Рішення

від 23.01.2018 по справі 808/3367/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року о/об 10 год. 48 хв.Справа № 808/3367/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 дизель запчасть до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності б/н від 01.11.2017 року)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 1520/08-01-10-04 від 15.12.2017 року)

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 дизель запчасть (далі - позивач або ТОВ ОСОБА_1 дизель запчасть ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014191406 від 25 жовтня 2017 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржене повідомлення-рішення прийнято ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі Акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки TOB ОСОБА_1 Запчасть за 2014 року по взаємовідносинам з постачальником TOB Прогрес ОСОБА_4 від 08 серпня 2017 року № 443/08-01-14-06/37786526. Зазначає, що у Акті перевірки вказано про порушення TOB ОСОБА_1 Запчасть вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, підпункту 14.1.231 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). В результаті у висновках акту вказано на заниження податку на додану вартість за липень та серпень 2014 року у розмірі 84 489 грн. та податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 76 040 грн. За результатами перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення 25 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 95 050 грн., у тому числі: основний платіж у розмірі 76 040 грн. та штрафна санкція у розмірі 19 010 грн. Зазначає, що фактично висновки Акту перевірки ґрунтуються на припущенні що не було реального здійснення господарських операції придбання товарів, тобто не було руху товарів. Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення є невідповідним діючому законодавству та підлягає скасуванню виходячи із наступного.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у пистмових запереченнях, відповідно до яких зазначено, що 13 квітня 2016 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області супровідним листом від 12 травня 2017 року № 6192/7/04-36-21-03-08 отримано вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська щодо створення фіктивного підприємства ТОВ Прогрес ресурс груп (ЄДРПОУ 39196603) громадянином ОСОБА_5. Відповідач зазначає що укладені угоди є такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду - від ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) у період з липня 2014 року по серпень 2014 року до ТОВ ОСОБА_1 ЗАПЧАСТЬ (ЄДРПОУ 37786526) не спричиняють реального настання правових наслідків. Зазначає, що не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) за перевіряємий період до ТОВ ОСОБА_1 ЗАПЧАСТЬ (ЄДРПОУ 37786526).

В судовому засіданні представника відповідача просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

09 листопада 2017 року провадження у справі відкрито та призначено судове засідання на 29 листопада 2017 року.

29 листопада 2017 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська витребувано належним чином завірену копію вироку від 13 квітня 2016 року по справі №200/5635/16-К (провадження №1-кп/200/308/16).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року провадження у справі зупинено до 23 січня 2018 року.

23 січня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 23 січня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

На підставі направлення від 26 липня 2017 року № 1499 виданого Головним управлінням ДФС у Запорізької області ОСОБА_6, головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Запорізькій області, інспектору податкової та митної справи 1 рангу відповідно до підпункту 20.1.4 пукну 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26 липня 2017 року № 1892 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОСОБА_1 ЗАПЧАСТЬ ((код за ЄДРПОУ 37786526) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB ПРОГРЕС ОСОБА_4 (ЄДРПОУ 39196603) у липні - серпні 2014, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки №443/08-01-14-06/37786526 від 08 серпня 2017 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB ОСОБА_1 ЗАПЧАСТЬ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB ПРОГРЕС ОСОБА_4 (ЄДРПОУ 39196603) у липні - серпні 2014 року.

Актом перевірки встановлено що позивачем порушено:

- пункт 138.1 пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 76 040 грн. в тому числі по періодам: 2014 рік у сумі 76 040 грн.;

- підпункт 14.1.36, підпункт 14.1.181, підпункт 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 84 489 грн., в т.ч. по періодам: і

липень 2014 року на суму 10 672 грн.;

серпень 2014 року на суму 73 817 грн.

Не погодившись з викладеними обставинами в Акті перевірки позивач звернувся до Головного управління ДФС у Запорізькій області із запереченнями на Акт перевірки №443/08-01-14-06/37786526 від 08 серпня 2017 року.

Розглянувши заперечення, Головне управління ДФС у Запорізькій області відмовило позивачу у їх прийнятті, оскільки висновки Акту перевірки №443/08-01-14-06/37786526 від 08 серпня 2017 року є правомірними та такими що відповідають нормам діючого законодавства.

25 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 дизель запчасть винесено податкове повідомлення-рішення №0014191406, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 76 040,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 19 010,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають задоволенню, на підставі наступного.

Так позивачем на підтвердження господарських операцій з TOB ПРОГРЕС ОСОБА_4 до суду надано:

Договір поставки №4 від 01 липня 2014 року, відповідно до якого TOB ПРОГРЕС ОСОБА_4 , як постачальник з одного боку та Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 дизель запчасть , як покупець з іншого боку зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, запчастини.

На виконання вимог договору позивачем до суду надано:

видаткові накладні;

податкові накладні;

товарно-транспортні накладні;

платіжні доручення;

акти здачі-приймання робіт;

акти списання;

довіреності.

При розгляді справи по суті судом досліджено надані представником позивача первинні документи та встановлено, що вони підписані ОСОБА_5

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток по господарським операціям з TOB ПРОГРЕС ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції що діяла на момент спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1. вказаного Кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 138.4. та 138.5 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту г підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України до витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

29 листопада 2017 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська витребувано належним чином завірену копію вироку від 13 квітня 2016 року по справі №200/5635/16-К (провадження №1-кп/200/308/16).

Вироком суду встановлено, що: На початку червня 2014 року, ОСОБА_5, знаходячись в приміщенні гуртожитку Державного вищого навчального закладу Український державний хіміко-технологічний університет , на пропозицію раніше невідомого йому хлопця на ім'я ОСОБА_3, погодився за грошову винагороду у розмірі 1000 гривень стати засновником та директором ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603), не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов'язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт або надання послуг, усвідомлюючи при цьому, що вказане підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності і допускаючи, що в результаті діяльності цього фіктивного підприємства може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам.

Так, ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього засновника та власника створеного з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603), вступив у попередню змову особою, яка у середині червня 2014 року, виготовила Статут ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) та інші документи, необхідні для перереєстрації підприємства, зокрема: Статут від 26 червня 2014 року, та договір купівлі-продажу від 24 червня 2014 року, відповідно до яких ОСОБА_5,придбав товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) та став його засновником, наказ про призначення ОСОБА_5, директором ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603).

Надалі, 26 червня 2014 року ОСОБА_5, в приміщенні нотаріальної контори де за попередньою домовленістю проходила його зустріч із невстановленою особою, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що зареєстрований на його прізвище суб'єкт підприємницької діяльності буде використовуватись для прикриття незаконної діяльності, підписав договір купівлі-продажу від 24 червня 2014 року та інші документи, необхідні для перереєстрації підприємства.

Підписання ОСОБА_5, договору купівлі-продажу ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603), Статуту ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) та інших документів надало юридичні підстави відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Святошинського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд.97, 10 липня 2014 року провести державну перереєстрацію ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним №10721050002030161, за юридичною адресою: м. Київ, вулиця Симиренка, буд. 2/19, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10 липня 2014 року.

Надалі, ОСОБА_5, достовірно знаючи, що здійснювати заявлену в Статуті ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) фінансово-господарську діяльність та працювати фактично виконувати обов'язки на посаді директора товариства згідно наказу №4 від 15 червня 2014 року не буде, згідно домовленості з невстановленою слідством особою, передав останній статутні та реєстраційні документи ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603).

Незважаючи на те, що ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, ОСОБА_5, придбав вказане підприємство без наміру здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб... .

...Вищезазначені дії ОСОБА_5, які виразились у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку.

З моменту підписання документів про призначення себе на посаду директора ТОВ Прогрес ОСОБА_4 (код 39196603) ОСОБА_5, фактично у діяльності товариства участі не брав, розрахунковими рахунками товариства не користувався, а також не залучав з цією метою будь-яких фізичних осіб... .

У вороку суду також визначено, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5, в присутності захисника ОСОБА_7, свою провину у скоєні злочину, передбаченому частиною 1 статті 205 КК України визнав повністю та пояснив, що він дійсно скоїв зазначений злочин при обставинах встановлених в ході досудового розслідування та викладених у обвинуваченому акті.

За вироком суду затверджено укладену 12 квітня 2016 року угоду про визнання винуватості та визнано ОСОБА_5 винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України.

Частиною 6 статті 78 КАС України визначено, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд приходить до висновку про те, що оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська встановлено, що дії директора ТОВ Прогрес ОСОБА_4 засновувались на фіктивному підприємництві, а придбання ТОВ Прогрес ОСОБА_4 здійснено з метою прикриття незаконної діяльності і це встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили 13 травня 2016 року, то подані Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 дизель запчасть первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договір поставки, видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; акти здачі-приймання робіт; акти списання; довіреності) не можуть бути прийняті судом, як докази фактичного виконання операцій.

За правилами статей 2,3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 13 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи висновки вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, суд при дослідженні матеріалів справи не може вважати надані позивачем документи, як первинні для бухгалтерського обліку господарської операції, оскільки факти здійснення господарських операцій на підтвердження яких вони надані, не підтверджуються.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності Контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Верховного суду України від 12 січня 2016 року по справі №21-3706а15.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вищевикладеного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 90, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений статті 255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений статтею 295 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 31 січня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов