до частини 2 статті 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Згідно статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних позивача про визнання протиправними та скасування припису і постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП-ГАРАНТ при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 49280,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 2334 від 25.10.2017 р. (том 1 а.с. 3) та платіжним дорученням № 2421 від 16.11.2017 року, № 2420 від 15.11.2017 року (том 1 а.с. 155-156).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 49280,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснено 13 грудня 2017 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП-ГАРАНТ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 19.10.2017 року №285/4.1-13-226.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2017 року №285/4.1-13/831.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2017 року №285/4.1-13/832.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП-ГАРАНТ (код ЄДРПОУ 39202365) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 49280,00 грн. (сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2017 року

Суддя ОСОБА_5