Ухвала

від 12.02.2018 по справі 817/468/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

12 лютого 2018 року м. Рівне №817/468/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискін С.А., розглянувши клопотання позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

Відділу культури і туризму Володимирецької райдержадміністрації

до Управління Держпраці у Рівненській області

провизнання дій протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відділ культури і туризму Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання дій Управління Держпраці у Рівненській області під час проведення інспекційного відвідування протиправними (незаконними), визнання незаконними (протиправними) та скасування припису від 28.12.2017 №22П/04-3/39А та постанови від 16.01.2018 №000178.

Ухвалою суду від 12.02.2018 вказану позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з наявністю у ній недоліків.

Водночас, разом з такою позовною заявою, 09.02.2018 за вх.№2861/18, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позивач зазначив, що у відповідності до п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються примусово органами державної виконавчої служби. З огляду на викладене, просив вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.01.2018 №000178, якою на Відділ культури і туризму Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.01.2018 Головним управління Держпраці у Рівненській області, керуючись ст.259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абз.8 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, було прийнято постанову №000178 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3200,00 грн. на Відділ культури і туризму Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області.

Не погоджуючись з вказаною постановою та вбачаючи реальну можливість початку державним виконавцем примусового виконання такої постанови, позивач оскаржив її до суду та просив зупинити її дію.

Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст.150 КАС України).

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст.150 КАС України).

Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 03.10.2017) "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ" від 29.09.2016 року №14 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі – Порядок №509) штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

За приписами п.11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"); у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Отже, за змістом положень пункту 11 Порядку №509, вбачається, що стягненню штрафних санкцій передує ряд процедурних дій, як подача до суду відповідного позову та/або звернення до виконавчої служби для стягнення штрафних санкцій у примусовому порядку.

Проте, позивачем не надано доказів звернення відповідача до суду або органу державної виконавчої служби з метою примусового стягнення штрафних санкцій з Відділу культури і туризму Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області, накладених постановою Управління Держпраці у Рівненській області від 16.01.2018 № 000178.

Крім того, на час звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову, ще не минув строк добровільної сплати позивачем суми штрафних санкцій.

Також, суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі серед іншого є визнання протиправними та скасування постанови Головного управлінням Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.01.2018 №000178.

Виходячи із пов'язаності заходу про забезпечення позову з його предметом, співмірності такого заходу заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову, зупинення виконання оскаржуваної постанови фактично призведе до вирішення справи по суті позовних вимог, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Сплачена сума судового збору позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 150-154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволені заяви Відділу культури і туризму Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повну ухвалу складено 12.02.2018.

Суддя                               Борискін С.А.